Автор: Евгений Орлов
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2015-08-21 06:27:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

СОБАКА ПЛАКАЛА

Собака плакала...
Щєнят її топили.
Вона зтурбована й знервована була,
Водою у відрі всіх їх залили,
Вона допомогти їм не змогла.
Іх було сім...
Як довго всі вищали,
І не було їм місця в світі цім,
Померти з малку їм допомагали,
Прости цей гріх Отець Небесний їм!
О,бідна мати...
Що вона відчула,
Що люди що оточують кати,
Вона скоріш за все це не забуде,
І колись вкусить коли будеш йти.
Жорстокі люди що тут щє казати,
І той хто дав наказ, і хто зробив,
Не вміни гріх мій Боже цього ката,
Того хто милих цих собак убив.
Яке то серце злеє і жорстоке,
Як мохна це було зробить?
Воно не добре,не широке,
А як вони хотіли жить!
Що ти посіяв те пожнеш ти,
Так в Слові Бог говорить сам,
Ти заслужила осуд решти,
Що є у серці твоїм там?
Ненависть, зло,пиха й жорстокість,
Не дай господь такого нам.

                                        20.8.15р.

История cоздания стихотворения:

Прошу вибачення за таку одкровенну
жорстокість,але це реальний випадок
коли в нас на роботі,по вказівкі згори убили
одразу 7 собаченят,було дуже
боляче і вірш направлений перш завсе на
виховування у людей любові до
тварин а не ннависті та зверхньості.