Автор: Виталий Островецкий
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2020-05-19 08:43:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ранок солодко-туманної осені

Ранок солодко-туманної осені
очі покусує і навіває нудьгу,
у невагомості, наче запросини,
день починає світанок, розмивши пітьму.

Скрізь все насичено в'яненням зелені
і характерний навколо стоїть аромат,
мозок розбурхує, гладить по темені,
думки, згорнувшись клубочком, ще начебто сплять.

Зміна погоди бентежить та збуджує
місто, роботу, повітря і навіть птахів,
настрій створився тужливо-сконфужений...
Скільки лишилось тих теплих і сонячних днів?

Осінь вступила у власність з пред'явленням,
це тільки їй притаманна жіноча хода,
і якщо не перейматись цим явленням,
жити, радіти, любити, відійде журба.

Вкрай необхідно знаходити радощі,
навіть у тому, що скоро почнеться Зима.
А от, чи зі снігом? ... мабуть то крайнощі...
Точно наступить,  а потім геть піде сама...

2017р.
*****************************************
Осеннее утро

Сладко-туманное утро осеннее
грусть навевает, кусает глаза,
как в невесомости, без настроения
день начинается на тормозах.

Воздух пропитан успением зелени
и характерный ее аромат
мозг будоражит, как гладит по темени...
Мысли, укутавшись, все еще спят.

Смена погоды приводит в смятение
город, работу и даже детей,
стало с кислинкой у всех настроение...
Сколько осталось тех солнечных дней?

Осень вступает в права, без сомнения,
это ей только присущий подход,
если не думать об этом с томлением,
а просто жить, — там и лето придет...

2017 г.

История cоздания стихотворения: