Автор: Осычанка
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2016-06-16 23:34:01
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
У полоні очей?
Ні – нОчі
витріщають на мене очі
крізь світи…
Я тут.
…десь – ти.
Виливаю себе у сторіччя
памороччя:
Чия я?
…я навіть – не…
...мы навіть – ні…
Ніде і нізащо!
Так буде краще.
Вночі – войовничо – сповідчі очі
твої мене врочать…
Навскрізь.
О, Отче!
Грішать мої вірші – потороччя -
дітки мої пророчі.
...Ні - ні... це мої грішні думки
вивіршовують душу...
Жити мушу, бо ще не все...
...не зна...
...не бач...
...не лю...
Тож - не я. Ми.
***
Надвечір»я…
Втеча в ніч…
От у чому річ - ніч.
Без тебе…
Ніде…Ніхто…
Тиша…
Шурхотять в душі підозри мишенятами…
Миші…ростуть, шурхотять…
Ти - з ким?
Не покинь.
Ти де?
Не…Ні…Лю…Так!
Як же я чекаю…!
***
Кількодень…
Тиждень…
Тиша…
Авжеж!
Ти не прийдеш…
Не жди…Не жду.
Сім днів…
Сім снів…
Сам сум огорнув смерком, вечорами…
ПовтОри…
Вторю.
Вірю.
Один, два, три, чотири…
Це ж так довго - сім днів!
Сім.
Сум.
***
Навстіж душеньку…
Бо - можу…
Бо - мушу знайтись
В клекоті внутрішнього, і також в його шепотінні…
Тіні…
Чи є вони там - отамочки - десь глибоченько -
атінені, затишені, залякані, нездолані… ?
Тіні.
Та не чорнОти.
Бо там - ти.
Сяйво твоє.
Сонце моє.
Отак-то.
Глибоченько.
Нікому…
Нізащо…
Тож мені - теплО…
Тобі, мій ясний - навстіж душеньку.
***
Немає дощу…
Вуста - також спраглі…
Бо немає ані крапельки….
Чи мож…йому не на часі…?
Мовчить дощ…
В мовчанці - розуміння:
Розум -інь -ян.
Мовчиш і ти.
Розумію.
Хочу дощу…
***
...і дощ, що неба знак одкритий,
зливає сум в вікно орбіти,
щодень на Землю ллє, бо квіти
чекають дощ, а також віти,
а також люди -
бо ж із сЕрця,
в якому його краплі-скерцо
вмивати тугу і печалі,
змивають гріх ще той, з початків,
коли ще вІйни не буяли,
коли іуд ми ще не знали…
Коли…
Було, чи не було?
Бо обмаль часу ,
час невпинний,
і дощ, хоч мокрий, та невинний,
бо пил з душі зніма, з стіни…
Стихає ніч…
Нема війни….
История cоздания стихотворения:
...продовжую пошуки, эксперементую)
Дуже вміло відтворені почуття та образи. Гарний стиль та рітмика. Фортуни та оптимізму! |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-29 01:44:52 |
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |