Автор: Инна Чехова
Тема:Стихи о природе
Опубликовано: 2021-06-13 04:31:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Спиняюся...Дме тихо вітер в полі

Спиняюся... Дме тихо вітер в полі,
хвилюючи замріяну траву.
І гори на зеленім видноколі
нагадують про казку лісову.
Спиняюся...Шепочуть дивно квіти,
що зАвжди в метушні ми живемо...
В гонитві вічній ми у цьому світі,
не бачивши в природі, як любов
росою мерехтить на павутинні,
квітує цвітом весняним в садах,
пухнастими лілеями хмаринок
купається у сонячних річках.
Любов Господня Всесвітом керує,
вкладаючи надію в кожну мить
і віра їй у цьому імпонує,
тому й роса на сонці так блищить.
Якби ж замість пігулок ранком лікар
босоніж нам гуляти прописав,
букети з польових збирати квітів
і чай з гірських цілющих пити трав,
вмиватися джерельною водою
і слухати дзвінкий пташиний спів,
в гармонії єднатися з живою
природою божественних дарів.
Спиняюся...Дме тихо вітер в полі,
хвилюючи замріяну траву.
І дай нам, Боже, як птахам на волі,
красу чарівну берегти Твою.

История cоздания стихотворения: