Автор: Игорь Иванов 777
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2018-02-12 17:39:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
***
Є мова кохання, є мова війни,
І в кожній країні є люди сумні.
Усі в цьому світі повинні рішати,
Служить сатані, чи для Бога співати.
Любити та мріяти, друзів бажати,
Чи з ворогом Божим людину вбивати.
Є світло на небі, є промінь в душі,
Творити добро друже мій поспіши.
Що сіємо ми, то в свій час пожнемо,
Тому не хвилюйся, роби всім добро!
12.02.2018
История cоздания стихотворения:
Чудові спогади дитинства! Нехай Вам щастить, Світлано! |
Рецензия от: Сергей Андрейченко 2024-03-28 16:11:11 |
Чудово написали, Едуарде,
майстерно, з присмаком
іронії та філософським
поглядом на
реальність. Нехай щастить Вам під мирним небом, здійснюються найкращі сподівання |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-28 16:07:56 |
Дякую, Лесю! Бог бачить і знає всі наші погані вчинки. А нам треба з великою обережністю та увагою ставитись один до одного! Тоді і наша душа залишиться чистою! +++ !!! |
Рецензия от: Эдуард Неганов 2024-03-28 15:47:50 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |