До праці!

http://sum.in.ua/s/ghljadity
Академічний словник української мови.
Глядиш - українське слово, як і глядіти. На Галичині це слово знають навіть діти, бо саме їх глядять) Проте слово має і інші значення. Те, що слово не вживають на київщині чи харківщині, не означає,що воно русизм. Поширене слово в україномовних областях. І не галицька говірка - наше слово, що вживається вже віки.
А ось зачитати в короткій формі таки русизм. Тут цілком погоджуюсь з Генадієм.
Можна так змінити:
Тож не барись, гайда берись до діла!
Чи список зачитати перевтілень?!

Наташ...тут дело в том, что в том смысле, в котором это слово употребили в тексте его в украинском нет.

Глядишь - надежды мало, ну а вдруг - вот в каком контексте оно здесь. А не Глядиш - присматриваешь, доглядаєш.
Неугледів - отсюда же. Но в этом значении оно не лепится по смыслу в текст.

Глядиш, і доберусь колись до суті - Глядишь и доберусь когда-нибудь до сути.

Если применить его в прямом значении, то в переводе будет: Присмотрю и доберусь когда-нибудь до сути - чепуха выходит.

Я предложила А раптом доберусь і я до суті - И вдруг когда-то доберусь и я до сути.

Видишь разницу?

Я уже говорил, есть "мне по-руськи какось лёгше", а есть академическая речь. Никто не спорит, что сие слово высочайше утверждено. Я уже намекал Вам, что прежде чем болтать, я проверяю наличие в словаре самостоятельно. Тем более, что именно сейчас мусолю эти самые словари на предмет полезных для стихосложения слов.

Юлясь, тут або як вставне слово вжито. Академічний словник от так пише:// у знач. вставн сл. Тим часом Сей, гляди, під хатою де-небудь сидітиме: землею пересипається або зілля всякі вишукує (Марко Вовчок, I, 1955, 273); Проминули дні і тижні, І, гляди, уже між трав Раптом зник малий підсніжник.. (Валентин Бичко. Вогнище. 1959, 194)

Або, в значенні - пильнувати, старанно дотримуватись чогось. Ось так в словнику пояснюють: 5. перех. Сумлінно виконувати що-небудь, дотримуватись чогось; пильнувати. — З-за верби гукнула хазяйка й почала мене лаять, що я не гляджу хазяйського діла, а роблю свою роботу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 176); [Аецій Панса:] Щодо звичаїв, то що в раба звичаїв вимагати! Аби корився та глядів роботи (Леся Українка. II, 1951, 372); Та ти б не глядів празника та поїхав би у поле орати (Словник Грінченка).

Гєн, ти вже там ворота розчовп? Човпи. Допоки твій словник не видадуть і не почнуть рекомендувати для викладачів філфаків у нас, човпи, голубе. Бо поки що ти не автоитет в плані правил української мови. При всій моїй повазі до тебе.

Ну, пильнувати, пильнуючи...може бути використано, може...
Мені різануло саме оце глядиш у значенні " а раптом"....

А я в поетичному словнику своєї програми плюнув на академізм і ввів інфінітив в двох формах. Поети вживають форми дієслів на "-ть", а в словнику - тільки нормативне "-ти". Не поважають у нас науковці поетів...

Том, я дуже часто те врізане вживаю, ну так мені чогось цікавіше, абощо...і чхати я хотіла, по великому рахунку, в цьому випадку на какадеміків))))

Юль, тут скоріше всього воно вжите як вставне слово.. в нас його так часто вживають.
Пиши, голубонько, пиши, глядиш і випишешся до чогось толкового. ( це цитата з прямої мови)
Ходи до неї, ходи, сину. Глядиш і парою станете, онучатами мене обдаруєте.
Бьються наші, бьються, глядиш в переможуть.

Зараз це галицька говірка, по суті. Але в моїх прикладах виключно українські слова. Тобто, всі вони на літературній мові. А слово цікаве, купа значень. за що люблю українську. Такого різноманіття значень нема більш ніде. В нас і по кількосі слів мова рекордсмен. Здається, жодна мова не має більше слів. А по кількості значень ми точно попереду усього світу) Знаєш, я досить добре знаю нашу мову для не профі, але коли зазираю в словник, усвідомлюю, як багато ще потрібно вчитись. "Великий і могутній" - бліда калька з нашої мови.

тююю... в школі діти досі вчать, що інфінітив закінчується на -ти, -ть. Причому обидві даються як рівноправні. І тільки маленька зносочка повідомляє, що -ть - вживається рідше.

О Марко Вовчок и прочих писал. Как раз закончил перебирать ворох русизмов, которые отсеклись академическим словарём. 60 тыс. от всех гениев в сумме. Перебрал, полезного немного. Пример как раз тот, что надо в словаре, изданном при царе Горохе. Читаем:
"Сей, гляди, під хатою де-небудь" - как по мне, пєтєрбургскія напєви.
Сегодня, как мне представляется, говорят эту фразу так:
"Цей, дивись, під хатою десь".
Теперь лично обо мне. В авторитеты-филологи не собираюсь, я программист, иного мне не надо. Но уж коль суррогат вижу, так уж и скажу. Есть подозрение, что для сворачивания ушей в трубку профессорская корка не нужна. Не поверите, я хорошо учился в школе, и именно этого достаточно.

Гена, смеюсь)) Предлагаете мой красный диплом, где написано: "Філолог. Викладач української мови і літератури", кучу грамот за участие в разных филологических конференциях и т.д. съесть без соли только потому, что Вы хорошо учились в школе?))))))))))

Пане Генадію! Замінив би сполучники „і” в тексті, але порушиться ритмомелодика вірша...
Біля слова „поки”, навпаки, я пропустив одну кому, за ним, бо хотів його виділити... Про слово „глядиш” вам вже розповіли чарівні панянки. А от щодо слова„зачитать”, тут і вони неправі... Воно дійсно схоже на російський аналог, але, я мав на увазі скорочені форми дієлів, які вживають у просторіччі в центральних областях України: „сказать”, „зробить”,і т.д. А „приблизні” рифми це жива поезія. Не рафінована.

От жеж прикро, що не чула тієї говірки, а так хочеться, аж свербить.
Дуже люблю усілякі різні діалектизми, вони мову розцяцьковують неймовірно.
А щодо блідої кальки, то нехай москалі переймаються, недолугі.)))

Я объединил ответы всем в разделе Юли.

"зеленая" - русизм

Список занадто великий і я не уповноважений знати його повністю... „Траву” зараз виправлю, а з „глядиш” складніше... Але, щось придумаю.

Та я жартую про перелік реінкарнацій, звичайно ))

Ген, а вот здесь: " ЗеленеЄ жито, зелене..." тоже русизм? ))

можна декілька слів?

В українській мові прикметники мають три форми: коротку, повну стягнену і повну нестягнегу. Приклади: зелен сад (коротка), зелений сад, зелене жито (повна стягнена), зеленеє жито, холодная водиця (повна нестягнена). Повна нестягнена, як правило, в розмовній мові не вживається, а у поетичній - дуже часто. особливо у народних піснях та стилізаціях під народні.

З якого переляку повна форма прикметників стала русизмом? Правила української мови їх дозовляють. "Зеленеє жито, зелене." Юля правильний приклад привела.

Давай так. Есть несколько видов украинской речи.
Официально дозволенная, в том числе и использовавшаяся при царе Горохе. Там прут десятилетиями всякую чушь, ссылаясь и ссылаясь друг на друга, на тексты каких-то пролетариев-демократов, попавших в обойму советской литературы.
Суррогат, типичный образчик - диалект Киевской области, наиболее ужасный из всех.
И академическая речь. В последнем случае правило простое - если есть прекрасный украинский аналог, именно его следует использовать, а не отдающий за версту русизмом вариант.

Гєн, давай так: є правила української мови і словники. І є наша неосвідченність. І якщо слово чи форма слова існує, узгоджена з правилами і занесена в словники- то слово українське, а ми не достатньо освідченні.
Ще раз повторюю, я того регіону, де русизмів нема. Бо ніхто ніколи не розмовлялв на російській тут. Це спокон віків україномовна царина. Тут нема звідки взятись русизмам. І слово глядиш загальновживане в наших селах. Повторюю- селах. Де навіть вчителів і лікарів не присилали при союзі з росії. Де російську чули лишень на уроках російської мови. І зараз молодь не володіє взагалі російською. Так, що слово не придурки в академічний словник внесли, а мовознавці.
( Смайл ворота для баранів)

Гена, Вы будете удивлены, но именно говірки Киевской и Полтавской областей лежат в основе украинского литературного языка. Так что этот, как Вы выражаетесь, суррогат и ужасный образчик - наша литературная мова))

И мне вообще-то странно слышать, как Вы пытаетесь оспорить правила, установленные десятилетиями, выработанные умнейшими и образованнейшими людьми и чуть ли не установить свои, Дегтярёвские.

Оленко, а я знаю, що найчистіша українська це Полтавщина і Київщина)( то слобожанщина, чи я поимляюсь?) Хоча полтавсье ль, мольоко і льипи мене дико смішать))))))

Слобожанщиною називають Харківщину. Хоча географічно до Слобідської України входять ще Сумські і білгородські землі.

ну от ти знаєш, я знаю, а Гена - ні)) Так само як і про три форми прикметників))

А про форми прикметників ти мені розповіла)))))))) я ж на відміну від деяких впертюхів, як не знаю то питаюся)) Ти мені і прочитала правила щодо форм прикметників. Я вже забулась просто... Тому я тут і була так впевнена) А взагалі, як як всі- забуваюсь, плутаюсь.. тим паче,що працюю зразу в кількох слов'янських мовах. Я часом і польскі вставляю, і словацькі)))) Бо я доморощений поліглот)

Я не тобі читала, а Гені)

У мене русизми іноді проскакують. Що хочете - руськоязичний регіон ми))

Слобожаночка - то я)))

Цаберка, ослінчик, таке))))


А польтавчани дуже те "ль" своє льюблять, таки льовкі хльопці, уявити неможна))))

Ось відмінки прикметника "зелений":
http://ritminme.ru/files/zelen.png
Спірні форми позначені іншим кольором, що означає, що вони не сучасні, маловживані чи... поетичні.

уффф...ще раз для тих, хто не бачив:

В українській мові прикметники мають три форми: коротку, повну стягнену і повну нестягнегу. Приклади: зелен сад (коротка), зелений сад, зелене жито (повна стягнена), зеленеє жито, холодная водиця (повна нестягнена). Повна нестягнена, як правило, в розмовній мові не вживається, а у поетичній - дуже часто. особливо у народних піснях та стилізаціях під народні.

Прикметник

Повні й короткі, стягнені й нестягнені форми прикметників

Деякі якісні прикметники чоловічого роду в називному й знахідному відмінках можуть мати, крім повної (зелений, повний), ще й коротку форму (ясен день, красен лицем). Короткі прикметники мають нульове закінчення.

Прикметники жіночого, середнього роду та множини в називному й знахідному відмінках мають, крім звичайної стягненої (висока, високе, високі), нестягнену форму (високая, високую).

Короткі та нестягнені форми прикметників вживаються здебільшого в поетичному стилі мовлення:

Стоїть гора високая, а за нею вища (Народна пісня).

Наталья, "І є наша неосвідченність" - освіченість, от слова "освіта". Вы не слышите и не читаете. Есть в словарях, пользуйтесь. Я попробую в своих немногочисленных текстах по-украински.
Я ЕСТЬ, давайте не будем о дипломах, особенно о советских. Когда-то, работая в экономической сфере, я сказал одному "гению": "Не надо мне рассказывать о дипломах, дайте мне лучше написанное Вами... Я расскажу что именно Вы заканчивали."
Робер, я имел ввиду простой вариант, без каких-либо сложностей:
Помру та зникну... Знову оживу
І стану на зелену ту траву,
Вообще, по-моему мнению, икание, особенно чрезмерное - тоже из серии перебургских напевов.

Гена, мы тебя всё равно любим, патамушо ты хароший и добрый дядька.))))
ну, подумаешь, трошки нудьгуватий, а за то не ширпотреб, О ! ))))

Ну Вы же хвастаетесь, что хорошо учились в школе, и Вам не указ словари и справочники))
Я тоже в школе отличницей была, и по химии пятерку имела, и по математике, но я не спорю ни с химиками, ни с математиками, потому что понимаю, что они в своей области сильнее меня во стократ. А Вы спорите - не со мной, я никто. Спорите с академиками, лингвистами и т.д. Это уже начинает напоминать известную хохму: есть только два мнения: мое и неправильное.

До почему мне не указ словари? Однако, я думаю собственной башкой, ориентируясь на тексты, действительно проверенные на академичность. Я брал тексты для втяжки в словарь. И что Вы думаете? Без ошибок были советские тексты, научные, методологии всякие, уголовный кодекс, бухгалтерия, даже книжка Кучмы.
Помимо учительницы хорошей, я в детстве читал запоем книги на украинском и запоминал слова (трудно поверить? - сам не знаю почему). При этом я украинский начал учить только в школе, живу в русскоязычном окружении всю жизнь. Учил его в учебных заведениях около 15 лет. Поверьте мне, все преподаватели, которые мне попадались, без исключений, на суррогате не говорили. А я запоминал, сам не знаю почему.
Это правда, что у меня авторитетов нет и быть не может. Я уже приводил пример:
"На Вкраїні милій". Это в чистейшем виде суррогат в исполнении Шевченко. Так что? Не называть это суррогатом? Назову. И на Пушкина за корявость речи наеду, легко.

Геночка, угомотитесь)) Поняли мы уже, поняли.

Ну от як тебе не любити, Гєна?
Твоя ж прямолинейная искренность кого угодно с ума сведёт.))

Гєнусю, дякую) так, освіченність) цілком погоджуюсь, зробила помилку.
Бач, корона з голови не впала. Прте, помилка йшла в чаті, і коментарі, а не в тексті. І давати заучаження за помилки в чаті- дурний тон.
Я вже сто раз собі обіцяла, що не буду витрачати на тебе часу. Але авторів шкода..дурниці ж пишеш. Вводиш в оману і купу часу відбираєш в тих, хто пробує тобі пояснити, що ти в боротьбі за чистоту мови, руйнуєш її основи- правила. Нехтуєш словниками. Встановлюєш власні правила мови. Це вища форма неповаги до рідної мови. Зухвальство і відверте шкідництво, бо ти вбиваєш в голови не вірні думки.
Арія на тебе нема... Хай з'явиться, тільки в нього вистачає сили на простирадла аргументів. Я вже просто сміюся) Гєн, ти ж розумний хлопака. Звідки в тобі стільки комплексів? Бо лишень закомплексована геть чисто людина так боїться визнати помилку. При чому це саме комплекс непоноцінності. Ти звиняй, що я перейшла на особистості вже. Це професійне і без цілі тебе образити. Я знаю, що в тебе дружина і син. Сином ти пишаєшся. Можу припустити, що саме призвело до такой особистої деформації, але це не етично.
Повір на слово, ні я, ні Оленка, ні Юльця не відчуваєм до тебе найменшого негативу. Але ти зацєнтий, як не знаю хто... ( зацєнтий польське, аналог українського клятий, впертий). А впертість в таких речах - слабкість. Ось я і думаю, як тобі допомогти... Бо то вже не тільки твоя внутрішня проблема, а відверта шкода сайту. Авторам... Людина без системи авторитетів, що нехтує встановленними правилами і навчає інших не вірним речам. З найкращих побажань. Але шкодить... І що з тобою робити? До Майдану я радила таких в ЧС вносити. Після нього все змінилось. Але ти пішов в рознос... У мене немає стільки часу, щоб відслідковувати всі твої коментарі і поправляти тебе. Тим паче, що ти собачишся і кидаєшся словниками в голови всіх хто поряд... Може конкурс якийсь проведи? Займись чимось корисним? Не можна ж так... їй богу. Я вже не знаю, як тебе вгамувати... ні гумор, ні сарказм тебе не бере. Сайт не тільки тобі дорогий... Може хоч від українських текстів відчепись? ну, не володієш ти мовою в достатньому об'ємі, щоб давати вичитки грамотні. І я не володію... Боюсь, що на УПП дуже мало тих, хто справді може допомогти українськомовним авторам. давай хоч не будем шкодити? По принципу Гіппократа - не нашкодь. Якщо можеш - допоможи.
Я тебе дуже прошу...

Я ещё малость по поводу авторитетов. Догадываетесь, что я шароварных концертов по Первому национальному не смотрю. Но как-то мне стало интересно. Был творческий вечер какого-то тела, которое у нас здесь никогда бы не появилось - не тот ранг. Дворец "Украина", поют его песни, все верещат от восторга.
Я уже вроде как затесался тут, в поэтах, дай думаю послушаю топ-рейтинг украинской поэзии. И стал слушать О ЧЁМ поют да как именно оно написано. И быстро сделал вывод, что сие тело у нас, здесь, просто было бы тем самым, что называется графоманом. Посему, увы, авторитеты - это хорошо, но полагаться стоит на собственную начитанность. Она у меня мала, недопустимо мала, но словами в текстах всегда интересовался, что в русских, что в украинских, предложениями, оборотами, стилистикой.
А училка, всё та же, пресловутая, как-то рассказывала нам: "Когда я училась в университете, преподаватель нам давал задание - найти десять ошибок в свежем номере "Правды". И находили.". А ведь там тоже были филологи...

Я, Наталья, пошёл на недозволенный приём потому, что это не было случайностью. Пересмотрите свой коммент - там не один раз употреблено.
По поводу полезности моих занятий. Я высказал своё частное мнение по тексту в рецке. А Вы начинаете рассказывать в который раз о словарях, хотя я уж сколько раз говорил, что знаю о содержимом словарей не понаслышке.
Я не пишу рецки, параллельно занимаясь адвокатством перед самим собой. "Ну, в принципе можно... ну, как-то укладывается в размер..." - это не моё. Я слишком ленив, чтобы писать рецки лишь бы писать. Есть проблема, на мой взгляд, я пишу. И только в тех случаях, когда автор талантлив по-настоящему.

Современная эстрада - что украинская, что русская - особое течение, к поэзии имеющее родственное, но отдалённое отношение.
Иногда едешь в маршрутке, и уши от таких песен скручиваются.
Думаешь: неужели Поэт ни разу своё творение не перечитывал?
Там действуют какие-то иные законы выхода в топ.

Эстрада ни при чём. Я учёл специфику песни. Мне трудно назвать услышанное иначе, чем словом "отстой". До анализа стихосложения не дошло. К тому же сей гений позиционируется не как просто песенник, а как поэт, чьи тексты были так же использованы и для песен - "для высшего эшелона".

Пути раскрутки трудны и извилисты... Сначала человек работает, чтобы создать себе имя, а потом имя работает на человека. И, ежели тело уже у кормушки, отпихнуть его тяжко.

Боже, какая наивность. "Сначала работает поэт...". Начало и конец там, где человек попадает в нужный круг, в обойму. А потом вылетает из неё по разным причинам. Посмотрите пару передач, не помню точно название, "Звёздные истории".
Я видел волею случая "входы и выходы" в некоторые закрытые от внешнего мира тусковки, видел кто туда заходил и кто оттуда выходил, как там всё "на коленках" делается.
Конечно, определённый "набор с улицы" есть, иначе народу будут приедаться кобзоновские морды в течение десятков лет, но к дворцу "Украина" в Киеве доступ строго регламентирован. Можете всю жизнь "работать на поэтической ниве", ни на миллиметр не приблизитесь к обойме.

Юліє, після довгих роздумів приймаю соломонове рішення: оскільки з вище і нижчеприведених суперечок витікає, що літературна мова, це поняття суперечливе (ого, яка тавтологія!), тому залишу оригінальний варіант, але, поруч додам і варіант із запропонованими змінами. Щоб нікого не образити... Себе, любимого, в тому числі. Ось так.

Мудре рішення.
Мені подобається: і рішення і новий варіант.)
Дякую вам за терпіння.)

}} Боже, какая наивность. "Сначала работает поэт..."

Гена! Если уж цитируете, то цитируйте полностью. Я перед этим написал про извилистость путей, что включает и разные способы "работы" по попаданию в обойму, иные законы выхода в топ, чем талант и "работа на поэтической ниве".

Спогади про минулі втілення завжди змушують сумувати, тому що це перелік помилок, які неусвідомлено робила людина на протязі тисячоліть... Зачитаю! Для того, щоб налякати сам себе. Адже ці втілення, це маса найрізноманітніших страждань. І потрібно вдосконалюватись, щоб їх не повторювати.