19 січня - Хрещення Господнє (Йордан)
Лілія Фокс: на рецензію
Основа-Кафедра. Анализ. Обсуждение № 18. Анточь Антон
Сейчас на сайте 2197 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
ЖИВОПИС – ЦЕ ПОЕЗІЯ, ЯКУ БАЧАТЬ, А ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЖИВОПИС, ЯКИЙ ЧУЮТЬ!

Автор: АП "Поет-Художник"
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2017-04-24 19:48:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

68. Добров, «Схиляю голову покірно» – Боровиковський, «Портрет Марії Лопухіної»

          АП «Поет-Художник»

          68. Олег Добров, «Схиляю голову покірно» – Володимир Боровиковський, «Портрет Марії Лопухіної»

          Шановні друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується.

          Так склалося, що господарем 68-го випуску авторської програми є ваш покірний слуга, Олег Добров. Сьогодні я хочу представити на ваш розсуд поезію «Схиляю голову покірно», яка була створена мною під особистим враженням від «Портрета Марії Лопухіної» (1797, полотно, олія, 72 х 53,50 cm, Третьяковська галерея, Москва, Росія) пензля художника Володимира Лукича Боровиковського.
          Ідеал чистої, поетично піднесеної душі, що здатна на глибокі почуття і переживання, на мій особистий погляд, з найбільшою повнотою був втілений в «Портреті Марії Лопухіної» пензля майстра портретного живопису Володимира Боровиковського. Чуттєва меланхолія та ніжний смуток пронизують всю художню тканину цього твору.
          «Схиляю голову покірно» – це всього лише поетична спроба доторкнутися до таїнства внутрішніх переживань молодого чоловіка, який побачив в образі Марії, її рисах і особливо в її грайливому погляді своє останнє перше кохання...

          Склоняю голову покорно
          пред блеском вашей красоты,
          и этой чистотой озёрной,
          и магией кудрей златых.

          Доселе опыт иллюзорный   
          терзал мне сердце изнутри.
          Его последствия тлетворно
          жгли зыбкой веры алтари.

          Но вы прелестны! Я бесспорно
          влюблён безумно в госпожу.
          Звучит любви моей валторна,
          хоть вы подобны миражу.

          О, взгляд кокетливо-задорный
          скользит улыбчивой волной
          в толпу назойливых придворных.
          К лицу вам бело-голубой.

          Целую образ чудотворный,
          мёд ваших губ – морской прибой.
          В порыве нежном, стихотворном
          взлетаю над тщетой мирской.

          Душа к душе нерукотворной,
          а сердце к сердцу сквозь века.
          В полёте страсти благотворном
          любовь моя так глубока!

          © Олег Добров
          (septembre 2016)

          Загальні примітки та коментарі:

          Володи́мир Лýкич Боровикóвський (дата народження: «24» липня («04» серпня) 1757 року, Миргород, Миргородський полк, Гетьманщина – дата смерті: «06» («18») квітня 1825 року) – український маляр, живописець, іконописець та портретист, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1795 року). Боровиковський – це видатний художник-сентименталіст. Серед блискучих майстрів, що розвивали в XVIII сторіччі портретний жанр, не останнє місце займає саме цей талановитий і своєрідний художник. Володимир Боровиковський прищепив портретному мистецтву уважне ставлення до світу людських почуттів і елегійний настрій, такі характерні для розквіту сентименталізму.
          Володимир Боровик народився «24» липня 1757 року в Миргороді на Полтавщині. Його батько, Лука Боровик, належав до місцевої козачої старшини, володів будинком і двома невеликими ділянками землі. Батько був значковим товаришем Миргородського полку, а також іконописцем. Отже, іконопис був спадковою справою його сім`ї й початком творчої діяльності для Володимира. Мистецькою школою для майбутнього художника стала родинна майстерня, а найпершим учителем – батько, Лука Боровик. Наслідуючи традиції, четверо синів Луки Боровика служили в Миргородському полку. Заняття малярством у Володимира теж поєднувалося зі службою у Миргородському полку. Але Володимир у чині поручика вийшов у відставку і у подальшому присвятив себе живопису. Долю Володимира Лукича докорінно змінили дві алегорії, виконані для прикраси кременчуцького палацу. До цієї роботи його навернув друг, поет Васи́ль Васи́льович Ка́пніст (1758-1823), засланий за сміливі твори з Петербургу на рідну Україну. Будучи предводителем дворянства Миргородського повіту, а потім Київської губернії, він складав проекти «Потьомкінських сіл» для урочистих зустрічей Катерини II під час її подорожі до Криму. Картини Боровика сподобалися імператриці. Царська похвала відкрила Володимиру дорогу до Петербургу, куди він і відправився разом з Капністом у вересні 1788 року.
          Неповторна художня манера Володимира виявилась уже в ранніх роботах, а пошук власного стилю тривав протягом усього життя. Серед творів маляра миргородського періоду вирізняються дві ікони – «Христос» (1784) і «Богоматір» (1787), які вражають манерою письма. У них художник поєднав усталені малярські традиції українського іконопису XVIII ст. із власним розумінням форми та оригінальним вирішенням колориту. Він наблизив канонічні образи до реальних життєвих типів.
          У Петербурзі повністю розкрився мистецький потенціал Володимира Боровика, але саме в Україні було закладено міцну основу професійних навичок живописної техніки, засвоєно певні естетичні ідеї, які, збагатившись іншою культурою і мистецтвом, стали важливим і необхідним підґрунтям для подальшої творчості художника.
          До Академії мистецтв 30-річний живописець-початківець поступити не міг, хоча і надав своєму простонародному прізвищу Боровик дворянське звучання – Боровиковський. Він брав приватні уроки у свого прославленого земляка Дмитра Григо́ровича Леви́цького (1735-1822) і австрійського портретиста Йоганна Баптиста Лампі (1751-1830). Поступово художник проникся ідеями символізму. Він був цілком поглинутий мистецтвом, і його майстерність, що швидко росла, оцінили замовники. До 1790-х років Боровиковський став одним із найвидатніших художників-портретистів, у 1795 році отримав звання академіка, а через сім років став радником Академії мистецтв.
          Поряд із портретами знатних дворян Боровиковський виконував і численні замовлення царської родини. І саме тоді, коли його творчість була оцінена двором, 37-річний художник, замість того щоб зосередитися на парадних зображеннях, захопився портретною мініатюрою.
          Чутливість В. Боровиковського до індивідуалізації обличчя ще виразніше розкрилась у портретному жанрі, а портрет колишнього запорозького старшини П. Руденка став одним із визначних явищ українського портретного жанру кінця XVIII ст. Він створив цілу галерею портретних шедеврів. Одним із перших у російському живописі почав запроваджувати у портреті пейзажні мотиви. Так особливим ліризмом пронизаний «Портрет В. В. Капніста», а вершинами ж мистецтва Боровиковського стали також жіночі камерні портрети. У незабутніх роботах, написаних у 1790-1800 роках, утілилася гармонія м`якої і ліричної натури самого художника (портрети Філіпової, Скобєєвої, Арсеньєвої та інші).
          А ось вишукано-витончений портрет Марії Іванівни Лопухіної (в тему цього випуску АП), написаний у 1797 році, став високим зразком сентименталізму в мистецтві.
          Про цей особливий портрет майстра поговоримо більш детально. Героїня портрету, Марія Лопухіна (1779-1803) походила з древнього графського роду Толстих (дочка графа Івана Андрійовича Толстого). Її родина збідніла через нелояльне ставлення до царської влади, на що монархи відповідали конфіскаціями майна Толстих та засланням деяких їх представників. Неспокійний, авантюрний, небезпечний для інших характер мав і рідний брат Марії – Федір Іванович Толстой, на прізвисько «Американець». Федір багато і охоче конфліктував, змагався на дуелях, на яких позбавив життя одинадцять супротивників.
          У віці 22-ух років Марію видали заміж за єгермейстера двору Степана Аврамовича Лопухіна, згідно з переказами, у шлюбі з ним Марія Іванівна «була дуже нещаслива» і незабаром померла від сухот. Вже після її одруження (за іншими даними – до одруження) художник Володимир Боровиковський отримав замовлення на цей портрет. Щось замріяне і нетутешнє в моделі підказало схему портрету. Можливо, Марія й справді відрізнялася іншим, спокійнішим, лагіднішим характером від авантюрного братового.
          Марія зображена на портреті в оточенні парку, досить умовного, як театральна декорація. Але поряд пшеничне колосся, як натяк на сільську садибу і наближеність до природи, яку так вітав модний сентименталізм. Дивує відсутність дорогих коштовностей та досить проста за кроєм біла сукня. Вона нагадувала давньогрецьку, красу якої підкреслювали блакитний пояс та кольорова шаль. Глядачів зупиняв таємничий погляд молодої жінки, який тлумачили на сотню різних способів. Портрет визнавали цікавим і вдалим як сучасники, так і нащадки. Мало кого хвилювала думка про відповідність моделі тому ідеалу, що створив художник на полотні.
          
          Сентименталізмом дихає і вірш «До портрету», створений у січні 1885 року російським поетом Яковом Полонським (1819-1898) з приводу поетичного образу на портреті Боровиковського, хоча Полонський ніколи не бачив живу Марію Лопухіну:

          Она давно прошла, и нет уже тех глаз,
          И той улыбки нет, что молча выражали
          Страданье – тень любви, и мысли – тень печали.
          Но красоту её Боровиковский спас.
          Так часть души её от нас не улетела
          И будет этот взгляд и эта прелесть тела
          К ней равнодушное потомство привлекать,
          Уча его любить, страдать, прощать, молчать.

          Переклад українською мовою:

          Вона давно пішла, й нема очей вже тих,
          Котрі без слів, всміхаючись, страждали,
          Кохання сповнені і тихої печалі.
          Але красу її Боровиковський приберіг.
          Уся її душа від нас не відлетіла,
          І буде погляд цей і ця приваба тіла
          Її нащадків збайдужілих дивувати,
          Навчаючи страждати мовчки, і прощати, і кохати.

          Вдалим вважав цей портрет і сам художник. На жаль, композиція була штампом, стереотипним рішенням. Боровиковський декілька разів використав подібну композицію в інших жіночих портретах, мало переймаючись відповідністю схеми реальним характерам портретованих жінок (але поезія і приваблива таємниця в цих нових портретах так й не з`явилася, художнику – не далася).
          До 1810 року в творчості Боровиковського намітився поворот до романтичного напряму. Але в душі самотнього художника давно поселилися втома і байдужість. Він сумував за батьківщиною, з радістю відкривав свій будинок землякам, що приїхали до Петербургу, і надавав їм посильну допомогу.
          Успішний художник постійно перебував в духовному і інтелектуальному пошуку. Завжди схильний до релігійності, він знову звернувся до іконопису. Володимир Лукич писав образи для іконостасів церкви Смоленського кладовища і Казанського собору, ікони для Покровської церкви в Романівці (Чернігівська губернія). Рідкісні замовлені портрети того часу були виконані сухо і прозаїчно жорстко, їх фарби зблякли. Немов щось надломилося в людині: віру він почав поєднувати з випивками і каяттям. «06» квітня 1825 року Володимир Боровиковський помер і був похований на Смоленському кладовищі, для церкви якого так і не встиг написати всі задумані ікони…
          Окремі твори Володимира Лукича Боровиковського зберігаються в музеях Києва: Національному художньому музеї і Національній картинній галереї. У 2000-х рр. у рідному місті Боровиковського Миргороді одну з вулиць було названо ім`ям митця, а наприкінці 2008 року в центрі міста на вулиці Миколи Гоголя було відкрито пам`ятник славетному землякові роботи скульптора Миколи Мірошниченка. В Полтаві один з бульварів мікрорайону Огнівка також носить ім`я Володимира Боровиковського.
          До золотого мистецького фонду належать ікони роботи Боровиковського для головного іконостасу Казанського собору, Троїцького собору Олександро-Невської Лаври в Петербурзі, Покровської церкви на Чернігівщині тощо. Загалом Володимир Боровиковський створив близько 200 портретів своїх сучасників, написав чимало ікон. Його твори зберігаються в багатьох музеях Росії та України.

          Загальні джерела:
• Дослідження сучасних літературознавців і мистецтвознавців.
• Статті та публікації (інтернет, періодичні видання).

Сподіваюся, що Вам було цікаво. До зустрічі.
З повагою, Олег Добров

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1212

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 14.
Доброго дня, шановні друзі, читачі та дописувачі, прихильники та опоненти!

У цьому 68-ому випуску авторської програми на ваш розсуд був представлений вірш «Схиляю голову покірно», який був створений мною під особистим враженням від «Портрета Марії Лопухіної» пензля художника Володимира Лукича Боровиковського.

Дякую всім читачам. Дякую за змістовні, вдячні рецензії та побажання всім дописувачам. Величезне спасибі Альгіз за її ліричний вірш-експромт «Кудряшек ангельские кольца...» в тему цього випуску, а також щиро дякую Марії Мішаніной за її чудові вірши в обговореннях. Традиційно вручаю нашим поетесам почесні нагороди АП.

А наш проект продовжується.

Merci beaucoup. Je vous souhaite l'amour et de bonté.
Meilleure santé. Bonne chance.

Дякую. Бажаю добра і любові.
Міцного здоров'я. Нехай щастить.
2017-05-02 12:34:18
p.s. користуючись нагодою запрошуємо всіх колег, які цінують образотворче мистецтво взяти участь в нашій авторській програмі зі своїми віршами:
• електронна адреса Головного редактора: tov7dobrov@gmail.com;
• додатковий зв`язок: месенджер особистих повідомлень АП.

Merci beaucoup. Je vous souhaite l'amour et de bonté.
Meilleure santé. Bonne chance.

Дякую. Бажаю добра і любові.
Міцного здоров'я. Нехай щастить.
2017-05-02 12:46:23
Доброго дня!
Кілька разів перечитувала цей випуск. Дуже сподобалось, як подано матеріал.
Дуже дякую, Олеже, за ваш труд й час, котрий ви присвячуєте проекту.
Ваш вірш занурив мене в 19-е сторіччя)) Дуже схожа манера і лексика.
Звісно, такі роботи не можуть залишати байдужими. Тому й моя душа відгукнулась. Не можу стверджувати, що це звернення до Марії Лопухіной. Скоріш, це думки глядача, що перейнявся зображенням. Звісно, історія цього портрету зіграла деяку роль.

Дитя прелестное... Остаться
такой не сможешь навсегда.
Под музыку весёлых вальсов
умчатся юные года.

Кудряшек ангельские кольца
судьба жестоко распрямит.
Из всех возвышенных эмоций -
печаль лишь сердце посетит.

Но не твоё. Того, кто взглядом
окинет чувственный портрет:
«В шелках изысканных наряда
застывший молодости цвет...»

И долго будет взор игривый
сердца тревожить и умы...
Вы были в этот миг счастливой.
Что скрыто фоном полутьмы?
2017-05-01 10:50:54
Лефаро, інтригуючі рядки. Дякую Вам за глибоке занурення у тему цього випуску. Особисто для мене, був дуже важливим особливий жіночий погляд на таємниці цього твору. Що можна додати так те, що щось таки зацікавило художника у своїй моделі настільки, що змусило зобразити навколишні предмети, антураж, що грають невластиву і невідому досі їм роль – виявити глибокі, таємні сторони людського, жіночого характеру. Ще раз підкреслю, що пройти повз такої пишноти було просто неможливо, як мені, так особисто й Вам та нашим колегам.

Велика знахідка у Вашому вірші, на мій погляд, – це:

«…Кудряшек ангельские кольца
судьба жестоко распрямит.
Из всех возвышенных эмоций –
печаль лишь сердце посетит…»

…а ось фінальні рядки додали ще більше загадковості цьому образу:

«…И долго будет взор игривый
сердца тревожить и умы...
Вы были в этот миг счастливой.
Что скрыто фоном полутьмы?»

Загадковий погляд змінюється від кілька зарозумілого до ніжного, то висловлює аристократичну пиху, то зворушливу дитячість юної прекрасної дівчини, то раптом несподівано тривожно пророкує близький трагічний кінець. І дійсно, незабаром після заміжжя юна графиня померла від сухот. Але краса – безсмертна. Як і творчість, як і високе мистецтво, як і любов та добро…

Лефаро, дякую за підтримку. Сподіваюся, що попереду у нас дуже багато чудових тем, які приємно буде обговорювати на противагу всьому деструктивному і руйнівному.

Je vous remercie. Благодарю.
2017-05-01 22:15:10
Доброго дня, АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК! Доброго дня, Олеже! Дійсно гарний подарунок шанувальникам авторської програми. Недарма стільки гарних теплих відгуків тут читаємо. Про портрет нема що додати: всі вже написали. Вірш Олега розчулює: так щиро пише сучасний юнак про красуню, яка існує тепер лише на полотні. Краса безсмертна...
Маленьке зауваження: у першому рядку третьої строфи я б написала замість "І" - "Я". Там якось бракує підмета. Чекаємо, Олеже, нових випусків, кожний з яких для нас вікно у світ прекрасного. Нехай щастить!
2017-04-27 12:52:58
Доброго дня, Тетяно. Мені дуже приємно, що Ви задоволені. Щиро Вам дякую.
Ще зовсім трохи додам про портрет Марії Лопухіної. Уважно придивившись до портрета, ми бачимо що складні градації холоднуватого колориту об`єднують фігуру дівчини і деталі натури в якийсь гармонійний образ. У лініях пейзажу ритмічно повторюється нахил гнучкого стану. Простота природи перегукується з простотою одягу та зачіски героїні, підкреслюючи їхню єдність. Боровиковському вдалося правдиво передати емоційний стан дівчини, написати погляд-сенс на обличчі, таке тоді трапилося вперше в історії російського живопису. Художник занурився у самі глибини душевного світу героїні, створив естетичний ідеал. Дійсно пройти повз такої пишноти було просто неможливо. Тетяно, відкрию Вам невеличку таємницю. Образ цієї дівчини так гармонійно втілився в рядках ще й тому, що зовсім поряд зі мною вона існує і в житті...

Tatiana, je vous remercie beaucoup. La bonté et l'amour.
2017-05-01 16:24:26
Я помітила, Олеже, що риси красуні з портрета нагадують наших сучасних дівчат, гордих, самодостатніх, освічених... Так, ніби студентка чи молода бізнес-леді одяглася в історичне плаття для вистави чи балу. Цілком реально, що вона поряд з Вами. Нехай щастить!
2017-05-01 17:23:49
Спасибо, Олег, за прикосновение к прекрасному!
2017-04-25 18:16:09
Елена, искренне Вас благодарю.
Если каждый из нас прикоснётся к прекрасному, тогда мир станет чище, светлее, добрее, лояльнее, а значит прогрессивнее.
И НАСТАНЕТ ДОЛГОЖДАННЫЙ МИР!
2017-04-29 19:07:20
Полотно заворожує своєю витонченістю форм, дуже вдало написаний портрет жінки. Майстерність автора полотна просто вражає. А вірші Полонського і Харковчанки доповнюють цей чудово зображений шедевр!
Особлива подяка Олегу за його особливість помічати талановиті роботи митців і представляти їх нам!
2017-04-25 16:30:50
Шановна Валентино! Щиро дякую Вам за підтримку нашого проекту.
До наших днів портрет Марії Лопухіної зберіг силу свого художнього впливу. У відвідувачів Третьяковської галереї є повір'я, вдивляючись в образ на портреті, загадувати на майбутнє по виразу обличчя та очей Марії. Кажуть, вона особливо розташована до закоханих пар, іноді може навіть дружелюбно підморгнути – на щастя…
2017-04-29 18:53:23
Спасибо, Олег, за прекрасный выпуск, за твои трогательные стихи. Хочу только добавить, что картина эта была написана в 1791 году, а не в 1797. Лопухиной уже не существовало, когда портрет приобрел популярность. Она умерла в возрасте 22 лет ( по некоторым данным в 24 года ). Замужем она была шесть лет. Говорят, что этот портрет был написан, когда ей не было и 17 лет и заказал его будущий муж(?). Удивительный свет исходит от картины, чем она, собственно, и поражает. Только на СТИХИ.РУ существует множество стихов, посвященных этому портрету. А за всю историю их написано очень много.)
2017-04-25 16:06:10
Добрый вечер. Раечка, дорогая, спасибо огромное за проникновение в тайны высокого искусства.
Очень ценю Ваше трогательное отношение к АП «Поэт-Художник» и познания настоящего искусствоведа. Загадок в картине… ну очень много от даты её создания, до отношений между художником и моделью и последующей мистикой картины после смерти модели. Наверное, люди, которые ещё в состоянии ощущать прекрасное и вечное наконец-то задумаются, а стоит ли убивать себе подобных? МИР НАШЕМУ УКРАИНСКОМУ ДОМУ и МИР всем ДОБРЫМ к НАШЕМУ МИРНОМУ ДОМУ!
2017-04-29 18:29:31
Спасибо, Олег, за возможность совместить три в одном:познавательная информация, прекрасная живопись и ваши красивые стихи.
Процветания Вашей программе!
2017-04-25 09:58:06
Ирина, добрый вечер. Спасибо огромное. Наш проект будет жить.
Немного поделюсь своими эмоциями. Образ Марии Лопухиной исполнен нежности и грации. Её лицо излучает сложную гамму качеств личности – от девичьего сдержанного кокетства до зрелого чувства собственного достоинства. При этом во всех деталях присутствует слабо уловимое чувство либо усталости, либо неполноты жизненной силы. Именно эта загадка и привлекает внимание ценителей живописи…
2017-04-26 20:54:33
"И будет этот взгляд и эта прелесть тела
К ней равнодушное потомство привлекать,
Уча его любить, страдать, прощать, молчать."
...сколько себя помню,... она мне нравилась. И кисть Боровиковского не подражаема.. Её он душу проявил... действительно, глубина чувств и поэтичность.. Еще могу добавить: кто кистью не творил, тот никогда не поймет глубину мастерства художника... преклоняюсь... чесслово... Я иногда девушкам говорю: сходите в салон,... оставьте Миру память о себе!!! Ведь красота достойна восхваленья!!! Пусть она отразится в каждом сердце!!!
2017-04-25 08:22:37
Эдуард, добрый вечер. Спасибо.
Портрет Марии Лопухиной нередко называют самым поэтичным произведением из всех портретов Владимира Боровиковского. В нём виден тонкий деликатный рисунок, правильность форм и проникновение в самые глубины душевного мира его героини, выражение не только глубокой задумчивости, но и печали...

Образу Марии Лопухиной, с моей точки зрения, очень созвучны строчки из стихотворения Лермонтова «Молитва» (1837), обращённые не к ней, но такие близкие её облику и её несчастливой судьбе:

Окружи счастием душу достойную,
Дай ей сопутников, полных внимания,
Молодость светлую, старость покойную,
Сердцу незлобному мир упования...
2017-04-26 20:37:28
Верно, в произведениях Боровиковского, кстати украинца и уроженца г. Миргорода все же, (как на мой взгляд) прослеживается умение писать иконы.. и в некоторых портретах излишне присутствуют красные цвета и оттенки (т.е. излишне теплые). Однако портрет Лопухиной написан исключительно и в др. стиле с некоторой символикой природы и положительно отличается от других. Мистика??? Да ну нет.. каждое произведение в годами (веками) обрастает мистической выдумкой, если произведение гениально, значит,... что-то и "приклеится". Например: Монна Лиза, Царь-Иван убивает сына, ( «Иван Грозный и сын его Иван»), Черный квадрат, Картина Билла Стоунхема, 1972 г., та же Лопухина, но после того, как Павел Третьяков «бесстрашно» приобрел портрет для своей галереи, разговоры о «загадке картины» поутихли.
Стихи Лермонтова понравились... Спс. Удачи, и обязательно новых повествований... .
2017-04-26 21:49:22
Олег, просто замечательно, что вспомнили В.Л. Боровиковского. Девушка манит чистотой одеяний, удачным слиянием с пейзажем на заднем плане, но не чистотой помыслов. Сквозит в улыбке превосходство, играет в чуть прищуренных глазах мысль:я про вас всё знаю. Небрежность кокетства.
Изящная избалованность. Бесспорно, перед нами девушка, осознавшая чары своей красоты.
Стихи о ней прекрасны. Как мудр Полонский: но красоту её Б. спас!Этот образ учит многому.
Ваши - проникновенны искренностью и запалом.Архаичная лексика возвращает нас в век поклонения красоте и чувствам.
Спасибо за изыск!
2017-04-25 08:05:11
Семейство Толстых.... Это Вам не хухры-мухры...=)))). Обратитесь сегодня к молодежи фразой 19 века.... Пробовали? Я пробовал... Они смотрят словно с психушки убежал.. Вчера таки убедил молодого парнишку не разрисовывать себя тату (не понимая смысла изображений). Меня её энергетика в дрожь кидала... Применил убеждение и хиромантию... Надеюсь он меня понял..
2017-04-25 08:32:23
Доброго дня, Свєтано.
Щиро дякую за підтримку проекту та теплі слова на мою адресу.

Портрет Марии Лопухиной – одно из самых сентиментально-поэтичнейших произведений Владимира Боровиковского. Прелестная, игривая, загадочная молодая девушка показана в уединённом уголке парка. С ленивой, небрежной, томной грацией Мария облокотилась на садовый парапет. Пейзажный фон, подчёркивая близость к природе, соответствует мечтательной настроенности молодой девушки. В портрете поражает удивительная гармоничность образа и средств выражения. Грустно-задумчивому взгляду, нежной улыбке, свободной, чуть усталой позе Марии Лопухиной отвечают плавный ритм линий, мягкая округлость форм, нежные тона белого платья, голубого пояса, сиреневых шарфа и розы, светло-пепельные волосы, неяркая зелень древесной листвы. …И мягкая, воздушная дымка, которая заполняет всё пространство.

Мы так и не узнаем, что это был за творческий тандем: 40-летний художник и совсем юная девушка на выданье. Неизвестно, что в портрете от самой модели, а что прибавил, присочинил живописец? Чувственный подтекст, особая поэтика этого произведения и сегодня не оставляют равнодушными ценителей высокого искусства…
2017-04-26 11:13:03
Портрет, та Ваш вірш Олег - зачаровують
2017-04-25 08:04:33
Олеже... добрый день! Стихи 19 века... Мне тоже понравились.. Автор точно описал образ через 100 лет от создания портрета.. Вот действительно не убавить, не добавить. К таким стихам я с уважением отношусь.
2017-04-25 08:36:11
Эд, о стихах 19 века я промолчал
2017-04-25 14:25:44
Олеже, доброго дня. Щиро дякую.
«Невловима рухливість фігури», «мінливість виразу обличчя», «загадковість усмішки» – подібними фразами глядачі висловлюють своє враження, побачивши знамениту «Мону Лізу» Леонардо да Вінчі. Схоже враження справляє і портрет Марії Лопухіної. Неймовірно багатий діапазон почуттів, думок, риторичних питань про любов та смерть, ефемерність буття, боротьбу та єдність добра і зла здатні викликати і одна, й інша картини...
2017-04-25 17:31:57
Неквапно сонцем лiтнiй день жеврi
Мария Мишанина
до 18-річчя....


Погожим ранком до одної хати
У гості Мрія чемно увійшла.
То не були якісь багаті шати,
Лише домівка затишку й тепла

- У тебе є якісь таємні думи? -
спитала Мрія жінку молоду. -
Чому ж ці очі світяться від суму?
Невже частуєш власноруч Біду?

- Мій сенс життя я віднайти не можу
У плині часу на межі сторіч.
Я сина обійняти хочу, Боже,
Та більш нічого...- День міняє ніч -

Сказала Мрія наостанок Жінці,
Та тихо вийшла, як і увійшла,
Щоб відпочити, наче на зупинці,
В душі такій, що знать-не знає Зла



Неквапно сонцем літній день жевріє,
І пророкує червень календар
В цей гарний день побачить світ Марія -
Нова людина, мамі - Божий дар.

Вона не знала ще, яка їй доля
Написана в безмежних небесах.
Пригорщі радощів чи сяйво болю
Переважатимуть на терезах.


Уже сімнадцять кроків з того часу
Я мірою в роки зробила в світ.
Тремтить свіча надії, та не гасне,
Що не даремно - мамин першоцвіт.

Тремтливо пізнаю своє майбутнє.
Крок вісімнадцятий - важливий крок.
Неначе пісня ніжна, незабутня -
Це відчуття - торкатися зірок.

Вони такі незвичні, дуже різні.
Буває, що галактика чужа.
Та знаю я: не стане мене. Після
Ще житиме Землі п'янка душа.

Я все зроблю, щоб тільки мої діти
Не забували ненечку мою
І бабцю, і прабабиного діда,
І весь наш рід, бо я його люблю.


© Copyright: Мария Мишанина, 2012
Свидетельство о публикации №112061600267

Оценки по стихотворению:
Ритм: 0
Размер: 0
Рифма: 0
Метафоричность и целостность образов: 0
Эмоциональное воздействие: 0
Глубина мысли и точность логики: 5
2017-04-25 00:50:19
Доброго дня, Маріє. Дякую що відгукнулися.
Користуючись нагодою, нагадаю про концепцію авторської програми:

Оновлена концепція АП «ПОЕТ-ХУДОЖНИК»
(див. посилання: http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48455&poem=215634)

• назва: АП «ПОЕТ–ХУДОЖНИК»;
• періодичність виходу чергового випуску: через 10-15 календарних днів;
• непарні номери – випуски головного редактора;
• парні номери – випуски авторів УПП;
• електронна адреса головного редактора: tov7dobrov@gmail.com;
• додатковий зв`язок: месенджер особистих повідомлень АП.

Розмову пропонуємо вести за такими напрямами:

1) Поезія митців, яких надихнула творчість та життя когось із художників (Віктор Гюго – Альбрехт Дюрер; Андрій Вознесенський – Марк Шагал; Ліна Костенко – Вінсент ван Гог та інші).

2) Поезія, для якої джерелом натхнення став витвір образотворчого мистецтва: картина, скульптура, графіка, монументальне мистецтво (скульптурні монументи, пам'ятники історичним подіям та особам, мозаїки, ікони, панно, фрески), декоративне мистецтво, фотомистецтво тощо (Іван Франко – Рафаель Санті, «Сікстинська Мадонна»; Євген Гребінка – Федір Бруні, «Мідний змій» та інші).

3) Життя та творчість поетів, які надихнули інших митців на створення витворів образотворчого мистецтва (Василь Стус – Віктор Зарецький; Гі де Мопассан – Едуард Мане та інші).

4) Поет і художник в одній особі (Тарас Шевченко, Максиміліан Волошин, Василь Кандінський, Сальвадор Далі, Габріель Росетті та інші).

5) Багатогранний поет. Митець, хто випробував себе в декількох різних видах мистецтва (Мікеланджело – скульптор, художник, архітектор, поет й інженер; Ернст Теодор Амадей Гофман – письменник, поет, композитор, художник, юрист; Борис Пастернак – поет, музикант, художник, філософ, прозаїк і перекладач та інші).

6) Поезія та проза авторів УПП, для якої джерелом натхнення став витвір власного або родинного образотворчого мистецтва.

7) Авторські аудіо та відеозаписи з поезією, прозою і піснями, для яких джерелом натхнення стали витвори образотворчого мистецтва.

8) Інші зразки образотворчого мистецтва, створені під впливом поезії, наприклад, ілюстрації до збірок віршів.

Разом будемо говорити про поетів, художників та інших митців. Також ми можемо, до речі, змінювати та розгалужувати напрямки авторської програми.

З повагою, Олег Добров
2017-04-25 10:41:37
Ветер исполнит на нервах опять заунылую

Падают листья на город, продрогший от холода.
Серая желтость - оттенки осенней баллады.
Тянется жизнь накаленным от горестей проводом
В нотах дождя, что играет на чувствах стаккато.

Ветер исполнит на нервах опять заунылую,
Листья, желтея, срываются в слякоть ненужно.
Осень рыдает: бездонная, грустная, милая,
Слезы роняя на сквер, что печалью простужен.

И едут машины проспектом, что залит огнями,
Уставшие "дворники" вяло танцуют шансон.
А листья шуршат, превращая асфальт в оригами.
Весь город укутан в озябший от холода сон.

Осенняя грусть панорамы рисует пейзажно.
Ведомый надеждой по лужам все бродит поэт.
Тоскливость картин, что теряет нелепую важность,
Его вдохновит на отрывок, которого нет
2017-04-25 19:59:14
Доброго дня. Я обираю четвертий варіант - представлятиму, якщо дозволите, свою авторську поезію, присвячену Тарасові Шевченкові - як поетові, художнику та особистості.
2017-04-26 20:53:35
Якщо потрібна назва - "Завмерла над Дніпром гора Чернеча сива"

@ *Марія Мішаніна, 2011 (поет).
2017-04-26 20:54:47
Маріє, дякую. Чекаю Ваш особистий авторський проект на електронну адресу:
tov7dobrov@gmail.com
2017-04-26 21:01:18
Добрый день. На тему "Поэт-художник" хотела бы написать очерк, доклад, реферат или что-то подобное с позволение члена-корреспондента Милены Волковой. Дело в том, что меня заинтересовала её статья "Рафаэль Санти
и Маргарита Лути". Милена раскрывает 5 тем: "Юный гений", "Дочь пекаря", "Коварная Форнарина", "Разбитое сердце", а также "Наследие художника". Если Милена не станет возражать против того, что её статью я использую в качестве некоего конспекта, с удовольствием представлю на конкурсе творчество Рафаэля Санти 9поэт-художник), поскольку мало знакома с миром исскуства художников. Харькочанка. mishanina.mariya@yandex.ru
2017-05-01 16:46:46
Харьковчанка*, Мария Мишанина (Яковенко) - надеюсь, в будущем. (Прошу прощения за опечатки).
2017-05-01 16:49:27
Мария, добрый день. Спасибо.
Очень интересные темы для глубокого исследования. Но сначала мы сделаем с Вами отдельный авторский выпуск (в котором кстати можно использовать исследования искусствоведов). Мне бы очень хотелось, чтобы у нас был представлен абсолютно новый художник, которого еще не было в АП. Спасибо за Вашу активность. Я думаю, что мы воплотим вместе такое неподдельное желание в очень хороший выпуск. Но надо немного поработать. Сейчас в стадии завершения 2 плановых выпуска.
2017-05-01 17:01:58
Жду с нетерпением новых выпусков и новых задач С Праздником 1-го мая!
2017-05-01 19:22:33
Спасибо Олег! Прекрасные и волнующие воспоминания о поэзии и картинах тех времён .Шедевры живут вечно, являя нам нежность, трепетность прекрасных образов старины. После чтения Вашего стихотворения окунулось в чувственный мир любви!

Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 0
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
2017-04-24 22:08:04
Добрый день. Светлана, искренне благодарю.
Загадочная, неповторимая и удивительно чувственная Мария на прекрасной, нежной картине мастера. Невозможно было пройти мимо этого волшебного женского образа. В современном мире портрет Марии Лопухиной часто сравнивают с Моной Лизой…
2017-04-25 14:22:37
Мені давно подобається ця жінка на портреті - Марія Лопухіна. Ще з дитинства. Незважаючи на те, що про цей портрет ходила недобра слава:
"В. Боровиковскому позировала дочь отставного генерала Ивана Толстого графиня Мария Лопухина. На тот момент ей было 18 лет, она недавно вышла замуж, и этот портрет заказал художнику ее муж, егермейстер при дворе Павла І. Она была красива, здорова и излучала спокойствие, нежность и счастье. Но через 5 лет после того, как работа над портретом была завершена, молодая девушка скончалась от чахотки. Во времена А. С. Пушкина ходили слухи, что стоит любой девушке только взглянуть на картину – ее ждет скорая смерть. Как шептались в салонах, жертвами портрета стали не меньше десятка девушек на выданье. Суеверные люди считали, что в портрете живет дух Лопухиной, который забирает к себе души молодых девиц."
Але мене приваблювала не містика, а сам образ Марії - такий загадковий і ніби неземний.
Те, що Боровиковський був геніальним портретистом, сумнівів не викликає.
Олеже, і вірш ваш вдався - в ньому відчувається дух тої епохи.
Дякую за спогади.
2017-04-24 21:17:53
Доброго дня. Олено, щиро дякую. Нехай щастить.

Добавлю немного мистики. Своей недоброй славой эта картина была обязана не автору-художнику, а отцу девушки, позировавшей для портрета. Иван Толстой был известным мистиком и магистром масонской ложи. Говорили, что он обладает сакральным знанием и после смерти дочери «переселил» её душу в этот портрет. И что будто бы из-за этого, Мария такая красивая…
2017-04-25 13:56:43
Дякую, Олеже. Дійсно було цікаво дізнатися більше і про художника і про Марію Лопухіну.Вірш Ваш теж сподобався.
2017-04-24 20:26:55
Доброго дня, Тетяно. Щиро дякую.
Був далекий 1797 рік. Художник, який здобув славу геніального портретиста, працює над портретами імператорської родини. Раптово він отримує нове замовлення. Єгермейстер двору Лопухін побажав відобразити на картині свою молоду наречену. Втім, деякі джерела говорять, що вона сама захотіла свій портрет у виконанні Боровиковського (всупереч волі батьків, які не визнавали в ньому художника). Прекрасна княжна справила на майстра таке враження, що, знехтувавши всі канони живопису, художник зобразив героїню на природному тлі, щоб повніше розкрити її внутрішній світ. В ті часи, портрети повинні були вказувати на соціальний статус, ось чому більшість з них були такі похмурі… Тільки не портрет Марії !!!
2017-04-25 12:04:10
2017-04-26 13:09:18

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Когда уже она придёт? ни зимы, ни весны...
Рецензия от: Лариса Гараган
2020-01-20 00:00:18
Зачем мне стеклянный шарик?
Подайте хотя бы сухарик.
Рецензия от: Аразова Марина
2020-01-19 23:59:02
Цілунок є, а каву вже не п'ю.
Під чай веду я бесіду свою.
Рецензия от: Лариса Гараган
2020-01-19 23:58:49
На форуме обсуждают
У Вінниці одна із тролейбусних зупинок названа іменем Зої Ткаченко. Хто ця жінка? І що вона такого зробила для міста?.. Ми знайшли історію, пов’язану (...)
Рецензия от: Зрадонька
2020-01-19 21:36:37
Після ухвалення напередодні Верховною Радою України з порушенням установленої процедури законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод (...)
Рецензия от: Зрадонька
2020-01-19 21:35:59
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.