ЩО Ж МИ ЗА НАРОД ТАКИй?
/ АП Текущий момент /
Страница Абсурдыня (для поэтесс)
/ Конкурс Абсурдов /
страница Абсурд (для поэтов)
/ Конкурс Абсурдов /
Сейчас на сайте 1988 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Отсутствует

Автор: Малашенко Любовь
Тема: Стихи о природе
Опубликовано: 2020-06-01 11:02:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Батьківська хата

Стоїть хатина. Якось так вже сталось,
що, крім лелек, їй нікого чекать.
На призьбі сніп сидить, мов сива старість,
та ще горня - на грудях будяка.
І лиш роки поважно, по-одному,
злітають тихим скрипом із воріт...
Ромашки в крапиві побіля дому,
мов зграйка переляканих сиріт...
Струмить повітря пахощами липи,
я ним завжди впивалась досхочу...
А бджоли лементують аж до хрипу,
коли впаде краплиночка дощу...
Любисток ще не вивітрили сіни,
стоять похмурі в хаті рогачі,
забуті фотографії на стінах,
та мамина хустина на печі...
Латає вітер плечі черепичні,
голосить, часом, в комині нудьга...
Стоїть порожня хата, наче вічність...
А небо на березових ногах.

История cоздания стихотворения:

4
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 147

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 20.
Щемно, аж за край... Чудовий вірш! Вітаю з Днем народження! Бажаю радості та любові в кожному дні!
2020-07-05 18:26:40
Дуже гарно, Люба, дякую,, у мене також біля забору липа,
Пап'ятаю, років п'ятдесят назад, як посадили, була хирлява та слаба, думали, що й не виживе, а зараз у мене й рук не вистачить, щоб обійняти, сиротливо чекає моїх дуже рідких приїздів до давно пустуючого обійстя
Всього найкращого
2020-06-26 23:06:06
Любочка! Вы сумели передать теплоту и печаль души. Очень понравилось!
2020-06-02 21:22:11
Спасибо, Олечка, я очень радуюсь, когда мои стихи на украинском получаются
2020-06-02 21:29:49
Я думаю, когда в стихе есть душа, они на любом получатся.
2020-06-02 21:31:51
Спасибо.
2020-06-02 21:36:41
Чудова робота про колишнє, пережите, про те, що вже ніколи не повернеться. Щемливий вірш. Дякую, Любо.
2020-06-02 20:22:25
Дякую, Ниночко, за теплі словаНехай щастить
2020-06-02 21:10:50
Так зворушливо, тепло і сумно про батьківську хату, де колись щасливі були! Дуже гарно, дякую, Люба!
... На вікнах рушники такі знайомі,
Піч розмальована і глечик на столі,
Так пахне в хаті яблуками, хлібом...
Це хата, де щасливі ми були.
Це рядки з мого вірша про рідну хату, згадала і я! Дякую!
2020-06-02 19:24:22
Дякую, Ніночко, за ці рядочки
2020-06-02 19:25:43
2020-06-02 19:36:27
Правдиво, щемяще, образно. Берет за душу!
2020-06-02 18:57:23
Я очень рада видеть Вас у себя на страничке Спасибо за прияный комментарий
2020-06-02 19:07:49
Прекрасна робота, Любо. Таке читати любо.
2020-06-02 18:41:57
Руслан, мені надзвичайно приємно читати такі слова. Дякую Вам
2020-06-02 19:05:52
Тема болюча майже для кожного.Гарно, дуже.
2020-06-02 15:40:33
Дякую, Васю, і тішуся з Ваших слів
2020-06-02 19:04:31
гарно. але було б краще, якби
та мамина хустина на пЛечі...
2020-06-02 10:06:28
Було б, та вже давно вона там, де написала.
Дякую, Ніно
2020-06-02 10:13:01
Для мене це
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47292&poem=181066
2020-06-02 10:14:54
З непідробною дитячою емоцією ностальгічно, та по-дощовому тужно! Гарний вірш.
2020-06-01 22:24:49
Спасибо
2020-06-01 22:29:21
Понимаю, у самой рана не зарастает, очень понравилось 🙏❤🌹💋
2020-06-01 20:42:42
Спасибо, Надюша
2020-06-01 21:07:02
- небо на березових ногах - чудо, как хорошо! Любонька, осиротела хата без родителей. И не только хата, целые деревни, наш дачный посёлок, наш маленький провинциальный город, ощущение, что мы никому не нужны. Красивое и тревожное стихо, Любонька. Нравится. Обнимаю. Н
2020-06-01 18:54:38
2020-06-01 18:54:57
Съездили и увидели Вот такую картину
Спасибо, Наташа, рада тебе
2020-06-01 19:23:28
Я аж побачив хату сиротливу,
коли я вірш про неї прочитав.
Узнавши про таке, даєшся диву,
ну хто б тій хаті стіни полатав?
2020-06-01 18:47:11
Коли додому вже не їдуть діти,
коли бу'ян в облогу взяв поріг,
латає дах товариш вірний - вітер,
та від дущів покручений горіх.

Дякую за чудовий екс.

2020-06-01 19:20:46
Проникновенно, до глубины души... Чувственные строки... не оставляют равнодушными. Спасибо, Любаша! Всего-всего самого доброго!!!
2020-06-01 17:39:46
Спасибо, Галочка
2020-06-01 17:41:53
2020-06-01 18:04:44
Любочко, чудово! Тішуся, коли читаю твоє українське! Даю зауваження: українською буде не "крапива", а "кропивА" з наголосом на останньому складі. А весь рядок "у моїй редакції" міг би бути таким "Ромашки в кропиві побіля дому". Посилання:
1) http://ukrlit.org/slovnyk /кропива
2) https://slovnyk.ua/index. php?swrd=побіля

Батьківська хата - то святе, до неї стежка хай не заросте...
2020-06-01 17:26:03
Дякую за все: вірність, надійність і допомогу
2020-06-01 17:34:59
Чудовий вірш! Щемно і боляче... Дякую!
2020-06-01 16:43:47
Це дійсно так і є, Раю, дякую.
2020-06-01 16:45:52
дуже
2020-06-01 15:13:08
А то
2020-06-01 15:27:16
Чудовий вірш у яскравих та сумних образах, з глибинною філософією. Спасибі за насолоду від прочитаного.
2020-06-01 11:49:22
Дуже Вам вдячна за приємний коментар
2020-06-01 12:00:32
Родительский дом, начало начал, (с)
Тут люльку с тобой твой папа качал,
Тут мама тебе косички плела,
Тут счастлива ты когда-то была…

Когда мы приходим в родительский дом, не у всех есть такая возможность, у меня пока есть, мы испытываем особые чувства, здесь Дух Семьи витает, ощущение покоя и умиротворения здесь только и можно испытать, а вот в своём доме вечно мысли о проблемах допекают… Хорошее,Любочка, понравилось! Нехай та хата батьків стоїть ще досить довго… Хай щастить!)))
2020-06-01 11:45:19
Спасибо, Юрочка, за понимание и теплые слова Всегда тебе радуюсь
2020-06-01 11:59:16
Спасибо!Всего доброго,Любочка!Всё взаимно!)))
2020-06-01 12:02:14
Яка образна, прониклива до болю Поезія! Я в в захваті!
Зацвів бузок біля хатини,
Що в самоті в селі стоїть.
Травою поросла стежина,
Димар давно вже не димить.
Змарніла хата покосилась,
У вікнах темрява сумна.
Рокам і долі підкорилась,
Як невблаганна сивина.
Любушка, мій низький уклін за ці поетичні спогади!
2020-06-01 11:44:41
Дякую, Ларисонько! Мені дуже приємно!
2020-06-01 11:56:36
2020-06-01 17:13:06

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
З давніх-давен і по сьогодні, гроза одноразово бентежить та заворожує людину. Феєричне явище!
Гарно написано, Оленочко!
Рецензия от: Сергей Носов
2020-07-12 04:59:59
Так, Танюшо. Іноді живописне полотно дає більше уяви, ніж пряме спостереження.
Майстер пензля бачить те, чого ми можемо і не помітити.
Рецензия от: Лариса Гараган
2020-07-11 23:51:47
Очень мудро! Красота души -основа красоты в земном мире.
👍👏㇬ 1;
Рецензия от: Олена Молнар
2020-07-11 23:48:02
На форуме обсуждают
Павло Бондаренко
Вони лікувалися через телевізор у Кашпіролвського (і що цікаво - їм помогало!).
Вони пили заряджену через телевізор воду та ліпили(...)
Рецензия от: Радонька
2020-07-11 19:57:01
У світі існує 6 тис. мов. Майже половина з них вже сьогодні під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється, коли мову, з тієї чи іншої прич(...)
Рецензия от: Радонька
2020-07-11 19:56:15
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.