Лілія Фокс: на рецензію
Основа-Кафедра. Анализ. Обсуждение № 18. Анточь Антон
Сейчас на сайте 1898 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Отсутствует

Автор: Валерий Масагор
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2018-09-19 06:57:52
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Пробачте, діти, що живу!


Пробачте, діти, що живу!
==========================

Матвій давно вже не в миру',
А так - з обочиною злився.
-"Коли спряжусь, коли помру?"
Лише лежав і мовчки злився:

-"Який ще виграш я зірву?!
Давно один."Пішла" старенька...
Пробачте, діти, що живу                       
На свті зайвим оберемком!"

І так, часом, найде' воно,
І кожен час вже, як за зви'чай...
Вже колючок його давно,
Як на стволі нема глядичин.

А нині випав перший сніг,
Ударив свіжістю крізь сіни.
Рвонув би весь туди, та ніг...
Немов засмоктує трясина.      

-"Пробачте, діти, що живу,
Вже й самому, життя - морока!"
Чека Матвій давно "криву",
Вже передержані всі сроки.

-"Вернуть би прожиті літа,
Де жінка й діти, й я у силі.
Та тіл конструкція не та,
Вже не здолать ногами милі".

Отак лежав старий Матвій,
Ні сили сповненний, ні духу.
Серед своїх...неначе свій?..      
Як індикатор сили й руху.

Немало він зтоптав підков,
Немало спину гнув під грузом.
У чім основа всіх основ?..
Лежав, мов шар забитий в лузу.

Думкам байдуже до речей,
До філософій...сталі Круппа.
Лиш зі скляних його очей
Сповза сльоза холодна скупо.

То "давить жаба", то "швидка",                   
(Вночі частіше), завітає.
Кому потрібна вже рука,
Яка і ложку не тримає?

На іменинах в один дух,
Ще триста літ бажають щастя.
- "Я був щасливий! - дума вслух, -
А ви лукавите, як здрастя."

-"Пробачте, діти, що живу!
Так, не живу, а доживаю".
І відчуття, що дежавю            
Ще не закінчилось, триває.

Скриплять кістки, неначе віз,
І серце битися не хоче -
колись...
колись...
колись...
колись...
Мов потяг парами стукоче.                        

-"Нащо живу? кому живу?"
Життя розірване на фрази.
А вранці знов, як день тому,
Неначе милість від "нольпази".

Онуки й правнуки навкруг                        
Такі у клопоті завзяті.
А сам би - здох, щоб зник і дух!
Та смерть чомусь не хоче брати.

Матвій давно вже не в миру'.
Сто літ йому! чого радіти?
-"Пробачте, діти, що живу.
А як же хочеться, блядь, жити!"

11-12.09.2018р.

Валерій Масагор.

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 163

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 9.
Такие знакомые слова. Моя бабушка больше года была лежачей и все смерть звала. И просила всех нас, ну отправите меня, и я и вы маетесь со мной... спасибо, Валерий.
2018-09-26 14:02:21
Спасибо Вам, Вики!!!
2018-09-26 16:00:35
Cтих - великолепен! Долгие лета ЛГ и его прототипу!:)))
2018-09-25 17:15:06
Спасибо, Юля!!!
2018-09-25 17:35:22
Спасибо гормное, Юля!!!
2018-09-26 13:54:48
2018-09-26 15:30:17
Очень трогательно. Спасибо.
2018-09-25 16:54:31
Спасибо большое, Жанна!!!
2018-09-25 17:34:59
2018-09-26 13:03:21
Как тяжело и трудно расставаться с этой жизнью, другой уже не будет у тебя.
Спасибо, Валера, тронул до глубины души.
2018-09-19 22:46:37
Спасибо огромное.Миша!!!
2018-09-23 15:35:22
Звичайно, Матвія вже не радує життя, але всьому свій час...
Проникливо, бере за душу. Дякую, Валерію!
2018-09-19 19:14:22
Спасибо, Лариса!!!
2018-09-23 15:35:50
2018-09-24 18:41:13
Живите долго и продолжайте творить!!!
2018-09-19 11:30:02
Огромное спасибо, Эмилия!!!
2018-09-19 12:24:02
Раз хочется жить,так и делайте все для этого.Не охайте,а живите. Дай Бог тому деду-философу еще долгих лет.
2018-09-19 11:18:56
Спасибо огромное, Наталья!!! Я ему передам))
2018-09-19 12:23:21
Валера, довёл до слез, ну разве так можно стихами рвать душу? Живи , дорогой, если «она» не пришла, значит ты ещё нужен на земле! В Божьей канцелярии все строго...Валера , желаю тебе только здоровья,
А стих просто пробрал...
2018-09-19 09:38:32
Спасибо огромное, Надя!!!
2018-09-19 10:56:43
2018-09-19 11:02:16
Валерчику! Може, таки "ствола" підігнати під "стовбура"?
Роздуми старого, оповідь вцілому цілком зрозумілі: як же не хочеться бути для близьких отим самим оберемком... Але у справжній великій дружній сім'ї проживання поряд з родичем "на виданні" - то звичайна справа. Я вже не наводжу як приклад кавказців. Memente more - кожний свого часу готуватиметься стати перед Господом.
Сподіваймося на добро, творімо добро! Дефонтер
2018-09-19 07:26:00
Дякую, Друже!!!) Ситуації бувають різні. Та як би не було, а жити хочицця Жму руку!!!
2018-09-19 08:15:25
про (ствол) подумаю, дякую
2018-09-19 08:16:00
Останні строфи вірша - взагалі супер!
2018-09-19 08:29:43

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Интересная подборочку , справедливость , как не подделанная окорочка - где-то есть и кто-то ест,😁

Искал её , порой не спал ночами ,
Унижен был , неправостью , смешён.
Но справедливость где-то затерялась...
Вот жизнь прошла , и был он искушён ...
искал её , она не объявлялась.
Рецензия от: Тимошенко Олександр
2020-01-18 08:34:11
Кусок дрожжей я скушала случайно,
А после тёплой выпила воды…
На утро я распухла чрезвычайно…
Не повторяй моей ошибки ты!
Рецензия от: Люся Лагутина
2020-01-18 08:31:00
На «бабки» лапу положил
И морду наглую и брюхо…
Кто скажет мне «чтоб я так жил»,
Немедленно получит в ухо!
Рецензия от: Люся Лагутина
2020-01-18 08:18:41
На форуме обсуждают
Таня Адамс
Что-то сильно я зациклилась на предводителе команчей и обхожу вниманием непосредственно народных слуг. Надо исправить эту несправедливость(...)
Рецензия от: Зрадонька
2020-01-17 21:28:21
ЗВІДКИ ГЕТЕ ЗНАВ???
Не верю я в порядочность шута. Он трижды куплен был, и столько же продался! (...)
Рецензия от: Зрадонька
2020-01-17 18:39:27
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.