73. Валерій Коган, Олег Добров – Дієго Рівера, «Оголена з каллами»

Яблунько, уклінно дякую за відгук та позитивну оцінку віршів!..

На відміну від Кало, для якої зображення портретів Дієго Рівери було способом дослідити невідомі території їхнього кохання та творчості, Рівера досить рідко поміщає на своїх полотнах фігури, які могли би нагадувати Фріду!..

Даниною їхньому коханню в перший рік шлюбу є створена в 1930 році інтимна гравюра «Сидяча оголена з піднятими руками (Фріда Кало)». Фріда сидить на краю їхнього ліжка, на ній немає нічого крім панчіх, черевиків та масивного намиста. Вона закинула руки за голову, щоби розплести волосся, і на мить занурилися в думки. Здається, Рівера закарбував її в момент безтурботного спокою, її підняті руки схожі на крила метелика, що збирається злетіти.

Дев'ять років по тому це наївне почуття безтурботності перетворюється на «Портреті Фріди Кало» (1939) у дещо більш гостре та суворе. Як зазначив Музей мистецтв округу Лос-Анджелеса, де зберігається ця картина, «це – єдиний відомий станковий портрет дружини Рівери». Драматичний перехід кольорів на задньому тлі підкреслює рішучий погляд Кало, який через свою гіпнотичну нерухомість здається неприємно пронизливим. Проникливість погляду надає портрету схожості зі стародавніми іконами і майстерно втілює відомі слова Рівери про геній Кало – «безжалісна, але чуттєва сила спостереження». Цей маленький портрет (35,56 × 24,77 см), який Дієго, як власну «Мону Лізу», зберігав до самої своєї смерті в листопаді 1957 року, є спробою побачити Кало її очима. Рівера написав портрет на азбестовій дошці (якою обкладають будинки під час будівництва), ніби натякаючи на природу їхнього кохання, сповненого самотності та отрути.

Вогонь, безперечний символ духу Кало, продовжував тліти в душі Рівери й після передчасної смерті Фріди в липні 1954 року, коли їй було лише 47 років. За рік до того їй ампутували ногу через гангрену. На річницю смерті дружини Рівера намалював її портрет. Ця езотерична ікона зображує містичне перетворення Фріди на загадкового Сфінкса. Рівера написав цей портрет зі світлини, зробленої 16 років тому фотографом, з яким у Кало був роман. Обличчя Фріди розташоване в епіцентрі напруженого протистояння стихій – землі та вогню. Її лик облямовують завитки стрічок, які сюрреалістично перетворюються на розпухлі артерії, а під її підборіддям звиваються химерні коріння. Це зіткнення внутрішніх і зовнішніх енергій – серця та дерева – не дозволяє одразу помітити несподівану теплоту простих слів, які Рівера залишив внизу портрета: «Дівчинці, яка була світлом моїх очей…»

Кого зобразив Дієго Рівера на своїй картині «Оголена з каллами» (1944) – залишається загадкою і до цього дня. Безсумнівно зовнішня схожість з Фрідою Кало і особливий характер їх відносин з майстром говорить на користь Фріди, але загадка залишається загадкою, що дає нам підґрунтя для подальшого досліджування та поетичних фантазій!..

Нас єднає мистецтво.

Нехай щастить.

2018-03-10 20:03:29

,,Рівера написав портрет на азбестовій дошці (якою обкладають будинки під час будівництва), ніби натякаючи на природу їхнього кохання, сповненого самотності та отрути,, НІ, це натяк на зовсім інше. Азбестова дошка має властивість всмоктувати в себе вологу. Фріда та Дієго висмоктували один з одного соки життя і це був якийсь мазохизм. Це був роковий союз.

Якщо уважно придивитися к їхнім обличчам на фото, де вони разом, то здається, що вони якось відсторонені один від одного, хоча на фото Фріда та Дієго сполучені. Стосунки В.Маяковського з Л. Брік дещо схожі зі стосунками Фріди та Дієго, та фото де вони разом дуже відрізняються.

2018-03-11 11:41:18

райка

Щиро дякую за цю змістовну відповідь.

2018-03-11 20:03:09

Анна Колесова

Спасибо за экскурс! Мне больше откликнулось второе стихотворение... эмоциональное и чувственное!
Смотрю на картину и у меня возникает ассоциация этих цветов с женщинами Риверы... смысл становится очень драматичным, совсем не светлым...

2018-03-10 12:07:41

Анна, спасибо за отклик.

При жизни увенчанный всевозможными лаврами, Диего объездил много стран, и везде – и в Европе, и в Америке, и у себя на родине – пользовался громадным успехом, причём не только у заказчиков и любителей его грандиозной живописи, но и у прекрасного пола. Жён и любовниц у него было не счесть, да он и не пытался. У него было странное хобби – Диего Ривера поглощал красивых и одарённых женщин. Поглощал он их, конечно, в переносном смысле, но от этого страдали они не меньше. Такая уж у него была прихоть. Все знали, что связываться с ним, судя по всему, не стоит, но обаяние огромного мексиканца было столь неотразимым, что бешеные романы случались как-то сами собой…

На полотнах Риверы, действительно, много женщин, которых он страстно любил и с такой же страстью рисовал. Художник любил сравнивать женщин с цветками калла – эти огромные белоснежные цветы, которых в его картинах всегда очень и очень много, подчёркивают смуглость мексиканских женщин и их изысканную красоту. Кто-то видит в этих картинах особый шарм, а кто-то застывшую, напомаженную боль женских сердец?! Но в любом случае эти картины и до сих пор никого не оставляют равнодушными…

2018-03-10 12:45:24

Анна Колесова

Конечно, восприятие у всех субъективное... но для меня боли в этой картине больше. Обнаженной (открытой, уязвимой) женщине тяжело держать этот букет цветов (измен, предательств)... так я вижу)
Спасибо за интересную рубрику!

2018-03-10 12:59:50

Лариса Гараган

Оба автора, равно как и художник, воспевают Красоту. Красоту женского тела, красоту флоры. И каждый видит её по-своему и по-своему передаёт кистью и
словом.
На мой взгляд, стих Автора Проекта более чувственный, проникновенный и стройный.
С уважением и теплом Лариса.

2018-03-05 20:21:29

Лариса, спасибо за позитивный отклик.

«Живопись – это поэзия, которую видят, а поэзия – это живопись, которую слышат» – так перевели изречение Леонардо да Винчи одни из знатоков языка, но есть и другой вариант перевода, который лично мне больше нравится: «Живопись – это немая поэзия, а поэзия – это слепая живопись». Пабло Пикассо сказал, что: «Живопись – занятие для слепцов. Художник рисует не то, что видит, а то, что чувствует». Абсолютно применимо это изречение и к поэтам, мы пишем стихи о том, что чувствуем, а не просто созерцаем…

2018-03-05 21:18:31

Лариса Гараган

2018-03-06 06:50:28

Микола Бескровний

Олег, большое спасибо за прекрасные стихи и этот замечательный выпуск. Благодаря ему, более подробно прочитал биографию Фриды Кало. Это удивительная женщина, утончённая и экстровагантная, умело скрывающая за шиком красивых одеяний свою физическую и душевную боль. С теплом и уважением, Николай.

2018-03-05 09:48:18

Николай, спасибо за отклик.

История любви двух выдающихся художников XX века – ФРИДЫ КАЛО и ДИЕГО РИВЕРЫ – полна драматизма, страстей и пронизана искусством, которому оба были преданы беспредельно. Их соединяла страсть, любовь, ненависть, соперничество. Их разделяло очень многое, но жить друг без друга они не могли. И Ривера пережил свою «голубку» всего лишь на три года, правда, успев создать ещё одну семью – без любви, без страсти, лишь для того чтобы заглушить боль и не быть совсем одиноким. Он завещал похоронить его рядом с Фридой Кало. Однако новая семья не выполнила его просьбы, похоронив на территории «Ротонды выдающихся деятелей».

Возвращаясь к творческому наследию Диего Риверы, можно сказать, что оно огромно. Это и живописные полотна, рисунки и масштабные фрески-мурали, украшающие общественные здания нескольких стран. Но неизменный интерес зрителей вызывают полотна с неестественно большими, белоснежными каллами, и с изображением женщин, которых так обожал художник. Он был предан лишь своему искусству, где неустанно экспериментировал с разными стилями. А в 20-х годах прошлого века стал основоположником мексиканского мурализма. Работоспособность Риверы была завидной. У него на всё хватало времени – и на творчество, и на общественную работу, и на педагогическую деятельность. Диего был деканом Мексиканской школы живописи и активно готовил национальных художников.

С уважением, Олег

2018-03-05 15:13:52

Тетяна Лавинюкова

Щойно відкрила новий випуск Поета-Художника, побачила, що тут зображена Фріда Кало. Зображена зі спини з великою любов’ю, з великою увагою.
А вже потім прочитала і повний допис до випуску, і поезії двох поетів.
Дієго Ріверу я досі знала як художника-монументаліста, автора колосальних фресок-муралів у Мексиці та США. В останні роки це мистецтво – розпис стін будинків великими яскравими композиціями набуло поширення і у нас в Україні, зокрема в Києві. Саме Рівера був одним з зачинателів цього напрямку в сучасному мистецтві, продовжуючи традиції майстрів Високого Відродження.
Зауважу, що створенням сучасних монументальних фресок в Україні свого часу (кінець 20-х – початок 30-х років 20-го століття) займалися «бойчукісти» - група художників – учнів та послідовників Михайла Бойчука. Під час сталінських переслідувань та репресій, що мали на меті знищення найталановитіших представників української інтелігенції, майже всі бойчукісти були розстріляні, а їхні монументальні твори не просто замальовані, а знищені із застосуванням відбійних молотків, щоб і сліду їх не залишилося. У кінці минулого року у мистецькому арсеналі відбулася виставка « «БОЙЧУКІЗМ.Проект «великого стилю».
Пробачте, я відхилилася власне від теми Поета-Художника. Постать Фріди Кало як людини та художника з її трагедією, боротьбою і фактично перемогою для мене видається навіть більш значущою, ніж постать Дієго Рівери. Цей випуск Поета-Художника спонукав мене ще раз переглянути фільм «Фріда» з Сельмою Хаєк у заглавній ролі.
Вірші, до яких надихнула картина, я прочитала уважно. Якщо я правильно зрозуміла, Валерій Коган написав цілий цикл віршів за картинами художників для альбому «ЖИВОПИСЬ Великих еврейских Мастеров (избранное)». Вірш написаний майже «документально», тому мені він видався «малоемоційним». А от у поезії Олега Доброва я відчула саме авторський неспокій та небайдужість. Видно, що Олег вклав у поезію багато особистого, свої думки та почуття. На мене велике враження справляють вірші Олега за творами художників. Отже, дякую йому, що ділиться з нами художніми скарбами. Нехай щастить!

2018-03-04 22:55:57

Тетяно, уклінно дякую за змістовну рецензію, цікаві доповнення та оцінку якості представлених віршів!..

В 2006 році, Центральний Банк Мексики оголосив про оновлення банкнотного ряду з нагоди двохсотріччя незалежності від іспанського панування і століття Мексиканської революції. До вересня 2010 року, коли повинні були початися святкування, була випущена остання «святкова» купюра номіналом 500 песо. Вона була в обігу в 2010-2014 роках і саме про неї я хочу розповісти. Її героями стали два легендарних художника – Дієго Рівера і його дружина Фріда Кало. Вибравши Ріверу і Кало, Банк Мексики вирішив внести свій внесок у популяризацію мексиканського мистецтва, хоча ця пара і так належить до одних з найвідоміших художників не тільки в Мексиці, але і в усьому світі.

Вони не завжди могли бути разом, але ніколи – нарізно. «Дієго – монстр і святий в одній особі», – повторювала вона, засліплена коханням. Фріда Кало зробила з Дієго культ, несамовито писала його портрети, він став для неї божеством і покаранням. Фріда довгий час прощала йому все, але тільки до того моменту, коли Рівера в 1934 році зрадив їй з її молодшою сестрою Христиною, що позувала йому. Він зробив це відкрито, розуміючи, що ображає дружину, але поривати стосунків з нею не хотів. Удар був жорстоким. Тепер Фріда вирішила, що теж має право на любовні захоплення. Одного разу Дієго, застав дружину з американським скульптором і дизайнером Ісаму Ногучі, вихопив пістолет, але, на щастя, не вистрілив. Писали і про те, що у Фріди був роман з Левом Троцьким (в 1936 році Троцький з дружиною Наталею Сєдової, рятуючись від переслідувань Сталіна, приїхали в Мексику, подружжя Дієго і Фріда, серйозно захоплені ідеями революції, запросили їх пожити у себе). У 1939 році подружжя розлучилося, Фріда поїхала до Нью-Йорку. Намагаючись забути Ріверу, вона стала заводити один роман за іншим. І незабаром вона знову опинилася прикутою до ліжка, так як почалися страшні болі в хребті. Колишній чоловік знайшов її в клініці після важкої операції, просив прощення, і Фріда його пробачила. У 1940 році вони одружилися вдруге. Померла художниця «13» липня 1954 року в віці 47 років від запалення легенів, залишивши незадовго до цього в своєму щоденнику останній запис: «Сподіваюся, що мій остаточний відхід буде вдалим, і я більше не повернуся...»

Дієго Рівера брав участь в державній мистецькій програмі по прикрасі фресками громадських будівель. Головною темою його творчості в той час були фольклорні сюжети, вірування і звичаї його батьківщини. За роки творчості він створив розписи для Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров`я, Національного палацу, Готелю «Прадо», Олімпійського стадіону в Мехіко та інші. У Нью-Йорку Рівера на замовлення Рокфеллерівського Центру створив фреску «Людина на роздоріжжі». На ній художник, який симпатизував комунізму, в числі інших особистостей зобразив і Леніна. Замовнику присутність вождя світової революції не сподобалося, і він попросив замінити його «зображенням обличчя невідомої людини». Рівера робити цього не став, і в 1934 році його фреску знищили, а сам він залишився без гонорару.

Створював він не тільки фрески, але також писав маслом і аквареллю. На полотнах Рівери багато жінок, яких він пристрасно любив і з такою ж пристрастю малював. Художник любив порівнювати жінок з квітками калла – ці величезні білосніжні квіти, яких в його картинах завжди дуже і дуже багато, підкреслюють вишукану красу мексиканських жінок.

Але повернемося до ювілейної банкноти. На купюрі в 500 песо на лицьовій стороні зображений автопортрет художника Дієго Рівера і саме його картина «Оголена з каллами», а у верхній її частині можна прочитати одне з найвідоміших висловлювань художника про революцію і мистецтво, яке в приблизному перекладі звучить так: «Невірно, ніби то революції не потрібно мистецтво, і що саме мистецтво потребує революції. Революція і є мистецтво». На зворотному боці купюри зображений автопортрет художниці Фріди Кало і її робота «El Abrazo de Amor del Universo, La Tierra, (México), Yo , Diego and Señor Xolotl».

Тетяно, ще раз щиро дякую.

Нехай щастить.

2018-03-05 10:32:11

Тетяна Лавинюкова

Дорогий Олеже, дуже дякую за відповідь - це фактично окремий дуже цікавий есей. Цікаво, що у фільмі "Фріда" знайшли відображення всі факти та події, про які ти пишеш. Тому рекомендую всім переглянути стрічку. А Сельма Хайєк настільки вжилася в образ своєї героїні, що я весь час сприймала її саме як справжню реальну Фріду.

Нехай щастить!

2018-03-05 11:32:19

Історія життя Фріди та Дієго зайвий раз свідчить, що ні у кого з нас в житті не буває випадкових зустрічей.

2018-03-08 10:04:48

Тетяна Лавинюкова

2018-03-08 10:12:25

Светана

Очень интересная творческая личность Диего Ривера! И замысел полотна интересен: шок для обывателя - некий антипортрет!Уже по одной этой картине можно почувствовать, как он любил жизнь. Насыщенность цвета, густота красок источает ароматы.
Стихо Доброва глубже и ярче по образности, прослеживается единство худ. тропов, проникновение в сакральные тайны чувств, вознесение лексического ряда. У Когана стихи хороши, но как-то по-будничному.
Олег, искреннее спасибо за творение красоты!

2018-03-04 07:30:57

Светана, искренне благодарю.

Согласен с вами – это, действительно, необычный портрет, истощающий ароматы музыки, несущий внутренний любовный подтекст, и скрывающий одну из самых больших загадок мастера. Гениальный мексиканский мачо, Диего Ривера, сумел зацепить за живое души обывателей!..

Обладая особым обаянием и притягательностью, Диего разбивал одно женское сердце за другим. Далеко не красавец, неуклюжий и тучный, Ривера покорял сердца своей неуёмной страстью. Неоднократно изображая самого себя как толстобрюхую лягушку, держащую чьё-то сердце в руке, художник однажды признался, что жаждет подвергать женщин страданиям, особенно тех, в которых сам без ума влюблён!..

Конечно же, больше всех от него досталось «девушке из космической расы», которая притягивала его как магнит, в будущем всемирно известной художнице Фриде Кало (Frida Kahlo). Однако эта связь двоих творческих людей была больше духовная, чем плотская, и ничего подобного художник более не переживал в своей жизни…

2018-03-04 15:26:05

Светана

Олег, посмотрите на её руки. Диего явно не хватило знаний анатомии. Впрочем, недостатки гениев - это их достоинства!
Ещё раз спасибо!

2018-03-04 19:09:31

Валентина Леушина

Дуже цікава репродукція картини представлена на наш розсуд. Причому виконана майстерно, інтригуюче.
Це ж яке шалене і водночас жертовне повинно бути кохання, щоб прощати всі витівки і знущання коханого.
Дивуюсь силі волі і мужності Фріди. А вірш Олега Доброва доповнив витвір мистецтва яскравими емоціями! Дякую !

2018-03-03 18:38:46

Валюшо, уклінно дякуємо.

Обидва вірші цікаві, але, на мій погляд, суттєво відрізняються своїм сприйняттям внутрішнього сенсу картини – від глобального гімну жіночій красі до прихованого вибуху інтимних емоцій!.. Щодо відносин Дієго Рівери та Фріди Кало – то це була дивна любов. Дивна для звичайних людей. Навіть зовні вони були настільки різні – величезний масивний, повний життєвих сил Рівера і маленька, худенька, немов зіткана з болісної болю Фріда. «Голубку і слон» – говорили про них, але цю пару найменше цікавило, що про них говорили. Їх бурхливі пристрасті, зради, ревнощі стали сюжетом для романів. Напевно, не було в світі такої іншої пари талановитих людей, які, навіть коли вже не могли жити разом, не могли існувати один без одного!..

2018-03-03 21:17:40

Альгиз

Згодна з В. Лелем! Це саме Фріда. Я все гадала, чому вона спиною до глядача, до світу, а може й до Д. Рівера? Тіло жінці нагадує по формі віолончель чи контрабас. Музиканти знають, що не в кожних руках інструмент зазвучить, заспіває саме так, як потрібно композитору чи музиканту.
Може вона, Фріда, не звучала в руках Рівера? Картина написана в 1944 році, коли подружжя було разом вже 14 років. Гадаю, в них були досить складні стосунки. Два художники - це не просто два різних світа. Пересічних людей можна переконати, схилити, запевнити, але не художників. Це два різних бачення всього, що є навкруги. Жінка з покаліченим тілом, сі зламаною душею. Можливо вона все своє життя доказувала самій себе, що вона не зламна. А що думав Дієго? Кого він бачив в неї? Можливо він хотів бачити просто жінку... лагідну, покірливу. Кали - в перекладі означає гарний. Всі легенди про ці квіти пов'язані з жінками. Квітка кала оберігає дівчат й допомагає їм бути сильними та рішучими. Можливо Дієго розумів, наскільки болюче ( в прямому сенсі) життя Фріди. Він не бачив її фізичних вад, він бачив в неї жінку , сильну духом...
Кохали вони один одного чи ні, цього ніхто точно не знає. Вони довго були разом й обидва чинили дивні речі. У 1944 році Фріді було 37 років. На мій погляд це самий гарний вік, це розквіт, як жіночності, так й душі. Може в цієї картині Дієго написав надію??
Вірш Олега, дійсно, більш лягає на душу, більш чуттєвий.

2018-03-03 11:50:33

Лефаро, красно дякуємо за змістовну рецензію та цікаві дослідження!..

Фріда Кало писала: «У моєму житті було дві катастрофи: перша – коли автобус врізався в трамвай, друга – Дієго. Друга страшніше». Дієго Рівера не вмів бути вірним мужем. Він зраджував з кожною своєю натурницею, з випадковими жінками, – але завжди повертався до Фріди, яка мовчки, чекала його. При цьому, Дієго був болісно ревнивий, і коштувало йому що-небудь запідозрити, негайно слідувала буйна сцена з рукоприкладством, гучними криками і стріляниною.

«Ніхто ніколи не зрозуміє, як я кохаю Дієго, – записала один раз в своєму щоденнику Фріда Кало. – Я хочу одного: щоб ніхто не поранив його і не турбував, не позбавляв енергії, яка необхідна йому, щоб жити. Жити так, як йому подобається, – писати, дивитися, любити, їсти, спати, усамітнюватися, зустрічатися з друзями, але тільки не падати духом. Якби я мала здоров'я, я хотіла б цілком віддати його Дієго...»

Якби Фріда була для Дієго непорушним ідеалом, то він би не дозволяв собі так поводитися по відношенню до коханої жінки. Жертовність Фріди гідна поваги, але мені здається, що вони один одного мучили, підживлюючись енергетикою для своєї творчості. Хоча я можу помилятися і дійсно цього хочу…

Кого зобразив Дієго Рівера на своїй картині «Оголена з каллами» – залишається загадкою і до цього дня. Безсумнівно зовнішня схожість з Фрідою Кало і особливий характер їх відносин з майстром говорить на користь Фріди, але загадка залишається загадкою, що дає нам підґрунтя для подальшого досліджування та поетичних фантазій!..

Нас єднає мистецтво.

Нехай щастить.

2018-03-03 15:40:00

У Олега Доброва стих более красивый, но у В.Когана он более правдивый. Д.Ривера мало, просто катастрофически мало, написал портретов Ф. Кало. Почему? Судя по их очень сложным отношениям, Фрида была для Диего не просто женщиной, которую можно было любить, восхищаться. Она была для него нечто большее. И вот это нечто большее - на картине, где Ф.Кало изображена со спины и с огромной охапкой калл. У Олега, Фрида - просто жена-любовница.

2018-03-03 10:57:20

Каким образом я могу предоставить свои публикации по данной тематике?

2018-03-03 11:03:23

Альгиз

Згодна з вами! Це саме Фріда. Я все гадала, чому вона спиною до глядача. до світу, а може й до Д. Ріверу? Тіло жінці нагадує по формі віолончель чи контрабас

2018-03-03 11:04:57

Володимире, щиро дякуємо за активну участь у нашому проекті.

Кого зобразив Дієго Рівера на своїй картині «Оголена з каллами»?! – залишається загадкою і до цього дня!.. Безсумнівно, зовнішня схожість з Фрідою Кало і особливий характер їх відносин з майстром говорить на користь Фріди, але загадка залишається загадкою, що дає нам підґрунтя для подальшого досліджування та поетичних фантазій!..

Пропозиції щодо участі у проекті прошу надсилати за адресою:
• електронна адреса головного редактора: [email protected];
• додатковий зв`язок: месенджер особистих повідомлень АП.
З повагою, Олег

2018-03-03 14:44:21

Юлия Небо

Дивно, але менi теж бiльш подобаэться вiрш господаря проекту... Олеже, дякую за эмоцii:)

2018-03-02 22:38:48

Шановна Юліє, уклінно дякуємо.

Обидва вірші цікаві, але відрізняються своїм сприйняттям внутрішнього сенсу картини – від глобального гімну жіночій красі до прихованого вибуху інтимних емоцій!..

2018-03-03 14:41:17

Юлия Небо

Так, саме так...

Дякую проектовi!

2018-03-03 16:55:03

Пусть простит Коган, но стихо Доброва мне понравилось намного больше. в нём отражается вся чувственность художественного полотна. Только я бы убрала последнее четверостишие, как лишнее. С уважением и теплом. Арте

2018-03-02 18:15:40

Олег Добров

Арте, искренне благодарю.

Меня не покидает ощущение незаконченности моего стихотворения, и если убрать последние четыре строчки, то это ощущение усилится!.. Что-то ещё недосказано… Все мы знаем, как важно написать эффектный, резюмирующий авторские впечатления финал. Редактирование продолжается… Надеюсь, что и другие наши коллеги выскажутся по этому поводу. Взгляд со стороны в большинстве случаев помогает выявить поэтические заплатки. Ещё раз спасибо.

2018-03-02 20:53:25

2018-03-02 20:54:30

- пыльца любви искрится и тянет в поднебесье
за смуглою жар-птицей, цветам поющей песню - очень красиво о любви. Добров знает толк в любви, теперь я уверена.

2018-03-03 15:30:06

Пыльца любви пылится (пропали все жар-птицы),
за море улетели, любимые мамзели?!
Пишу я им сонеты, чтоб помнили поэта,
но о пыльце ни слова, я музой очарован…
По листику в денёчек рождается цветочек,
его я вам дарую!.. Респект и Аллилуйя!..

2018-03-03 16:14:16

2018-03-03 17:49:52

Сокольник С

Оголена гарна...
І калли нічо...
Оголену хочу на каллах...
Чи що?...)

2018-03-02 16:08:56

Так в чём загвоздка? Всё в наших руках, или в чём там

2018-03-02 20:57:08

Дівчисько калли обіймає, але кого ж вона кохає?!
Не мексиканці ми, панове! – КОЗАЦЬКУ маємо основу,
та особливо пан Добров, що нарубав в коханні дров…

2018-03-02 21:35:35

Сокольник С

Вона кохала калли,
А ми навкруг... СКАКАллИ...

2018-03-02 22:59:07