Автор: Павло Браницький
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-05-06 17:02:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ЛЬОН ((українська поетична інтерпретація Датських казок за Г.Х. Андерсоном)

ДАТСЬКІ КАЗКИ
(українська поетична інтерпретація Датських казок за Г.Х. Андерсоном
на замовлення Датського культурного центру в Україні)

КАЗКА ТРЕТЯ      «ЛЬОН»

У полі ріс гарненький синій льон
Мав квіточок сто тисяч чи мільйон
Які мов зорі з неба розкидали
Щоб ті у травах мирно спочивали.
Втішався льон поважністю й красою,  
Вмивався ранком свіжою росою
Та грів під сонцем ніжні пелюстки
У позіханні розгортаючи листки.
Те колисання пелюсток під вітром
Метеликів нагадувало крила
Які злетіти мріють в небеса
Там де веселка робить чудеса.   
Дощам неначе паросток радів
Бо з кожним набирався свіжих сил.
Як немовля, що прагне поцілунку,
Шукаючи у матінки притулку
Здавалося, що буде так довіку
Та дні минали.
                          Промайнуло літо.  
- Гляди, гляди, - тин стиха посміхався, -   
Мій вік вербою теж як сон промчався.
І я колись зелений в листі був
Але мій час у щасті промайнув.
Та льон і слухати від тину не хотів
Про плинність часу,
                              збіг всіх теплих днів.  
- Який я гарний красень та вродливий!
Всім буде з мене користь!
                                          Я щасливий!
На мене варто кожному дивитись, -
Усе ніяк не міг він вгомонитись.

Та раз перед дощем,
                                    коли вже літу
Набридло забавкам пташиним гомоніти
У поле вийшли люди
                                      та зірвали
Барвистий льон
                            і у снопи поклали.
- Ой, боляче!, - кричав герой рукам, -
Навіщо я такий зелений вам?
Невже оце кінець як тин казав?
Яким тепер зів`ялим стан мій став.
І що надалі ізі мною буде?
Але не слухали той галас добрі люди.
Зім`яли льон, поклали в чисту воду
Вимочували то окропом, льодом
Тримали над вогнем, товкли, чесали
Тож, процедур відчув герой чимало
А коли пряли пряжу в довгі нитки
Крутився льон сильніше ніж під вітром  
Допоки не потрапив на верстат.
- Це що ізнов якийсь для долі жарт?
Але робота йшла.
                             Наш льон крутився
Нарешті в полотно перетворився.
- Тож недаремно мали люди клопіт
Серед ткачів на мене буде попит.
Ще більше користі я людям принесу
Бог дасть: когось від холоду спасу.

…Бува, що треба і попрацювати
Аби потрібним чи корисним стати…

Багато полотна зіткали з льону
Майстри, купивши, понесли додому
І стали шити одяг, рушники,
Вплітати бісер, стрічки чи нитки.
На що герой ніяк не сподівався.
Але ізнов собою милувався.
Тканину різали, кроїли та кололи,
Комусь пошили з полотна обнови,
Комусь на штанях дірку залатали.
А може й просто так подарували.
Всі задоволені зосталися від того
Мабуть на те була і воля Бога.
- Тепер я чистий, білий та м`який
Для кожного жаданий, дорогий
Мене із радістю на свято одягають,
Прасують, гладять, у комод ховають.
Мені тепер ще краще ніж колись
Дні мого щастя тільки почались.
- Що бачив я?
                   Лише безкрайнє небо?
Та мав в дощі та у теплі потребу.   
Ніхто мене раніше не жалів.

…Багато промайнуло часу й днів.
Відчув наш льон свою життєву користь  
Однак пізнав і доленьки суворість.
Ніщо на світі не буває вічним:
Зносилися одежі й речі звичні,
Які були пошиті з того льону.
Все як у знаній притчі Соломона.

Порвали старі речі на ганчірки
Допоки не розтерли їх до дірки.
Мили підлогу та збирали пил,
Збирали плями з дьогтю та чорнил.
Та врешті решт в воді переварили
І на папір усе переробили.

Отак і з долею:
                всяк може забруднитись
Але
     чи вистачить
                        ще сил
                                 переродитись…?

- Невже я зміг ізнову відродитись  
Неначе вперше в світі народитись?
Я став іще гарнішим ніж ся був
А всі казали, що мій час минув.
Як сходить крига з річки в час відлиги.
Тепер писатимуть листи, вірші та книги
На білому папері з того льону,
Триматимуть книжки у себе вдома  
Або у храмах із бібліотек.
Або рецепт напишуть до аптек.



ДАЛІ БУДЕ…   

История cоздания стихотворения: