ЖИВОПИС – ЦЕ ПОЕЗІЯ, ЯКУ БАЧАТЬ, А ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЖИВОПИС, ЯКИЙ ЧУЮТЬ!
АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут

Автор: АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-02-18 16:17:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

77. Євген Маланюк – Марія Башкірцева

          АП «Поет-Художник»

          77. Євген Маланюк – Марія Башкірцева

          Шановні друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується.

          
          МАРІЯ БАШКІРЦЕВА, ПАРИЖАНКА З-ПІД ДИКАНЬКИ

          Щодня ми переглядаємо телевізор, блукаємо просторами інтернету, гортаємо глянцеві журнали чи не дуже приємні на дотик газети, і читаємо про великих людей, котрі зробили щось неймовірне і котрі живуть десь там… десь далеко від України. А тоді питаємо себе, чому так мало українських імен отримали світове визнання? А може проблема в іншому? Можливо, світове товариство знає про цих українців, але не знаємо ми?
          Ось, наприклад, вам відомо, що у ХІХ столітті у Парижі жила українка Марія Башкірцева? Та не просто жила. Вона стала однією з перших українок і першою жінкою-художницею, чиї картини потрапили до Лувру. «Кар’єра» її почалась у 1877 році, коли вона переїхала до Парижу. Тут Марія поступила до академії Жуліана, де і навчалася живопису. Працювала вона наполегливо і вже через рік отримала золоту медаль майстерні. Після цього художниця почала демонструвати свої картини на відомих французьких салонах. Рік за роком вона завойовувала золоті медалі, славу, визнання і серця парижан. На її реалістичних картинах присутні звичайні люди з її часу, прості життєві ситуації, які нікого не залишали байдужим. Людей вражали її сміливість та вміння майстерно поєднати кольори. Сама художниця у своєму щоденнику писала: «Радості від перемог немає, тому що це досягнуто тривалою та копіткою працею, в них немає нічого неочікуваного, я відчуваю себе на шляху до більш високого і досконалого, і створене вже не задовольняє».
          Викладачі дивувалися, що в такому юному віці їй вже вдалось стати професіоналом (на той час Марії було лише 19 років). Однак її таланти не обмежились тільки живописом. Вона дуже гарно співала. П’єр Франсуа Вартель – відомий французький професор вокалу – був переконаний, що Марію чекає світова слава співачки. Але хвороба позбавила її цього. Через проблеми зі здоров’ям вона почала поступово втрачати голос та слух. Хоча це не заважало їй грати на багатьох музичних інструментах. Марія знала кілька іноземних мов, у 14 років читала в оригіналі Платона і Аристотеля. А з 13-річного віку сама складала для себе програму навчання.
          Славу їй також приніс щоденник, який вона писала з 15 років французькою. У ньому вона була відвертою, не приховувала справжньої себе. Марія хотіла, щоби його прочитали, щоби всі пізнали її життєві переживання. Однак, через 100 років після появи славнозвісного щоденника Марії Башкірцевої, в одній з російських бібліотек було знайдено його оригінал. Стало зрозуміло, що більшість книги була змінена родичами художниці, аби приховати деякі «скелети у шафі».
          А життя у неї видалось справді нелегке, а точніше коротке. Народилась Марія у селі Гавронці, в Полтаві, у сім’ї землевласника і дочки полковника-аристократа. До речі мати її походила з українізованої татарської родини, досить давньої та шляхетної. Після розлучення батьків, почались мандри Україною, а згодом і Європою. Про Україну дівчина пам’ятала небагато. Поїхала вона звідси ще дитиною, гостювала лише раз. Але у щоденнику залишився запис: «За красою саду, парку, споруд Диканька може позмагатися з віллами Боргезе і Доріа в Римі... Дуже шкода, що в світі навіть не підозрюють про існування цього місця».
          Однією з причин переїзду до іншої країни стала хвороба майбутньої художниці. У 16-річному віці Марії поставили діагноз – туберкульоз. Уявіть, яким це стало ударом для молодої дівчини, котра тільки-но розпочала жити. Дехто вважає, що саме тому вона так багато працювала. Адже стільки хочеться сказати та зробити, а часу так мало… Померла дівчина у віці 26 років, похована у Парижі. Розповідають, що у її мавзолеї досі зберігаються кілька її полотен, мольберт і скульптура. Цікаво, що коли Марію ховали, вона була оточена білим кольором: одяг, труна, квіти, колісниця і коні – все сніжно-біле. Прощаючись із нею, Мопассан (з яким вона листувалася деякий час) сказав: «Це була єдина Троянда в моєму житті, чий шлях я всіяв би трояндами, знаючи, що він буде таким яскравим і таким коротким!»
          Найвідомішою прихильницею творчості Башкірцевої була Марина Цвєтаєва. Поетеса навіть присвятила їй свою першу збірку віршів під назвою «Вечірній альбом». Творчість Марії Башкірцевої високо цінували Анатоль Франс, Еміль Золя та інші відомі особистості.
          Вирішальну роль у творчому самовизначенні Марії Башкірцевої зіграв Жюль Бастьєн-Лепаж – французький художник, що продовжив тематичні, художньо-образні й колористичні традиції живопису 1840-1860-х років (Е. Коро, Г. Курбе і Ж.-Ф. Мілле) з урахуванням певних пленерних новацій часу.  
          Фундамент творчості Марії Башкірцевої – своєрідний сплав надбань декількох мистецьких культур. Така практика була поширена, особливо у ХІХ ст. Адже у цей час відбувалася повсюдна консолідація культур різних народів. Європейське мистецтво все більше і більше набувало інтернаціонального характеру. На тлі цього зміцнювалися контакти української художньої школи із закордонними, зокрема французькою. Головними точками перетину у художньому методі України та Франції були демократизація мистецтва та пошук реалістичної манери передання дійсності. В ХІХ столітті у європейському та вітчизняному живописі з’являється новий герой: набувають нового значення та значимості люди соціального дна: жебраки, хворі, каліки, ув’язнені та військовополонені. Саме ці герої постають у численних графічних серіях та живописі Марії Башкірцевої, яка мала відношення до обох мистецьких шкіл – французької та української.  
          Творчість М. Башкірцевої наочно розповідає про синтез україно-французьких художніх методів і тем. Соціально забарвлений жанровий живопис висуває її за рамки мистецтва паризького художнього середовища другої половини ХІХ століття і наближає до вітчизняного мистецтва. Українські жанристи, як і Марія Башкірцева, не обмежувалися пасивним відображенням дійсності. Це своєрідна спроба через зображення характерних явищ життя зрозуміти те, що в ньому відбувалося, брати участь у вирішенні головних питань, наблизити своєю творчістю перемогу справедливого устрою суспільства. Художниця звертає увагу громадськості до життя звичайних людей з бідних кварталів околиць Парижу. Особливо її турбує тема дітей, яким довелося рано розлучитися із дитинством. Вгадується навіть внутрішня автопортретність низки жанрових робіт, присвячених самотнім дітям передмість. Створюючи ці типажі М. Башкірцева, імовірно, зобразила саму себе, адже через сімейні проблеми вона також не пізнала радощів дитинства.
          У творах, як «Жан та Жак», «Мітинг», «Гранада», «Карнавал у Ніцці», «Лава», «Діти, що граються» та серії графічних портретів, моделями стають саме «маленькі діти робітничих вулиць Франції, школярі, бідняки, долю яких вона так правдиво і переконливо змогла розповісти». Голод, безпритульність та інші соціальні біди відображені у цих полотнах неявно, невідкрито. Твори Марії Башкірцевої вражають своєю чарівністю, неохватною глибиною й людяністю. Її турбують не тільки суспільні проблеми у Франції, а й складне становище селян України, спогади про яке вона занотовує у рядках «Щоденника».
           Емігрувавши з України до Європи, Марія Башкірцева увібрала досвід і французької культури, що виховала у неї живописний смак, і української, яка обумовила її національну самобутність.
          Марія Башкірцева створила понад 150 полотен. Після смерті художниці деякі її роботи викупили музеї, як от Люксембурзький, деякі роботи залишились у Луврі. У 1908 році близько 150 полотен і малюнків мати Башкірцевої подарувала Російському музею (м. Санкт-Петербург). Більша частина картин була знищена під час Другої світової війни. Нині деякі її роботи зберігаються в музеях Франції, Голландії, США, України (музеї Харкова, Дніпра та Сум), Росії. У Ніцці (Франція) є окремий зал, де представлено картини художниці. Окрім того, у Ніцці одна з вулиць носить її ім’я, а також у Франції існує нагорода молодим художникам, яка теж носить ім’я Марії Башкірцевої. Цікаво, що у Люксембурзькому палаці в Парижі біля символічної скульптури «Безсмертя», де викарбувані імена видатних французьких діячів, є і наша Марія Башкірцева.
          Особистість художниці викликає дуже багато суперечок. Одні вважають її геніальною особистістю, яка за такий короткий час так багато подарувала світу. Її щоденником зачитуються і сьогодні. Інші ж вважають, що вона була розбещеною, егоцентричною, самозакоханою дитиною. Варто зазначити, що вона таки походила з багатої сім’ї, її оточувала розкіш і вона могла дозволити собі усе, що хотіла.
          Але, погодьтеся, хвороба в такому молодому віці, усвідомлення приреченості не могли пройти безслідно для Марії. Тому не будемо її судити надто суворо…
          
          
          ЄВГЕН МАЛАНЮК, ВІРШ-ПРИСВЯТА ВІД УКРАЇНСЬКОГО ОДІССЕЯ

          В Україні ім’я Марії Башкірцевої, загалом, відоме достатньо добре. В кількох українських музеях (Харків, Суми, Дніпро) є оригінали її живописних робіт. Про художницю писали як в «Історії українського мистецтва», так і в статтях та монографіях мистецтвознавців. Коротку, проте яскраву історію життя Марії відбито в сюжеті роману Михайла Слабошпицького «Марія Башкирцева», який виходив кількома виданнями, а також у недавніх публікаціях Олександра Балабка (він спеціально їздив місцями художниці, щоб написати свою книгу-подорож).
          Тепер важливо подбати, щоб по-українськи «заговорив» щоденник Марії Башкірцевої. Постать ця надзвичайно приваблива, отож було б цілком природно, щоб її спадщина – мистецька і літературна – надійно вписувалася як СВОЯ у культурну свідомість українців.
          Доля і особистість Марії Башкірцевої настільки яскраві, що дивно було б, якби на парижанку з-під Диканьки не звернули увагу українські письменники, її земляки.
          Шановні друзі, пропоную сьогодні зупинитися на яскравому творчому епізоді, що пов’язаний з віршем-присвятою Марії Башкірцевій від Євгена Маланюка.
          Євген Маланюк належав до тих українських письменників, чия творчість у силу жорстоких історичних обставин була пов’язана з політичною еміграцією. Він був серед захисників Української Народної Республіки, потім – з листопада 1920 р. – мешкав у Польщі, Чехії, а з повоєнного часу – в США, де й помер у 1968 році.
          Отже, 1927 року Євген Маланюк написав вірш-присвяту «Марії Башкирцевій». Вірш цей мало знаний в Україні, тому наведемо його в повному обсязі:

МАРІЇ БАШКИРЦЕВІЙ

1.
Високий день. Колонами – алея.
Так. В днях життя нічого не прийнять, –
Полинути в блакитну емпірею
Інакшого, нездійсненого дня.
Шумить, шумить густа, безмежна тиша,
Росте простір над долами землі,
І тільки вітер полудневий дише,
Й від подиху колишуться шпилі.
… І раптом – кров. І раптом – криці скрегіт,
І запах зла, землі хмільний наркоз.
Гул низьколобих орд, дикунський регіт
Під тьмою хмар, під наростанням гроз.
І раптом – вибух буряного бою,
Крицевий свист і списи блискавок,
І все нещадніш рухає юрбою
Нищительний непереможний крок.
І серце важчає, і набрякають жили,
І пружиться п’ястук. І – зойкнув супокій:
Хай тиша рушиться й божеволіє бій,
Щоб на скупій землі росли! жадали! жили!
Щоб не вщухали сили моторові
Історії – на всі земні краї, –
З напруги м’язів, з бурелому крові
Виконував сонату героїзм!

2.
Панно Маріє,
Вже півстоліття ділить нас.
Все вітер віє (над степом завше – вітер),
Все обрій мріє;
А я не мрію, просто хочу Вас
Зустріти.
Десь за містом – амазонкою –
На Мазепиному скакуні, –
Тільки стек та циліндр, та рукавички
Та стан стрункий
Стиснутий тонко
Ввижаються мені.
… От ніби, як черничка,
З монастиря, де абатисою – маркіза де-Лямбаль…
Або: вирує баль –
як буря –
Версаль? Батурин?
– Однаково! –
Для Ваших мрій – нема межі.
Під полонезу плавні тури
Вам кидають пажі
До стіп кармазинові маки.
І мить страшна,
Бо сам Ясновельможний
Під зором Мотрі, заздрісно-дівочим,
Повільно і непереможно
Звабливо зводять очі
І – раптом! Випроставши стан –
Юнацьким кроком
З Вами
В тан!
І оплесків грозовий ураган
Зливається в нестерпне сяйво: слава!

3.
Панно Маріє, замріяна, як я,
В тих днях міцних, в тих днях варязьких,
Панно Маріє, Вашого життя
Барвисті дні були, як казка.
Мені ж, що народивсь між орачів,
Чию Елладу витоптали орди,
Мені, що тільки ніж, замість мечів,
Скеровую добі
– в безносу морду, –
Мені крізь згарища століття, в чорнім димі,
Вже прозоріють
Пломінні контури, ще людям невидимі,
Здійсненні мрії.
І знаю –
Новий Бетховен
Громами й бурями продиригує
Нову Сонату Патетік.
І от – широким рокотом барокко
Враз д’горі, в синь, в зеніти Бога-Слова
Вогненним святом духа завирує
І вибухне ХХ вік!

1927р.

          Легко зауважити, що вірш Євгена Маланюка перейнятий тугою за героїчним. Не випадково ж у ньому спалахує ностальгійна згадка про бетховенську «Патетичну сонату», яка звучить в уяві поета як увертюра до нової Сонати Патетік. Це неоромантичний мотив: Маланюк мовби чаклує, навіюючи ХХ століттю такий образ, який би збігався з його мрією про «вогненне свято духу». Після пережитих нещодавно поразок він знову згадав про свою витоптану ордами Україну-Елладу, вкотре зізнався у власному «ієреміївському» покликанні будити поетичними інвективами приспаних і лукавих, – проте головне у Маланюковому вірші-посланні все ж не спогад, а МРІЯ, пристрасне викликання духу героїчного.
          І саме в цьому контексті у Маланюкові візії явилася Марія Башкірцева. В ній поет побачив таку ж мрійницю, як і сам. Він і її «викликав» із небуття своєю уявою, щоб захопитися героїчно-прекрасною, вольовою поставою, звабливою і гордою красунею, перед якою не зміг встояти навіть такий цінитель жіночості, як гетьман Іван Мазепа! Це найбільша несподіванка у вірші Євгена Маланюка: фантастична сцена, в якій Мазепа йде в танок із Марією, забувши на якийсь момент Мотрю Кочубеївну, чий «заздрісно-дівочий» погляд супроводжує гетьмана і Марію Башкірцеву.
          Зрештою, Маланюкова фантастика знаходила підстави в тому факті, що Мотря й Марія були пов’язані спільною для них обох Диканькою. Та й сам роман Мазепи і Мотрі також мав диканьську «прописку»! Чи ж дивно, що поет побачив Марію-мрію в образі амазонки на Мазепиному скакуні?
          Туга за героїчним пов’язувалася в Маланюка з постійними його роздумами про історичні шанси України, про нову якість національного характеру, в якому він хотів бачити тріумф волі і духу. Характерно, що Марія Башкірцева «привиділася» йому саме в цьому зв’язку…

          
          Примітки і коментарі (післямова):
          
          Марі́я Костянти́нівна Башкірцева, або Марі́я Костянти́нівна Башки́рцева (23 листопада 1858 (за іншими даними – у 1860), Гавронці, Полтавський повіт, Полтавська губернія – †31 жовтня 1884, Париж) – українська і французька художниця, майстриня жанрового живопису; авторка знаменитого «Щоденника».
          Академія Жуліана (фр. Académie Julian) – приватний навчальний заклад малювання та скульптури, створений в Парижі в 1867 році художником Родольфом Жуліаном на противагу Школі образотворчого мистецтва, що існувала в той час. Швидко завоювала визнання за рахунок підготовки художників, які стали всесвітньо відомими та визнаними, в тому числі й з України.
          Жуль Бастьє́́н-Лепа́ж (фр. Jules Bastien-Lepage; 1 листопада 1848 – †10 грудня 1884) – французький художник.
          Євге́н (Евге́н) Филимо́нович Маланю́к (20 січня (1 лютого) 1897, Архангород на Херсонщині (тепер село Новоархангельск Кіровоградської обл.) – †16 лютого 1968, Нью-Йорк) – український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник Армії УНР, «Імператор залізних строф».
        
          Загальні джерела:

• Дослідження сучасних літературознавців і мистецтвознавців.
• Статті та публікації (інтернет, періодичні видання).
• 10 маловідомих українських художників зі світовими іменами, які нам варто знати. Марія Башкирцева;
посилання: http://art-smak.blogspot.com/2015/07/10.html
• Володимир Панченко. Марія Башкирцева, парижанка з-під Диканьки; посилання:  
http://litakcent.com/2008/05/20/volodymyr-panchenko-marija-bashkyrceva-paryzhanka-z-pid-dykanky/
• УКРАЇНКИ. МАРІЯ БАШКИРЦЕВА (За книгою Михайла Слабошпицького);
посилання: https://ukrainky.livejournal.com/2210.html#/2210.html
• Українка, що підкорила Париж;
посилання: https://uamodna.com/articles/ukrayinka-scho-pidkoryla-paryzh/
• Художники України – МАРІЯ БАШКИРЦЕВА (1858-1884);
посилання: http://h.ua/story/279822/
• Мария Башкирцева. Дневник. – М.: Искусство, 2001. – 557 с.
посилання: https://www.e-reading.club/book.php?book=139775
• Олена Батченко. Українська парижанка Марія Башкирцева та її живопис на тлі європейського мистецтва другої половини ХІХ ст. // Портал Український Простір. – 09.07.2014.
посилання:  http://prostir.co.ua/bashkyrtseva-jevropejskoho-mystetstva-126268-8159/
• Франсуа Коппе. О Марии Башкирцевой // Лазурь: литературно-художественный и критико-публицистический альманах. — М., 1989.
посилання: http://az.lib.ru/k/koppe_f/text_1885_o_bashkirtzevoy.shtml
• Колаж Олега Доброва «МАРІЯ БАШКІРЦЕВА»: фото ХІХ ст. Марія Башкірцева в т.ч. у народному вбранні; Башкірцева М. «В художній студії Жульєна (жінки-художниці)» або інша назва «У студії. Майстерня Жуліана» (1880-1881, полотно, олія, 185х145 см, Дніпровський художній музей, м. Дніпро); Башкірцева М. «Автопортрет з палітрою і арфою» (1880-1883, полотно, олія, 73x92 см, Художній музей, м. Ніцца); Башкірцева М. «Нарада. Мітинг» (1884, полотно, олія, 177x193 см,  Люксембурзький музей, м. Париж); Башкірцева М. «Дощова парасолька» або інша назва «Парасолька від дощу» (1883, полотно, олія, 74х93 см, Російський музей, м. Санкт-Петербург); Башкірцева М. «Молода жінка з букетом бузку» (1881, полотно, олія, 64,5х80,5 см, Російський музей, м. Санкт-Петербург).

          Сподіваюся, що вам було цікаво. До зустрічі.
          З повагою, Олег Добров

История cоздания стихотворения:

2
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1725

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 7.
Добрий вечір, шановні друзі, читачі та дописувачі, прихильники та опоненти!

У цьому 77 випуску АП ми разом із Вами зупинилися на яскравому творчому епізоді, що пов’язаний з віршем-присвятою Марії Башкірцевій від Євгена Маланюка – це наші етнічні співвітчизники, які любили Україну більше, ніж деякі ті мешканці, які зараз живуть на нашій сучасній території, Марія та Євген через творчість прагнули до свободи, рівності і братерства. Митці завжди на барикадах…

Доля і особистість Марії Башкірцевої настільки яскраві, що дивно було б, якби на парижанку з-під Диканьки не звернули увагу українські письменники, її земляки, відомі особистості, поети, інші митці, а також ми у рамках цього випуску…

Євген Маланюк, як поет звертався до витоків української державницької традиції – князівсько-дружинницької доби, періоду гетьманування Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика, в ній прагнув відшукати підстави для творення сучасної держави. Водночас Євген Маланюк – це і ніжний лірик, тонкий метафорист, що в своїй поезії поєднував сувору аскетичність вислову, здатність до сильних почувань з витонченою ритмомелодикою, проникненням в глибини людської психології.

Туга за героїчним пов’язувалася в Маланюка з постійними його роздумами про історичні шанси України, про нову якість національного характеру, в якому він хотів бачити тріумф волі і духу. Характерно, що Марія Башкірцева «привиділася» йому саме в цьому зв’язку…

Щодо цього випуску, то за десять днів з ним ознайомилися більш ніж 350 читачів. Шкода, що поділилися своїми думками лише 6 авторів. Не соромтеся, пишіть про свої враження незалежно від їх тональності. Ми завжди відкриті до творчого діалогу. Дякуємо всім читачам. Дякую за рецензії всім дописувачам. Сподіваюся, що Вам було цікаво!..

Користуючись нагодою, запрошуємо Вас до нового 78-го випуску АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК. Творчі тандеми «Картина-Вірш» від Сергія Кузнєцова.

До зустрічі! Нехай щастить!
Sincèrement, Oleg Dobrov
2019-03-01 22:13:33
p.s. користуючись нагодою також запрошую всіх колег, які цінують образотворче мистецтво взяти участь в нашій авторській програмі зі своїми віршами:
• електронна адреса головного редактора: [email protected];
• додатковий зв`язок: месенджер особистих повідомлень АП.

До зустрічі! Нехай щастить!
Sincèrement, Oleg Dobrov
2019-03-01 22:16:11
Які все ж таки здібні наші українці. Рада що ці перлини не загубилися у світовому океані.
Дякую, Олеже, за знайомство з цікавими талантами.
2019-02-25 08:30:16
Шановна Оксано, уклінно дякуємо за підтримку проекту.
Марія Башкірцева завжди відчувала певну чоловічу зверхність, навіть художню дискримінацію, з боку журі Салонів. У травні 1883 г. вона навіть написала гнівного листа до академіка й колишнього викладача мсьє Робер-Фльорі, звинувачуючи його в упередженості, бо він не підтримав її кандидатуру на медаль під час обговорення. І тоді Тоні Робер-Фльорі відверто відповів: усі його колеги вважають Марі Рюс… заможною іноземкою, яку зовсім не обов’язково підтримувати, бо вона й так має в житті все, що заманеться. Аби ми не задирали носа, гірку мікстуру часом прописує нам життя. Попри те, що домашній лікар Фовель благав Мусю дбати про здоров’я, дівчина стрімко змінювалася, змінювалася на очах освіченої публіки. Зокрема, «Автопортрет з палітрою і арфою» (1880-1883, полотно, олія, 73x92 см, Художній музей, м. Ніцца, див. колаж до цього випуску) привернув до молодої майстрині увагу професіоналів, бо засвідчив новий рівень її художніх амбіцій. Роботи двох останніх років життя свідчили про відхід від темного тону до більш світлої палітри, що, безперечно, відбувалося під впливом педагога й доброго приятеля Жуля Бастьєна-Лепажа. Пробувала Марія себе також і в новому амплуа, створивши скульптуру «Навсікая» («Nausicaa», 1882), що й досі експонується в паризькому музеї образотворчого мистецтва Музей д'Орсе (фр. Musée d'Orsay). Мистецтво дозволяє побачити людей такими, якими вони виявилися тільки один раз, коли на них хтось глянув із любов'ю...
2019-02-25 10:00:08
Посилання:
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2575965-maria-baskirceva-1-zamurovana-v-mistectvi.html
2019-02-25 10:01:20
Красиво і цікаво пишете, Олеже. Щиро вам дякую за припіднесену інформацію ложечкою. Адже самому пошукати не вистачає часу.
2019-02-25 19:17:14
Шановна Оксано, уклінно дякуємо за допис, підтримку проекту взагалі, та запрошуємо до нового 78-го випуску АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК. Творчі тандеми «Картина-Вірш» від Сергія Кузнєцова (випуск 78). Нехай щастить.
2019-03-01 14:25:43
Мало того, що з України, так ще й родом з Полтавщини, землячка.
Цікаві біографічні дані, які пов'язують її з іменами відомих людей.
Читатиму її щоденник і любуватимуся живописом.
Вірш також не залишив байдужою, тепла присвята Майстрині. Жаль, Господь віку мало відпустив.
Дякую, Олег, за проект в цілому, і за цю тему!
2019-02-20 13:10:36
Ларисо, уклінно дякую.
У Парижі 17-річна Марія замешкала з січня 1877 р. Вона дорослішала на очах, адже часу життя їй практично не залишалося. Художник від Бога – то дзеркало, але допоки те дзеркало – наскрізь живе. Можливо, тому ще з раннього дитинства у неї з’явилася дивна звичка: годинами вона стоїть оголеною перед дзеркалом, дивиться на відбиття, наче шукає відповіді: хто вона є? Перших феміністок чоловіки бачили неозброєним оком; такі дівчата більше не розраховували на прекрасного принца на білому коні. Бо, не секрет, будь-яку справу жінці доводиться робити вдвічі краще за чоловіка, аби заслужити половину поваги, яку отримує мужчина. І Марія Башкірцева пішла заміж за Мистецтво. Захоплюючись епістолярною спадщиною української амазонки в мистецтві, Валерій Брюсов (1873-1924) стверджував: «Ніщо так не повертає мене до життя, як Щоденники Башкірцевої. Вона – це я сам із усіма своїми думками, переконаннями і мріями».

Посилання: Марія Башкирцева. 1. Замурована в мистецтві
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2575965-maria-baskirceva-1-zamurovana-v-mistectvi.html
2019-02-20 15:46:16
За своєю стилістикою вірш-присвята Євгена Маланюка, який я навів у цьому випуску АП, з одного боку, нагадує мені творчість Івана Котляревського, а з іншого – поезію нашого колеги Олега Сколібога. Щодо лірики Євгена Маланюка, то вона мала спільні риси з лірикою української еміграції, насамперед «празької школи»: історичні мотиви, змалювання внутрішньо сильної, вольової особистості, заперечення сентиментальних, надміру чуттєвих, розслаблюючих мотивів. Ліричний герой у поезіях Маланюка – це безкомпромісний максималіст суворого вигляду, не здатний на будь-які поступки по відношенню до своїх супротивників і самого себе. Хоча в творчому доробку поета є й інтимна лірика, що вражає лицарським ставленням до світу та до жінки.
2019-02-20 15:46:53
Це ще раз переконує мене у необхідності знайомства з Щоденником і, до речі, з віршами Сколібога.
2019-02-20 18:50:10
Ларисо, уявіть, окрім зрозумілих для молодої панянки дисциплін – іноземні мови, література, естетика – Марія власноручно включила в розклад занять математику, фізику й хімію. Та й із гуманітарними предметами вражала піднята планка освіти. Для прикладу, у 15 років вона перечитала Гомера, Горація, Платона, Плутарха, Тібулла, Данте, Савонаролу, Ларошфуко, У. Шекспіра, Оноре де Бальзака, Ґюстава Флобера, Ґі де Мопассана, О. Дюма, Еміля Золя, Уїлкі Коллінза, Чарльза Діккенса, Миколу Гоголя, Івана Тургенєва, Льва Толстого. Озираюсь сьогодні довкола та не знаходжу серед дітей, ровесників Башкірцевої, тих які би так тягнулися до читання?
2019-02-24 20:23:58
Ларисо, дякуємо за прихильність та щиру, непідробну увагу до нашої творчої діяльності. Запрошуємо до нового 78-го випуску АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК. Творчі тандеми «Картина-Вірш» від Сергія Кузнєцова.
Нехай щастить.
2019-03-01 14:35:02
Дякую, вже навідалася
2019-03-01 15:19:37
Олеже, вітаю з новим довгоочікуваним випуском! вітаю тебе, себе і всіх нас. Чудовий матеріал! Обоє - українці, обоє - всесвітньовідомі! Ті, що несуть славу нашої землі через часи і простори.
Півночі сьогодні читала щоденник Марії Башкірцевої, півдня роздивлялася репродукції і читала про неї. Уважно прочитала твій допис. Як завжди, докладно, аргументовано, з усіма посиланнями на джерела. Дійсно, багатьом буде корисно і цікаво прочитати. Мені було цікаво.
Про Марію Башкірцеву я дізналася в далекі доінтернетні часи, коли читала спогади Анастасії Цвєтаєвої. Дізналася, що юні Марина і Анастасія захоплювалися постаттю талановитої художниці, зачитувалися її щоденником. Ясно, що в ті часи я і мріяти не могла, що матиму можливість сама прочитати "Щоденник" чи подивитися репродукції, не кажучи вже про живопис. Тепер читаю сама і бачу, що у дівчат Цвєтаєвих було багато спільного в життєвих поглядах з їхнім кумиром. Просто неймовірно, які глибокі думки обіймали ту дитину в її 13-14 років. Які "афористичні" вислови! Так і хотілося записувати... Отже, Олеже, є за що тобі подякувати: випуск - розчиняє двері в нові світи, розширює горизонти, кличе до пізнання. Вірші Євгена Маланюка - авангардові, модернові, складні. Для підготовленого читача. Тому твій коментар не буде зайвим. Дякую тобі, Олеже, за колаж, я за ним знаходила окремі репродукції. Дякую за зустріч з геніальною панночкою з Диканьки. Про Диканьку вона так тепло написала в тому ж "Щоденнику"! Нехай щастить!
От ще про що хотіла написати. Зараз дуже сильно помінялися автори нашого порталу, якщо порівнювати з тими часами, коли АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК тільки починався. Може, не всі знають, що це за АП? Я би порадила робити заголовки так: АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК. Випуск ... А вже хто саме у випуску, безпосередньо в заголовці допису-нарису. Ти подумай, Олеже!
2019-02-19 16:06:08
Тетяно, уклінно дякую за розгорнуту рецензію.
Мені імпонує, що ви завжди приділяєте увагу як художнику, так і поету, які є героями випуску. Щодо Марії, то її талант одразу помітили. Були численні медалі та призи на виставках, у захваті від її робіт були французькі газети та журнали. Її творчість високо цінували Анатоль Франс та Еміль Золя. Українка за походженням, вона стала визначною постаттю найперше французького мистецтва.

У просвітницькому мультимедійному проекту від Укрінформ «Марія Башкірцева. Замурована в мистецтві» (посилання: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2575965-maria-baskirceva-1-zamurovana-v-mistectvi.html) прочитав епізод про останню осінь життя Марії, і хочу поділитися цим прочитаним:

Не маючи більше сил, не встигаючи багато що закінчити з власних творчих задумів, попри категоричні заборони лікаря Фовеля Марія Костянтинівна, однак, дбала про свого важкохворого педагога, ймовірно, єдиного товариша – Жюля Бастьєн-Лепажа (Jules Bastien-Lepage; 1848-1884). Теплої осінньої днини 1884 року двома екіпажами вони вирушили грітися на осонні в Булонський ліс. Потім, майже мовчки, удвох смакувати гарячий шоколад. Тим часом їм обом прислуга обкладала грілками захололі ноги. Напівлежачи поряд, Жюль і Марі Рюс, загорнуті в пледи, здавалися лялечками, із яких ось-ось мають випурхнути чарівні метелики. Та ці двоє більше ні на що в житті не сподівалися. Вони знали, що помирають: йому лікарі навіншували максимум рік, їй – трохи більше. Того дня, відчуваючи безпорадність і глибоку тугу, Марія Башкірцева ніжно брала знесилену кохану руку, щокою торкалась долоні, а Жюль лагідно пестив її русяве густе волосся. Ще світило сонце, ще тривало життя. На зворотному шляху вони сіли в один екіпаж і балакали про якісь дурниці.
– Ви повинні вважати себе щасливою, – переконував педагог.
– Чому?
– Жодна жінка не мала такого успіху в Салонах, та ще й за такий короткий час.

То була суща правда. Нині широко відомі авторські картини – «Автопортрет», «В ательє Жульєна (жінки-художниці)», «Молода жінка», «Парасолька від дощу», «Дитяча посмішка», «Осінь», «Молода дівчина із букетом бузку», «Весна», «Зустріч», «За книгою» – викликали щотравня останні п’ять років поспіль широкий розголос під час чергового Паризького салону та по його закінченні. Саме ця русява мініатюрна українка стала першою у світі художницею, чиї роботи було представлено в Луврі.
2019-02-20 12:22:34
За своєю стилістикою вірш Євгена Маланюка, з одного боку, нагадує мені творчість Івана Котляревського, а з іншого – поезію нашого колеги Олега Сколібога.

В Марії поет побачив таку ж мрійницю, як і він сам. Євген «викликав» її із небуття своєю уявою, щоб захопитися героїчно-прекрасною, вольовою поставою, звабливою і гордою красунею, перед якою не зміг встояти навіть такий цінитель жіночості, як гетьман Іван Мазепа! Це найбільша несподіванка у вірші Євгена Маланюка: фантастична сцена, в якій Мазепа йде в танок із Марією, забувши на якийсь момент Мотрю Кочубеївну, чий «заздрісно-дівочий» погляд супроводжує гетьмана і Марію Башкірцеву. Туга за героїчним пов’язувалася в Маланюка з постійними його роздумами про історичні шанси України, про нову якість національного характеру, в якому він хотів бачити тріумф волі і духу. Характерно, що Марія Башкірцева «привиділася» йому саме в цьому зв’язку…
2019-02-20 12:23:22
Стиль поезії Євгена Маланюка формувався під тиском панівних у його поколінні емоцій гніву й болю за століття бездержавності та пригноблення української нації. Цей гнів повертався не тільки проти зовнішніх ворогів, а й проти внутрішніх слабкостей, які поет бачив у комплексі «малоросійства», анархізму, браку національної дисципліни й організації, в перевазі чуттєвості над інтелектом тощо. Звідсіля в його поезії жадання нового типу сильної людини, поглиблення традицій до старокиївських основ (що зумовило особливе зацікавлення поета творчістю і роллю в українській історії П. Куліша).

Євген Маланюк – одна з найяскравіших постатей вітчизняної літератури XX ст., її безумовний класик. Усією своєю творчістю він прагнув сприяти відродженню української держави для сильної та самобутньої української нації.
2019-02-20 12:23:59
Щодо заголовків випусків АП, то я обов’язково щось вигадаю.
Тетяно, ще раз красно дякую. Нехай щастить.
2019-02-20 12:24:48
Дочитала "Щоденник", на додачу прочитала ще Александр Александров "Подлинная жизнь мадемуазель Башкирцевой". Так, дійсно, "Щоденник" значно відредагований. В тому варіанті, який я читала онлайн, всього 174 "сторінки". А в одному з джерел пишуть: "Полная версия наконец-то была завершена в 2005 году. Она называется «Дневник Марии Башкирцевой Де Амис», и включает в себя 16 томов. Ее матери повезло, исполнить ее последнюю волю и отобрать тесты, хотя она и яростно осуждала искренность Марии", http://maria1884.blogspot.com/2000/01/blog-post.html
Читаючи, відкривала для себе інших художників: братів Бастьєн-Лепаж, Бреслау... Передивилася купу репродукцій. Випадково набрела на "гранд-даму акварелей" Бланш Одін, яка не має ніби прямого стосунку до теми випуску. Але все ж сучасниця і дійсно прекрасні акварелі - квіти, троянди... Дуже дякую, Олеже, за розповідь і море вражень. Нехай щастить!
2019-02-25 20:13:20
Шановна Тетяно, уклінно дякую за розгорнуту рецензію та пропозиції.
Кілька слів на завершення про Марію Башкірцеву та Євгена Маланюка.

У вересні 1884 року, за місяць до смерті, Марія записує в «Щоденнику»: «У мене з'явилася ідея нової картини... У мене сильне тяжіння до сюжету в новому смаку, з численними оголеними фігурами; полотно не повинно бути занадто велике. Так, безумовно я так і зроблю. Саме ярмаркові борці, а кругом народ... Це буде дуже важко, але раз це мене захоплює, то більше нічого і не потрібно: сп'яніння, ось і все!» Саме таким борцем за життя, за людину, за справжнє мистецтво до кінця й залишилася чудова, незвичайна Марія Костянтинівна Башкірцева…

Ідея утвердження державності України – центральна ідея поетичного Універсуму Євгена Маланюка. Поет звертався до витоків української державницької традиції – князівсько-дружинницької доби, періоду гетьманування Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика, в ній прагнув відшукати підстави для творення сучасної держави. Водночас Євген Маланюк – це і ніжний лірик, тонкий метафорист, що в своїй поезії поєднував сувору аскетичність вислову, здатність до сильних почувань з витонченою ритмомелодикою, проникненням в глибини людської психології. Він створив прекрасні зразки любовної лірики, в якій освідчується в коханні, оспівує жінку або жалкує за втраченими почуттями. Творча спадщина поета, визнаного за українського класика, ідейно та тематично досить розмаїта. Збірки поезій та есе були видані у багатьох містах Європи й Америки.

Тетяно, запрошую Вас до нового 78-го випуску АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК. Творчі тандеми «Картина-Вірш» від Сергія Кузнєцова. Нехай щастить.
2019-03-01 11:39:10
Дякую, Олеже, за дуже цікаву сторінку. Роботи художниці бачила, але мало. Вірші дуже гарні за змістом і формою. З великою вдячністю, райка.
2019-02-19 13:29:03
Pommier, merci bien!
Дехто з сучасників дорікав, що Марія Башкірцева полюбила мистецтво, а не чоловіків. Але чи бачив хтось тоді її щоденник, чи міг зазирнути до її листів, які вона писала Мопассану? Ось невеличкий уривок з її щоденника: «Мені здається, ніхто не любить всього так, як я люблю мистецтво, музику, живопис, книги, шум, тишу, сміх, сум, тугу, жарти, любов, холод, сонце, будь-яку погоду, всі пори року, гори навколо Неаполя, сніг узимку, осінь з її дощами, весну з її тривогою, спокійні літні дні та прекрасні ночі, наповнені сяючими зорями... Я люблю все до обожнення. Я хотіла б усе бачити, все обійняти, все мати, злитися з усім!» І поруч з цими словами пронизлива фраза: «Я схожа на свічу, розрубану на чотири частини, що палає з усіх боків».
Посилання: http://h.ua/story/279822/
2019-02-19 17:51:48
Зворушлива сповідь нещасної людини, що була приречена.
2019-02-20 15:15:14
В завершение настоящего выпуска ещё немного о восприятии творчества Марии Башкирцевой другими поэтами. Марина Цветаева свой первый сборник стихов «Вечерний альбом» посвятила «Светлой памяти Марии Башкирцевой». А вот русская поэтесса и переводчик, обладательница престижной «Пушкинской премии», Ольга Чюмина в 1889 г. посвятила памяти Башкирцевой стихотворение, в котором описаны картины, виденные поэтессой в мастерской художницы в Париже:

От мелких драм из жизни бедняков,
записанных и схваченных с натуры,
где все живёт: и лица, и фигуры,
и говорит красноречивей слов,
до чудных сцен евангельских преданий
иль эпопеи Рима роковой и Греции:
весь цикл её созданий —
всё истиной проникнуто одной.
«Святые жены», «Цезарь», «Навзикая»...
Повсюду мысль, везде душа живая.

Pommier, merci bien! Запрошуємо до нового 78-го випуску АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК. Творчі тандеми «Картина-Вірш» від Сергія Кузнєцова (випуск 78). Нехай щастить.
2019-03-01 11:01:13
2019-03-01 11:09:11
...Короткий срок жизни... 26 лет. Жаль. Я рад, что парижане признали нашу соотечественницу и помнят её.
2019-02-19 00:42:54
Едуарде, щиро дякуємо.
Анатоль Франс, дізнавшись про духовну історію художниці, писав: «Думаючи про шторми бунтівної душі і перебігаючи мислю це життя без ґрунту, кинуте в Європі на всі чотири сторони, я з запалом повторюю вірш з молитви Сент-Бева: «О Боже! Дай мені народитися, жити і померти в рідному домі...» Розвіялися, мов дим, емоційні перебільшення журналістів, надмірні захвати критиків, огульні заперечення, весь нездоровий сенсаційний ажіотаж… Залишилися картини Марії, яких ніхто не заперечить, залишилося її ім’я в мистецтві. (За книгою Михайла Слабошпицького, див. посилання нижче)
2019-02-19 09:47:11
Спасибо! ...Я читал высказывания о ней её современников и смотрел картины. Одна из них и меня сподвигла написать вчера слова... (стихами не назову, т.к специальных познаний не имею).
2019-02-19 10:31:00
Едуарде, щиро дякуємо за участь у цьому випуску та запрошуємо до нового 78-го випуску АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК. Творчі тандеми «Картина-Вірш» від Сергія Кузнєцова. Нехай щастить.
2019-03-01 10:44:17
З великою повагою ставлюсь до художниці Башкірцевоі. Майстриня!
2019-02-18 23:34:59
Сергію, щиро дякуємо.
І сьогодні ми знову можемо разом з Марією повторити її улюблені слова:
«Ніщо в цьому світі не минає безслідно…»
Це – правда. Це правда – про неї…
2019-02-18 23:50:52
Маме так.
2019-02-18 23:56:11
Саме так.
2019-02-18 23:57:54
Сергію, щиро дякуємо за участь у цьому випуску, що був пов’язаний з віршем-присвятою Марії Башкірцевій від Євгена Маланюка. Нехай Щастить.
2019-03-01 10:41:25

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
Рекомендации УПП
В прямом эфире
Стихи, как Музыка души,
Тогда светлы и хороши,
Когда запинки нет и лжи.
И таких стихов здесь очень даже немало.
Это радует!
Рецензия от:
Василий Омельченко
2024-03-19 01:24:14
Ну разве мог бы истинный талантливый поэт придумать этот бред о глагольной рифме. У него бы на это таланта не хватило.
Рецензия от:
Михаил Крупенькин
2024-03-18 23:50:04
Пусть Ваша вера помогает Вам!
Рецензия от:
Михаил Крупенькин
2024-03-18 23:28:21
На форуме обсуждают
"Кожен мав би зрозуміти, що для України її духовність, мова, література – це останній рубіж самозахисту, остання надія відстояти себе перед агрес(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-18 08:40:24
В любви наверное тужил,
Раз с поликлиникой сравнил.(...)
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-17 21:18:48
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.