Автор: Павло Браницький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-07-07 18:48:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

БУВАЛЬЩИНА ПРО НЕСТОРА МАХНО (початок)

Життя та доля кожної людини
Нагадують таємний шлях перлини
Яка з піску у мушлі виростає
У морі,
          що від краю і до краю
Наповнене життям, що дав Господь:
Із задумом, що має душу й плоть.
І ми у вічності,
                  безмежжі того моря
Шукаємо краплину щастя
                                 й долю,
У хвилях обираємо свій шлях,
Пірнаючи в любові та гріхах.
Росте перлина, як душа людини
В утробі матері,
                дитям в своїй родині
У вихрах юності,
                      у зрілості роках
У вчинках,
              вірі,
                    правді,
                              помилках.
Тому і вартість кожної перлини
І згодом набуває свою ціну
Коли стають для того місце й час
В історії,
             яка чекає нас…

Вона покличе ранком в чисте поле
І ти шукатимеш чи волю чи неволю
Для себе,
             для родини,
                             для країни
В залежності від того, - де ті стіни
Які тебе зупинять
                        або ні.
І ти горітимеш мов зірка у імлі,
Із прагненням, надією, бажанням,  
Які дала матуся з колисанням
Із молоком та співом колисковим
Знанням історії,
                  культури,
                           слова
                                й мови.
Їх силу неможливо порівняти
Ні з чим у світі.
              Тільки батько й мати
З молитвами даруючи життя
І змалку дбають,
                      щоб їх немовля
Традиції та рід не забувало    
А може
          й ще
                 для всіх
                          героєм стало.
Прославило країну і козацтво
Та збудувало на землі цій царство.
Таким і став для нас Нестор Махно
І ми
        про нього
                     вам розповімо…

Махно – нащадок справжніх запорожців
Не з тих, в яких біляві руки й кості.
Бо часто й в нас трапляється таке,
Що дехто вигадки про пращурів верзе.
Мовляв, нащадок гетьманів, старшини
А сам живе й плюндрує батьківщину.
Чесноти, правда, - де там…
                               Тільки страх.
Погрузло тіло та душа в гріхах.

Тож батько в Нестора – Михненко був Іван, -
Скотар із бідних, закріпачених селян,
Що здавна жив у славнім Гуляйполі
Та добре знав, що є чесноти й воля
Від прадіда,
                який в свій час,
                                     до Лугу
Пристав до братства з бідності та туги.
Але не міг збагнути, що козацтво
За вік піде до панства у кріпацтво.

Мати Махна – Передерій Явдоха
Виховувала п’ять дітей потроху
Усі відважні хлопці, що ізгодом
Стали взірцем чеснот свого народу.
Але назвемо, друзі, спершу їх
Перш ніж повідати,
                хто, що зробити зміг.
Про них теж піде мова у віршах
Бо в них горіла полум’ям душа
За Україну, за її майбутнє
Але вони, нажаль, чомусь забуті.
Це Полікарп, Савелій, Омелян,
Григорій.
        Їх життя, - намисто з ран…

Але, найдивовижнішим був Нестор -
Відомий анархіст
                       та архітектор
Селянської республіки, військовий,
Непересічний, вдалий, загадковий,                            
Який за малий час зробив таке
До чого наша воля й досі йде…
І постать ця приваблює й хвилює
Хто за ту правдоньку та воленьку воює.

Цікавим фактом буде вам, панове
Дізнатися,
               що доля «Гуляйполя»
Теж вразила Висоцького.
                                 І він
Опісля «Місце зустрічі…»
                               так хтів  
Зіграти «батька Нестора» в кіно…
Сценарій був готовий вже давно.
Тож, він по кабінетах всіх вмовляв
Аби «Мосфільм» таку можливість дав.
Але,
       за тих часів,
                         за комуністів
Махно вважався ворог та пройдисвіт
Тому й не зважились давати ті добро
Аби знімати про Махно кіно.

А народився Нестор в листопаді
На сьоме, як дарунок новій владі,
Яка прийшла в Московію ізгодом
Та принесла страждання для народу,
Але це згодом.
                   А допоки в селах,
Життя було похмуре й невеселе.
Хоча пшениці було через край
І кожен рік багатим був врожай.
Місцина Гуляйполя мала статки,
Та врядування нового початки,
Оскільки там жили одні селяни,
Що завжди справно землю обробляли.
Трудівники, завзяті, працьовиті,
Вони з любов`ю вміли це робити.
Кріпацтво у минуле відступало
Заможнішим й селянство теє стало.
Обряди, звичаї та волі козаків
У тій місцині знали хто хотів.  

Нажаль, у Нестора
           за рік спочив був тато
І матері прийшлося забагато
Робити, аби всім своїм синам
Давати ладу із таким життям.
Серед братів був Нестор немовлям   
Але тямущим, грамотним дитям    
Навчався у братів усім наукам
Терпів бувало труднощі і муки.
На восьмий рік пішов юнак до школи
Вивчав науки старанно та добре
А влітку у заможних хуторян
Худобу й птицю часто випасав.
Та мав за це якусь бо копійчину
Все віддавав до матері в родину.
Коли став старшим, -
               працював в малярці,  
Допомагав купцям із крамом в лавці


(РАДАГУЄТЬСЯ)…. ДАЛІ БУДЕ…

История cоздания стихотворения: