ЖИВОПИС – ЦЕ ПОЕЗІЯ, ЯКУ БАЧАТЬ, А ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЖИВОПИС, ЯКИЙ ЧУЮТЬ!
АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут
Хто смів сказать, що не богиня ти? І. Я. Франко „Сікстинська мадонна" Малий вже добре майстрував Т. Г. Шевченко „Марія"
О, хто сказав, що не людина ти? Таж ти живеш в Шевченковій Марії, Перед тобою світ земний темніє, Щоб хмаркою до ніг тобі лягти.
Ти дивишся в майбутнє, у світи, І їм несеш дитя своє. Крізь вії Такий великий смуток пломеніє, Що слів розради й мудрим не знайти.
Твоє малятко, круглооке й гоже, Колись теслярський появивши хист, Хрест витеше собі людський, не божий.
Тому такий в твоїй печалі зміст, Який лиш людство зрозуміти може, А не свята Варвара й папа Сікст.
30 травня 1956 р. Київ
2. Максим Рильський
Афродіта Мілоська
Ти - матері Сікстинської сестра; Земною, не надхмарною красою Ти світиш нам. Падуть перед тобою Віки й народи. Далечінь стара
У пам’яті нащадків не вмира, Новою розцвітаючи весною. Ти провідниця в праці й серед бою, Натхненниця і пензля, і пера.
Ти бачила, як на простенькій лаві, Забувши рани, скорбні і криваві, Перед тобою Гейне сльози лив.
Тобі одній утішити вдалося Успенського, що перший зрозумів «Мужицькі завитки» твого волосся*.
1 липня 1956 р. Київ
* Нарис Гліба Успенського «Выпрямила!».
История cоздания стихотворения:
Про авторів даю зовсім короткі відомості. Кожний може самостійно прочитати про них більше.
Макси́м Таде́йович Ри́льський (*7 (19) березня 1895, Київ — †24 липня 1964, Київ) — український поет,перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець, академік АН України.
Рафае́ль Са́нті (італ. Raffaello Santi, Raffaello Sanzio; * березень чи квітень 1483, Урбіно — † 6 квітня 1520, Рим) — італійський живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження. Втілив у своїх творах гуманістичні ідеали високого Відродження.
Про шедеври мистецтва, яким присвячені сонети Максима Рильського
1) Сікстинська Мадонна – картина славного італійського художника Рафаеля, написана в 1512 – 1514 рр. для церкви св.Сікста у П’яченці.
2) Венера Мілоська (грец. Η Αφροδίτη της Μήλου) — мармурова статуя богині Афродіти, датована приблизно 150 р. до н. е. Нині експонується в Луврі,Париж. Автор Венери Мілоської невідомий. Початково вона приписувалась Праксителю, оскільки скульптура являє собою тип Афродіти Кнідської. Нині поширена версія про авторство Агесандра Антиохійсьского. Статуя Венери Мілоської вважається ідеалом краси жіночого тіла. Висота статуї 2,04 м. Пропорції у перерахунку на зріст 164 см такі: 86х69х93 см.
0
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 4019
Доброго дня! З задоволенням прочитала вірші і відгуки на них. Дуже гарна картина, наповнена добром, материнською любов'ю і, на мою думку, наштовхує на деякі роздуми: про жертовність, про швидкоплинність часу і про неминучість того, що має статися.
Щодо скульптури, то вона, безумовно, створена руками талановитої людини. Це жіноча краса, молодість і сила. Не дивно, що такі роботи надихнули відомого поета.
Дорога Тетяно, і Ваш з Іриною Рассвєтною спільний вірш викликає не менше позитивних емоцій. Він мені дуже сподобався. Дякую Вам.
Дорога Богданочко! "Сікстинська мадонна" вже вдруга стає "героїнею" АП. І це не дивно. Тепер вона чарами таланту Максима Рильського "одержала сестру" - Венеру Мілоську. Мені здається, Венера - втілення жіночої краси, але Мадонна - це краса одухотворена, жертовна, мудра...
Шановний Анатолію, дякую за рецензію, в якій нагадали, що не тільки Максим Рильський присвятив твори Божій Матері (Мадонні). Так, це правда, проте АП Поет-Художник має на меті говорити про випадки, коли поет пише про художника або картину (чи інший витвір мистецтва). Вірш Павла Тичини, який Ви наводите, дуже гарний. Це перша частина циклу «Мадонно моя…», котрий містить чотири вірші (тетраптих). На жаль, текст у Вас рясніє багатьма описками і помилками. Тому я скопіюю автентичний текст:
Мадонно моя, Пренепорочна Маріє,
прославлена в віках!
На наших самотніх вівтарях
лиш вітер віє...
Пройди над нами з омофором, заридай над селом. -
Уже ми Тобі ані пісень, ні псалом
не вспоєм диким хором.
- Жона відважна, діва гріховна гряде до нас.
Нагая - без одежі, без прикрас -
чарує, мов та рожа повна.
Схились, Мадонно, на причілок
останньої хати в селі.
Усміхнись - і пійди собі геть по ріллі,
одганяючись од куль, як од пчілок...
Написаний цей вірш молодим Тичиною (не мав і 30 років) у тяжкий для України час, коли ще тривала громадянська війна, і влада в Україні переходила з одних рук в інші. «Кулі, наче пчілки» могли в будь-який момент перервати життя і українських мадонн і їх діток… Ще раз дякую Вам за Вашу участь в АП Поет-Художник.
Дуже Вам вдячний,Тетяно.Я взяв вірш з Інтернета.Молодий Тичина гарний поет.Потім,коли його налякали,почав писати дурні вірші.Такий був вік.
У нього багато перекладів з европейських мов,з івриту і навіть стародавньо
грецької.
По перше для себе нагадаю, що таке Сонет? Сонет (від італійського sonetto — звучати) — ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба: два чотиривірші (катрени) з перехресним римуванням і два тривірші (терцети). У сонеті має бути п’ять рим із різними видами римування. Виник сонет в італійській літературі на початку ХІІІ століття. Започаткований Джакото да Лентіно. Особливий внесок у розвиток сонета зробили Данте Аліг’єрі, Ф. Петрарка та В. Шекспір.
Щодо моїх коментарів до цього випуску
{АП «Поет - Художник» / 15. МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ – РАФАЕЛЬ САНТІ +}…
Насамперед про Рафаеля Санті та його шедевр:
Мистецтво Рафаеля стало ще одним підтвердженням розквіту культури в епоху Кватроченто. І якщо в цю епоху ім’я Леонардо да Вінчі уособлювало могутній інтелект, то ім’я Рафаель втілювало неперевершену гармонію. Свій найвидатніший шедевр Рафаель створив для церкви святого Сикста у П’яченце. В історії мистецтва „Сікстинська Мадонна” вважається символом гармонії і досконалості. Перед нами велика картина для вівтаря. З небес на глядача дивиться Божа Матір з Немовлям у руках. В її очах всерозуміння. Образ Божої Дитини своєю внутрішньою напруженістю передрікає майбутню самопожертву. Зліва, внизу папа Сикст Четвертий на колінах споглядає божественне чудо. Свята Варвара не сміє підняти очей, вона благоговійно дивиться вниз. Два янголятка, спершись на парапет, спонукають глядача дивитись у центр композиції. Картина сповнена внутрішньої гармонії, простоти і довершеності. Вона стала одним із найвидатніших творінь людства епохи Відродження, його своєрідним символом.
Щодо Максима Рильського та його сонетів:
Останній період творчості Максима Рильського засвідчує його повернення до неокласичних естетичних принципів. Цей 3-й період у творчості Рильського називається за аналогією до поезії „Третє цвітіння”. У цій поезії говориться про останнє, осіннє цвітіння троянд, яке відзначається особливою неповторністю і красою. Починається із середини 50-х рр. і виявляється в поезіях збірок: „Троянди й виноград” (1957), „Голосіївська осінь” та „Зграя веселиків” (1960), „У затінку жайворонка” (1961), „Зимові записи” (1964).
Проблема мистецтва, головну місію якого автор бачить в утвердженні краси, досконалості, улюблена тріада його творчості – краса, людина, праця. Єдність краси і думки, етичний пафос, поєднання емоційного і раціонального начала, поглиблення філософічності, увага до світу природи, вічних законів буття визначає естетичні пріоритети Максима Рильського (виявляється у триптиху „Сікстинська Мадонна”, „Афродіта Мілоська”).
Як ми бачимо з Вами до сонета „Сікстинська Мадонна” взято 2 епіграфи:
Перший епіграф: З поезії „Сікстинська Мадонна” Івана Франка: „Хто смів сказати, що не богиня ти?”. Франко утверджує думку про людину, як втілення божественної краси, досконалості.
Другий епіграф: З поеми „Марія” Тараса Шевченка: „Малий вже добре майстрував”. Для Шевченка Мадонна – втілення материнства.
Перший рядок поезії Максима Рильського є антитезою до епіграфа Франка („О хто сказав, що не людина ти?”). Сонет Максима Рильського утверджує Мадонну як матір, а отже говорить про людське, материнське начало (ми бачимо близькість до Тараса Шевченка і противагу Франкові).
У сонеті „Афродіта Мілоська” зближуються теми Мадонни і Афродіти. Афродіта Мілоська виступає, як втілення гармонії духовної і тілесної краси. У автора ідея краси зближується з ідеєю добра і вселюдської любові, ця краса, яка облагороджувала людину, давала змогу забути про болі. Провідний мотив поезії — Краса як утвердження повноти життя. Згадування про Гліба Успенського, який був готовий піти з життя, але побачивши Афродіту Мілоську на малюнку, відчув необхідність повернутися до життя. Таким чином краса дає змогу відчути повноту життя.
Щодо мого особистого:
Коли я був у Парижі у 2004 році та у Луврі побачив вперше наживо Афродіту Мілоську, то на відміну від Успенського (якого Афродіта повернула до життя) – я відчув ще більш пекуче бажання жити в ім'я цієї духовної та тілесної жіночої краси і досконалості.
І на завершення хочу зазначити, що для мене ці два образи – єдині, так як в Сікстинській Мадонні я бачу образ матусі, яка дарує нам життя; а в Афродіті Мілоській – образ другої половинки!, – А що ж їх єднає?, запитаєте Ви, то я відповім, єдність це все те, що повинна успадкувати майбутня донечка, щоб чоловік по справжньому відчув повноту життя і її неспинний розвиток у красі та гармонії…
Олеже, дуже дякую вам за дивовижне висловлювання на тему одвічного та прекрасного. Вірно підкреслення, що життя є гармонія між красою та духовністю. І що жінка безпосередньо володіє величезною силою, котра є єднанням духа та краси. Все іде від матері, від жіночого.
Я спочатку хочу звернутися до Альгіз і подякувати їй за гарний зворушливий відгук на рецензію Олега Доброва. З відповіді Альгіз добре видно, що Олегову рецензію прочитано не лише розумом, але й серцем. В той же час хотілося би прочитати відозву самої Альгіз про 15-ий випуск АП Поет-Художник, її враження від сонетів Максима Рильського, присвячених світовим шедеврам образостворчого мистецтва (живопису і скульптури).
Щиро дякую Вам, Олеже Дрбров, за таку ретельну рецензію. Дуже приємно що як образотворчі, так і поетичні, які ми запропонували розглянути у 15-му випуску АП Поет-Художник, знайшли такий гарячий відгук у вашій душі. Все, що Ви написали, читаеться як цікавий есей. Особливо цінні, як на мене, Ваші враження як людини, що на власні очі бачила скульптуру Венери Мілоської в Луврі. Дякую, що поділилися з нами своїми думками. Завжди радію Вашим відвідинам, знаючи, що прочитаю цікаві грутовні думки уважного читача і споглядача прекрасного.
Щиро дякую Вам, Олеже Дрбров, за таку ретельну рецензію. Дуже приємно що як образотворчі, так і поетичні, які ми запропонували розглянути у 15-му випуску АП Поет-Художник, знайшли такий гарячий відгук у вашій душі. Все, що Ви написали, читаеться як цікавий есей. Особливо цінні, як на мене, Ваші враження як людини, що на власні очі бачила скульптуру Венери Мілоської в Луврі. Дякую, що поділилися з нами своїми думками. Завжди радію Вашим відвідинам, знаючи, що прочитаю цікаві грутовні думки уважного читача і споглядача прекрасного.
Таня, читала не однократно выпуск. И есть желание откликнуться стихами. Но всё время какие-то преграды. Обещать не буду, но постараюсь. Тем более, что тема благодатная или Богом данная))
Тень не сможет родить homo sapiens,
Потому что она человека преследует.
Говорят, человек сможет её обогнать,
Если солнце ему светит прямо в лицо.
Тень нага - ей одежды ни к чему, ню.
А для чего умным и красивым одежда?
Мастер, ты натурщицу люби до одури.
Вашу любовь в сонете поэт прославит.
Из итальянского этюдника. Пинакотека Ватикана, "Преображение" Рафаэля
И вечерние тени в углах не легли пока
в доме, где ни прислуги, ни няньки, ни плоского потолка,
только ангельский сонм, часовые особенного полка
при отделе искусств небесной канчеляри́и ...
А ему тридцать семь, и он уже полубог,
по сравнению с ним природа - мазня, лубок.
Только вот Маргерита... Он видит ее лобок,
и его начинает трясти, как в приступе малярии...
При дворе тихо шепчутся... Выжил-де из ума,
он таскает ее за собою во все дома,
а она ничто из себя сама,
да тайком греховодит с учениками.
Он приводит ее даже в ризницу или в неф,
и священники смотрят, от злости окаменев,
только папа вечно сменяет на милость гнев,
потому что сердце даже в парче не камень.
Но в июльские ночи, когда затихает Рим,
только ангел все видит, безмолвен, да и незрим,
он давно насмотрелся на ветреных форнарин*,
но не может вмешаться, будучи подневолен.
Если блуд создает божественные холсты,
если мир, изумленно глядя на них, застыл,
провидению грешник любой постыл,
посему дом и гулок, и пуст, а маэстро болен...
На рассвете она вернется, как было уже не раз,
от расспросов уйдет, бросив пару ничтожных фраз...
И писать бы с нее мадонн, как он был горазд,
но в груди разгорается ревность... Одним движеньем
он пытается сдернуть с нее покров,
только поздно, он слишком уж нездоров...
И бесстрастный ангел вмиг оставляет кров,
возвращаясь к центральному персонажу "Преображенья"...
Вот какие, неожиданные ассоциации, вызвало во мне это стихотворение. Я вспомнила, что читала о любви Константина Рокоссовского и молоденькой девушки – военврача Галины Талановой (это женатый мужчина!!!). И что случилось, когда об этом доложили Сталину.
**********
Говорят, что главный политработник Красной армии Щербаков докладывал вождю о многочисленных сигналах на генерала Рокоссовского. 'Что делать будем, товарищ Сталин?' - спрашивает Щербаков.
Сталин походил, подумал и отвечает: 'Что делать будем? Завидовать будем!'
Сердечно дякую Вам, Віталію, за ще один щедрий внесок у АП "Поет-Художник". Ваш вірш такий чудовий, що важко знайти гідні його слова.
А картина "Преображення", здається, останній твір Рафаеля, навіть незакінчений.
пінакотека Ватикана - це така анфілада невеликих залів дуже видовженою літерою П.... і от ідеш цими залами, там непогане зібрання, але все ж не Уффіці і не Лувр, особливо в правій анфіладі... і ось доходиш до перекладинки цієї П і потрапляєш до... за музейними чи галерейними мірками навіть не напівтемного залу, я б сказав, на три чверті темного... і це зал однієї картини, майстерно підсвіченої... "Преображення"... потім у лівій анфіладі є і Тіціан, і Да Вінчі, і сам Рафаель, але це і близько не справляє такого ефекту, як цей діамант у короні ватиканського зібрання... нехай навіть незакінчений )
Это стихотворение
написано очень заботливой
и сильной мамой, звучит,
как молитва, в ярких
лучах добра и надежды, а
какая энергетика!
Спасибо, Людмила! С
уважением!
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.