Автор: Осычанка Тема:Гражданская лирика Опубликовано: 2017-07-29 11:09:06 Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
...не пишу про війну....
Не пишу я про жах, про війну, бо не я захищаю Вітчизну, не бувала у друга на тризні, хоч сплатив він найбільшу ціну.
Ні, не я - у окопах багнюку окропила і потом і кровью, поєднавши надію з любов"ю - захищала родину, онуку...
Не мене у полоні тримали, ще живого та в ранах суворих, не мені руку праву ламали за малюнок тризуба і "Волю".
Іловайськ... Україна ридає по "двухсотим"... і - "плине кача...", бо востаннє душа козацька хмар торкнула, бо крила має.
Ні, не я - з повоєнним синдромом з госпітального ліжка - додому не дійшла, а ступила під поїзд - із нестями, з фонтомних судомин.
Я не снайпер, ані піхотинець, і війна - десь далеко, далеко, біля двору - гніздечко лелеки, і цвітуть чорнобривці під тином...
* Не пишу я про жах, про війну, але кров закипає, сумління пам"ятає: сувої нетлінні пишуть браття четверту весну серед грому гармат. Навіть тиша - їм нагадує: снайпер на криші зачаївся, і в око поцілить, - він навчався далеко, умілець, водночас - “по-братерському” - с ходу - “допомогу” приніс нам зі сходу...
* Ні, писатиму я про війну! Хоч не я захищаю Вітчизну, та бувала у друга на тризні, і сплатив він найбільшу ціну.
История cоздания стихотворения:
1
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 631
Про війну...якої ми майже не знаємо..Бо я читаю вірші тих, хто побував в епіцентрі подій....Страшно!
В мене - тільки спомин про те, що потрібно ПАМЯТАТИ. А ми, - володіємо СЛОВОМ, а слово і є - память..
Тому - маємо деякий обовязок перед тими, хто нас захищає.
А пишу тому, що бачу, як нам настирливо всі інституції намагаються втюхати про те, що - нібито це нас не стосується...
СТОСУЄТЬСЯ!!! ..а розвлєкалочки під час війни - мене дратують, хоча я розумію, що " Времена не выбирают, в них живут и умирают..." и нужно наполнять жизнь не только печалью, но и всеми составляющими...но - умными и благородными, даже если это - смех, юмор, и радость...
Потому что - жизнь продолжается.
Підтримую, Наташа, підписуюся під кожним рядком. Я також не бачила війну, але переселенцями стали мої свати з Шахтьорська, два наших сусіда загинули, молоді хлопці. Мій вірш "Лист з вічності загиблого в АТО" цьому присвячений. Ще один родич, офіцер-десантник повернувся інвалідом після катування у полоні, але після цього ще рік воював, поки зовсім занеміг. Вболіваю за Україну і засуджую війну.
Дякую, Ніна!
Ваша поява у мене на сторінці - це маленьке свято. Бо я знаю вашу щирість.
Писатиму на українській..Але мені потрібно бути в іншому середовищі..Бо навкруги - тільки російськомовні...А мова - це як ріка - в неї потрібно окунатись...
Как образно,глубоко, порой трагично "не о войне" о войне. Спасибо, Наташа, за активную гражданскую позицию. Я эту войну видел из окна, правда, не долго, нас освободили через три месяца. Но этого достаточно, чтобы понять что к чему.Печально, но большинство не образумилось... У меня есть стихи про войну. Например: " Письмо с того света", "Война". С уважением, Ю.Л.
Так, Володимир...Згодна.
Я розумію, що плачем справі не допоможеш. Але памятати - слід. І винуватці повинні бути покарані. На жаль - винуватих - побільшало..Бо є ті - що розвязують війни, є ті - що пропагують, єті - що зраджують, крадуть, наживаються на війні..А є ті - Янголи, які нас захищають і охороняють. На жаль - вони смертні - земні вої, які віддають за свободу і незалежність - найдорожче - життя.
Писать! Писать! Идёт война!
И нам не спрятаться лукаво.
На летних пляжах загорая,
Валютных траншей проедая,
Не будем в мире никогда.
Спасибо, Наталья, за Ваше проникновенное стихотворение. Только не третье, а уже четвёртое лето проливается кровь наших защитников, и мы (это ужасно!) начали привыкать к этому. Спасибо, что отвлекли от тем отпусков и любований природою. Не может сейчас быть спокойной жизни. С уважением, Александр
Так, Олександре..Четверту...
...час летить швидко..і я теж втрачаю пильність..не слідкую за новинами, як раніше..не ридаю біля телевізора, коли розказують про втрати на війні...Та і розказують так, щоб не дуже стривожити народ...
Свічку запалюю в честь і память загиблих, це так - бо сумління мене тривожить, і я більш нічого не можу вдіяти, щоб війна закінчилась..Ось - тільки вірша написати ...
ПАМЯТАЙМО!....і - "Борітеся, й поборете! "(с)
Дякую, Михайло...Згодна, але - повторюю - що це та тема, де не можна лукавити, і писати - аби-якось...
Тому я теж не часто звертаюсь...Але знаю, читаю - така поезія - воєнна - існує..
Особливо вона болюча і реалістична в тих, хто побував в гущі подій...
А наші люди - дуже талановиті...А книги - будуть з"являтися.Бо память - це святе і необхідне для майбутніх поколінь.
...зненацька для себе написала...Книга спонукала...Хоча - читаю вірші тих, хто побував на війні...і - жахаюсь..
Наш час - мирне небо над нами..і - десь там..а якщо подумати - то зовсім недалеко - війна!!! ...
Потрібно хоч іноді, віддавати належне...Але - тільки від душі. Бо це та тема, де фальшувати - гріх.
Дякую Валерій, за емоції і співчуття.
В катренах вірша вилито весь жах тої мерзоти, яка називається офіційно "АТО", а реально - підступної, цинічної війни, нав'язаної українцям Росією для зламу їх прагнень до волі, суверенітету і кращого життя. Дякую! Як його винести в початок?
Оценки по стихотворению:
Ритм: 5
Размер: 5
Рифма: 5
Метафоричность и целостность образов: 5
Эмоциональное воздействие: 5
Глубина мысли и точность логики: 5
Вячеслав... вірш написався одразу, як тільки я одержала книги...
Але я розуміла, що те, що я пишу - це тільки крихта того жаху, який несе війна...Думала ще продовжити..та для цього потрібно знову згадувати оті жахіття...Можливо - знайду сили для продовження...
Я не знаю, і не користуюсь тією функцією - на головну сторінку..Якось мій вірш там промайнув..Але то не я його виставила)) Дякую Вам. Сердечно.
) Спасибо, Ника...Мне почему-то хочется ответить, что это - не стих, а клич, что-ли...
...События в Украине умноженное на мои эмоции, стих Вадима Барского, выход книги "Напиши про війну" - под редакцией Елены Макарчук и Олеся Грига - вылились в данный текст...
Як крається моє серденько
Душа спливає, мов той лід
Чому, страждає моя Ненька?
Чом так, душа моя болить?
Немає кривди, гірше зради
Страшна поруга від «братів»
Горять, горять в ночі лампади
То ми… ховаємо синів…
=
Боляче, нестерпно...
Низький уклін Вам за цей вірш.
Спасибо, Юрий, что - не равнодушны...
Нет, моё - не о войне, а о совести...
я думаю, что сколько совести в человеке, столько и человека...
Любовь, верность, сочувствие - это составляющие СОВЕСТИ, мне кажется...
2017-07-29 11:26:53
Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.
Той ранок таким був
немислимо свіжим,
гойдались росинки вздовж
стежки сильніше,
а поблизу хвіртки цвіли
маргаритки,
і равлики грілись у
ліжечку квітки.
А тут, по калюжі, так
легко, відважно
в далекі краї плив
кораблик безстрашно
із аркуша ще не старої
газети,
в якій друкували поеми
поети.
І сонце яскраве, і вітер
попутний
вітрило оббризкали вмить
перламутром,
Світилися в серці
відрадні надії,
і ранок був свіжим, і
купчились мрії.
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.