Автор: Павло Браницький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2016-12-07 15:41:29
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

КАЗКОВА АБЕТКА (початок) УРИВОК ІЗ ПОЕМИ ДЖУРОВІ БУВАЛЬЩИНИ.

КАЗКОВА АБЕТКА

Колись давно, коли кіно
Й планшетів зовсім не було
Ані книжок, ані паперу
Була у предків ціла ера
Билин, казок, оповідань,
Які були рікою знань.
Вона текла із давнини,
Наповнюючи думи й сни,
Із покоління в покоління:
Природи, мудрості коріння,
Мрій наших пращурів, бажань,
Людських, буденних сподівань.
Писати люди ще не вміли
Хоча це твердження наївне
Бо ми вже п’яті на Землі
До нас ще велетні були.
Але то розповідь окрема
Й цікава історична тема.
Тож, наші предки не писали
Але знання передавали
Складними знаками із Рун
Які їм дарував ПеРун.
Ці Руни, згодом, поступово
Складались в літери і слово.
Та й на початку давніх літ
Вже означали цілий світ.
Бо кожен з них, - не тільки знак
Але й безмежний світ ознак,
Прикмет, звичаїв та показ, -
Такий собі дороговказ.
Як слідувати, що робити,
Тож, мали Руни здавна вчити.
Поставили їх в певний ряд,
Немовби військо на парад.
І щоби легше було вчити
Їх передали Заповітом,
Який складається із слів
У речення, мов фокус з див.
Це не А,Б,В,Г,Д,Є
Тут зміст величний, справді, є.
Бо кожна літера, - це слово
Й чудова українська мова.
А не кацапськеє – язик,
Немов корова ти чи бик…
Ось, подивіться, як звучить
Абетка наша, й чому вчить:

…Я знаю літери! Письменність – надбання!
Трудитись заповзято для землян.
Бо це годиться всім розумним людям
Тож, осягайте що було та буде
В безмежжі всесвіту. Несіть розумне слово
Знання – дар Божий і всьому основа.  
Сміливі будьте, сутність пізнавайте
Щоб суще світло зрозуміти й взнати…

Дослівно це звучить у мові  так:
(Тож, знайте, що вам каже кожен знак)

Азъ Буки Веде.
Глаголь Добро Єсте,
Живите Зело, Земля,
И, Иже Како Люди,
Мыслите Нашь Онъ Покои.
Рцы Слово Твердо –
Укъ Фърътъ Херъ.
Цы, Черве, Шта Ъра Юсь Яти.

История cоздания стихотворения: