Автор: Денисова Елена
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-09-02 17:20:47
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Коли зненацька осінь дощова
простромить простір голкою сумною,
порозмовляй, благаю я, зі мною,
мені потрібні ніжності слова.
Втомилася складати дні пусті
у сірий, невиразний візерунок.
Зміни моєї дійсності малюнок,
щоб стали фарби сонячно-жаркі.
Лягла журба у душу тягарем.
Порозмовляй, бо пропадаю в тиші.
Скажи слова, що всього головніші,
допоки на землі ми ще живем.
История cоздания стихотворения:
Світла та нескінченна
пам'ять
р.б.Світлані Щира та зворушлива присвята, Юрію, яка не можливо залишити без підтримки З повагою |
Рецензия от: Анна Степанюк 2024-03-28 20:56:32 |
В последней строке, вероятно, случайно не хватает парочки букв - "случившемуСЯ". |
Рецензия от: Владимир Роберта 2024-03-28 20:20:20 |
Я присоединяюсь к вашим рецензорам. Стих - герой нашего времени, четко, по сути, хорошая лирика. Ещё особое почтение вам, как человеку. Чернобыль помнят все. |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-28 20:15:41 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |