UA
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Подробнее можно узнать тут
Автор: АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-12-21 00:02:35
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
27. ЛІНА КОСТЕНКО, ПАВЛО МОВЧАН – МІКЕЛАНДЖЕЛО БУОНАРРОТІ
АП «Поет – Художник»
27. ЛІНА КОСТЕНКО, ПАВЛО МОВЧАН – МІКЕЛАНДЖЕЛО БУОНАРРОТІ
Дорогі друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується.
Дякую за прекрасне проведення 26-го випуску АП "Поет-Художник" Олександрові Сурнєву і з
задоволенням вручаю йому нашу почесну нагороду АП "Поет-Художник". Сергій Сокольник та
Дмитро Черашній теж отримують наші подарунки.
Нагадаю, що АП «Поет-Художник» - не про художників, а про поетів, котрі пишуть про
художників, їх твори та знаходять джерело натхнення у творчості художників. Тому прошу
оцінювати переважно поезію. Але якщо поезія покличе вас подивитися оригінали чи репродукції
картин, прочитати про авторів, переглянути фільми - то це теж є метою АП.
27-ий випуск АП «Поет-Художник» знайомить моїх гостей з творами двох сучасних українських
поетів. Це Ліна Костенко та Павло Мовчан. Їх вірші, які ми сьогодні прочитаємо, присвячені
геніальному художнику епохи Відродження Мікеланджело Буонарроті.
Запрошую у світ прекрасного. Щиро ваша – Тетяна Лавинюкова.
ЛІНА КОСТЕНКО
* * *
Чекаю дня, коли собі скажу:
оця строфа, нарешті, досконала.
О, як тоді, мабуть, я затужу!
І як захочу, щоб вона сконала.
І як злякаюсь: а куди ж тепер?!
Уже вершина, де ж мої дороги?
...Він був старий. Старий він був. Помер.
Йому лизали руки епілоги.
Йому приснився жилавий граніт.
Смертельна туга плакала органно,
Він Богом був. І він створив свій світ.
І одвернувся: все було погано.
Блукали руки десь на манівцях,
тьмяніли фрески і пручались брили.
Були ті руки в саднах і в рубцях —
усе життя з камінням говорили.
Вже й небо є. А стелі все нема.
Пішли дощі. Хитались риштування.
Внизу ревла і тюкала юрма.
Вагою пензля металися вагання.
А він боявся впасти на юрму.
Сміялись в спину скіфи і етруски.
І він зірвавсь. Не боляче йому,
бо він розбився на камінні друзки.
І ось лежить. Нема кому стулить
його в одне на плитах базиліки...
Прокинувся. Нічого не болить.
Все віднялось. І це уже навіки,
Нажився він. І недругів нажив.
Було йому без року дев'яносто.
Життя стужив і друзів пережив,
і умирав зажурено і просто.
Важкі повіки... стежечка сльози...
і жаль безмірний однієї втрати:
"В мистецтві я пізнав лише ази.
Лише ази! Як шкода умирати..."
Земля пером. Чудний був чоловік.
Душа понад межею витривалості.
Щоб так шукати, і за цілий вік —
лише ази! — ні грана досконалості.
Ти, незглибима совісте майстрів,
тобі не страшно навігацій Лети!
Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, —
усі митці, художники й поети.
Всі генії.
На вічні терези
кладуть шедеври у своїй щедроті.
Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази,
був Мікеланджело Буонарроті.
© Ліна Костенко
Павло МОВЧАН
МІКЕЛАНДЖЕЛО
Ну що йому та різьблена печаль,
студений мрамур,
як вода в криниці,
вилискує, цямрований в очах,
овально входить в здвоєні зіниці.
…Стегно.
Коліно.
Випукле плече.
Шліфоване аж до спокуси лоно,
куточки губ, в які не затече
ані відраза, ні сльоза солона.
Похітливо розлігшись на весь зріст,
повітря проломивши гіркувате,
в об’ємі сну замкнувши вічний зміст,
жагу творця усотує, як вата.
І заздрим гнівом наскрізь пропіка
її нутро черниця жердкувата,
до злочину схиляється рука,
націлившись на перса горбкуваті.
Ну що той холод в мармурі, цей гнів,
коли жага завжди в очах колише
відвічний образ, зітканий зі снів,
пречистим духом хтось весняно дише?
Ну що йому хвилинне забуття,
оманливе завждешнє гамування,
коли душа жадає все життя
відвічного злиття і раювання.
© Павло Мовчан.
История cоздания стихотворения:
Мікела́нджело ді Франче́ско ді Не́рі ді Мініа́то дель Се́ра і Лодо́віко ді Леона́рдо ді Буонарро́ті
Сімо́ні(італ. Michelangelo di Francesci di Neri di Miniato del Sera i Lodovico di Leonardo di Buonarroti
Simoni, часто відомий як Мікеланджело; 6 березня 1475, Капрезе — 18 лютого 1564, Рим) —
італійський скульптор,художник, архітектор, поет й інженер. Його твори вважалися найвищими
досягненнями мистецтва Відродження ще за життя самого майстра.
Серед найвідоміших його скульптурних робіт — «Давид», «Вакх», «П'єта», статуї «Мойсея», «Лії»
та «Рахілі» для гробниці папи Юлія ІІ. Джорджо Вазарі, перший офіційний біограф Мікеланджело,
писав, що «Давид» «перевищив славу всіх сучасних і античних статуй, грецьких і римських, будь-
коли зроблених». Одним із наймонументальніших творів митця є фрески стелі Сікстинської
капели, про які Гете сказав, що: «не побачивши Сікстинську капелу, важко собі наочно уявити те,
що може зробити одна людина». Серед його архітектурних звершень — проект купола Собору
Святого Петра, сходи бібліотеки Лауренціана, площа Кампідольо та інші.
Лі́на Васи́лівна Косте́нко (нар. 19 березня 1930, Ржищів, Київська область) — українська
письменниця-шістдесятниця. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989),
премії Петрарки (1994).
У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з
літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977),
«Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай»
(1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала
перший прозовий роман «Записки українського самашедшого».
Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького
університетів. Відмовилась від звання Героя України.
Павло́ Миха́йлович Мо́вчан (*15 липня 1939, Велика Вільшанка) — український громадський діяч,
журналіст і політик; поет, перекладач, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1993);
голова ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка; член Центрального проводу УНП (з січня 2003); шеф-
редактор газети «Слово Просвіти»; член Комітету Національних премій України ім. Т.Шевченка (з
листопада 2005). Член Спілки письменників України (з 1972). Лауреат Державної премії України
імені Т. Шевченка (1992).
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 2395
Рецензии
мені не буть відлунням тих палат, чи тінню,
а буть сокирою-суддею, чи об;ємом гніву..."
М. Буонарроті
Франческо Буонарроті (не граф ) -митець,
через віка, крізь час і навпростець,
волаю я, кричу до тебе:
Ти велетень, що доторкнувсь до неба!
"...Хто все створив, і також і частини,
а потім викинув найкращу з них,
щоб нам відтворювать те чудо,
і досягать його висот і істин...?"
М. Буонарроті
Ти був Людина, Бог, Любов...
Давид, Мойсей, чи П;єта у скорботі -
в них часточки Франческо Буонарроті,
ці витвори мистецької роботи -
в них б;ється серце, і вирує кров.
"...Невже це так, і я - не я?
А хто ж тоді?
О Боже! Боже! Боже!
Ким воля забрана моя?
Що самого мені мене дорожче?.."
М. Буонарроті
До Бога ти звертався завше,
питання було не таке просте:
Що я творю, чи так, чи те ?
І чи Джованні творить краще?
"...Груди - як у гарпій,
череп мій страшенний -
поліз у горб, і дибом борода...
А з пензля на лице тече бурда..."
М. Буонарроті
Ти був тим велетом - Гераклом,
що у борні здолав кентавра,
і відповів усім нащадкам,
що у людини сил занадто,
і що безмежний божий дар...
Є серце, і руки удар, іще -удар,
Удар! І ти - творець і цар.
"...І є історія у мові древній:
Хто може - той не хоче...
Я ж - твоє око, і тобі слуга! ..."
М. Буонарроті
А він -хотів і міг -
митець каміння переміг і оживив...
І не відлунням він зумів -
посланником нащадкам болю й гніву
в роботах кам;яних, також настінних.
"...Що будоражить мені кров?
І терпнуть защо руки?
Скажи мені, що то - любов ?..."
М. Буонарроті
Він не ваяв. Він брилу брав,
і гранул лишки відтинав...
Удар, іще удар...Ще трішки...
З творіння знята плівка -
і от - шедевр, в віках нетлінний!
А що ж любов? Вікторія її імя.
Митець, художник, і поет каміння,
Відродження сумління -
він ніс любов крізь все життя,
і до життя.
История cоздания стихотворения:
Темы этой не коснулась я бы, поскольку глубока она, и требует таланта...
Но коль Портал такие темы подымает, и мне вдруг захотелось пару слов сказать,
так как пред гением великим не устаю я трепетать
Не чекала від себе такої цікавості.
Над віршом ще працюю на своїй сторінці .
З святами Вас!
По поводу стихотворений, Л.В. Костенко очень тонко и драматично обрисовала жизненный путь великого творца и человека, который всю жизнь жил искусством и искал себя, как художник, хотя поистину был ГЕНИЕМ. Павел Мовчан обрисовал мазками- словами саму картину... Впечатлили оба произведения - спасибо Проекту!
Да и любого человека, который хочет быть Мастером в избранном деле!
"Записки" читалась на едином дыхании. Потрясающе мудро! Кайф Оранжевой революции на фоне зверского убийства Гонгадзе. Лина, как пророчица Кассандра, повторяет: к власти пришли приматы. Подхватила не только перо Гоголя, но и его манеру сатиры разнообразила. Надо прочесть её книгу, чтобы понять духовную природу творца.
Он понимал, что открылись ему только азы, но и понимал свою исключительность.
В искусстве,как в храме, нужны всякой величины камни и кирпичики.
Всех благ и новых идей,Танюша!
чарівний світ! Пафосно? Але як можна виразити ці почуття інакше?
Дякую, Таню, за таке пізнання - глибинності.
| Гарний сонет, особливо кінцівка. Дякую. |
| Рецензия от: Фома К 2024-04-27 09:45:51 |
| Влучно сказано. |
| Рецензия от: Фома К 2024-04-27 09:44:10 |
| Замечательное стихотворение, Михаил! Мне понравилось. Образно, поэтично, чувственно! Молодец! |
| Рецензия от: Юрий Тригубенко 2024-04-27 08:30:05 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |