Автор: Виталий Островецкий
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-05-12 07:44:18
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Можливо, Бог нас збереже

Чудовий вечір. Свічки, торт і джаз.
Струмують спокій й згода над столом,
розмова ладиться і ми ураз
відкинули проблеми геть на лом.

Немає з нами вже тих лютих бід,
що п'ють свідомість та наводять жах,
гризуть, немов березу короїд...
Вдалось позбавитись від цих "комах".

Прокинулося, загнане у трюм,
бажання  вибачати ворогів,
що розум у мережі тяжких дум
колись загнали. Розтопився гнів.

Зійшла на "нуль" значимість кривд і  чвар,
виносить свято мотлох з голови,
немов хтось запалив в душі "Стожар"
і всі колишні лиха геть спливли.

Всього то й треба, викреслити зле,
що в серце різонуло, мов ножем...
Прожито  і не треба про пусте...
Тоді, можливо, Бог нас збереже.   

2017р.
******************************

Слышен счастья зов

Приятный вечер, свечи, торт и джаз,
Спокойствие струится над столом,
Беседа ладится и мы, смеясь,
Отбросили проблемы на потом.

Сегодня с нами нет тех страшных бед,
Глотающих сознанье миражей,
Грызущих, как березу короед
Обид, жующих душу — злых клещей.

Проснулась радость, загнанная в трюм,
И хочется шутить, любить врагов,
Вогнавших разум в сети грустных дум,
Простить и избавляться от "оков".

Упала значимость запретов, склок,
Выносит праздник мусор из мозгов,
Чудесным образом устроив сток
Всего плохого. Слышен счастья зов.

2016 г.

История cоздания стихотворения: