Автор: Павло Браницький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-08-21 17:51:24
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

МІСЯЦЬ СЕРПЕНЬ (Із поеми ДЖУРОВІ БУВАЛЬЩИНИ)

Усе за що господар влітку брався,
Та навесні, бувало, сперечався
З дощем та вітром (заради врожаю)
У серпні дало статки його вкраю.
Защедріли поля, лани, діброви
Ставки, озера та Дніпрові води.
«Один серпневий день весь рік годує», -
Казали предки…
                    Тож усяк пильнує
Та дбає, щоб нічого не пропало
В його господі: від зерна до сала…
А, головне, -
                то хліб, щоб не казали.
Його ніколи не було замало,
Бо не завжди давав його Господь.
Роки бували, коли душу й плоть
Втішали тільки в думах та надіях
Щоб рік наступний пригостив їх хлібом.
І всяк просив, молив, благав до Бога
Аби не згинути родині та народу.
То й шанували зібраний врожай
Святами,
            що у серпні через край
На знак щедрот від матінки-природи
Що роздавала вдячно за роботу:
Горіховий, медовий, яблук Спас
Звідтіль пішло:
                 Господь! Спаси всіх нас!..  
Тож, серпень чи жнивець чи огородник
Походить від робіт, що мав господар
У полі вдень та уночі в ту пору
Жати серпом та зносити в комору.
Густир, барильник, заревь називали
В місцинах різних серпень.
                               Ви й не знали…
Ви чули приказку – прийшов, не забарився
Походить вона з посуду – барильця,
Де косарі в жнива тримали воду
Аби напитись у суху погоду.
То й значило – не мав перепочинок
Навіть напитися, -
                     достойний пана вчинок…

21.08.2016

История cоздания стихотворения: