Автор: Александр Васильевич Тимченко
Тема:Эротические стихи
Опубликовано: 2024-04-11 02:50:52
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мереживна смужка

Небо знову молочно-сизе.
Сонце груди у хмари ховає.
Твою чорну тоненьку білизну
Обережно зубами знімаю.

Я притримаю власних коней,
І гарячку на стану пороти,
Тож візьму тебе міцно в долоні -
Сподіваюся, ти не проти?

Небо досі молочно-сизе,
Та від мене ховатись не треба.
Нехай я і не майстер стриптизу,
Віднесу тебе просто до неба,

Приголублю розжареним сонцем,
Буду пестити всім, що маю!
Я пірну у духмяне волосся,
А ти коней моїх відпускаєш...

І нехай! Я не стримую себе.
Відчуваєш, як лава вирує?
Ось проміння сузір'я Лева -
Ним я солодко тебе годую,

І хапаю долоні тремтячі,
Шаленію від губ рожевих...
Зашарілося небо - і значить,
Час вертатись на землю з неба.

Я ніколи не був відчайдухом,
Але зараз... Не стримаюсь, чесно!
Твої очі, і губи, і вуха -
Хочу пестити все безмежно!

Неочікуваним стриптизом
Здивували ми небо і сонце.
Небо знову молочно-сизе.
Але нам цього вже не досить!

История cоздания стихотворения:

Харків, 2024,
весна/(війна + ковід)