Автор: Артур Сиренко
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-06-22 17:29:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Помах крил

                «Чи досягну корінням королівства
                  В якому народилася вода і достигає?»
                                                (Федеріко Ґарсіа Лорка)

Я літаю між краплями
Дощу нескінченного,
Що почався відколи
Небо зазирнуло в свічадо
Моря синього і глибокого
Як журба самотності.
Годі пірнати
У його темні глибини
Черепахам кам’яних філософій
Бородатих пророків віку машин –
Залізних.
Годі шукати Сонце –
Це жовте око невчасності
У кам’яних лабіринтах,
Які збудували монахи
Чорної віри Бон.
А я літаю між краплями,
Що падають важкими думками
З хмар-меланхленів,
Які заховали Сонце –
Від мене – сонцепоклонника,
Що звик мандрувати у пошуках
Світанку – як мрія синього.
Помах уявних крил –
Які не лишать тіні
Навіть тоді,
Коли визирне забуте Сонце.

История cоздания стихотворения: