Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
Автор: Ирэна
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2020-04-26 01:51:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Вечір, друзі, танці, як завжди,
Вир життя у барі, сміх, дівчата...
Рухались свідомості мости,
Коли п"яний брів Петро до хати.
Йшов йому вже двадцять сьомий рік,
Красень був з очима, наче море,
Дух війни вже голову обпік,
Добровольцем захищав простори...
Рідної землі! Був сирота,
У селі, у спадок,мав хатину,
Та жили в ній сум та пустота,
Тому часто заглядав в чарчину.
Не було в житті його мети,
Втративши надію й віру в совість,
Падав у загублені світи,
В темну, невідому невагомість.
Танцювали зорі угорі,
Ніч розкинула чарівні шати,
Ледь гули на вухо комарі,
У траві цвіркун почав співати...
Шлях лежав через сільський ставок,
Сів Петро на берег, бо стомився.
П"яний вир заплутаних думок,
В голові, немов туман, стелився.
В місячному сяйві водна гладь,
Була ніжна, мов весільне плаття,
І здавалось, що у листі сплять,
Дивні квіти білого латаття.
Так приємно! Тепла літня ніч...
Роздягнувсь Петро, шубовсь у воду!
Полетіли краплі врізнобіч,
І будили магію природи.
Шепотів із вітром очерет,
Тихо пташка на вербі сиділа,
Кумкав пісню жаб"ячий квартет,
Світла стежка вдалині біліла...
Вниз пірнув! Відчув шалений біль!
Геть забув, що тут дерев коріння,
Бив у скронях в барабани хміль,
Мозок був у стані божевілля.
Слабість... Це, мабуть, кінець життя,
Морок тихо очі закриває...
Чи здалося? Чи чиясь рука,
Міцно за волосся витягає?
Ось і берег. Чути запах трав,
Місяць ніжно хмароньку цілує,
Хто ж його від смерті врятував?
Поруч дівчина якась танцює...
Досить дивна й гарна водночас.
Ніби сон! Примара? Витер очі...
Є разок коралових прикрас,
Хто ж вона? Русалка? Ще й регоче...
Стало страшно... Вмить протверезів.
Відчував напруженість нервову,
" Ти, мабуть, втопитися хотів?
Будеш пити - не врятую знову."
Нахилилася над ним. Завмер.
Посміхнулась сумно і зітхнула.
Розчинилась в просторі химер,
Зайшла в воду і туди пірнула.
А Петро заснув, як немовля,
В гіпнотичнім стані часто марив.
Загадкова часова петля,
Била то об землю, то об хмари...
Ось і ранок ніч міняє знов,
Сонце в небі розклада багаття.
Пестять річку ніжним полотном,
Дивні квіти білого латаття.
Чи було те все вночі чи сон?
І Русалки не було... Наснилась...
Не було ні танців, ні розмов,
І очей, якими так дивилась...
Встав, відчувши біль у голові,
Світ навколо все іще крутився,
Щось червоне брязнуло в траві,
То разок коралів,змієм вився.
История cоздания стихотворения:
Вийшла гарна пісня! |
Рецензия от: Ольга Савенкова 2024-04-26 01:14:52 |
Прекрасный слог. И вечная тема. +1 |
Рецензия от: Азинелло 2024-04-26 01:06:32 |
Красиво, светло, романтично! +1 |
Рецензия от: Азинелло 2024-04-26 00:55:54 |
Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |