Автор: Павло Браницький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-12-12 19:25:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ПОЕМА про СИЛЬВЕСТРА КОСІВА (митрополит Київський) КОЗАЦЬКІ БУВАЛЬЩИНИ

З чого почати розповідь, мій друже?
Мабуть з того,
                 що чесним було б,
                                 й мужнім
Усім нам визнати,
                що лише з честі й слави
Складається історія держави.
З людей,
           в яких
                    порядність та чесноти
Оспівані
           й политі кров`ю й потом.
Діла яких,
              та мужні, славні вчинки
Ідуть попереду,
               як прапор батьківщини.
А якщо робиться це з вірою в душі
І де любов у серці розум вчить,
То постать ця,
                   й довіра до людини
Живе в віках,
                   та є взірцем країни.
І в нашім краї є такі сини,
Що прославляють нарід крізь віки.
Один із них,
                 чиї надії й мрії
Злились в єдине в думах України, -
Письменник та філософ,
                              майстер слова,
Діяч церковний.
                     Його праці й мова
Були покладені в освітнії трактати.
З Петром Могилою він мріяв збудувати
Велику Академію, де люд
Навчався всім наукам звідусюд.
Так, друже мій,
                    це був Митрополит
Який духовний дарував нам скит,
Та незалежність неньки-України
Вселяв в мізки козацької старшини.
Доба його пов’язана з козацтвом,
З часами,
           коли славне,
                          вольне братство
Із запорожців
                  не пішло з царатом, -
Російським неучем,
                     пройдисвітом та катом,
Залишившись Укра`їні служити,
Про що розповідають заповіти.
Тож церква України,
                           та миряни
Відмовились москвинам присягати.
Очолював її Митрополит
Якому ми віддячимо як слід,  
Та про цю постать складемо поему,
І з вдячністю й любов`ю пом`янемо.
А звали його так:
                       Сильвестр Косів…
Бувальщини запрошують у гості…


Тож, народився Стефан в Жировицях
На Вітебщині, у кінці століття
В сім`ї дрібного шляхтича Адама
Користувався надбанням й плодами
Маєтностей, пошаною батьків.  
Ріс поміж знаті, пастви, вчителів
Прожив юнацькі роки, та навчався
Наукам різним,
                    й праці не цурався.  
Дві академії, колегія та школи
Зробили з хлопця майстра мови й слова.  
Латинь, німецька, польська, руська мови
Звичайно й українська.
                              Богослови
Не тільки знань, науки не цурались
А навпаки, про всесвіт дізнавались,
Як той збудований, закони та природа
І цьому послухів повчали при нагоді.
Всі сім наук Стефан відмінно знав,
Але духовність більше поважав.
Любов до Бога,
                   послух та терпимість  
Ввійшли у серце хлопця.
                        Святість, милість          
Мабуть пішли на гору у душі
Бо Бог усіх нас тому здавна вчить.
І не можливо всесвіт наш пізнати
Без ладу в серці.
                    Можна й заблукати
Та не знайти ні храму, не себе
І жити, мов оте миша сліпе.
Бо мусить правити у світі цім любов
Яка звільняє душу від оков
Кайданів, рабства, гніту козаченьків
Як вчив здавна пророк Тарас Шевченко.

Тож прийняв парубок Стефан
                           чернечий постриг    
І вже, як викладач
                         у двадцять років
У Львівській
          та Віленських братських школах
Навчав ченців та спілкувався в колах
Із духовенством та єпископами.
                                        Вмів
Знайти яскраве порівняння з слів.
У цей же час почав Стефан писати
Як філософські так і світськії трактати.
Поезія в новелах та віршах
Була для нього як до правди шлях.
Але прославився поет, тим що в навчанні
Своїх братів,
                він дбав про порівняння
Й використовував і міфи і легенди
З минулого,
               й науку сьогодення.

ДАЛІ БУДЕ...СЛІДКУЙТЕ

12.12.2015

История cоздания стихотворения: