Автор: Ирэна
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2021-02-05 22:35:54
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Роздуми

Ой у гаї, при Дунаї,
Знову скрипка плаче.
Схаменись, моя дівчино,
Прозрівай, юначе!

Моя ненька Україна,
Наче та жебрачка,
Ходить містом, попід тином,
Прихисту шукачка.

Стукає у кожну хату,
Загляда у очі...
Не для їжі, не для плати,
Вдень та серед ночі.

Загорнула у подоли,
Совість, як дитину,
Йде... Навколо суходоли,
Сварки, бруд без спину...

Висихають чорноземи
Від отрут родючих.
Гинуть птахи, гинуть бджоли
В бур'янах колючих...

І Карпати полисіли,
І бурштин тьмяніє,
Плаче моя Україна,
Жадібність радіє!

Гниють води життєдайні,
У річках та горах!
Не буває в пісні щастя,
Як нема свободи...

Моя рідна, серце плаче!
Як дивлюсь на тебе...
І здається, люд незрячий,
Мати їм не треба...

Сподіваюсь! Віру тішу,
Що колись прозріє...
Заспіває соловейко,
Гай зазеленіє!

Засіяє сонце знову,
В небі України!
Зрозуміють її діти,
Сенс життя людини.

История cоздания стихотворения: