Додатковий випуск 13. "Незабутня мить" - Тетяна Яковенко / АП творчої групи - Злива / |
Автор: АП О. Доброва, Т. Лавинюкової "Поет-Художник"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-02-18 16:17:22
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
АП «Поет-Художник»
77. Євген Маланюк – Марія Башкірцева
Шановні друзі, знайомі і незнайомі! АП «Поет-Художник» продовжується.
МАРІЯ БАШКІРЦЕВА, ПАРИЖАНКА З-ПІД ДИКАНЬКИ
Щодня ми переглядаємо телевізор, блукаємо просторами інтернету, гортаємо глянцеві журнали чи не дуже приємні на дотик газети, і читаємо про великих людей, котрі зробили щось неймовірне і котрі живуть десь там… десь далеко від України. А тоді питаємо себе, чому так мало українських імен отримали світове визнання? А може проблема в іншому? Можливо, світове товариство знає про цих українців, але не знаємо ми?
Ось, наприклад, вам відомо, що у ХІХ столітті у Парижі жила українка Марія Башкірцева? Та не просто жила. Вона стала однією з перших українок і першою жінкою-художницею, чиї картини потрапили до Лувру. «Кар’єра» її почалась у 1877 році, коли вона переїхала до Парижу. Тут Марія поступила до академії Жуліана, де і навчалася живопису. Працювала вона наполегливо і вже через рік отримала золоту медаль майстерні. Після цього художниця почала демонструвати свої картини на відомих французьких салонах. Рік за роком вона завойовувала золоті медалі, славу, визнання і серця парижан. На її реалістичних картинах присутні звичайні люди з її часу, прості життєві ситуації, які нікого не залишали байдужим. Людей вражали її сміливість та вміння майстерно поєднати кольори. Сама художниця у своєму щоденнику писала: «Радості від перемог немає, тому що це досягнуто тривалою та копіткою працею, в них немає нічого неочікуваного, я відчуваю себе на шляху до більш високого і досконалого, і створене вже не задовольняє».
Викладачі дивувалися, що в такому юному віці їй вже вдалось стати професіоналом (на той час Марії було лише 19 років). Однак її таланти не обмежились тільки живописом. Вона дуже гарно співала. П’єр Франсуа Вартель – відомий французький професор вокалу – був переконаний, що Марію чекає світова слава співачки. Але хвороба позбавила її цього. Через проблеми зі здоров’ям вона почала поступово втрачати голос та слух. Хоча це не заважало їй грати на багатьох музичних інструментах. Марія знала кілька іноземних мов, у 14 років читала в оригіналі Платона і Аристотеля. А з 13-річного віку сама складала для себе програму навчання.
Славу їй також приніс щоденник, який вона писала з 15 років французькою. У ньому вона була відвертою, не приховувала справжньої себе. Марія хотіла, щоби його прочитали, щоби всі пізнали її життєві переживання. Однак, через 100 років після появи славнозвісного щоденника Марії Башкірцевої, в одній з російських бібліотек було знайдено його оригінал. Стало зрозуміло, що більшість книги була змінена родичами художниці, аби приховати деякі «скелети у шафі».
А життя у неї видалось справді нелегке, а точніше коротке. Народилась Марія у селі Гавронці, в Полтаві, у сім’ї землевласника і дочки полковника-аристократа. До речі мати її походила з українізованої татарської родини, досить давньої та шляхетної. Після розлучення батьків, почались мандри Україною, а згодом і Європою. Про Україну дівчина пам’ятала небагато. Поїхала вона звідси ще дитиною, гостювала лише раз. Але у щоденнику залишився запис: «За красою саду, парку, споруд Диканька може позмагатися з віллами Боргезе і Доріа в Римі... Дуже шкода, що в світі навіть не підозрюють про існування цього місця».
Однією з причин переїзду до іншої країни стала хвороба майбутньої художниці. У 16-річному віці Марії поставили діагноз – туберкульоз. Уявіть, яким це стало ударом для молодої дівчини, котра тільки-но розпочала жити. Дехто вважає, що саме тому вона так багато працювала. Адже стільки хочеться сказати та зробити, а часу так мало… Померла дівчина у віці 26 років, похована у Парижі. Розповідають, що у її мавзолеї досі зберігаються кілька її полотен, мольберт і скульптура. Цікаво, що коли Марію ховали, вона була оточена білим кольором: одяг, труна, квіти, колісниця і коні – все сніжно-біле. Прощаючись із нею, Мопассан (з яким вона листувалася деякий час) сказав: «Це була єдина Троянда в моєму житті, чий шлях я всіяв би трояндами, знаючи, що він буде таким яскравим і таким коротким!»
Найвідомішою прихильницею творчості Башкірцевої була Марина Цвєтаєва. Поетеса навіть присвятила їй свою першу збірку віршів під назвою «Вечірній альбом». Творчість Марії Башкірцевої високо цінували Анатоль Франс, Еміль Золя та інші відомі особистості.
Вирішальну роль у творчому самовизначенні Марії Башкірцевої зіграв Жюль Бастьєн-Лепаж – французький художник, що продовжив тематичні, художньо-образні й колористичні традиції живопису 1840-1860-х років (Е. Коро, Г. Курбе і Ж.-Ф. Мілле) з урахуванням певних пленерних новацій часу.
Фундамент творчості Марії Башкірцевої – своєрідний сплав надбань декількох мистецьких культур. Така практика була поширена, особливо у ХІХ ст. Адже у цей час відбувалася повсюдна консолідація культур різних народів. Європейське мистецтво все більше і більше набувало інтернаціонального характеру. На тлі цього зміцнювалися контакти української художньої школи із закордонними, зокрема французькою. Головними точками перетину у художньому методі України та Франції були демократизація мистецтва та пошук реалістичної манери передання дійсності. В ХІХ столітті у європейському та вітчизняному живописі з’являється новий герой: набувають нового значення та значимості люди соціального дна: жебраки, хворі, каліки, ув’язнені та військовополонені. Саме ці герої постають у численних графічних серіях та живописі Марії Башкірцевої, яка мала відношення до обох мистецьких шкіл – французької та української.
Творчість М. Башкірцевої наочно розповідає про синтез україно-французьких художніх методів і тем. Соціально забарвлений жанровий живопис висуває її за рамки мистецтва паризького художнього середовища другої половини ХІХ століття і наближає до вітчизняного мистецтва. Українські жанристи, як і Марія Башкірцева, не обмежувалися пасивним відображенням дійсності. Це своєрідна спроба через зображення характерних явищ життя зрозуміти те, що в ньому відбувалося, брати участь у вирішенні головних питань, наблизити своєю творчістю перемогу справедливого устрою суспільства. Художниця звертає увагу громадськості до життя звичайних людей з бідних кварталів околиць Парижу. Особливо її турбує тема дітей, яким довелося рано розлучитися із дитинством. Вгадується навіть внутрішня автопортретність низки жанрових робіт, присвячених самотнім дітям передмість. Створюючи ці типажі М. Башкірцева, імовірно, зобразила саму себе, адже через сімейні проблеми вона також не пізнала радощів дитинства.
У творах, як «Жан та Жак», «Мітинг», «Гранада», «Карнавал у Ніцці», «Лава», «Діти, що граються» та серії графічних портретів, моделями стають саме «маленькі діти робітничих вулиць Франції, школярі, бідняки, долю яких вона так правдиво і переконливо змогла розповісти». Голод, безпритульність та інші соціальні біди відображені у цих полотнах неявно, невідкрито. Твори Марії Башкірцевої вражають своєю чарівністю, неохватною глибиною й людяністю. Її турбують не тільки суспільні проблеми у Франції, а й складне становище селян України, спогади про яке вона занотовує у рядках «Щоденника».
Емігрувавши з України до Європи, Марія Башкірцева увібрала досвід і французької культури, що виховала у неї живописний смак, і української, яка обумовила її національну самобутність.
Марія Башкірцева створила понад 150 полотен. Після смерті художниці деякі її роботи викупили музеї, як от Люксембурзький, деякі роботи залишились у Луврі. У 1908 році близько 150 полотен і малюнків мати Башкірцевої подарувала Російському музею (м. Санкт-Петербург). Більша частина картин була знищена під час Другої світової війни. Нині деякі її роботи зберігаються в музеях Франції, Голландії, США, України (музеї Харкова, Дніпра та Сум), Росії. У Ніцці (Франція) є окремий зал, де представлено картини художниці. Окрім того, у Ніцці одна з вулиць носить її ім’я, а також у Франції існує нагорода молодим художникам, яка теж носить ім’я Марії Башкірцевої. Цікаво, що у Люксембурзькому палаці в Парижі біля символічної скульптури «Безсмертя», де викарбувані імена видатних французьких діячів, є і наша Марія Башкірцева.
Особистість художниці викликає дуже багато суперечок. Одні вважають її геніальною особистістю, яка за такий короткий час так багато подарувала світу. Її щоденником зачитуються і сьогодні. Інші ж вважають, що вона була розбещеною, егоцентричною, самозакоханою дитиною. Варто зазначити, що вона таки походила з багатої сім’ї, її оточувала розкіш і вона могла дозволити собі усе, що хотіла.
Але, погодьтеся, хвороба в такому молодому віці, усвідомлення приреченості не могли пройти безслідно для Марії. Тому не будемо її судити надто суворо…
ЄВГЕН МАЛАНЮК, ВІРШ-ПРИСВЯТА ВІД УКРАЇНСЬКОГО ОДІССЕЯ
В Україні ім’я Марії Башкірцевої, загалом, відоме достатньо добре. В кількох українських музеях (Харків, Суми, Дніпро) є оригінали її живописних робіт. Про художницю писали як в «Історії українського мистецтва», так і в статтях та монографіях мистецтвознавців. Коротку, проте яскраву історію життя Марії відбито в сюжеті роману Михайла Слабошпицького «Марія Башкирцева», який виходив кількома виданнями, а також у недавніх публікаціях Олександра Балабка (він спеціально їздив місцями художниці, щоб написати свою книгу-подорож).
Тепер важливо подбати, щоб по-українськи «заговорив» щоденник Марії Башкірцевої. Постать ця надзвичайно приваблива, отож було б цілком природно, щоб її спадщина – мистецька і літературна – надійно вписувалася як СВОЯ у культурну свідомість українців.
Доля і особистість Марії Башкірцевої настільки яскраві, що дивно було б, якби на парижанку з-під Диканьки не звернули увагу українські письменники, її земляки.
Шановні друзі, пропоную сьогодні зупинитися на яскравому творчому епізоді, що пов’язаний з віршем-присвятою Марії Башкірцевій від Євгена Маланюка.
Євген Маланюк належав до тих українських письменників, чия творчість у силу жорстоких історичних обставин була пов’язана з політичною еміграцією. Він був серед захисників Української Народної Республіки, потім – з листопада 1920 р. – мешкав у Польщі, Чехії, а з повоєнного часу – в США, де й помер у 1968 році.
Отже, 1927 року Євген Маланюк написав вірш-присвяту «Марії Башкирцевій». Вірш цей мало знаний в Україні, тому наведемо його в повному обсязі:
МАРІЇ БАШКИРЦЕВІЙ
1.
Високий день. Колонами – алея.
Так. В днях життя нічого не прийнять, –
Полинути в блакитну емпірею
Інакшого, нездійсненого дня.
Шумить, шумить густа, безмежна тиша,
Росте простір над долами землі,
І тільки вітер полудневий дише,
Й від подиху колишуться шпилі.
… І раптом – кров. І раптом – криці скрегіт,
І запах зла, землі хмільний наркоз.
Гул низьколобих орд, дикунський регіт
Під тьмою хмар, під наростанням гроз.
І раптом – вибух буряного бою,
Крицевий свист і списи блискавок,
І все нещадніш рухає юрбою
Нищительний непереможний крок.
І серце важчає, і набрякають жили,
І пружиться п’ястук. І – зойкнув супокій:
Хай тиша рушиться й божеволіє бій,
Щоб на скупій землі росли! жадали! жили!
Щоб не вщухали сили моторові
Історії – на всі земні краї, –
З напруги м’язів, з бурелому крові
Виконував сонату героїзм!
2.
Панно Маріє,
Вже півстоліття ділить нас.
Все вітер віє (над степом завше – вітер),
Все обрій мріє;
А я не мрію, просто хочу Вас
Зустріти.
Десь за містом – амазонкою –
На Мазепиному скакуні, –
Тільки стек та циліндр, та рукавички
Та стан стрункий
Стиснутий тонко
Ввижаються мені.
… От ніби, як черничка,
З монастиря, де абатисою – маркіза де-Лямбаль…
Або: вирує баль –
як буря –
Версаль? Батурин?
– Однаково! –
Для Ваших мрій – нема межі.
Під полонезу плавні тури
Вам кидають пажі
До стіп кармазинові маки.
І мить страшна,
Бо сам Ясновельможний
Під зором Мотрі, заздрісно-дівочим,
Повільно і непереможно
Звабливо зводять очі
І – раптом! Випроставши стан –
Юнацьким кроком
З Вами
В тан!
І оплесків грозовий ураган
Зливається в нестерпне сяйво: слава!
3.
Панно Маріє, замріяна, як я,
В тих днях міцних, в тих днях варязьких,
Панно Маріє, Вашого життя
Барвисті дні були, як казка.
Мені ж, що народивсь між орачів,
Чию Елладу витоптали орди,
Мені, що тільки ніж, замість мечів,
Скеровую добі
– в безносу морду, –
Мені крізь згарища століття, в чорнім димі,
Вже прозоріють
Пломінні контури, ще людям невидимі,
Здійсненні мрії.
І знаю –
Новий Бетховен
Громами й бурями продиригує
Нову Сонату Патетік.
І от – широким рокотом барокко
Враз д’горі, в синь, в зеніти Бога-Слова
Вогненним святом духа завирує
І вибухне ХХ вік!
1927р.
Легко зауважити, що вірш Євгена Маланюка перейнятий тугою за героїчним. Не випадково ж у ньому спалахує ностальгійна згадка про бетховенську «Патетичну сонату», яка звучить в уяві поета як увертюра до нової Сонати Патетік. Це неоромантичний мотив: Маланюк мовби чаклує, навіюючи ХХ століттю такий образ, який би збігався з його мрією про «вогненне свято духу». Після пережитих нещодавно поразок він знову згадав про свою витоптану ордами Україну-Елладу, вкотре зізнався у власному «ієреміївському» покликанні будити поетичними інвективами приспаних і лукавих, – проте головне у Маланюковому вірші-посланні все ж не спогад, а МРІЯ, пристрасне викликання духу героїчного.
І саме в цьому контексті у Маланюкові візії явилася Марія Башкірцева. В ній поет побачив таку ж мрійницю, як і сам. Він і її «викликав» із небуття своєю уявою, щоб захопитися героїчно-прекрасною, вольовою поставою, звабливою і гордою красунею, перед якою не зміг встояти навіть такий цінитель жіночості, як гетьман Іван Мазепа! Це найбільша несподіванка у вірші Євгена Маланюка: фантастична сцена, в якій Мазепа йде в танок із Марією, забувши на якийсь момент Мотрю Кочубеївну, чий «заздрісно-дівочий» погляд супроводжує гетьмана і Марію Башкірцеву.
Зрештою, Маланюкова фантастика знаходила підстави в тому факті, що Мотря й Марія були пов’язані спільною для них обох Диканькою. Та й сам роман Мазепи і Мотрі також мав диканьську «прописку»! Чи ж дивно, що поет побачив Марію-мрію в образі амазонки на Мазепиному скакуні?
Туга за героїчним пов’язувалася в Маланюка з постійними його роздумами про історичні шанси України, про нову якість національного характеру, в якому він хотів бачити тріумф волі і духу. Характерно, що Марія Башкірцева «привиділася» йому саме в цьому зв’язку…
Примітки і коментарі (післямова):
Марі́я Костянти́нівна Башкірцева, або Марі́я Костянти́нівна Башки́рцева (23 листопада 1858 (за іншими даними – у 1860), Гавронці, Полтавський повіт, Полтавська губернія – †31 жовтня 1884, Париж) – українська і французька художниця, майстриня жанрового живопису; авторка знаменитого «Щоденника».
Академія Жуліана (фр. Académie Julian) – приватний навчальний заклад малювання та скульптури, створений в Парижі в 1867 році художником Родольфом Жуліаном на противагу Школі образотворчого мистецтва, що існувала в той час. Швидко завоювала визнання за рахунок підготовки художників, які стали всесвітньо відомими та визнаними, в тому числі й з України.
Жуль Бастьє́́н-Лепа́ж (фр. Jules Bastien-Lepage; 1 листопада 1848 – †10 грудня 1884) – французький художник.
Євге́н (Евге́н) Филимо́нович Маланю́к (20 січня (1 лютого) 1897, Архангород на Херсонщині (тепер село Новоархангельск Кіровоградської обл.) – †16 лютого 1968, Нью-Йорк) – український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик, сотник Армії УНР, «Імператор залізних строф».
Загальні джерела:
• Дослідження сучасних літературознавців і мистецтвознавців.
• Статті та публікації (інтернет, періодичні видання).
• 10 маловідомих українських художників зі світовими іменами, які нам варто знати. Марія Башкирцева;
посилання: http://art-smak.blogspot.com/2015/07/10.html
• Володимир Панченко. Марія Башкирцева, парижанка з-під Диканьки; посилання:
http://litakcent.com/2008/05/20/volodymyr-panchenko-marija-bashkyrceva-paryzhanka-z-pid-dykanky/
• УКРАЇНКИ. МАРІЯ БАШКИРЦЕВА (За книгою Михайла Слабошпицького);
посилання: https://ukrainky.livejournal.com/2210.html#/2210.html
• Українка, що підкорила Париж;
посилання: https://uamodna.com/articles/ukrayinka-scho-pidkoryla-paryzh/
• Художники України – МАРІЯ БАШКИРЦЕВА (1858-1884);
посилання: http://h.ua/story/279822/
• Мария Башкирцева. Дневник. – М.: Искусство, 2001. – 557 с.
посилання: https://www.e-reading.club/book.php?book=139775
• Олена Батченко. Українська парижанка Марія Башкирцева та її живопис на тлі європейського мистецтва другої половини ХІХ ст. // Портал Український Простір. – 09.07.2014.
посилання: http://prostir.co.ua/bashkyrtseva-jevropejskoho-mystetstva-126268-8159/
• Франсуа Коппе. О Марии Башкирцевой // Лазурь: литературно-художественный и критико-публицистический альманах. — М., 1989.
посилання: http://az.lib.ru/k/koppe_f/text_1885_o_bashkirtzevoy.shtml
• Колаж Олега Доброва «МАРІЯ БАШКІРЦЕВА»: фото ХІХ ст. Марія Башкірцева в т.ч. у народному вбранні; Башкірцева М. «В художній студії Жульєна (жінки-художниці)» або інша назва «У студії. Майстерня Жуліана» (1880-1881, полотно, олія, 185х145 см, Дніпровський художній музей, м. Дніпро); Башкірцева М. «Автопортрет з палітрою і арфою» (1880-1883, полотно, олія, 73x92 см, Художній музей, м. Ніцца); Башкірцева М. «Нарада. Мітинг» (1884, полотно, олія, 177x193 см, Люксембурзький музей, м. Париж); Башкірцева М. «Дощова парасолька» або інша назва «Парасолька від дощу» (1883, полотно, олія, 74х93 см, Російський музей, м. Санкт-Петербург); Башкірцева М. «Молода жінка з букетом бузку» (1881, полотно, олія, 64,5х80,5 см, Російський музей, м. Санкт-Петербург).
Сподіваюся, що вам було цікаво. До зустрічі.
З повагою, Олег Добров
История cоздания стихотворения:
Стихи, как Музыка
души, Тогда светлы и хороши, Когда запинки нет и лжи. И таких стихов здесь очень даже немало. Это радует! |
Рецензия от: Василий Омельченко 2024-03-19 01:24:14 |
Ну разве мог бы истинный талантливый поэт придумать этот бред о глагольной рифме. У него бы на это таланта не хватило. |
Рецензия от: Михаил Крупенькин 2024-03-18 23:50:04 |
Пусть Ваша вера помогает Вам! |
Рецензия от: Михаил Крупенькин 2024-03-18 23:28:21 |
"Кожен мав би зрозуміти, що для України її духовність, мова, література – це останній рубіж самозахисту, остання надія відстояти себе перед агрес(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-18 08:40:24 |
В любви наверное
тужил, Раз с поликлиникой сравнил.(...) |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-17 21:18:48 |