жива )

Автор: Осычанка
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2017-10-08 03:16:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Ненародженому сину

Сину,
ми стрілись з тобою
в небі, що дише війною.
Глянь: ми на небі, що синє,
разом з тобою, мій синку.

Літо, і сонце не згасло.
Неньку покинув я влітку.
Сум у сестрички, і пасмо -
сиве у мами...Сирітки.

Сину мій, красеню роду,
ще ненароджений сину,
зграя «вовків», що зі сходу -
рвуть Україну, родину.

Молодість – світу окраса.
"Син України загинув ..." –
скажуть, накриють атлАсом,
прапором жовто-блакитним.

Разом з тобою із неба
будемо миру прохати,
браттям, сестричці маленькій –
щастя най прийде до хати!

Червень - загибелі дата -
батька, героя, солдата.
З неба молитва із сином:
"Ні, Україна не згине!"

Вільхове бачило смерчі,
тихо ридало Камишне…
А на Херсонщині вечір
горе в родині залише...

Пам’ять…
Вона нездоланна!
Синку, будь Ангелом вірним.
Будем бажати талану
рідним…
І всій Україні.

История cоздания стихотворения:

Присвячено бійцю АТО Бєлікову Віталію Миколайовичу
(25.02.1991 – 27.06. 2014)
м. Миколаїв

1

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 560

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 12.

Ия Чигирина

Як крається моє серденько
Душа спливає, мов той лід
Чому, страждає моя Ненька?
Чом так, душа моя болить?

Немає кривди, гірше зради
Страшна поруга від «братів»
Горять, горять в ночі лампади
То ми… ховаємо синів…

Та хай, не скаженіє ворог
Не буде, лихо править бал
Ще, не скінчився бій… тож, порох
Знайдеться для усіх навал…
=
Немає "свята" там де щем... а війна - нескінчена...
Уклін Вам за цей вірш. Щастя Вам, та МИРУ - всім! З теплом та повагою.

2020-05-01 11:14:25

Осычанка

Дякую, Ия...Так, війна продовжується, люди гинуть, на жаль.... (((

2020-07-10 02:03:37

Пилипенко Сергей Андреевич

Редко я стал здесь бывать. А если захожу, то только ради таких людей как вы. Спасибо Большое!

2018-01-26 22:20:19

Осычанка

Сергей Я тоже - не частый гость ...Забросила все свои странички..Всё больше - читаю ( вру)) пишу, но не очень довольна тем, что и как пишу Жду от себя какого-то второго дыхания. УПП дал мне первое дыхание, познакомил с такими прекрасными Поэтами, которые стали моими Друзьями в вирте и наяву... Мы с вами пересеклись ещё и в Литературно-художественном журнале " Южный остров" под редакцией Сергея Антонова, что для меня было подарком, большой честью и стимулом писать... )
Спасибо Вам огромное!!!

2018-01-27 17:27:44

Ирина Юрчук

Радію з того, що Ви запросили мене до друзів, бо маю східну громадянську позицію, в чому переконалася після знайомства з Вашми віршами...

2017-11-12 17:00:05

Татьяна Кострица Мереуца

Трагедія України, трагедія конкретної родини... Сильно, Наталочко... Дякую.

2017-11-08 20:02:17

иванова

Сильное стихо, до боли душевной...спасибо, Наташа.

2017-11-08 04:26:26

ЛИМ

!!!

2017-11-04 00:22:54

Людмила Притула

Читаєш рядки і в душі пече від болю,і в той же час назріває ненависть до ворогів.Дякую!

2017-10-15 19:03:50

Осычанка

Людмила!..Знаєте..в мене ненависть до слова "війна"
Я вважаю, що це дикунство у нас час вбивати людині людину...До того ж - злу протистоє добро, а тому гинуть в борні також і найкращі. Може тому цивілізація в моральному розумінні - тупцює на місті?
Дякую!

2017-10-15 19:48:21

Людмила Притула

Так,війна -це горе і зло,але якби в людей були в голові думки:не вбивати,а вирощувати,будувати і т.д.то не було б війни,а все роблять гроші і це бидло влізло на нашу землю заробляти гроші,ось і кипить ця ненависть до цих безмозглих іродів

2017-10-15 20:20:24

Оксана Шипицына

Рядки, що роздирають душу... Дуже сильно!

2017-10-11 12:25:22

Осычанка

...Знаєш, Оксано...коли попрохали скласти вірша про цього хлопчика, воїна, захисника...я злякалась...адже не можу писати абияк без натхнення...
Читала про нього ввечері...а потім - глянула фото...і - в три години ночі - мене підняв цей вірш..і - написався. Неначе я почула сокровенну мрію його - жаль, що не народився в нього син...
Отака печальна історія цього вірша...
Світла память...

2017-10-11 21:41:19

Оксана Шипицына

Я теж не уявляю, як писати на замовлення. Але тут Ви пройнялися біллю і трагізмом, які вилилися віршем. Я Вас чудово розумію, саме так народжується справжнє...

2017-10-12 09:50:37

Инна Чехова

Болісні рядки, Наталіє.Дякую Вам!Вона необхідна нам, пам"ять,необхідна.Для того,щоб цінувати кожну мить життя, любити і прощати.

2017-10-08 12:23:52

Осычанка

Так Інна...Все так...
...Знаєте...нарешті вирішила сюди писати тільки українською, хоча...забувала вже рідну мову...
Бо розумію, що не все гаразд в сфері, де є відчуття ідентифікації...А звідси - і війна.
Мова - це теж память, щоби нам не говорили ті, хто паразитує на мовній темі.
Тому - згодна с кожним вашим словом: потрібно цінувати, любити, і памятати.
Наше. Дякую.

2017-10-08 18:06:29

Юлия Щербатюк

Щемні рядки, Наталія! Болючі та невтішні. Світла пам'ять загиблим синам Вітчизни! Сум гіркий по ненародженим!

2017-10-08 12:05:19

Осычанка

Дякую, Юлія.
...Думала, думала - як все таки виявляти спротив усьому, що діється...і, хоча - не маю нахилу і здібностей до громадянської теми, все ж вирішила опублікувати цей вірш.
Памятаймо наших - світлих і прекрасних захисників. І хай бережуть Україну Небеса.

2017-10-08 17:59:23

Юлия Щербатюк

2017-10-08 18:01:05

Лариса Гараган

Будемо пам'ятати!
Пекучий біль і щем.
За що?

2017-10-08 11:53:23

Осычанка

Так. Лариса. Вболіваємо. Бо - боляче. Бо - трагедія. А якщо ми не згуртовуємося, то нас по одному переламають. По різному. Наприклад - замовчуванням, абож - розвагами, або - покупкою душ...Гібридна війна - вона така.
Тому - памятаймо, і розуміймо - що діється навкруги нас...

2017-10-08 17:54:45

Лариса Гараган

2017-10-08 22:28:12

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений