ЖИВОПИС – ЦЕ ПОЕЗІЯ, ЯКУ БАЧАТЬ, А ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЖИВОПИС, ЯКИЙ ЧУЮТЬ!

Автор: АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-11-30 16:30:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

25. РОБЕРТ БРАУНІНГ - АНДРЕА дель САРТО

АП «Поет – Художник»

25.РОБЕРТ БРАУНІНГ – АНДРЕА дель САРТО

Дорогі друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується.

Нагадаю, що АП «Поет-Художник» - не про художників, а про поетів, котрі пишуть про
художників, їх твори та знаходять джерело натхнення у творчості художників.  Але якщо поезія
покличе вас подивитися оригінали чи репродукції картин, прочитати про авторів, переглянути
фільми - то це теж є метою АП.

Цей випуск АП «Поет-Художник» знайомить з поетичним портретом італійського художника
Андреа дель Сарто, створеним видатним англійським поетом Робертом Браунінгом. Думаю, гості
АП «Поет-Художник» самі захочуть більше дізнатися і про поета, і про художника. Все ж розкажу
трохи про обох.
Роберт Браунінг (1812-1889) був одружений з відомою англійською поетесою Елізабет Баррет
(1806-1861). Через слабке здоров’я дружини подружжя на вимогу лікарів виїхало до Італії. Там
Браунінг вивчав пам’ятки живопису та архітектури епохи Відродження, якими захоплювався і
раніше. Це знайшло відображення у його поезії. В Італії Браунінг писав переважно драматичні
монологи, написані "білим віршем", які увійшли до збірки «Чоловіки і жінки». Драматичний
монолог являв собою своєрідний психологічний етюд і надавав поету можливість відокремити
героя від автора, тим більше що героями монологів часто виступали реальні історичні фігури.
Його монологам властиве прагнення передати складність внутрішнього світу людини.1855-го року
поет написав два монологи, які він вклав у вуста художників: «Фра Ліппо Ліппі» та «Андреа дель
Сарто». Обидва твори мають значний обсяг. Тут наводиться у скороченні другий з них.
Розказують, що якось брат Елізабет Баррет-Браунінг попросив Роберта показати йому автопортрет
Андреа дель Сарто з дружиною Лукрецією. Поет не знайшов картини, але приніс через деякий
час драматичний монолог, у якому розкрив психологічний «портрет» художника та його взаємини
з коханою дружиною. Відомості про життя Андреа дель Сарто Браунінг взяв з книги Джорджо
Вазарі (1511-1574) "Життєописи найбільш знаменитих живописців, ваятелів, зодчих".
Як ілюстрацію до 25-го випуску АП «Поет-Художник» я взяла найбільш відому «Мадонну з
гарпіями», написану Андреа дель Сарто 1517-го року для церкви Сан Франческо у Флоренції.
Вона зберігається у Флоренції в галереї Уффіці. Моделлю для цієї картини послужила саме
Лукреція. Назва картини пов'язана з дивними крилатими істотами, висіченими у високому рельєфі
на постаменті. Вважалося, що це гарпії - чудовиська з грецької міфології, птахи з головами жінок.
Але швидше за все це зображення сарани з Апокаліпсиса, на що вказує і постать праворуч Івана
Євангеліста, в одкровенні якого сказано: «І з диму вийшла сарана на землю, і дано їй міць, як
мають міць скорпіони земні» (Об'явлення, 9: 3). Зобразивши Богоматір, що стоїть над символами
прийдешніх лих, художник підкреслив її роль рятівниці праведних.  

АНДРЕА ДЕЛЬ САРТО ПО ПРОЗВИЩУ «БЕЗУПРЕЧНЫЙ ЖИВОПИСЕЦ»
(Фрагменты)

Ну, полно, больше ссориться не надо,
Лукреция моя; стерпи хоть раз.
Присядь, и все, как пожелаешь, будет.
Лицо ко мне повернуто, а сердце?
Я выполню заказ, который даст
Друг друга твоего, не беспокойся —
То, что захочет он и как захочет,
В срок установленный и не торгуясь,
А деньги в эту маленькую ручку
Вложу, когда она моей коснется,—
Да? Нежно? Все исполню, дорогая,
Но завтра! Я сильнее устаю,
Чем ты подумать можешь, а сегодня
Сильней обычного, и мне сдается,—
Прости меня, — что если посидеть нам
Здесь, у окна, рука в руке, смотря
На Фьезоле так с полчаса, и думать,
Как любящим супругам, об одном,
И тихо-тихо вечер скоротать,
То завтра я за труд могу приняться,
И свеж и весел. Сделаем попытку.
А завтра будешь рада ты сама!
Твоя рука — что женщина, моя же —
Мужское сердце, что ее вместило.
Не зря ты время тратишь: посиди
Для всех пяти заказанных картин —
И сэкономим на модели… Так!
Так выгляди — прекрасная змея,
Что, за кольцом кольцо, склубилась плавно!
Зачем безукоризненные уши
Ты проколола даже для серег?
Как хороша луна! И мне и всем
Она принадлежит — любой считает
Ее своей, и все ж ничья она,
Хотя мила… Ага, ты улыбнулась?
Ну, вот, моя картина и готова,
Вот что гармонией зовет наш цех!
Все тонет в серебристо-серой дымке,
Все в сумерках — и мы с тобою тоже.
Точь-в-точь такая ты, как в дни, когда
Гордилась мною (что давно прошло),
А я совсем, как сумерки, поблек.
Все тускло: молодость, мечты, искусство —
Как очертанья Фьезоле вдали.
…………………….
Когда б ты каждый день со мной сидела,
Я лучше бы писал, ты понимаешь?
Ну, то есть больше получал бы денег
И больше бы дарил тебе. Темнеет,
Вон первая звезда. Морелло скрылся.
При фонарях дозора видно стену,
И вдалеке заухали сычи.
Ну, милая, вернемся от окна
В наш грустный дом, что для веселья сложен.
Бог справедлив. Простит Франциск, быть может:
Я ночью от мольберта отведу
Усталый взгляд, и кажется, что стены
Светиться начинают, кирпичи
Как будто гневным золотом сверкают —
Тем золотом, что их скрепило здесь!
Давай любить друг друга. Ты уходишь?
Опять пришел кузен? И ждет снаружи?
Тебя он хочет видеть — без меня?
Он снова проигрался? Денег надо?
Поэтому ты улыбалась? Что ж,
Купи меня улыбками! Еще
Найдется у тебя? Рука, и глаз,
И сердца часть еще при мне остались,
Трудом живу я, — сколько стоит он?
Я заплачу за прихоть. Но позволь
Побыть с тобою вместе дотемна —
В безделье, как считаешь ты, — мечтая,
Как написал бы, возвратясь в Париж,
Еще одну картину, лик мадонны —
Не твой на этот раз! А ты могла бы
Услышать их, — ну, Аньоло, конечно,—
Как он судил мой труд, чего он стоит.
Согласна? Верь, твой друг доволен будет:
Готов я выполнить его заказы,
Портрет шутя доделаю, — да, да,
А заворчит он — что-нибудь еще
Ему подкину, и довольно будет,
Чтоб выручить кузена. А вдобавок,
Что лучше и что мне важней всего,
Тебе на брыжи дам тринадцать скуди!
Ты рада, милая? Но он-то, он, кузен!
И чем тебе он полюбился?
Я нынче безмятежен, как старик.
Жалею о немногом, перемен
Совсем не жажду. Прошлое прошло,
Так для чего еще менять что-либо?
Проступок мой перед Франциском? Правда,
Его я деньги взял, в соблазн я впал,
Дом этот выстроил, грешил — и все тут.
Родители мои в нужде скончались —
А сам-то был богат я? Ты же видишь,
Как богатеют! Каждому свое.
Они ведь нищими и родились,
И жили, и скончались. Я трудился
За плату жалкую. Пусть сын хороший
Попробует, как я, картин две сотни
Создать! Есть, право, в чем-то равновесье,
Ведь я сегодня был тобой любим.
С меня достаточно. Чего ж еще?
Одну возможность — в царствии небесном,
Быть может, ангел выделит четыре
Стены: для Леонардо, Рафаэля,
И Микель Аньоло, и для меня,—
Они все холосты и побеждают,—
Но у меня Лукреция! Я выбрал.
Кузен свистит! Ступай, любовь моя.
© Роберт Браунинг  1855
© Владимир Рогов перевод

История cоздания стихотворения:

Роберт Браунінг (англ. Robert Browning, 7 травня 1812 – 12 грудня 1889) — англійський поет.

Андре́а Дель Са́рто (Вануччі Франческо) (16 липня 1486, Флоренція, Флорентійська республіка —
1530,Флоренція, Флорентійська республіка) — італійський художник епохи Відродження,
представник флорентійської школи Високого Відродження, один з портретистів свого часу. Ним
створені монументальні, величні вівтарні картини («Мадонна з гарпіями», 1517), фрескові цикли
у флорентійських монастирях. Народився у місті Флоренція. Навчався у художника П'єро ді
Козімо. Але значно більший вплив на становлення художньої манери Андреа дель Сарто мали
твори Леонардо да Вінчі, Фра Бартоломео, Мікеланджело. На запрошення короля Франції
Франциска I у 1518–1519 рр. працював у Парижі.

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 1411

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 7.

Владимир Никто

Спасибо организаторам проекта! Опять замечательная пара художник - поэт Роберт Браунинг - Андреа дель Сарто.
Удачи в дальнейших проектах!

2015-12-10 19:45:59

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Дякую, Володимире! Запрошую у 26-й випуск АП "Поет-Художник"!

2015-12-10 19:54:45

Владимир Никто

2015-12-10 19:59:54

Виталий Симоновский

Спасибо за очень информативно насыщенный интереснейший материал, Татьяна!
)))))
У меня такая идея. Есть целый ряд поэтов, которые порадовали мир ещё и живописью, и графикой. Не мне их Вам перечислять, Вы наверняка всех знаете. Но я предлагаю рассмотреть выдающегося английского поэта Блейка, который был не менее знаменит как художник-график.

Воспользуюсь также случаем поблагодарить Вас за чудеснейший подарок - неувядаемый шедевр незабвенного Малевича!

С улыбкой и самыми тёплыми чувствами
Ваш В. Симоновский

2015-12-09 20:13:36

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Дякую і Вам, Віталію! Щодо Вашої ідеї: прочитайте на титульній сторінці АП "Поет-Художник" розділ "Дополнительная информация", там пункт 3 - якраз та сама ідея. Є ще й пункт 4, до речі. Щодо Вільяма Блейка, надсилайте посилання на ілюстрації та тексти, або самі тексти. Можемо зробити. У своєму листі до Вас (можете переглянути в історії переписки) я докладно написала формат АП "Поет-Художник". Повторю дещо: парні випуски готують автори УПП. 25-й який був? "Загальнолюдський" (Браунінг), отже, 27-й випуск буде український. А там піде за чергою. Дякую за ініціативу, чекаю на її продовження. Малевич у нас дійсно веселий був, ми з ніг збилися тоді з Валентином Білим і Володею Нікто. Але і інші випуски хороші, як на мене. З найкращими побажаннями! Т.Л.

2015-12-09 23:10:11

Виталий Симоновский

Щодо Блейка - подумаю. Крім того, з гугли можно майже все що треба отримати.

А за Малевича - це ж я мав на увазі Ваш подарунок на сторінку - "Чорний квадрат"!

2015-12-09 23:21:46

Тетяна Лавинюкова

Слушно, Віталію! От і погугліть, знайдіть все, що є цікавого і підходить за нашим форматом, і дайте мені посилання, тексти тощо. А про "чорний квадрат", тоді вже я не зрозуміла. Ви одержали подарунок від АП за 24-й випуск, "Острів смерті" Арнольда Бекліна.

2015-12-09 23:32:22

Светана

Страдания - прекрасная огранка для таланта! Мадонна (Лукреция)с унылым ликом скорби: она узрела сколько несчастий терпит человечество! В её ли силах всем помочь?
На полотне равное количество ярких и тёмных тонов - символ нашего Универсума.
Мадонна попирает
стопой гарпий, и в этом её поддерживают ангелы. Надо всё низкое в себе попрать, отодвинуть! Чем дольше смотришь на полотно, тем больше символов копится в сознании.
Британец Браунинг гениален.
Так ярко, зримо, выпукло передал фатальную неразделённость чувств, что просто дрожь по сердцу!
Если есть такие зодчие,значит стремление к совершенству имеет
реальные корни.

2015-12-09 11:30:51

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Дуже дякую, дорога Светано, що розповіла про своє бачення творів у цьому випуску АП "Поет-Художник". Мадонни Відродження дійсно містять у собі, в своїх очах, позах, шатах стільки символів, що розгадують уже століттями... Але не розгадають до кінця ніколи; кожне покоління побачить у них своє. Що є спільним для всіх поколінь - це бачення чистоти, заперечення всього ницого, низького, неморального. Це і є геніальність художника. І що б ми не дізналися про модель, ми завжди будемо поклонятися Мадонні. Але й про художника ми дізналися багато, завдяки поету Роберту Браунінгу.

2015-12-09 19:29:59

Осычанка

Иконный лик увидеть - надо очи!
Посильно ли незрячему, о, Отче?
Ты подарил и красоту и ум мадонне,
дитя, любовь, достоинство, и волю.
А в сердце -нежности потоки,
и сострадания истоки...
Не каждый грани огранит,
есть бриллиант, а есть гранит...
На ком вина сражений, войн,
за гибель масс и ад земной?
Она - в предчувствии, в смятеньи.
Грустит и взор её, и лик...
Молитвой просит избавленья
от этих бесовских вериг.
Взирает с высоты - не роста -
с высот иных - где честь и совесть,
спасти желая люд, и войско...
Но близок мор, чума и прОпасть.
Всё ближе, близко - рядом яма!

Надежда есть: Мадонна - с нами...


Татьяна, написала сразу же, когда открылась тема...Думала - поработать над стихом...Но Время бежит быстрее , чем возможности) С ув. Наталья.

2015-12-07 13:42:40

Осычанка

Стих - это попытка комментировать картину, а не жизнеописание многострадального и талантливейшего художника)

2015-12-07 13:52:05

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Дорога Наталочко, твій поетичний відгук просто вражає! І не тільки цей, твоя реакція на інші випуски АП "Поет-Художник", а також на твори колег, дивує і зачаровує. Якщо можна так сказати, зачаровує твоє "зачарування" побаченим, прочитаним, те, що ми уже назвали "ланцюговою реакцією". Мабуть, слушним буде дивитися на прекрасну мадонну і не вдаватися у "побутові" подробиці її життя з закоханим у неї художником. Але саме закоханість ця робить мадонну прекрасною. Щиро дякую, Наталочко-Осичанко!

2015-12-09 19:14:18

Осычанка

Дякую, Тетяночко! А мене вразило словосполучення :"ланцюгова реакція"!!! Так от - ми , і весь Світ є -ланцюгова реакція ВСЬОГО - і хорошого, і поганого, і не дає цій реакції закінчитись - те ПРЕКРАСНЕ, що оточує нас... От тільки - потрібні рецептори, якими відчуєш оте - прекрасне, волю і хист - відтворювати і примножувати його..Дяка Вам, за те - що ви - світла часточка отого процесу відтворення)

2015-12-09 19:47:19

райка

Совершенство стихов и живописи едины. Это то, что оставляет немой восторг, то, - что будит в нас лучшие чувства и мечты. Какое наслажденье, упованье мы испытали в этот раз, когда творения Дель Сарто нам подарил тот Браунинга взгляд!

2015-12-04 11:32:05

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Дякую, дорога райко, ти теж, як Альгіз, пишеш про гармонію поезії та живопису. Роберт Браунінг мав можливість бачити оригінали, вивчав творчість художника з ретельністю професійного дослідника живопису. Думаю, йому можна вірити. Поет, на мою думку, бачить героїв свого "монологу" як живих. І хоча Лукреція не говорить жодного слова, її постать не менш "промовиста". Твій відгук дуже поетичний!

2015-12-09 19:01:41

Альгиз

Если просто рассматривать лица, фигуры, складки одежды, то в голову не придёт мысль, что художник - глубоко несчастлив в любви. Но если окинуть взором всю картину, то обращаешь внимание на серые оттенки, которых много на картине. И выражение лица Лукреции (Мадонны) скорее говорит о том, что ей надоело позировать..её взгляд отрешён. Она просто ждёт окончания своих "мучений".
Читая стихи, понимаешь, насколько художник был не просто влюблён в Лукрецию, он был ею болен... На протяжении отрывка созаётся ощущение, что он "несёт крест". Он готов ей всё прощать и работать день и ночь, чтобы исполнять её прихоти. Вызывает жалость этот персонаж.
Но если он создал благодаря этой любви так много замечательных картин, то наверное, другой Лукреции ему и не нужно было?))
Отрывок из работы Браунинга мне понравился. Описания настолько точны, так ярко передают все события, характер ЛГ и их поведение, что испытываешь действительно горькое сожаление, что столь талантливый художник не был любим, обласкан и желанен той, которую он любил и образ которой он хотел увековечить в своих работах. Что, собственно, он и сделал.
Мне показалось, что данный выпуск имеет печальные нотки в связи с такой грустной историей любви....

2015-12-03 23:09:26

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Дорога Альгіз! Як точно ти прочитала вірш Роберта Браунінга, як зримо уявила собі ту атмосферу, у якій він жив і творив. Все так і було, як ти написала. Андреа одружився з Лукрецією дель Феде, вдовою капелюшника, 26 грудня 1512 року. Для нього вона стала його музою, його мадонною. Але Вазарі описує її як «зрадливу, ревниву і сварливу жінку».Так само зобразив її Роберт Браунінг у своєму вірші. Андреа помер у віці 43 років під час епідемії чуми. У моїй книжці написано: "у злиднях і всіма забутий", похований без особливих почестей. В «Життєописах» Вазарі пише, що під час хвороби дружина зовсім не дбала про нього. Можливо, вона просто боялася заразитися небезпечною і часто смертельною хворобою. Якщо це так, то її пересторога не була марною, бо вона пережила чоловіка на 40 лет, - пише Вазарі.
Щодо самого художника, то він мав підстави бачити себе четвертим у ряду найбільших гігантів Відродження: да Вінчі, Рафаеля, Мікельанджело (Аньоло), але обрав кохання: ті троє були неодружені, але у нього була Лукреція. Чи ж став виправданим цей вибір з погляду вічності?
Дуже дякую тобі, Альгіз, за прочитання і тлумачення обох творів: живописного і поетичного. У тебе вони нероздільні.

2015-12-09 18:47:34

Сколибог Олег

Искусство любви -
шалаш для романтиков...
В деньгах все века.

2015-12-02 20:57:01

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Олеже, щиро вітаю першого дописувача 25-го випуску АП. Як завжди, радію твоїй "японській" мініатюрі. Над твоїми чотирма рядками завжди довго думаю. Не впевнена, що завжди вдається дістатися дна їх премудрості. Дякую, друже!

2015-12-09 18:52:32

АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"

Пробач, Олеже! Рядків, звісно, три, а не чотири. Але словам тісно, та думкам просторо.

2015-12-09 19:04:12

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений