Автор: Виталий Островецкий
Тема:Исторические стихи
Опубликовано: 2020-04-30 07:54:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Характерник

Схопили козака та кинули до ями.
Призначили на завтра страту, мов весілля.
Зі смертю він одружений, тому цю драму
сприйняв як сон, оскільки звичний до свавілля.

Лише собі у вуса посміхнувшись щиро
намалював швидкого коника на мурі...
Вказав солдатам і сказав що зранку з миром
поскаче звідси геть на волю що є дурі.

"Дивак якийсь. І що верзе він з переляку?
Напевне, з горя не працює мозок в нього."
Так вирішили між собою два солдати,
що вартувати мали "брата  степового".

"Як виповзе цей дурень із такої ями,
що глибша майже вдвічі аніж зріст людини,
при цьому, на ногах й руках міцні кайдани?
Напевне зовсім з'їхав з глузду цей хлопчина."

Торкнувшись скронь, вони пішли спокійно спати...
"Нікуди він не дінеться, хвалько пихатий,
прокинемось, одразу здіснимо ту страту,
хай скаче в пекло на конячці "чорт" вусатий."

Коли ж вони вернулися за хлопцем вранці,
порожньою, без парубка була в'язниця,
і тільки коник на стіні кружляв у танці,
немов казав їм: "нумо хлопці, вгомониться!"*

История cоздания стихотворения:

*) за мотивами українських казок