Автор: Павло Браницький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-04-24 16:13:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

БЕРЕЗЕНЬ (УРИВОК ІЗ ПОЕМИ ДЖУРОВІ БУВАЛЬЩИНИ)

Весну стрічали завжди на Явдоху
Природа прокидалася потроху
В цей день пекли «веснянки».
                               І дівчата
Простягши руки, несли їх від хати
Далеко за село
                   у степ, левади
Весну до себе в гості закликати.
Байбак в ці дні вилазив із нори
Ставав на задні лапи догори
І посвистом віщав прихід тепла
А всі співали сонечку: «Хвала!»
У Коно-новий день,
                   вітаючи вівсянок -    
Птахів маленьких,
                   дітям на світанок
Пекли із тістечка кумедних голубків  
І молодь прикрашала ними двір,
Запрошуючи співи й щебетання
У хату,
          як весни й тепла вітання.
Хто бачив першим ластівку, - жбурляв
Їй навздогін із хмизу й старих трав
Жменьку сміття і промовляв до неї
Та до землі плодючої всієї:
«На тобі, ластівко, рідненька на гніздо
Сім`ї, родині, людям на добро».
А з Олексієм теплим починалось
Те, чим козацтво здавна прославлялось
Спочатку оранку робили у родинах,
Де воював козак, чи у боях загинув.
А назва березень пішла із тих часів,
Коли народ з берези все робив
З кори – сам дьоготь, із дерев – золу,
Використовуючи на додаток склу.
З берез робили ліки та взуття,
Використовували сік, кору, пруття
На бересті навчались та писали,  
І брати в лазні теж не забували.
З берез колись робили навіть сіль…
Тож, називався місяць – березіль!...

История cоздания стихотворения: