UA
|
Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Подробнее можно узнать тут
Автор: АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-03-05 12:55:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
66. Вікторія Русич, «Живопис» – Віктор Макаров, «Букети яскравих свіжих квітів»
Ссылка на страницу с аудиозаписью: Вікторія Русич (Victoria Rusich) → «Квіти», романс, 2013 (mp3).
АП «Поет-Художник»
66. Вікторія Русич, «Живопис» – Віктор Макаров, «Букети яскравих свіжих квітів»
Шановні друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується.
Гостею-господинею 66-випуску авторської програми є наша колега, поетеса УПП, автор-виконавиця сучасних пісень на вірші українських поетів та на власні вірші, Вікторія Русич. Сьогодні Вікторія представляє свій вірш «Живопис», який вона присвятила своєму татові, відомому українському художнику Віктору Макарову.
У якості ілюстрації до цього випуску авторської програми використано фоторепродукції картин Віктора Макарова – «Букет» (2000, полотно, олія, 50х60), «Бузок» (2000, полотно, олія, 50х70) та «Маки» (1995, полотно, олія, 50х70).
Отже, передаю слово Вікторії Русич, зустрічайте, читайте, обговорюйте, діліться своїми думками.
З найкращими побажаннями, Олег Добров
«ЖИВОПИС»
Доброго дня, шановні друзі.
Зізнаюся Вам відверто, що не писала вірші майже рік. Моє життя було насичене іншими моментами. Але з радістю відгукнулася на запрошення авторської програми «Поет-Художник».
Хочу познайомити Вас зі своїм віршем «Живопис». Історія його створення дуже проста. Це моє здивування, захоплення майстерністю художника під час створення картини «Маки». Я була поруч і заворожено спостерігала її народження. Під час роботи тато ніби поринає в інший вимір, енергія його душі розквітає на полотні. Одного разу жінка-біоенергетик з подивом та повагою говорила мені про силу та позитивну енергію його картин, яку вона відчула і змогла зафіксувати. Адже кожна річ ручної роботи має своє біополе. І надзвичайно важливо наповнювати простір свого помешкання речами, що випромінюють світло та несуть гармонію, поєднуючи душу митця та іншої людини.
Мене дивує вміння художників бачити здалеку, але змішувати та накладати фарби на невеликому полотні зблизька. На мій вигук: «Тату, так швидко і нова картина!» – я почула відповідь, яку запам’ятала дуже добре. – «Так, швидко. Але до цього я йшов довгі роки життя». Вже потім, через декілька днів, розглядаючи інші татусеві картини, до мене прийшли рядки цього вірша. Він увійшов в декілька офіційних виставкових каталогів художника.
«20» березня 2017 року моєму любому татові, художнику Віктору Макарову виповниться 85 років. Нас єднає мистецтво. Мистецтво єднає покоління. Мистецтво єднає рідну Україну.
Присвячується моєму татові
Макарову Віктору Васильовичу
За що цінуємо живопис,
Мов рідкісну, коштовну річ?
Готують зустріч незвичайну
Картини майстра віч-на-віч.
Бо дивна суміш кольорова,
Під пильним поглядом очей,
Складає казку просторову
З об’ємним виміром речей.
На полотні Макаров Віктор,
Як частку власної душі,
Букет яскравих свіжих квітів
Зберіг для Вас у всій красі.
А там, в осінньому пейзажі,
Шалена гама почуттів!
І ностальгія щирих вражень,
І відчуття прийдешніх змін!
З любов’ю створені картини,
Мов іскри вічного життя,
Благословенні, і віднині
Вже не поринуть в забуття!
© Вікторія Русич
(2009)
Загальні примітки та коментарі:
МАКА́РОВ Віктор Васильович (дата народження: «20» березня 1932 року, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області; у 1946 році переїхав до міста Тернопіль, де мешкає і зараз) – живописець, автор пейзажів, портретів у стилі постімпресіонізму. Чл. НСХУ (1993).
Митцю не треба нагород,
Його судьба нагородила,
Коли в людини є народ,
Тоді вона уже людина.
Таку глибоку та ємку характеристику людям, поміченим даром Божим, дала королева нашої поезії Ліна Костенко.
До митців без нагород, але сповнених власної гідності, належить і цей скромний, але відомий український художник Віктор Макаров. Його пензель не знає втоми і, в руці свого господаря натхненно й скрупульозно змальовує зникаючі з міських та заміських обрисів хатини, садочки – той теплий і затишний батьківський дух. У його краєвидах – подих любові до рідної землі, заряд оптимізму, що виражається і емоційним, і колірним тоном, і неспокійною фактурою поверхні, й несподіваними ритмами композиційного ладу. І кожен – як заклик до гармонійного єднання з природою.
Коли запитуєш у Віктора Васильовича про його школу та педагогів, він відповідає: «Мій педагог – природа, а школа – життєва. Іншої не було». Приїхав хлопчиною з батьками в 46-му до Тернополя з шахтарського Кривого Рога – маму-гречанку добрі люди попередили вночі про арешт, і сім’я, похапцем зібравшись, вирушила, куди очі бачили. Доїхали до Львова, а звідти – до Тернополя, де й замешкали назавжди.
Мабуть, після териконів шахтарського краю тут, у Галичині, хлопця вражало буяння зелені, голубінь неба. Вражало настільки, що захотілось вихлюпнути свої відчуття. Знайшовся пензель і папір. І стали вони йому найдорожчими приятелями на все життя. Захопився малюванням. А оскільки неподалік від дому розмістилася художня майстерня, то мама вирішила повести його до художників, щоб оцінили, чи справді син має який хист, а чи це просто забаганка. Прихопив із собою наївний малюночок, а один із художників умочив пензель у фарбу і простягнув йому: «Ану, намалюй коло». Намалював, і цього «іспиту» було досить, щоб уже відомі художники Олексій Завадцев і Віктор Павлов погодилися взяти його в науку. Оформили прибиральником у майстерні, через рік виріс до підмайстра, а далі – до майстра. А в 50-му, коли організувався Художній фонд, пішов туди. Йому почали замовляти копії – і він дуже тішився, коли роботи вдавались. Не кінчивши школу, пішов працювати декоратором у театр. Такою була його школа. Можна було закінчити популярну тоді академію імені Крупської в Москві, але не відчував такої потреби. Працював і вчився у майстрів своєї справи. І, як він часто повторює, у природи, як вбирав у себе в усіх її проявах, щоб любовно передати кольором на полотні, залишити в кожному часточку настрою своєї душі.
У пейзажах Віктора Макарова, здається, цілком буденні мотиви пронизані світлом і зіткані з райдужної щедроти барв. У нього переважають ліричні краєвиди – то спокійно споглядальні, то динамічні, експресивні і з кожним новим полотном змінюється пластика, збагачується фактура живопису, його кольорове насичення, емоційна дія.
Співоче різнобарв’я квітів: польові стоять, як вартові, вмивається дощем бузок, буяють хризантеми, кивають сонячно голівки соняхів. Цих жовтогарячих соняхів у нього – найбільше, і навіть бриль на голові на автопортреті – як великий золотавий соняшник.
Озоном дихає його творчість, і кожна картина – як пісня, налита радістю чи сумом. Скільки картин – стільки настроїв. А їх таке багатство.
Ще кілька штрихів до творчого портрета Віктора Макарова: він – автор багатьох плакатів, присвячених темі боротьби за мир, а його голуб миру був заставкою в молодіжній газеті «Ровесник». Пробував себе і у створенні ескізів пам’ятників визволителям. А графічні його роботи вражають викінченістю, виразністю, чіткістю і тим ностальгічним настроєм, властивим темі зустрічей і прощань з близькими серцю місцями.
Художник Макаров одержимий творчістю. За плечима в нього чимало виставок. Йому присвоєно звання народного майстра живопису. Кожне полотно – то суть, єство художника. Про свої картини він каже так: «Це ікони Природи».
Віктор Макаров невгамовний – творить далі. Бо без постійної праці життя видавалось би трагедією. Бо має базу, бачення перспективи, природне для зрілого майстра, бажання жити в гармонії з собою і зі світом, а іншого способу, ніж через творчість, не знає. Малює те, чого хоче його душа, а він їй довіряє.
Загальні джерела:
• В. Макаров: Каталог. Т., 1982; Венгер Л. Яскраві барви // Вільне життя. 1987, 22 вересня.
• В. Собуцька, Макаров В.В., Регіон. інформ. портал «Тернопільщина», 11 листопада 2009: http://irp.te.ua/2009-11-11-09-59-42
• Вергун К. Душа майстра // Свобода. 2010, 15 жовтня.
• Романенко Л. Художник, який творить ікони природи // Нова терноп. газ. 2012, 14 березня.
• Гриб. А. Терновий спалах. Т., 2012.
• Сторінка В. Макарова на фейсбуці: https://www.facebook.com/VVMAKAROV/
• Авторська галерея В. Макарова: http://www.artlib.ru/?id=11&fp=2&uid=2338
• Фотоколаж О. Доброва «Віктор Макаров. Букети яскравих свіжих квітів».
• Романс «Квіти» (аудіозапис, mp3): слова, музика та виконання Вікторії Русич.
• Дослідження сучасних літературознавців і мистецтвознавців.
• Статті та публікації (інтернет, періодичні видання).
Сподіваюся, що Вам було цікаво. До зустрічі.
З повагою, Олег Добров
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 4001
Рецензии
Гостею-господинею 66-випуску авторської програми «Поет-Художник» була наша колега, поетеса УПП, автор-виконавиця сучасних пісень на вірші українських поетів та на власні вірші, Вікторія Русич. Вікторія представила нам свій вірш «Живопис», який вона присвятила своєму татові відомому українському художнику Віктору Макарову, якому «20» березня 2017 року виповнилося 85 років.
Шановний, Віктор Васильович! Від щирого серця вітаємо Вас з ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ! Бажаємо Вам здоров’я міцного, життя довгого і щасливого, удачі у всіх Ваших справах і виконання всіх найпотаємніших бажань. Нехай збуваються мрії, множаться можливості, успішно йдуть всі справи і вистачає сил і енергії для нових творчих звершень. Нехай мир і достаток будуть у домі. Щастя і всього найкращого!
Щиро дякуємо Вікторії Русич за проведення цього випуску АП і з великим задоволенням вручаємо Вікторії нашу почесну нагороду. Дякуємо всім читачам. Дякуємо за змістовні, вдячні рецензії та побажання всім постійним дописувачам. Дуже приємно, що Ви підтримали творчу атмосферу цього випуску. В наш час всі ми здаємося інопланетянами, але такими, які здатні перевернути світ. Від усієї душі бажаю Вам реалізувати самі незвичайні фантазії, нехай вся планета дізнається про Ваші творчі імена і таланти.
Нас єднає мистецтво. Мистецтво єднає покоління. Мистецтво єднає рідну Україну.
Проект продовжується.
p.s. користуючись нагодою також запрошую всіх колег, які цінують образотворче мистецтво взяти участь в нашій авторській програмі зі своїми віршами:
• електронна адреса головного редактора: [email protected];
• додатковий зв`язок: месенджер особистих повідомлень АП.
До зустрічі! Нехай щастить!
Галю, дякую. Ти бачила картини в реальному житті. Та й сама гарно вмієш вишивати картини. 
Всем тепла и добра! Спасибо за яркие эмоции!
Красиво, Вікторіє. Це справді спілкування душевне, окрилююче, небесне. Щиро дякую вам за проведені приємні хвилини в спілкуванні з вашою і вашого батька творчістю. Справжній художник! Йому - мої компліменти.
З пов.,
О. Ф.
Мого батька уже давно немає. Пам'ятаю, як він вчив мене малювати дерево. Тоді здивувало мене, що дерева малював знизу вверх і я тепер також так малюю. Картини не малював, він був оформлювачем.
Здоров'я вашому батькові і радості від успіхів дочки.
: Даже не представляю себе наш мир без цветов. Благодарю за отклик!!
за тепло сердца и души
Дуже сподобався!
З повагою, колега по творчості, Микола Дубовий.
А ще приємніше, коли сама найдорожча людина для батька, його донька, відчуває його красиву талановиту душу і своїм поетичним словом дає нам зрозуміти цінність творів її тата.
Одразу видно їх споріднені душі, талант батька і доньки. Дякую, Олегу Добврову, за чудові шедеври, які нам додають наснаги і любові та чудових вражень!
Дякую за такі теплі слова.
:
Тетяно, дуже вдячна Вам за такий чудовий відгук. Квіти милуют око та чарують душу. У тата надзвичайно багата колекція створених ним картин з квітами.
Творчисть вашого тата дуже близька до мого дяді Сколібога Іллі Степановича
КВІТКОВЕ БУТТЯ
МОВ ІКОНА ПРИРОДИ
ДУША СПІВАЄ
| Непоганий вірш, але мені чомусь здається що милуємося ми місяцем:" місяць на небі, зіроньки сяють", а луна - це акустичне явище, відлуння. |
| Рецензия от: Владимир Новак 2024-04-25 00:18:55 |
| Летить ракета по під
небом, щоб знищити усе живе... й не багато часу треба.. та до зірок не дістаэ... Зірки і небо будуть завжди не досягаэмі для зла, щоб люди, зір туди піднявши, змогли б промовити слова прохання, вдячності за поміч, що дивовижна красота... Эдине місце, де сьогодні надія э й немаэ зла... Таню, вірш дуже сподобався. Але відгук вийшов не зовсім по темі... |
| Рецензия от: Ольга Савенкова 2024-04-24 23:30:08 |
| всі розуміють, що ворог має силу і не збиається зупинятись. Тільки міцна зброя зупинить його. Поважна Европа.та Америка нарешті це зрозуміють. Терориста треба знищити, бо він може плодитися, як таракани. . . |
| Рецензия от: Артур Сивий 2024-04-24 22:29:12 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |
| Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
| Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |