Основний склад
/ АП Рецензії /
БОЛЬ ЗЕМЛИ
/ АП Текущий момент /
Сейчас на сайте 2219 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
ЖИВОПИС – ЦЕ ПОЕЗІЯ, ЯКУ БАЧАТЬ, А ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЖИВОПИС, ЯКИЙ ЧУЮТЬ!

Автор: АП "Поет-Художник"
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2017-02-05 14:53:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

64. Олег Сколібог, «Пам`яті Володимира Івасюка» – Олешко & Ягольник, «Пам`ятник Івасюку у Львові»

Ссылка на страницу с аудиозаписью: «Червона Рута» (пісню виконує В. Івасюк).

          АП «Поет-Художник»

          64. Олег Сколібог, «Пам`яті Володимира Івасюка» – Сергій Олешко & Михайло Ягольник, «Пам`ятник Володимирові Івасюку у Львові»

          Шановні друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується.

          Гостем-господарем 64-го випуску авторської програми є автор УПП, екстраординарний поет з Херсона, наш добрий колега Олег Сколібог (це вже четвертий авторський випуск херсонського митця в рамках нашого проекту, за що йому велика подяка від організаторів АП). Сьогодні Олег Сколібог представляє свою філософську пісню «Пам`яті Володимира Івасюка», яка була створена під враженням від яскравої творчості та трагічної долі українського композитора-виконавця, поета Володимира Івасюка.
          Ілюстрацією до цього випуску авторської програми нами було обрано фотоколаж «Пам`ятника Володимирові Івасюку у Львові». Пам`ятник встановлено на проспекті Шевченка 7/9 (по дорозі від філармонії до консерваторії), його гранична висота становить 3,5 метрів. Пісняр одягнений у сорочку та штани, а також у кептар. Пам`ятник виготовлено з бронзи, а постамент та мощення із граніту.
          Ідею щодо створення пам`ятника композиторові Володимиру Івасюку подав музикант Святослав Вакарчук у 2006 році під час святкування 750-річчя міста Львова. Був створений організаційний комітет зі спорудження пам`ятника. Оргкомітет звернувся до львівських митців архітектора Михайла Ягольника та скульптора Сергія Олешка (автор, зокрема пам`ятників художнику Іванові Трушу, літературному персонажу – Швейку, лемківському художнику Никифорові Дровняку), з проханням розробити концепцію майбутнього пам`ятника. Виконавчою владою було затверджено проект та інші вимоги щодо встановлення пам`ятника. Усю проектну роботу профінансував Святослав Вакарчук, він також оплатив спорудження пам`ятника. Облаштування фундаменту під пам`ятник та навколишньої території взяла на себе міська рада.
          «20» грудня 2011 року пройшла церемонія відкриття пам`ятника. Участь у церемонії відкриття монументу, зокрема, взяли ініціатор зведення пам`ятника, музикант Святослав Вакарчук, мер міста та родичі Івасюка. Пам`ятник Володимирові Івасюку освятили і поклали до нього свічки та квіти. Присутні на відкритті люди заспівали разом пісню «Червона рута».

          Проте, повернемося до пісенно-поетичної теми 64-го випуску АП «Поет-Художник».
          Отже, передаю слово Олегу Сколібогу, зустрічайте, читайте, обговорюйте, діліться своїми думками.
          З найкращими побажаннями, Олег Добров.

          «ПАМ`ЯТІ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА!»

          Доброго дня, шановні друзі. Мені завжди імпонували Володимир Висоцький і Володимир Івасюк. Це мої улюблені митці. Разом з їх творчістю я набував життєвий досвід. Мої роки – моє багатство.
          Щодо пісень Володимира Івасюка, то вони увірвалися в українську естраду тодішніх 70-х років широким бурхливим потоком, полонили слухачів темпераментними ритмами і ліричними пристрасними інтонаціями та захопили своєю невимушеною легкістю й імпровізацією.
          Володимир Івасюк, без перебільшення, став пісенним символом не лише Буковини – він прославив всю Україну. Прикметне, що навіть японці співали безсмертну «Червону руту» українською мовою.
          Щодо створення мого пісенного вірша, то якось випадково я побачив у ЗМІ пам`ятник Володимирові Івасюку і відразу відчув  внутрішнє бажання написати про емоції, які переповнили мою свідомість (беручи до уваги все те, що зараз відбувається з нами). Цей пам`ятник пісняру у Львові, побачений мною в ЗМІ, послужив додатковим поштовхом для написання поетичних рядків, які потім переросли в цю пісню.
          Володимир Івасюк – символ української естрадної пісні. Коротким було його життя, але який вагомий внесок зробив митець у культурне надбання. Кремлівські ненажери познущалися з українського пісняра Володимира Івасюка, тепер накинулися на НЕНЬКУ УКРАЇНУ.  
          Не дамо знищити рідну Україну! Єднаймося, браття та сестри, в єдинім строю!

В Брюховецькім лісу, пам`ять лине до шлюбу,
Моїх щирих бажань: «Івасюк відгукнись!»
«Ой, смереко!» – миттєве… судьбіна… здобуток…
Суперечить Луб’янці – лелекою скрізь.

          Приспів:
          Голосніше… кобзарі,
          Гімн… «Червону Руту!»
          Познущались москалі –
          «лицарі»… ще й в Крутах.
          «Яворину!» – щем душі…
          Те пророцтво крає…
          Зоряний тремтить рушник
          Понад рідним краєм.

Навертай «Водограй!» у обійстя планиди,
Де трембіти дозором закоханих ждуть.
Рідний край голубити, Різдвяне кропити
Потаємним… що в серці, невтримне, мов ртуть.

          Приспів.

Це наш дім – Україна, теренами – хуга;
Ще не щезла поспіль, плін життя, жертовне.
Твої пісні знайдуть, Володимире – друга,
Хто «живий» як Ілліч, той отримав баг(н)ет.

          Приспів.

          © Олег Сколібог
          (08.01.2017)

          Загальні примітки та коментарі:

          Володи́мир Миха́йлович Івасю́к (дата народження: «04» березня 1949 року, Кіцмань, Чернівецька область, УРСР – дата смерті «24/27» квітня 1979 року, Брюховицький ліс під Львовом, УРСР) – український композитор-виконавець, поет.
          Володимир Івасюк народився 1949 року в родині українського письменника й дослідника історії буковинського краю Михайла Івасюка та вчительки Софії Карякіної. Через два роки на світ народилася його молодша сестра – Галя, а через одинадцять – Оксана. Для Оксани Володимир написав пісню «Колискова для Оксаночки» (на цей час Галина – лікар, невропатолог Львівської обласної клінічної лікарні, а Оксана – доцент кафедри сучасної української літератури Чернівецького національного університету).
          Один з основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.
          Пісні на власні слова: «Відлітали журавлі», «Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Лиш раз цвіте любов», «Балада про мальви», «Я – твоє крило», «Ласкаво просимо», «Наче зграя птиць», «Колискова», «Мандрівна музика», «Два перстені», «Там за горою, за крем`яною», «Капелюх».
          Пісні на слова різних поетів, зокрема Дм. Павличка, О. Гончара, Б. Стельмаха, М. Петренка, Ю. Рибчинського, Р. Братуня, Р. Кудлика та інших. (понад 40): «У долі своя весна», «Кленовий вогонь», «Літо пізніх жоржин» та інші.
          Для хору: Сюїта (цикл обробок українських народних пісень) для хору без супроводу (1978).
  Інструментальні твори: Сюїта-варіації на тему української народної пісні «Суха верба» (1977), Сюїта-варіації для камерного оркестру (1977), три п`єси для фортепіано, «Осіння картинка» – для віолончелі, три п`єси для скрипки, музика до вистави «Прапороносці» (1975, збереглися фрагменти).
          Нагороди: Дипломант Всесоюзного огляду молодих композиторів (1978); Лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М. Островського (1988, посмертно); Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1994, посмертно); Герой України (березень 2009, посмертно).

          «18» травня 1979 року тіло пісняра було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія – самогубство – підлягала сумніву громадськості як у 1979 році, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Похорон Володимира Івасюка «22» травня 1979 року у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.
          Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили.
          «26» січня 2009 року Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка, але в листопаді 2012 року справу було закрито нібито через відсутність складу злочину. «12» червня 2014 року Генеральна прокуратура України знову поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка.

          Разом з Василем Стусом, Григорем Тютюнником, Сергієм Параджановим, Іваном Миколайчуком  він творив обличчя української культури. Культури високого духовного пориву, яка може зробити честь будь-якій цивілізованій нації. Своєю геніальною творчістю вони підносили національний дух нашого народу, спростовували твердження про його меншовартісність. У той страшний час, коли масово закривалися українські школи, вилучалися книги, де згадувалося про українську історію, українська мова витіснялася з вузів і наукових установ, зі службових кабінетів, Івасюкову «Червону руту» співали по всій «червоній імперії» – від Балтики до Камчатки.
          Смерть встелила йому дорогу пелюстками весняних квітів. Ті ж, що вчинили цей злочин, прорахувалися – вбили людину, але не в змозі заподіяти шкоди його творам, згасити в серцях вогонь любові. Можна знищити людину, але не пісню, що на вустах всього народу. І не має значення, хто ти – українець, поляк, чех чи росіянин…
          Чим далі спливає той день, коли громадськість України дізналася про трагічну смерть Володимира Івасюка, тим очевиднішою стає велетенська роль пісень молодого композитора. Віра в силу національного духу, його незалежність і нестримний порив до волі жила в піснях, які дарував людям Володимир Івасюк. Івасюк став легендою, посів гідне місце в сузір`ї борців за волю України.

          Загальні джерела:

• Марусик Т. В. Івасюк Володимир Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 407. — ISBN 966-00-0610-1.
• Селезінка В. М. Івасюк Володимир Михайлович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — С. 158. — ISBN 978-966-02-6092-4.
• Сестра Владимира Ивасюка Оксана: «Червону руту» Володя написал в восемнадцать лет // Факты. — 2017. — № 7 (4682) (19 янв.). — С. 1, 9. (рос.).
• Івасюк В. М. Водограй: Пісенник. — К.: Музична Україна, 1989. — 128 с.
• Червона рута: Пісенник. — К.: Музична Україна, 1993. — 80 с.
• Пісенник´90. — К.: Музична Україна, 1990. — 224 с. (Червона рута, Я — твоє крило, Два перстені).
• «Пам`ятник Володимирові Івасюку у Львові» (проспект Шевченка, 7/9; скульптор Сергій Олешко; архітектор Михайло Ягольник) – фотоколаж Олега Доброва.
• Дослідження сучасних літературознавців і мистецтвознавців.
• Статті та публікації (інтернет, періодичні видання).

          Сподіваюся, що Вам було цікаво. До зустрічі.
          З повагою, Олег Добров.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1861

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 9.
Доброго вечора, шановні друзі, читачі та дописувачі, прихильники та опоненти!

Гостем-господарем 64-го випуску авторської програми «Поет-Художник» був автор УПП, екстраординарний поет з Херсона Олег Сколібог. Олег представляв нам свою патріотично-філософську пісню «Пам`яті Володимира Івасюка», яка була створена під враженням від яскравої творчості та трагічної долі українського композитора-виконавця, поета Володимира Івасюка. Додатковим поштовхом для написання поетичних рядків, які потім переросли в цю пісню, послужив «Пам`ятник Івасюку у Львові», побачений Олегом Сколібогом.

Дякуємо Олегу Сколібогу за проведення цього випуску. Величезне спасибі Олегу за його патріотичну поезію та щира вдячність за відданість нашому проекту. З великим задоволенням вручаємо йому нашу почесну нагороду. Також дякуємо всім читачам. Дякуємо за змістовні, вдячні рецензії та побажання всім дописувачам. Величезне спасибі Оксані Федишин за хвилюючий пісенний вірш «Ой, волошки-волошки…» і також традиційно вручаємо їй нашу почесну нагороду-подарунок.

Рута не зів’яла. Тепер вона проросла в душах нового покоління. Проросла любов’ю до пісень Володимира Івасюка, до української пісні взагалі. Володимир Івасюк – дійсно символ української культури. Коротким було його життя, але який вагомий внесок зробив митець у культурне надбання. Івасюк став легендою, посів гідне місце в сузір’ї борців за волю України.

Проект продовжується. Всіх запрошуємо до 65-го випуску АП «Поет-Художник».

p.s. користуючись нагодою також запрошую всіх колег, які цінують образотворче мистецтво взяти участь в нашій авторській програмі зі своїми віршами:

• електронна адреса головного редактора: tov7dobrov@gmail.com;
• додатковий зв`язок: месенджер особистих повідомлень АП.

До зустрічі! Нехай щастить!
2017-02-15 20:06:56
Дякую за цей випуск проекту! Вiчна пам'ять митцю, а його пicня ....вже назавжди, вплетена в iсторiю Украiни!
2017-02-13 22:21:58
Юліє... з щирістью слухаю твоє невгасиме
2017-02-14 09:15:40
Юліє, щиро вдячні тобі за схвальний відгук. Дякуємо за підтримку.
Щира вдячність Олегу Сколібогу. Любові, добра та миру всім нам.

«Володя»
(посвята В. Івасюку)
Слова: С. Чуєнко
Музика: «Львівські музики»
Виконує: «Львівські музики»

Минають роки,
Батьками стають юнаки,
Ти юним лишивсь,
Але всі пісні твої – діти твої.

Приспів (2 рази):
Володя, Володя,
Дзвенить Водограй
І мальва росте,
У серці народу
Живе твоя Рута й цвіте.

Ні жалю, ні сліз
Не треба тому, хто проніс
У серці гарячу, як кров,
До свого народу любов.

Приспів.

Ти, друже, повір,
Як чиста вода синіх гір
Так вічно живе повсякчас
Та пісня Твоя поміж нас.

Приспів.

Живе твоя Рута й цвіте...
Червоная Рута цвіте...
2017-02-15 16:39:28
Дякую обом Олегам за пам"ять про великого українського композитора-поета-співака. Його "Червона рута" - серед найпопулярніших у всьому світі пісень 20 століття.
Олег Сколібог бере участь у створенні вже третього випуску АП "Поет-Художниик". Справжній фанат АП. Честь тобі і хвала, Олеже! Нехай щастить!
2017-02-13 10:57:00
Тетяно, світло в кінці тунеля це особисте, прикро, що слухаемо та не чуємо.Ще майже ніхто у душі не співає. Хай всім щастить
2017-02-14 09:12:36
Олеже! А я співаю. В душі і вголос. Чиїсь пісні і свої власні. Вітаю з Днем всіх закоханих! Запрошую на свою пісню "На крилах кохання" Нехай щастить!
2017-02-14 11:42:17
Тетяно, дякую за рецензію, а також за щиру та дієву підтримку.
Величезне спасибі Олегу Сколібогу за його патріотичну поезію
та щира вдячність за відданість проекту.

Володимир Івасюк, окрім музики і поезії, мав ще й хист до малювання. У його особовому фонді зберігається кількадесят малюнків різних років – переважно шкільних і студентських. Це виконані олівцем або акварельними фарбами натюрморти, пейзажі, портрети видатних людей, автопортрет, шаржі і карикатури.

Івасюк був не просто музикантом, він був патріотом України. Своїми піснями він відроджував любов українців до української культури та намагався протистояти пропагандистській ідеї одного великого «радянського народу». Ставши популярним у всьому Радянському Союзі, він завзято відмовлявся писати музику до російських текстів, говорячи, що він український композитор. Те, що молодий музикант був авторитетом для українців, знала і радянська влада. Тож, коли у 1979 році радянська преса була переповнена хвалебних од Росії, присвячених святкуванню 325-річчя Переяславської угоди, а українські послужливі віршотворці писали: «Слава! Тебе прославляємо, рідна Росіє, за правду твою, за вірність твою, за братерську любов!», Івасюку пропонували створювати музику на ці вірші. Влада очікувала, що Володимир, як і інші, віддасть данину Москві, адже він, улюблений композитор України, міг, як ніхто інший, вплинути «ідеологічно». Але Івасюк був безкомпромісним. Він так нічого й не написав для прославлення горезвісного «возз'єднання». Замість того взявся за створення опери козацької доби.

За два місяці до смерті Володимира викликали в КДБ для бесіди із приводу гонорарів, які він повинен був одержати за вихід своїх платівок у Канаді. Його переконували передати ці гроші в «Фонд миру» в обмін на дозвіл виїхати в Америку. Але видатного українця закордон не цікавив, і він відмовився від цієї пропозиції...
2017-02-15 16:10:43
«Пам’яті Володимира Івасюка»

Інші назви – «Посвята», «Реквієм»
Музика: Генадій Татарченко
Вірші: Юрій Рибчинський
Виконує: Назарій Яремчук
Запис 1995 року
http://www.uaestrada.org/pisni/p/pamyati-volodymyra-ivasyuka

В терновому вінку мелодій
Навіщо йдеш на небеса,
На кого кидаєш, на кого
Весняний наш пісенний сад?
Заплаче мати в дикій тузі,
І сивим левом стане Львів…
На кого кидаєш ти друзів,
І ворогів, і ворогів?

Приспів (2 рази):
Пішов у синє небо він –
Мій брат по долі і по крові,
І стогне дзвін, сумує дзвін
В душі, і в музиці, і в слові.

Без тебе не квітує квітень,
Без тебе літо, мов зима,
Скажи мені, на тому світі
Є Україна чи нема?
Чи справді там за небокраєм
Не знають наші кривд і мук,
Чи там так ангели співають,
Як ми в часи тяжких розлук?

Приспів (2 рази).

Ти був шаленим і відвертим
З блакиттю чистою в очах,
Без тебе всі роялі мертві,
Без тебе всі скрипки мовчать.
Як важко, брате мій, без тебе
Вкраїнську пісню колисать,
Не зорі падають із неба,
Зірки ідуть на небеса!

Приспів (2 рази).
2017-02-15 16:15:11
Пригадую, колись на шкільному вечорі грала на баяні.
І коли заграла «Ой, васильки-васильки», підійшов до мене хлопець і сказав: «Чи знаєш, що вбили Івасюка?» Це був для мене шок. Улюблений співак і композитор. Так же сталося і з Тальковим…
Дякую вам, Олеже, за чудесну тему. Хотілось би і мені посвятити В. Івасюку вірш, якщо получиться.
З пов., О.Ф.
2017-02-11 22:43:03
Ой, волошки-волошки,
Чом ви не жовті, а сині?
Ви у моєму житті
Спомин сумний залишили
(Укр. нар. пісня із циклу обробки В. Івасюка).

Ой, волошки-волошки,
Бігли по жовтому синім
Через жита навпрошки
В щасті крилато-невиннім.

Пісня вповила поля,
Хвилями лан колихала.
Хлібом багата земля
В небо святе закохалась.

В жовто-блакитнім раю
Пив Пісняр Волю, мов ліки.
Губи шептали: «Люблю…»
Серце вторило: «Навіки».

Музика серця небес
В душу лилась віртуоза.
Хто б здогадався, що десь
Близько підступна загроза.

Звір проти волі повстав,
І композитора вбили.
Впали до долу жита,
Голови низько схилили.

Ой, волошки-волошки,
В жовтих житах серед поля.
Без віртуоза руки –
Звісно, сумна ваша доля.
2017-02-12 02:24:55
Оксаночка дякую, дуже зворушливий ваш вірш. Хай щастить
2017-02-12 07:29:15
Оксано, щиро дякуємо.
Величезне спасибі за хвилюючий пісенний вірш «Ой, волошки-волошки…»
Окрема щира вдячність Олегу Сколібогу.

Батько Володимира Івасюка Михайло Григорович зазначав: «Благословенна наша пісня, наша мова. Вони були тією духовною зброєю, що завжди була на чатах українського серця, української нації. Я щасливий, що і мій син долучився до того, аби ми ще більше консолідувалися як нація, аби мали право вважати себе цивілізованими людьми, свідомими свого родоводу. Володя висловив душу свого покоління, свого народу, якому вірою і правдою завжди служив».
2017-02-14 15:55:08
Єднаймося, браття, в єдинім строю,
Таврида, Дніпро і Карпати,
Козацькую славу згадаймо свою,
Згадаймо, хто нашая мати.

ПРИСПІВ (2 рази):
Єднаймося, браття, корінням родин,
Щоб доля воскресла з руїни,
Бо ми – українці, і Бог в нас один,
Й одна, як життя, Україна !!!

Що рід свій плекала між злиднів, біди,
Наш край берегла від ординців,
Щоб в благословеннім краю тім завжди
Ми з вами були, українці.

ПРИСПІВ (2 рази):
Єднаймося, браття, корінням родин,
Щоб доля воскресла з руїни,
Бо ми – українці, і Бог в нас один,
Й одна, як життя, Україна !!!

І прокляті нею з віків по цей день,
Між нас братовбивства і чвари,
І ті, що зреклись її мови й пісень,
Й з ганьбою пішли в яничари.

ПРИСПІВ (4 рази):
Єднаймося, браття, корінням родин,
Щоб доля воскресла з руїни,
Бо ми – українці, і Бог в нас один,
Й одна, як життя, Україна !!!

Бо ми – українці, і Бог в нас один,
Й одна, як життя, Україна !!!

(сл. В. Підгурського, муз. Я. Шевчука)
2017-02-14 16:47:26
В сім"ї патріотів виростали патріоти.
Дякую, Олеже, за слова чудесної пісні.
Ось тут можна послухати пісню «Єднаймося браття»:
http://www.stihi.in.ua/list.php?author=47287&poem=3568
А ось тут – пісню в обробці В. Івасюка «Волошки-волошки»:
http://www.stihi.in.ua/list.php?author=47287&poem=3557
2017-02-14 17:16:28
Оксано, дякую.
2017-02-14 18:23:14
Наша пісня, наше слово
Хай усюди лине,
Добрі діла, добрі люди -
Гордість України!
2017-02-05 21:09:27
Пісня це дзвони в свідомості людств
2017-02-06 12:21:13
Велике спасибі, пане Григорію.
Наш Український дух – незнищенний дух безсмертя.
2017-02-14 14:39:37
Я памьятяю цю пісню! Щиро дякую, Олеже! Хто тільки не виконав вже, а це сподобалось...

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
2017-02-05 20:43:51
Це поляки співали "Червону руту" колись...
https://www.youtube.com/watch?v=1YuWOA_buT8
2017-02-05 20:49:33
Ключево слово "Вітчизна", тому і лунає в душі нашій пісня
2017-02-06 12:24:24
Щиро дякуємо, Володимире.
Звертаючись до пісні «Червона рута», яка стала справжньою подією тих років, до феномену творчості Володимира Івасюка, ще раз переконуємося в тому, якою силою може володіти пісня. Вона, тільки народившись, стає зрілим плодом на ниві вітчизняної культури і глибоко западає в душу. Вона переживає свого творця і тим уготовлює йому довге життя і шану…
2017-02-14 14:32:52
З вдячністю взаємною, АП "Поет-Художник"!
2017-02-14 21:08:44
Не чекала я, що в цьому проекті знайдеться така вагома сторінка для нашого чарівного Володимира Івасюка. Так добре вийшло! Гарний задум, щирі слова, надзвичайна музика.
Щира вдячність Олегу Сколібогу за його вірш, за Вашу, хлопці, пам*ять. Для мене Івасюк - це ікона української культури, це той вирій, де живе наше національне серце, це постать слави на віки.
Дякую.
2017-02-05 17:33:40
ікона в такому місці дуже доречне. Нікнейм - РАЙ-КА =
Рай зрозуміле, а ось КА це езотеричне душа. Хай всім щастить
2017-02-05 20:17:39
Щиро дякую, що" розсекретили" мене.
2017-02-05 22:43:29
Райко, щиро дякуємо.
Кожен народ, який не розвиває своєї культури у всіх вимірах, приречений на духовне зубожіння. Попри всі заборони сталінсько-брежнєвських денаціоналізаторів, фольклорне багатство народу знаходило силу пробитися до людських сердець. Володимир Івасюк… дійсно символ української культури. Коротким було його життя, але який вагомий внесок зробив митець у культурне надбання!
Окрема щира вдячність Олегу Сколібогу
— за цю тему випуску, його пісенний вірш та справжній український дух.
2017-02-14 14:17:22
Щиро дякую Вам, Олеже, за цікаву оповідь про нашого легендарного співака, композитора і виконавця пісень, які й до цього часу виконуються, знаменитими українськми і зарубіжними співаками. Багато нового я дізналася від Вас, про самого Володимира Івасюка, наприклад, не знала, що він за фахом був лікарем. Дякую, Вам, за пам'ять про митця і чудову пісню, яка повніше доповнює цю чудову талановиту і обдаровану людину, справжнього українця!
2017-02-05 17:07:15
А я пригадую,яка шалена популярність була .Після 9 класу я поїхала в Прибалтику- а там звучить Червона рута)).Гордість розпирала))
2017-02-05 17:48:21
"Червона рута" у потрактуванні Володимира — це не просто щире велике кохання двох молодих людей. У ній — незбагненна глибина, вища таємниця. Коли 13 вересня 1970 р. Чернівецька телестудія транслювала з Театральної площі на всю Україну «Червону руту» В. Івасюка, на площі та прилеглих вулицях завмер автомобільний рух. У 1971 р. «Червона рута» була визнана «піснею року». Відтоді минули десятиліття, а цю пісню без перекладу співають у всьому світі.
2017-02-05 18:10:00
Дякую Валентино, щире сеце - невмеруще. Хай щастить
2017-02-05 19:05:54
Щиро Вам дякую, істинний українець!
2017-02-05 19:11:06
Валентино, щиро дякуємо. Рута не зів’яла. Тепер вона проросла в душах нового покоління. Проросла любов’ю до пісень Володимира Івасюка, до української пісні взагалі. Івасюк став легендою, посів гідне місце в сузір’ї борців за волю України. Окрема подяка Олегу Сколібогу.
2017-02-14 13:59:02
Дякую, Олеже, за патріотизм і любов до нашого пісняра.
Усім відомо, що Володимир Івасюк чудово грав на фортепіано та гітарі. Та насправді у Володимира були всі шанси стати всесвітньовідомим скрипалем-віртуозом. Ще в дитячі роки його талант розгледів вчитель в рідному містечку Кіцмань. Саме він умовив батьків відпустити зовсім юного школяра Володю до Києва на навчання у школі обдарованих дітей імені Лисенка. Та основним інструментом, котрий так талановито опанував Івасюк був альт.

Свою першу пісню Володимир Івасюк написав у 1964 році. Вона називалась "Колискова". Сам Володя написав музику, вірші написав його батько.

Він створив у школі дівочий вокально – інструментальний ансамбль "Буковинка". За активну творчу діяльність та перемоги ансамбль нагородили поїздкою по Дніпру.

Він прожив досить мало — 30 років. Проте за цей короткий час він встиг написати 107 пісень, 53 інструментальних творів. Також був автором музичних супроводів до спектаклів. Івасюк вважається основоположником естрадної музики в Україні.
2017-02-05 16:26:48
Тетяно, щиро дякую що завітали, та добавили штрих у цей випуск. І не дарма цей випуск за №64 саме припав до пам’яті В. Івасюка та його творчості. 64 – символ єдності, ще й являється витоком усіх чисел. Хай щастить
2017-02-05 18:59:24
Тетяно, щиро дякуємо.
Творчий шлях Володимира Івасюка супроводжувався глибоким замилуванням фольклором і пісенною спадщиною великих попередників М. Лисенка, К. Стеценка, Ф. Шуберта. Він не уявляв, як можна вважати себе музикантом або елементарно культурною людиною, не знаючи й не люблячи народної пісні. Пісня повинна зближувати, а не роз`єднувати. Саме цій меті слугували твори Володимира Івасюка — автора справді інтернаціональної «Червоної рути».
Величезна подяка Олегу Сколібогу
— за відданість авторській програмі «Поет-Художник та істинний патріотичний дух.
2017-02-14 13:50:02

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Через немогу - это наше родное, кровное! А иначе уже давно бы все опустили руки и загнулись... А вот это средство - через немогу - лучшее , что мы можем для себя сделать в минуты отчаяния, уныния и беды...Спасибо!
Рецензия от: Сольвейг
2020-08-03 12:11:11
Здорово! И образность 👍❤ Наташенька))) Вдохновения и хорошего дня!!!
Рецензия от: Галина Бродская
2020-08-03 12:09:03
Во все времена високосный год пугает, т.к. часто приносит с собой проблемы и трудности - проверено многими столетиями. Но это еще и смертоностный. Да еще и не закончился, как правильно пишут коллеги. Всё-таки будем надеяться на лучшее! Вот закончится - и Вы напишете оптимистический вирш! Удачи нам всем!
Рецензия от: Сольвейг
2020-08-03 12:07:55
На форуме обсуждают
Павло Бондаренко
Тут дехто питає, чому у квітні 2014 року не вчинили з "гіркінцями" на Донбасі, як Лукашенко вчинив з "вагнерівцями&qu(...)
Рецензия от: Радонька
2020-08-03 08:50:02
"...Ворог лише мертвий перестає бути ворогом, з цим я погодився лиш тепер, на цьому клаптеві української землі, який треба було відстояти — або з(...)
Рецензия от: Радонька
2020-08-03 08:49:04
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.