Автор: Виталий Островецкий
Тема:Городская лирика
Опубликовано: 2020-05-20 07:51:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Листопад у Києві

Вбралось все навколо пожовтілим листям,
ледве виглядає сонечко з-за хмар,
і таке здається, наче ненавмисно
хтось великий вимкнув радощів ліхтар.

Дні якісь сіренькі, вже не чутно співів
й щебету веселих лісових птахів.
Листопад керує, надсилає зливи,
вітер, холод, мряку… йде сезон дощів.

Перехожі мерзнуть, кутаються в куртки
і кудись невтримно, наче навмання
щільним і скаженим, божевільним гуртом
плине в піднебессі зграя вороння.

Київ мов спинився, вулиці безлюдні,
і лише гуркоче, стогне Міст Метро
тягне пасажирів, тут суцільні будні...
На льоди чатує, потемнів Дніпро.

Думки невеселі полонили розум:
"Як же дочекатись теплої весни?
Буревій завіє, затріщать морози"...
Нудно і тужливо жити восени.

Все, однак, минеться, і настане свято
розквіту і вроди, буде край зимі,
ну, а поки краще йти вперед завзято
прийде час і знову стануть теплі дні.

История cоздания стихотворения: