UA
|
Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Осычанка
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2017-10-08 16:08:15
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Вірші під рубрикою "НАОТМАШЬ" )
***
...кожен перший -
цілунок,
і губи рожеві та лагідні,
кожен другий -
цілющої квітки печать,
третій, також -
натхненний, славетний і праведний,
далі - трійко -
готують для карми програмну печаль...
Коридори, тунелі,
осяяні сяйвом залежності -
білі тіні, та чорні,
змагаються, б”ються за нас.
Та стежина знайдеться,
де вклинено: “Будь обережніша!”
бо хрести налаштовані чорними...
...кожен десятий раз (с)
***
ГАЧЕЧОК
Товариш мій, страшить мене зима,
і віхола колюча плине в очі,
тривожить думка, що тебе нема,
зате пливуть фантазії пророчі...
Я рибонька. Гачечок-блискунець
перлиною близь ока мого сяє,
ввижається такий собі кінець
де у акваріум мене (О-йой!) саджають.
"Тук-тук!" - зі скла і корм, і черв’ячок...
Виблискують перлинки, та все штучні.
Зустрічний мій, у плетиві сіток
з тобою ми мальки, і, мабуть – учні.
Води тремтіння, хвостиком: “Гай-гай!"...
Губами торкну дзеркало й наживку…
Мрій маячня, але ж не одбирай
гачечок і намріяну картинку.
Між рибкою й пательнею - знак - «Є»:
компліментарність, черв’ячок, любисток…
Тріпоче на гачку оте моє
фантазії словесної намисто.
НЕ МОВЧУ
…а я мовчу…
Печать - і на устах,
і на рожевих міражах прокляття,
бо ж - не Ліліт, що віялась в лісах
щоб папороті листя розтоптати,
щоб рвати з болем в серці на шматки
стеблин завзяття, впасти у нестяму…
Не Навь я хижа,
щоб зійти в сніги,
не тінь від Мавки,-
зваба вод, забава…
Аж раптом - розквітчано - відповім
на радість мовчазним,
тобі - на милість,
защебечу в садочку спілих слів,
що пір"ячком злітають в небо з крилець…
Втону в очах, вжахаючись за мить,
з глибин падіння я себе узрію,
бо ж кігтики сумління крук гострить
щоб вирвати з крила прозоре пір"я…
Я - не мовчу…
Я споминів торкнусь
мережкою із букв,
віршІв стіною...
….на тій стіні накреслено:
/ Учусь -
з весною розмовляти…
... і - з тобою. /
***
ВІТРИСЬКО
Весни знамена: пелюсткова рать
і вітер той, що кличе потепління…
А квіти все про борвій мали б знать,
про спільне із Наами ворожіння…
Стебло од вітру, зніжене - тремтить,
з пелюсток роси сівер оббиває…
Стихає легіт, - та лише на мить,
і знову нахабніє в небокраю.
Гуляє він на шпалах средземних,
штормить моря, здіймає пил в пустелі,
та облетівши Землю навкруги –
знов пестить луг, ліса, поля, алеї…
На ранок роси випадуть - нехай -
окроплять світ і гавані нічнії…
Зефір стихає в площаниці трав,
на квіти гляне із-під вітро-віїв…
Буває так, що стомлений украй…
Можливо ти од квітів одкрестився?
Едемський не розрушив квітко-рай,
де цнота - там твоя і божа милість…
Гульвіса - вітер в полі і лугах
пелюстки ніжить, витинає скерцо…
Живий весняний переможний стяг
несе по світу в подиху і в серці…
* борвій, сівер, легіт, зефір – дужий...холодний...легенький — назви вітрів
***
Дощ… боже дерево* з росами
біля життя доріг…
В"язь облаштунків осені
ковдрою вкриє сніг...
Тож поцілуй мені рученьку
або ж обидві… Ох!
Думкою нині засмучена:
"Муки придумав Бог?"
Грайте музики - маршову:
я закриваю день,
стала доросліша начебто,
мудрість - з обидвох жмень
поміж долонями - трунком *,
часом - пісочком з рук...
Не прислухалися юними:
- "Ку-ку! - зозулька...Крук?"
Не відкривалися ящики,
ті, що Пандора брала.
Грайте музики маршову,
вікна ридають: зима…
Осінь, знервована стужею,
фарби дарує всебіч...
Руки, щоденно, натружені
відпочивайте, вже ніч.
Чудо з крилом поламаним
звати НАДІЯ - НАДІЙ...*
Хоча запізно, та ладою
зви мене любий ти мій.
Серце - не руки - без клекоту
не подолає хвилин.
Боже, не можу я знехтувать
зерном, що меле мій млин…
* звіробій
*трунок - напій, відвар трав, коріння, призначений для лікувальних та інших потреб.
*Пандора зламала крило НАДІЇ, і з того часу вона іноді запізнюється, але все одно пр
***
із рис і помислів намисто
проте чуттєвість тобто гріх
проорює на тілі риску
від серця і до пальців ніг
вербальну низку я дістану
нанизуючи перли слів
щоб розказати як я тану
щоб світ почуть зумів
я знаю тиші і натхненню
належить співи освятить
щоби кохання щем і зерня
відчули вічність всесвіт мить
короткий зойк те віршування
напів-відкритість менш за гріх
де - любощі а де кохання
...впаду у відчаї у сніг...
***
Співи пташині плекав,
виткав надійно, життєво.
Виговоривсь, збрехав?
Серце розтяв, холєра!
Вовк, чи вампір сей звір?
Серце одкрий, мій вовче,
снігу сипнув, повір,
серце моє зурочив…
Байдуже, що зумів,
і запроторив в смуток,
згуба - спокуса - сіль...
Глянь - на Його покуття,
гріх - що де ти, там я?
Очі до долу, судді!
Каюсь: була твоя,
хрест облаштують люди
з криги твоїх думок...
Спомини - бач: химери.
Гарних було розмов,
спів - то життя, напевно...
Знаю, ти зараз - десь,
в небо, і - мимо мене!
Знай, що заради нас -
можу порізать вени…
*
Чари, що ліплять світ,
я заклинаю долю,
Єва, Мара, Ліліт -
волю мені, волю!!!
***
/ВіДПОВіДно/
Дотично - словом...Терпка суміш
творящого і чуйного: «разОм…»
Відчути моє серце в собі мусиш,
і записати відповідь в альбом.
Малюю знаки на воді й повітрі,
віддам цілунок мові віршувань,
скрадаю пазли із заглавних літер,
промовистих бажаючи зізнань.
У лабіринті розкидаю квіти,
встромляю перли-ягідки в рядки,
щоб ти мене(так хочеться!) помітив,
щоб ти мені розплів віршІв стрічки.
Як чисті води злинуть з гір додолу,
співаю стиха: "О, мій королю,
знайшла тебе, вплела у свою долю,
не сміючи промовити «люблю».
***
Є...Я...МИ...
Сьогодні - Є
за вікнами зима.
Із надр
струмками - крапельки історії,
і ночі в розпорошах синіх снах,
і тихі ранки,
райдужні немовби…
Сьогодні - Я,
однісінька крізь світ
вдивляюсь в світанкові обіцянки -
на порухи фантазій і умінь
я одягну непевності кайданки.
Сьогодні - МИ -
об’єднаний ефір,
співоче і натхненне співбратерство
за допомогою звичайних теплих слів
складаємо про себе тексти-тести…
Сьогодні - ДЕНЬ,
такий, як і торік…
він надто аж - сьогоднішний сьогодні.
І день мені - віршовано - ізрік
маленький текст
про віршувань безодню…
***
Життя -
немов горіх,
знавець, герой,
що ніби Ной,
майбутнє марить, ліпить, зиче,
що душам (також серцю) личить,
та пахне медом…
Є отрута
отої ягоди, що встелить
дороги, пагорби, пустелі
на зустріч в ніч...
А ніч - розкута,
спокуслива бува...
Спокута…
...неначе розклепали пута…
...так пахне м’ята, диво - рута…
...до ночі - тіла гомін, скрута,
і зойк, і сплеск - як криз ...
У поєднанні - злуки зміст
що - нині, прісно... Скрізь.
Ото ж бо - озовись!
На - різ - но?
Ні! Не Божа воля.
Єднає душі матір - доля.
Життя таке.
Буває - в осад
впаде оте, чого - не досить...
То чи ж недбалити коханням?
Неправди пелена насправді,-
бо покажіть мені з мільйона,
хто скаже:
" Досить, ми ізнову
забули єдність, щастя мить,
і прагнем серцем не любить"...
*
Амури цілили, влучали
у серце кольору коралів
із божої для нас відправи
щоб глянути на те, як пара,
чи то в єднанні, чи - нарізно
знімає із сердець порізи…
Амурів спів.
Амури – різні…
…бувають
стріли
гострі…
грізні…
...буває...неймовірно...вмісно.
...буває...
***
В глибинах карстових печер
Очей озерця – дотлівають…
/Гостя(Наталя Баницька)/
А в лісі - мавки, тать, і Вій
йдуть в сьогоденнішнє...
і дАлі...
І що нам той чужий Далі,
якщо часи війни настали?
Отож пекуча суміш слів -
в горлянці співом застрягає...
…для кобзаря - сумА,
і спів його завмер в небесній залі…
І химеріють жала змій,
і оживають тіні злії…
Далі ж бо змалювать не встиг
округлість яблук, ягід спілих.
От графіка лягла в рядок:
пустелі колір, пекло плазми,
крізь морок - відчайдушний крок
у міражі, зникають пазли,
і у огні - горить все те,
що залишилось за лаштунком…
Далі - оспівувач пустель,
у кракелюрах його трунок.
***
Гірчить не кава.
Не цікаво
мені ніщо:
ні суд сусідський,
ані оті, що класно - світсько
розмови мовлять, і плетуть
інтриги коловроть і муть…
Гірчить потала,
та, що стала
довіку гіркотою буть,
і та, яку вже не забуть
у світлі навіть семирадуг,
ота, що хоче душу стратить…
Ніщо - не хочу.
Навіть писку -
отого тиску, що - під ребра
вганяє списа…
Знать, потреба
була впіймати зорі з неба...
Але - невміло, значить - зась..
Хоча б разочок.
Тільки раз.
І схоже те,
що поряд - люди
всі мимо плинуть, як "бермуди"
А побалакать? Без осуди?
Агов! Що?…поспіль...
От же - ми.
Хоча б - відносно.
Хоча б торкнути словом гострим…
Та все катма.
Як на погості.
Отож, живу.
Зима, чи літо -
фронтами мимо плинуть рідні,
зникають безвісти навіки,
або в моря пливуть, де вітер,
або ж чужі беруть у сіті…
...потвори різні є на світі.
Дивлюсь, де ви,
оті, кохані,
оті, що гойдалки хитають,
оті - що море колихають,
такі, що - море по коліно,
що руки - геть до всього - вміло?
Ей, ви ! Агов!
Нема, катма…
Я ж та - що на скаку - коня…
Я та дурепа, що у прірву
полізе за котом, чи звіром,
що впав і жде.
Я ж - не чужа.
Де той, що мовить: Ось - межа.
А де межа?
Я вигострю свого ножа,
і підібгавши край спіднички -
на захист кинусь:
не в капличку піду смирено,
відчайдушно - за рідне,
миле, та за кревне,
бо дітлахів, старих - неволять...
А нам би - щастя, також - волю!
...а нам би - ВОЛЮ...
Де той, що праведне - крадЕ?
Він - тут, і там, і де-інде…
Інтриги всюди він пряде…
І де ж ми в часі, де ж ми, де?
***
/Sean McLaoch -надихнув/
Ковток синяви
«Із синяви, котра шукає свого ока,
п’ю найперший.»
(Пауль Целан)
У келихи розлита синява Неба.
Кожному, кого забуто і зневажено,
Кожному, хто крізь темряву йшов...(с)
***
Небо…
Його синява - прониклива
до очей замріяних, цнотливих -
до кожного синява лине:
від малюка до велетня,
до прийдешнього залежного
і вільного - безстрашного,
до блаженного, навіженого,
і розумника ряженого...
Кожному…подорожньому,
трояндовому,
гармонійно - наповненому,
сірому - неспілому,
хрещеному, та й ні -
мирному, й тому, що на війні,
і уквітченому
тим вінцем увічненим - синява сяє.
Кожному, хто крізь Час - і до Нині,
кожному - від тепер, і до Риму,
хто шукав і знайшов,
хто у Вічність пішов,
хто як зірка - зорів -
усім - синяви - спів...Кожному!
Ти сказав: не мовчи!
Ти - не тінь, ти - навчиш!
Заспівай - сповідай -
неба синь - небограй...
Сім піснів синьогри,
Сім разів - сім світів,
Сім світів, сім доріг,
Сім птахів, сьомий - Шон…
Шлях він гарний знайшов…
Сім.
***
Серце!
Серце - воно невмируще,
бо все життя - у житті картин…
Що головне, і що є суще:
суєта, чи може в нікуди плин?
Справжній.
Високе звання - художник.
Найкраща - ненаписана - ось ця!
Дань таланта - доля не кожного,
а тільки справжнього сина Творця.
Прозріння.
Що дарував Прометей.
Пише. Малює. Творить життя.
Краса і гармонія - тема тем.
Така потреба, жага, мета:
Як то?
Кровью і серцем - мазок за мазком.
Згорає життя, оживає ескіз...
Іще малювати…Знову, знов!!!
Душа - очі: прекрасне скрізь.
Син, рідній.
Крило від крила, пір"їнка Творця:
картина: внутрішнє - в твір...
Траєкторія твору через серця:
небо - художник - бачимо, віримо.
Творчість:
широта картин, глибина ота -
одкровення в любові Творця -
дверцята кому, а кому і врата,
сяйво творів - з його лиця!
Пам'ять.
Не сяять нам небесам,
не буть зоряним плескам
без тих, що малюють чудеса,
в пам'ять, як на камені фрески.
Знамено -
випало? Ні.
ТворИть - не синонім мук.
Такого нема, щоб десь
не зродивяся його - художника дух.
/ КНИЖНИК НАТАЛЯ/
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 629
Рецензии
Дякую, Олеже...Гукаю я, та десь далече, друже, не занедужачи, але сахнувшись дуже, що замаленька я , а світ - великий...Я дякую, що ти покликав...!! )) 
В поезії - щирість - це, на мій погляд - дуже важлива складова...Але є і ще багато чого, що творять справжність її.
Я - кожен день навчаюсь, і намагаюсь наповнити себе. щоб відчути в царині слова тим, хто має права на управління СЛОВОМ)...
Знаючи твою наполегливість і твої успіхи в написанні прози - бажаю тобі наповну відчути щастя віршотворення!
Прочла Ваш ответ Николаю)) Надо же, какая знакомая ситуация! 1 ноября будет год, как я попросилась на портал, с тех пор делала несколько "чисток", удаляя стихи, за которые со временем становится стыдно. Наверное, когда этот процесс прекратится, это будет означать, что прекратилось и развитие...
А Вам желаю творческих успехов, превзойти свои ожидания, и стать самой ОБРАЗОванной поэтессой в плане уникального владения образами))
Зроблю перерву деяку, і спробую писати далі.
Дякую, друже!
| Гарнезно! Дякую. |
| Рецензия от: Леся Леся 2024-04-26 16:48:39 |
| Гарно написали. Друже, всі ми помінялися. І ніколи не будемо такими, як раніше. Дай Бог нам бути... |
| Рецензия от: Леся Леся 2024-04-26 16:47:06 |
| Хоч і іронію відчула, але
зрозуміло, що Ви
небайдужий... З
барбовалом не
перестарайтеся... :) |
| Рецензия от: Леся Леся 2024-04-26 16:44:21 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |