Автор: Александр Васильевич Тимченко
Тема:Эротические стихи
Опубликовано: 2024-04-11 02:48:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ванільний брауні

Я не соромлюся бути
    занадто ванільним
І не відвідав ще жодної
    з кінкі-вечірок.
Життя моє - геть не сценарій
    для фентезі-фільму,
Та в ньому є барви!
    В людей і в кохання я вірю!

Мені нецікаві
    ескортниці ані повії,
Хоч люди ці гідні уваги,
    безпеки та захисту.
З-за обрію хмари рожеві
    з'явились повільно,
Як килим із пір'я та клаптиків
    хутра і латексу.

Я не соромлюся бути
    доволі ванільним...
Команду "Лизати!" виконую
    замість "Лежати!".
Не треба мені ні катівні,
    ані божевільні.
Бажаєш на очі пов'язку
    мені накладати? Не варто:

Знайду і в пітьмі я
    твою оксамитову шкіру,
Краплини роси на пелюстках,
    неначе той джміль, відшукаю!
Хмільні аромати мене обертають
    на хтивого звіра,
І вся моя логіка
    у далечінь відлітає,

Де хмара повільна
    з рожево-блакитного пір'я
Та килим із клаптів
    пухнастого хутра і латексу.
Спільні бажання,
    гарячі фантазії, мрії -
Усе це можливо! Життя хоч
    не хоррор найвищої складності,

Та в ньому багато
    жорстокості, зла і насилля,
Сумного абсурду
    й безглуздої несправедливості.
Є також і печиво брауні -
    темне, з ваніллю.
Є також кохання і віра.
    Мереживо плюсів і мінусів...

Довкола вирують
    великі й маленькі події,
Тож дещо зловлю:
    охопити усе неможливо.
Не відпускай мої пальці,
    якщо я зненацька зомлію,
Бо відчуваю тебе і
    безмежно, безмежно щасливий!

Твоє тріпотіння
    пронизує все моє тіло,
Я знову легкий і прозорий,
    немовби повітря!
Тепло ти моє упіймала
    і світло зловила
Та подих мій п'єш
    дуже жадібно, геть ненаситно!

Я не соромлюся
    іноді бути ванільним...
Вимкнуть електрику - знов
    зустрічатиму
    темряву й холод.
Та все одно
    відчуватиму
    себе я вільним,
Бо знаю:
    ще довго палатиме
    сонячне коло!

Троянду мені подаруй -
    але без шипів!
Аж раптом
    захочеться нею
    тебе відшмагати?
Моркви, цибулі,
    картоплі
    і решти якихось грибів
Вистачить нам на сніданок.
    І де ж ту олію
    шукати?

История cоздания стихотворения:

Харків, 2024