Автор: Артур Сиренко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-02 03:52:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дикі вишні

                       «Росисте гроно винограду
                         Під вечір потягне лисиця…»
                                               (Сімадзакі Тосон)

Коли вітер прийшов
                   у міста катарів
Дикі вишні достигли
                   в садах Провансу.
Коли осінь фарбує
                   пастеллю П’ємонт
Перевалом журби
                   йдуть та йдуть савойяри.
Альбігойці збирають зерно
                   в глеки порожні віри,
На сторінках старої Біблії
                   на полях намальовано:
Чи то люди, чи звірі.

На землях старого кляштору
                   виноградники та переліг,
Сонце дозрілим яблуком
                   козлоногому Пану до ніг,
Чорні вівці слухають Кальвіна –
                   дерев’яним пророком млин.
Було б у цих селах весело
                   але безнадія і сплін.
Савойяри несуть туман
                   у торбах сірих містралю,
Хто і навіщо гіркі слова
                   сіяв у глину краю?
Цього, оцього, де фіги й мигдаль
                    цвітуть, як завше, весною
Буде, буде косити чума:
                    людей бо нині – як гною.
А дикі вишні достигли таки
                    у левадах Провансу зелених,
Присмак гіркий чергової війни
                    чорною сіллю у венах.

История cоздания стихотворения: