Автор: Виталий Островецкий
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2020-04-28 09:01:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

У пошуках щастя

Для річки живленням є свіжі та швидкі струмки.
зібравши разом їх, вона впадає в море.
Так і життя, спочатку плине швидше за думки,
кінець життєвого шляху — для рідних горе.

Вода завжди прозора і солодка у струмках,
натомість, море містить забагато солі.
Так, юність в нас весела, безтурботна і легка,
а зрілість й старість не обходяться без болю.

Тепер, скоріш прислухайтесь до дзюркоту води,
Немає фальші тут, до місця все, по ділу...
Послухайте уважно як дзижчать в садку джмелі,
вільшанку, зяблика і солов'їв наспіви.

А зараз, наверніться до людей та їх розмов,
зверніть увагу на змістовність діалогів,
мелодику тих гасел, закликів "пустити кров",
що ріжуть слух і колють  серце вже в пролозі!

Без зайвих натяків відразу все збагнете Ви,
як же багато зайвого говорять люди...
все лають, хваляться, неначе геть без голови,
не розуміючи життя без словоблуддя.

Щасливий той, хто світлість, чистоту души зберіг,
що за народженням отримана від Бога...
крізь все життя проніс її, вона як свіжий сніг,
без темних плям, образ і сумнівів убогих.

Живе щасливо той, хто про минулі кривди злі
забув, майбутнім не бентежиться нітрохи,
веселий й добрий, не смішний, "тримається" в сідлі
і не ховається від труднощів у льосі.

Не стане безтурботний лізти не в свої діла,
і радити пусте не маючи причини,
і другу завжди подарує трішечки тепла,
притулить заблукалого в своїй хатині.

Невдачі, перемоги, успіхи — це ті квітки,
що зводять шлях життя у сумнівів болото,
бентежать душу й серце, розум рвуть на всі боки,
наводять морок й "самоварну позолоту".

2017р.
***************************************
В поисках счастья

Ручей прозрачный — пропитание реки,
Собрав их сонм, река впадает в море,
Так наша жизнь рождается в большой любви,
Оканчивается, к несчастью, в горе.

Вода в ручье всегда прохладна и сладка,
Морская же содержит много соли,
Так юность наша беззаботна и легка,
А зрелость порождает много боли.

Прислушайтесь теперь к журчанию ручья,
В нем фальши нет и к месту все, по делу,
Послушайте скорей жужжание шмеля,
Малиновки и соловья напевы.

Ну, а теперь, теперь послушайте людей,
Их реплики, доклады, диалоги,
Мелодику призывов, лозунгов, речей,
Вступления, сравнения, предлоги.

И без намеков сразу все поймете Вы,
Как много лишнего вещают люди,
Все хвастают, грозят, ругают, и, увы,
Не понимают жизнь без словоблудий.

Счастливый тот, кто кротость, светлость, чистоту,
Своей души прозрачность от рожденья
Хранит всю жизнь, не заполняя пустоту
Обидой, злобой, гонит прочь сомненья.

Счастливый человек не станет строить жизнь
Чужую без причин и приглашений,
И будет принимать друзей без укоризн,
Не создавая ближним осложненья.

Счастливый тот, кто позабыл о прошлом зле,
О будущем не думает нисколько,
Он весел, не смешoн, всегда сидит в седле,
И не хранит обид былых осколки.

Успехи, неудачи - это те цветы,
Что путника ввергают в сеть сомнений,
Туманя разум, отдаляют от мечты
Меняя траекторию движенья.

2016 г.

История cоздания стихотворения: