Автор: Валерий Масагор
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-04-20 23:34:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Колись хтось дуже влади захотів

(фентезі)

Нема ні солов'їв, ані шпаків,
Ворони й ті кудись до біса зди'міли.
Зозуля лиш, провидиця років,
Довба мізки, мов сіно смика вилами.

І пси снують. Голодні, дикі, злі.                        
Найкращий друг, уявний!, ними знехтував.
Ми зверху Богу всі в очах малі...
Уже сто літ війна іде планетою.
*
Нема ані лелек, ні голубів;
Одні зайці. Й від тих вовки налякані.
Світ впорався з вогнем, з водою, та труби...
Не зміг пройти. Став дикою собакою!

Світ не прийняв Господньої руки.
Сам собі пан, лякає всіх ракетою.
Ми зверху Богу всі, немов ляльки'...
Вже двісті літ війна іде планетою.
*
Нема ні їжаків, ані котів,
Одні щури, мов коні не стриножені.
Колись хтось дуже влади захотів...
Світ біль знайшов, на тисячу помножений.

Нема ні океанів, ні морів,
Річок нема. Світ наодинці з...Летою.
Загрався Світ! Чи, може, захворів?
Вже триста літ війна іде планетою!

20.04.2018р.

В.Масагор.

История cоздания стихотворения: