Нет статуса

Автор: Артур Сиренко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-01-12 15:14:07
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Просвітлення після заметілі

                                              «У цій країні снігу
                                                Я слухаю мовчання,
                                                Згадую цикад
                                                І цвіркунів, що давно відспівали,
                                                Занурившись у зимовий сон…»
                                                                                      (Сайто Мокіті)

Нинішньої непривітної та безбарвної зими мені пригадуються дні, що пішли у небуття майже два роки тому. Тоді
почався рік дерев’яної вівці – мала би початись весна, але пришла заметіль і все вкрило глибоким снігом – навколо
запанувала біла порожнеча. Я тоді був у війську його світлості тюнагона Фудзівара Ямакадзе – залишив пензель та
тушечницю, взяв до рук катану і приєднався до загонів самураїв, що йшли воювати східних варварів. Після зимового
граду та заметілі трохи затихло і східні варвари кілька днів менше турбували. Скориставшись невеликим перепочинком
ми знайшли в гаю біля нашого табору чайний будиночок і влаштували чайну церемонію – садо (茶道). Цей чайний
будиночок ми назвали «Дзютаку кодокуна кокоро» (住宅孤独な心) – житло самотнього серця. Нам пощастило – серед нас
був майстер чайної церемонії Сакура-но Ханабіра (桜の花びら) і ми змогли не просто в точності дотриматись ритуалу, але
і помилуватися твором справжнього майстра. Посуд був, звісно, не той, яким користуються майстри столиці, хоча навіть
там у нашу епоху занепаду поменшало знавців давньої порцеляни. Ми пили чай і згадували гвоздики, акації, піони та
гіацинти. Наприкінці церемонії як і належить ми говорили про поезію,  цитували по пам’яті хайку майстра Масаока Сікі.
Я ще подумав про те, що він теж писав свої хайку кров’ю – недарма він взяв псевдонім по імені птаха, у якого голом іде
кров, коли він співає. А потім складали власні хокку. Я слова кожного і з сумом думав про бодхісатву Дзідзо –
покровителя мандрівників, бо нині всі ми мандрівники в невідомість, хоча йдемо шляхом Обов’язку – шляхом самураїв.
Я теж склав кілька хокку, а потім вийшов з хатинки і побрів глибоким снігом навмання повторюючи «Наму Аміда Буцу»
і думав про те, що мало кому пощастить в наступній реінкарнації народитись в Чистій Землі Будди Аміди. І раптом
побачивши сосну в снігу я пережив саторі – просвітлення. Нині я споглядав сніг за вікном і згадав хокку, які ми – суворі
воїни жорстокої зими складали в тому чайному будиночку серед снігів і записав їх на папір:

   *   *   *
Прочанин меча.
Сніг – це листок паперу.
Пишу про тишу.

   *   *   *
Ось так напевно -
Тьма: буду бачити сни
Біля гвоздики.

   *   *   *
Зникли кольори:
Акація в долині:
Білий-білий сніг.

   *   *   *
Зимове небо.
На землю грішну летять
Білі пелюстки.

   *   *   *
Серед мовчання,
Серед холодних снігів
Споглядаю меч.

   *   *   *
Кіт серед снігу.
Згадує дні березня
І спів горобців.

   *   *   *
Моє мовчання.
Може слова загубив
Десь по дорозі…

   *   *   *
Тільки сніг, сніг, сніг
Вірші читаю сумні
У порожнечу.

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 328

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Лариса Гараган

Чудово, Артур! Кожне хокку - своя картина, своя історія.
Мені до душі.

2021-03-14 15:51:41

Артур Сиренко

Дякую за відгук і розуміння!

2021-03-20 13:06:59

Жанетта Акимова

Спасибі, Артуре!

Читаю вірші,
Згадую знов минуле,
Душа радіє.

2021-03-14 15:43:36

Артур Сиренко

Дякую за такий відгук! Це текст суцільна низка метафор і цей твір мені особливо дорогий....

2021-03-20 13:08:05

Осычанка

Серед мовчання,
Серед холодних снігів (с)
Вірші - ягідки.

Ваші.

))))

2017-01-13 02:12:18

Осычанка

2017-01-13 02:12:40

Артур Сиренко

Дякую за такий теплий і приємний відгук!

2017-01-14 02:52:18

Осычанка

З Днем народження, Артуре!

2017-01-17 00:38:54

Инду

+++ Дякую за ті відчуття, що з'явилися під час читання Вашого твору.

2017-01-13 01:44:38

Артур Сиренко

Дякую за відгук! Світлина моя - це та сама хатку де була чайна церемонія...

2017-01-14 02:51:47

Инду

Неймовірно, виникло відчуття флешбеку і ця мить видалася занадто реальною, ще раз, дякую.

2017-01-14 10:09:43

Артур Сиренко

Цей текст - суцільна низка метафор. Це про зиму 2014 - 2015 років. У ту зиму я був не вдома, а замерзав серед снігів..... Разом з друзями, багато з яких не повернулись додому....

2021-03-20 13:11:50

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений