Автор: Юджин Папуша
Тема:Мистическая проза
Опубликовано: 2016-02-22 15:43:58
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сэр Уинстон Леонард Спенсер Черчилль. 1ч

.........................записки астропсихолога........................

видео "Бленим – Дворец Малборо":
https://www.youtube.com/watch?v=R4OM7XceORQ

Хорошо зная историю, я всегда интересовался великими личностями. Меня мало интересовали
диктаторы – мусор истории, меня всегда интересовали творческие личности, лидеры-
созидатели, гении-двигатели эволюции и прогресса социума, истоки одухотворяющего таланта.
Мало иметь талант - надо уметь его реализовать! Мои знания астропсихолога позволяют
получить ответ на такие вопросы, чтобы в дальнейшем подсказывать людям пути эффективной
самореализации.

Среди великих людей ХХ века выделяется фигура сэра Уинстона Леонарда Спенсера-Черчилля:
премьера-министра Великобритании в 1940—1945 и 1951—1955 годах; военного (полковник),
журналиста, писателя, автора шеститомного труда «Вторая мировая война» (1948-1954),
четырехтомной «Истории англоговорящих народов» (1956-58) и др; почётного члена
Британской академии (1952); обладателя наград: орден Подвязки (1953), премии Карла
Великого (1965), звания почетного гражданина США (1963) и почетных степеней более
двадцати университетов мира, лауреата Нобелевской премии по литературе (1953).

По данным опроса, проведённого в 2002 году Би-би-си, Черчилль был назван величайшим
британцем в истории Великобритании.

Великие уходят, оставив нам результаты своих свершений и эхо мудрых изречений: «Мы живем
в эпоху больших событий и маленьких людей». Черчилль оставил нам немало строк в Книге
Судеб.

Благодаря моим британским друзьям Татьяне и Алану Купер, как и я, страстно любящих
историю Англии, мы немало поколесили по стране, ее историческим местам. Одна из поездок
была в Чартвелл, поместье, где жил Уинстон на протяжении 40 лет. Там я ощутил ауру титана
ХХ века, прикоснулся душой к его дому, книгам, картинам… Прошло время и у меня возникло
желание поделиться своими ощущениями и мыслями с вами, уважаемые читатели. Моей целью
является показать образ Черчилля, как человека, политика, ученого, семьянина.
Описывая Черчилля, я позволю себе дополнительно иллюстрировать его личность минимумом
астропсихологических пояснений. Дело в том, что многие вещи в жизни, поведение, судьбу
Черчилля непросто объяснить на земном материальном уровне.

В судьбе великих очень много мистики. Пусть вас не пугает этот термин. Мистика переводится с
греческого, как тайный, скрытый…  Её суть раскрыл философ Н. А. Бердяев:

«Мистика есть реализм, ощущение реальностей, слияние с реальностями; рационалистический
же позитивизм есть иллюзионизм, потеря ощущения реальностей, разрыв между реальностями
мира».

Английский мыслитель Г.К. Честертон так обозначил призвание мистики: «Истинные мистики не
прячут тайн, а открывают их». Вот я и попытаюсь приоткрыть мистику личности Черчилля.

Не секрет, что политиков много, а успешных намного меньше…

Вот это уже мистика.

Кроме того, политика сама по себе не любит гласности, за исключением ее финального
результата, 95% работы политиков проводится втайне, она мистична…Вот что говорил Черчилль
о политике: «Политика почти так же увлекательна, как война. И так же опасна. На войне вас
могут убить лишь однажды, в политике – многократно»

Чтобы понять личность – надо вникнуть в его биографию. Ему выпала нелегкая доля
реформатора дряхлеющей империи, борца не на жизнь, а на смерть за Родину, ее защитника,
Ангела-Хранителя в критический момент истории Англии и мира. Я далек от мысли, что все
решает гороскоп – карта энергетического взаимодействия внутреннего мира личности с
окружающим миром.

Немалую роль в самореализации играет фундамент - генетика, качество образования, культура,
социальная среда самореализации, вызовы времени и положительная или отрицательная Карма
Рода, которая может подарить крылья потомку, но она же может быть и гирей на ногах... Слово
Карма – это сумма поступков, переходящих в качество. По сути, это закон причины и следствия.
Карма - это закон высшей космической справедливости. Звёзды склоняют мягко, жестко
действует Карма в соответствии с выбранным путем.

И вот тут уже напрашивается главный вывод: те, кто сумел найти предписанный Небом
эволюционный путь, уже находятся на правильном пути и в благоприятной среде
самореализации.

Ибо никогда не будет приветствоваться слон в фарфоровой лавке Небес.  Задача человека
максимально гармонично вписаться в этот божественный порядок, не нарушая его баланс. В
противном случае - это деструктивный путь в никуда. Вот тут на человека и его Род
обрушивается вся жесткость Кармы. Господь “воздаст каждому по делам его” (Матф.16:27» -
сказано в писании.

По моему мнению, великие рождаются на переломе эпох, когда на разнице потенциалов
проскакивает искра разряда гениальности, как рука Бога, поданная человечеству в момент
перехода в иное качество над пропастью прошлых ошибок в конфликте поколений.   Гороскоп
Черчилля имеет большую разницу потенциалов из-за множества напряженных аспектов.

Но все, что нас не убивает, делает нас сильнее.

Именно в напряженных аспектах скрыта мощнейшая сила разряда энергии. Один человек с
состоянии обуздать ее, не впадает в уныние при неудачах, а другой – ломается… Потому сказано
в Библии, что уныние относится к смертным грехам.
Следовательно, для начала, заглянем в корни рода. Уинстон Черчилль, родившись 30 ноября
1874 года в Бленеймском дворце, родовом имении герцогов Мальборо, в ветви семьи Спенсер,
уже получил высокий родовой потенциал.

Каковы же были его корни: предки, родители?

Основоположником рода был Джон Черчилль, 1-й герцог Мальборо (John Churchill, 1st duke of
Marlborough)  — английский военный и государственный деятель, отличившийся во время Войны
за испанское наследство. Генерал-капитан (Captain-General) (1702—1711, 1714—1717),
генералиссимус, имеющий репутацию самого выдающегося английского полководца в истории.
За свои заслуги был пожалован титулами графа, а затем 1-го герцога Мальборо.

Отца Уинстона Черчилля, лорда Рэндольфа Генри Спенсера Черчилль, третьего сына 7-го
герцога Мальборо, называли лучшим из молодых английских политиков. Он был депутатом
Палаты общин от Консервативной партии, занимал должность Канцлера казначейства.

Мать будущего премьера, Дженни Джером (Jennie Jerome), дочь американского миллионера,
считали первой красавицей в Британии; дядя Уинстона был пятым по знатности из десяти
английских герцогов. У них был роскошный дом, породистые лошади; они давали отличные
приёмы...

Родители Уинстона, Рэндольф и Дженни познакомились во время королевской регаты в Каусе в
августе 1873 года, и между ними стремительно вспыхнула страсть — о помолвке было
объявлено через три дня.

Несмотря на активное недовольство герцога Мальборо, который не одобрял американской
невесты для своего сына: «ты выбрал её без присущей тебе рассудительности», «ты сам
понимаешь, что для нас несколько унизительно рассматривать возможность подобного
родства», жених и невеста настаивали на своем. Герцог запретил сыну жениться, пока тот не
получит места в парламенте, но Рэндольф неожиданно выиграл выборы. Судьба ему помогла, а
кто-то скажет: совпадение. Тогда я озвучу саркастический афоризм медиков: «Здоровых нет,
есть недообследованные!» В астрологии это звучит так: «Случайностей нет. Есть неизученные
закономерности!» Подтверждением этой максимы послужило то, что кандидатура Дженни
получила неожиданную поддержку принца Уэльского, который после своего путешествия в США
составил о ней высокое мнение (как он потом через много лет говорил Уинстону: «Если бы не
было меня, вы бы не появились на свет»). Т.е. мы видим благоволение судьбы уже в такой
помощи свыше еще до рождения Уинстона...

Но и в последний момент свадьба чуть было не была отменена — британские родственники
жениха резко возражали против совершенного необычного пожелания отца невесты,
состоявшего в том, что капитал Дженни будет независимым от мужа. В итоге молодая чета
получила 3600 фунтов в год, из них 2500 гарантировал отец невесты, он же оплатил долги
Рэндольфа в 2000 фунтов.

Наконец, 15 апреля 1874 г. свадьба состоялась в Британском посольстве в Париже. В этом
браке Дженни Джером получила титул леди Рэндольф Черчилль.
Вернувшись в Лондон, Черчилли поселились на Керзон-стрит, затем перебрались в более
просторный дом на Чарлз-стрит. Супруги устраивали великолепные приемы, на которых бывал,
и принц Уэльский, стали заметными фигурами в светском обществе британской столицы.
Черчилли зажили на широкую ногу и вскоре залезли в долги.

Большая часть доходов семьи уходила на содержание замка, поместий, городских домов, ста
лошадей и полутора сотен слуг, — а американский папочка-миллионер, к огорчению супругов,
обанкротился сразу же после их медового месяца.
Да, деньги – не генетика! Деньги можно потерять или разбогатеть в один миг, а на уничтожение
генетики надо положить больше усилий, например, как в СССР в 1917, 1933 – 37 г.г. НКВД
уничтожало дворян, интеллигенцию... Но чтобы вырастить, совершенствовать, развивать
генетические наработки - нужны столетия! Это не дерево вырастить… Кроме того, генетика
дамочка капризная, может сфокусировать все таланты и наработки в одной личности, или
размазать их тонким слоем по родовому фарфоровому блюду…

Уинстон родился в 1874 году, всего через несколько месяцев после свадьбы своих родителей.
Однажды в середине званого вечера леди Черчилль неожиданно почувствовала себя плохо; ее
еле успели привести в дамскую раздевалку, где на грудах пальто, шляп и горжеток, появился на
свет рыжий карапуз с тупым и слегка вздернутым носом, этим напоминая предков из рода
Мальборо. Ему дали имя Уинстон Леонард Спенсер Черчилль. В гороскопе Черчилля
громогласно подчеркнута знатность рода: Венценосный Юпитер в соединении с Южным Лунным
Узлом в Знаке Весов в основе гороскопа трубит об этом в золотые трубы.

При посещении замка Мальборо мне удалось увидеть бережно сохраненную распашонку
Черчилля, его весьма скромную комнату.

Явление в мир маленького Уинстона переполошило всю титулованную родню.
Еще бы! Ведь у старшего брата сэра Рэндольфа, маркиза Блэндфорда, будущего восьмого
герцога Мальборо, был только один сын. Это означало, что, если с единственным сыном
Блэндфорда что-либо случится, титул и владения герцогов Мальборо перейдут по наследству к
Уинстону Черчиллю!

Добавлю, что я не видел замка роскошней, чем Мальборо, так что переполох понятен – такую
красоту и роскошь родня не хотела терять! Даже королевские дворцы уступают дворцу
Мальборо.

Целые двадцать лет дамоклов меч потери наследства висел над переполошенный родней -  
Уинстон не терял права стать наследником титула и родового поместья! Но однажды сын
Блэндфорда, уже став девятым герцогом Мальборо, женился на 18-летней мисс Вандербильт,
дочери известного американского миллиардера, продолжив новую традицию брать в жены
богатых американок.

Деньги – убедительный аргумент для брака, а огромные деньги – абсолютный аргумент!

.........................Есть у любви такая блажь:
.........................Ее не купишь! Но – продашь…

После брака бабушка ее мужа и Уинстона Черчилля ультимативно заявила американке:

«Вашим главным долгом теперь является рождение ребенка. И это должен быть сын, ибо было
бы невыносимо, если бы недоносок Уинстон унаследовал титул герцога!»
И новая герцогиня успешно родила, и «недоносок» утратил право когда-либо унаследовать
заветный титул...

Но что ни делается – все к лучшему! Именно тогда появляется мотивация! И выражение
«хороший художник – голодный художник» имеет ряд жизненных доказательств в истории, как
это ни горько это осознавать! Кто знает, как бы сложилась судьба Уинстона, если бы он был
сыт и пресыщен? Не каждому принцу удается стать Буддой, не каждому! Потому Судьба
неоднократно испытывает на прочность своего подопечного превратностями перед тем, как
вручить тяжкую ношу ответственного дара!

Правда и спрос с них - еще больше! Чем ты выше – тем сильнее на голову давит небо!

Но многие ли об этом помнят, поймав звезду тщеславия?  А люди с гармоничными гороскопами
не очень-то и мотивированы – у них и так все неплохо, ведь лучшее – враг хорошего, и брат
Манилова!

Т.к. Рэндольф, отец Уинстона, был всецело поглощен политической карьерой, а мама была
занята светской жизнью - родители мало уделяли внимания воспитанию сына, переложив
заботы на няню Элизабет Энн Эверест (Elizabeth Anne Everest), отдав восьмилетнего Уинстона в
подготовительную школу. Уже там проявился непокорный характер нашего героя, Уинстон
далеко не был бездарным, но отличался непробиваемым упрямством (об этом говорит
несгибаемый стальной лом Планеты Сатурн (принципы) в экзальтации в Знаке свободолюбивого
Водолея) и он изучал только те предметы, которые ему нравились (на проблемы с учебой в
гороскопе Черчилля указывает Меркурий (интеллект, информация, речь) в ядовито-
вулканическом Знаке Скорпиона пораженный Плутоном в Тельце, управителем Скорпиона и
Ураном во Льве. Недаром Уинстон имел в детстве дефекты речи - шепелявил. А Плутон - царь
подземного царства и управитель Скорпиона, копает глубоко, но только узко-целенаправленно,
где интересно!

Ранее, в гороскопе сына клиента, я столкнулся с точно такой же проблемой, но успокоил
встревоженного отца, пояснив, что его сын не тупой, и не стоит его ломать через колено.
Плутон – Планета Космического Рока и не подвластна влиянию человека. Если она выражена в
гороскопе – человека ведут помимо его воли в предначертанное свыше… И сын клиента
впоследствии доказал мою правоту, заняв хорошее социальное положение, благодаря глубоким
знаниям в любимых предметах, найдя свою социальную нишу для приложения талантов.
Потому для меня не загадка, почему Черчилль выделял только интересные для себя предметы,
впоследствии блистая по истории, английскому языку, военной тактике и стратегии.

Но, так и не найдя подход к этому характеру, в школе с Уинстоном терялись самые опытные
учителя...

Черчилль говорил о себе так: «Я всегда готов учиться, но мне не всегда нравится, когда меня
учат» (повторюсь, в его гороскопе Меркурий (коммуникация, учитель) поражен Плутоном
(интеграция в коллектив) и Ураном (высший интеллект), что дает не только трудности в учебе и
острый язык, а и свое видение этого процесса, не вписывающегося в стандарт. Для примера
скажу, что я сам, имея похожее планетарное положение в своем гороскопе, немало настрадался
в школе, не вписываясь в ее стандарты). А как поступают с гвоздем, торчащим из сиденья стула
и рвущего задницы учителей? Гвоздь пытаются забить по шляпку, по уши назад! Соответственно,
мальца, как и все предыдущие поколения его предков в школьную пору, безжалостно пороли, —
а весьма занятые собой предки вспоминали о нем от случая к случаю.

Позже Черчилль резюмировал школьные годы: «Школа не имеет ничего общего с образованием.
Это институт контроля, где детям прививают основные навыки общежития. Школьные учителя
обладают властью, о которой премьер-министры могут только мечтать!»

«Но ребенок – это чужая душа отданная родителям на воспитание», – гласит буддийская
мудрость. И няня, узнав об экзекуциях, сообщила родителям о них и Уинстона перевели в
другую школу (Harrow School).

Когда злые языки говорят, что Добро наказуемо- это логическая ошибка, жаждущих мзды в
ответ. Добро всегда воздается, если оно бескорыстно! Иначе это прагматизм, ничего не
имеющий общего с добром. Добро, в расчете получить дивиденды – сделка, которая с Небом не
проходит!

Няня искренне любила своего воспитанника, и Черчилль в ответ горячо любил старушку до
самой ее смерти.  Впоследствии, когда он уже стал крупным государственным деятелем, портрет
няни всегда красовался у него в кабинете! Многим бы нашим правителям не помешало бы иметь
такой портрет в кабинетах! Увы, вешают другие портреты… Об этом даже в СССР смеялись в
анекдоте об интеллигенте вызванного на допрос в КГБЕ, недоуменно спросившего следователя:

- А почему у вас в кабинете висит портрет А.С. Пушкина?
И получил ответ, загнавшего интеллигента в ментальный тупик:
- Ну как же! Это же Пушкин первым сказал: «Души прекрасные порывы!»

Как показывает история, многие сильные личности не вписываются в социум, за что среда мстит
им максимальной агрессией. Это подтверждает аттестация Уинстона по поведению, как будто
поведение — это интеллект!  Интеллект - это результативная нестандартность мышления! Увы,
аттестация Уинстона гласила:

«Количество учеников в классе 13. Место 13-е»

Его отправили в военное училище Сэндхерст.

«Говорили, — пишет Черчилль в своих воспоминаниях, - если ты не круглый идиот, то не
можешь не попасть в армию» (в гороскопе Черчилля мы видим, что Марс – Планета войны и
военных, стоящий в Знаке Весов, мира и дипломатии, чрезвычайно слаб.  А вот то, что Марс в
его гороскопе гармоничен, без поражений, помогло всё-таки поступить в военное училище.
Гармоничность Марса в дальнейшем его и спасала от ранений и смерти на войне. Так Судьба его
закаляла, ведь Черчилль пришел в этот мир с базой мирных Весов (Южный Лунный Узел в
Весах), а ему предначертано было стать Овном (Северный Лунный Узел в Овне), которым
управляет тот же воинственный Марс.  А как известно астрологам, туда, куда ведут – спрятан
огромный пряник Судьбы и если человек следует эволюционному направлению пути развития –
он будет поощряться Судьбой! Оттуда и выражение: «Всё, что ни делается – к лучшему!» Вот и
вторая причина почему Черчилль остался жив на войне). Направление реализации было
выбрано Уинстоном правильно!

Гороскоп построен так, что вы можете тратить жизнь на немыслимые загогулины своего пути,
главный запрет для всех един – нельзя двигаться вспять предписанному индивидуальному
Эволюционному Пути Развития! А вот разница в реализации в таком случае - существенна. При
карьерном направлении вы можете стать главным дворецким из-за того, что выписывая
кренделя в пути, потеряли время, и жизни не хватило для достижения самой высокой вершины,
или премьер-министром потому, что упрямо, не сворачивая, карабкались ввысь не теряя
времени:

.........................Не помогай, когда не прошен.
.........................Не лезь советами к другим.
.........................Не ставь плечо тому, кто брошен.
.........................Не отводи беды чужим…

.........................Увидев сломанные крылья,
.........................скорее перья обойди,
.........................чтобы чужой упырь бессилья
.........................не присосался ко груди…

.........................Не верь, дурак, в чужие слезы.
.........................В чужой душе не шарь рукой.
.........................Не тронь греха чужой занозы.
.........................И под чужой судьбой не стой…

.........................Пошли Шекспира: «или-или»…
.........................Не бей в чужую Карму лбом затем,
.........................(у Кармы нет альтернативы!),
.........................чтоб не набить себе проблем.

.........................Спасенье падших благодарно…
.........................Но там укрыта злая суть
.........................отягощенья личной Кармы,
.........................когда чужой ровняешь путь…

.........................Смири душевные порывы,
.........................молись за тех, кто суть не зрит…
.........................Нам не даны такие силы -
.........................сменить Кармический Вердикт…

.........................Чтоб горизонт мечты открылся,
.........................не трать впустую время впредь…
.........................Лети, пока с пути не сбился -
.........................иначе, можешь не успеть!

Вот тут и ответ в разнице самореализации похожих гороскопов. Т.е. свобода волеизъявления
нам дана только в рамках эволюции! Но путь обложен волчьими флажками при деградации.
Вплоть до того, что идущих вспять людей Небо может «нагло» выдернуть из жизни во имя
спасения души.

Тем не менее (из-за пораженного Меркурия и слабого Марса), юноша дважды провалился на
вступительных экзаменах в военное училище.

После второго провала сердце матери Дженни Джером не выдержало и она, при всей своей
«занятости», приняла участие в судьбе сына и передала его в распоряжение некоего капитана
Джеймса, который занимался натаскиванием молодых людей, не обладавших достаточными
способностями и знаниями, чтобы сдать экзамены в военное училище. Абсолютно точно зная все
вопросы, которые могли быть поставлены перед поступающими, Джеймс вдалбливал в дубовые
головы своих питомцев ответы на эти вопросы.

И, наконец, свершилось! Уинстон Черчилль с третьей попытки сдал экзамены в Королевское
военное училище в Сандхерсте.

После окончания училища 20 февраля 1895 года ему был присвоен чин младшего лейтенанта.

Но в тот год, когда Уинстон оканчивает военное училище и получает чин младшего лейтенанта,
умирают два его близких человека - любимая няня и отец. (В 1898 году транзитный Сатурн,
Кармический Судья и Пресекатель Жизни проутюжил натальное Солнце Уинстона в гороскопе.
Это был момент кармического взросления и безальтернативного вступления на путь реализации
жизненной программы на следующие 30 лет. Да и путь на Овна предполагает самостоятельность
и самодостаточность, партнеров или не дают или в крайнем случае - убирают, дабы не на кого
было рассчитывать. Примером тому служат две исторические личности: Ельцин и Горбачев с
аналогичными эволюционными направлениями на Овна.
Ельцин, как баран на новые ворота, полез на танк в критическую минуту, и Судьба его спасла,
вознаградив постом президента России (вы же помните, что в таком случае дается огромный
пряник от Судьбы).

А Горбачев - струсил, спрятался в санатории Форос, во всем советовался с женой Раисой,
топчась на Знаке партнерских Весов и потерял не только пост президента, Небо у него забрало
жену, дабы заставить быть самостоятельным.

В те времена в Англии многие родовитые дворяне из-за бедности ехали за рубеж, особенно в
Индию. Где еще мог заработать денег офицер? На войне. Кроме того, Солнце (Я) в Стрельце
(далекое зарубежье) в гороскопе Черчилля само по себе подразумевает интерес и
самореализацию в зарубежье.

Тем более, что багажом Уинстона стали: скудное наследство от отца и расточительная мать,
скромный доход младшего лейтенанта и желание жить не хуже других офицеров, а также, как
выяснилось позже, выдающийся литературный талант (Солнце-личность и Венера-Малое Добро
у него стоят в Знаке божественного Стрельца. А оппозиция Нептуна (вдохновение) и Юпитера-
Большое Счастье (литература) дали разность потенциалов для развития таланта. Скрупулезная
Луна (комфорт) в трудолюбивой Деве помогла ему тщательно вылизывать свои произведения -  
Черчилль всегда вычитывал свои гранки. В публикации его первой книги «История
Малакандского полевого корпуса» («The Story of the Malakand Field Force» было допущено 200
ошибок).  

Эта книга была написана в 1897 г. и вышла в 1898 г. Подзаголовок этой книги: «Эпизод
пограничной войны» — дает исчерпывающую характеристику ее содержания. Регулярные
пограничные войны были типичным явлением в Индии второй половины XIX в. Их целью, как
сказано в послании правительства Индии государственному секретарю (№ 49 за 1879 г.), было
«предотвратить любой ценой установление в приграничных районах политического влияния
любой другой державы». Державами, которых более всего опасались, были Россия и
Афганистан. Следствием этих войн было продвижение границ британских владений к границам
Афганистана. «Политика продвижения вперед», как ее называли, имела противников среди
либералов, сторонников Гладстоуна, и колебания британской политики, определявшиеся тем,
какая из партий в данный момент стояла у власти, отрицательно сказывались на результатах
военных экспедиций, которые сперва санкционировались, а затем отзывались. Экспедиция сэра
Биндона Блада против племен долины Свата, так живо описанная сэром Уинстоном, была одной
из тех, которую успешно довели до конца.

Потом Уинстон писал матери: «Чем дольше я служу, тем больше мне нравится служить, но тем
больше я убеждаюсь в том, что это не для меня».  Откуда такая прозорливость у офицера?
(Нептун в соединении с Северным Лунным Узлов в Овне– интуиция, Нептун еще и Планета
Пацифизма – военная служба не приветствуется. А прозрения дает квадрат Урана на Меркурий)

Единственное, что его тогда волновало, это отсутствие больших войн, на которых он мог бы
себя проявить (его Марс жаждал реализации).

За неимением большой войны пришлось довольствоваться малой.  И Черчилль имел мужество
довериться судьбе (именно мужество и требуется при направлении эволюционного развития на
эгоцентричный Знак Овна).  И это Черчилль сам подчеркивал: «Мания величия – это
единственная форма здравомыслия. Разумеется, я эгоист. А иначе разве чего-нибудь
добьёшься?»

Его молодость овеяна славой военных приключений на трех континентах. Приключений, по
которым можно снимать сериалы не хуже подвигов Индианы Джонса.
Вступив на нижнюю ступеньку своей карьерной лестницы, Черчилль прекрасно понимал, что
хроническая нехватка денег ничего хорошего не сулит. Но кроме упрямства у нашего героя был
интеллект, проницательность, талант (Нептун в соединении с Северным Лунным Узлом),
креативность (Уран в тригоне на Солнце) и Уинстон сразу понял, как обратить на себя
внимание.

Свой первый отпуск, предоставленный ему в том же 1895 году, Уинстон решил провести на
Кубе, где испанский маршал Кампо подавлял восстание местного населения, принявшее
характер партизанской войны и, соответственно, понюхать пороху.

Получив отпуск на пять месяцев, Уинстон со своим товарищем лейтенантом Бэрнсом отправился
воевать, получив разрешение испанского правительства. Через несколько месяцев в «Дейли
телеграф» были опубликованы пять первых корреспонденций, написанных еще никому не
известным репортером-любителем Уинстоном Черчиллем.

Он писал: «Здесь шла реальная война. Здесь всегда могло что-нибудь случиться, и я мог
оставить здесь свои кости».

За свои успехи Уинстон был награжден испанским правительством медалью «Красный крест».
На Кубе, кроме наград и литературной известности Уинстон на всю жизнь приобрёл две
привычки: к сиесте и страсть курения кубинских сигар.

В 1896 г его полк был направлен в Индию в Бангалор, в 1897 г для участия в подавлении
восстания пуштунских племён в горной области Малаканд, где Черчилль проявил отменную
храбрость.  Он писал матери: «Я стремлюсь к репутации храбреца больше, чем к чему-либо ещё
в этом мире». И это тоже шло ему в зачет свыше! Так он набирал мистические баллы для зачета
на кармических экзаменах…
В то же время, стоит отметить важные качества Черчилля, как критичность и аналитичность,
умение личностно подняться над моментом, что не раз потом ему помогало понять и предвидеть
суть очередного политического события, сфокусировав это в афоризме: «Учите историю, учите
историю. В истории находятся все тайны политической прозорливости».   

В письме бабушке, герцогине Мальборо, он критикует обе стороны за жестокость, а саму
кампанию за бессмысленность:

«Люди из [пуштунских] племён пытают раненых и уродуют убитых. Солдаты никогда не
оставляют в живых противников, попавших в их руки — раненых или нет. Полевые госпитали и
конвои с больными служат для врага особыми целями, мы разрушаем резервуары, которые
являются единственным источником [воды] летом и применяем против них пули — новые пули
«Дум-дум» … разрушительный эффект которых просто ужасен. Это разорительно финансово,
безнравственно морально, под вопросом с военной точки зрения и грубый политический
промах» (The tribesman torture wounded and mutilate dead. The troops never spare a single man
who falls into their hands — whether he be wounded or not. The field hospitals and sick convoys are
the especial targets for the enemy and we destroy the tanks by which alone [water] for the summer
can be obtained — and employ against them a bullet — the new Dum—Dum bullet ... the shattering
effects of which are simply appalling. Financially it is ruinous. Morally it is wicked. Military it is an open
question and politically it is a blunder)

И Черчилль впоследствии резюмирует: «Великая реформа произошла бы в политике, если бы
мудрость стала распространяться так же легко и быстро, как глупость».

Тем временем у Дженни Черчилль в далекой Англии наступает затишье в ее бурной личной
жизни. В 1899—1900 гг., и дабы занять себя, Дженни воскресила свое старое занятие изданием
роскошного журнала «The Anglo-Saxon Review».  В этот период Дженни сближается с сыном, и
они вместе борются с финансовыми трудностями: «мы трудились теперь вместе, на равных,
скорее, как брат и сестра, а не как мать и сын», напишет он позже.

А ведь еще в школе   Уинстон писал ей бесчисленные письма, умоляя его навестить, что она
делала достаточно редко… Но, после того, как сын вырос и появились первые плоды на его
древе, они с матерью стали крепкими друзьями и сильными союзниками, и Уинстон указывал,
что Дженни для него, более чем мать или сестра — политический ментор. «Это была принцесса,
фея. Она сверкала и излучала свет подобно звезде».

Узнав о пристрастии Уинстона к литературной деятельности, мать посылает ему книги
Шекспира, Шопенгауэра, Маколея, пьесы Шоу — и стенограммы парламентских выступлений.  

Черчилль все читает запоем, часами корпит над собственными репортажами: «Я читаю или для
удовольствия, или ради пользы».  Перечитывая его письма, мать убеждается, что у юноши
вырабатывается прекрасный литературный стиль (один из многих талантов Солнца в Стрельце -
литература) … Вскоре выходит первая книга Черчилля, состоящая из его статей. Гонорар за нее
составляет триста фунтов, что в двадцать раз превышает месячное жалованье лейтенанта! Так
Небо простимулировало результат и мотивировало желание писать - пряником.

Вот как живописал Черчилль о своем литературном творчестве: «Писать книгу – приключение.
Вначале это игрушка и забава, затем она становится любовницей, затем – хозяйкой, затем –
тираном. Последняя фраза – когда готов уже смириться со своим рабством, но ты
приканчиваешь это чудище и швыряешь его публике!»

После Малаканда, Черчилль пожелал освещать подавление махдистского восстания в Судане в
качестве военного корреспондента. Это желание не было принято и понято командованием (кто
же любит писак-журналистов там, где льется кровь и не до благородства?! Кто хочет получить
потом клеймо в истории на всю жизнь в виде отчета, репортажа, книги? Как сказал мне один
участник войны: «Никто и никогда не узнает всю правду о войне, не побывав на ней!»).
Черчилль лично пишет премьер-министру, лорду Солсбери, честно признаваясь, что мотивами
поездки являются не только желание осветить исторический момент, но и возможность извлечь
финансовую выгоду от издания книги. Все-таки первый гонорар после публикации первой книги
оставил прекрасную память в дырявых карманах Черчилля!  В результате его назначили на
сверхштатную должность лейтенанта. Но не бывает добра без худа, если перефразировать
известную поговорку -  в приказе о назначении было отмечено, что в случае ранения или смерти
он не может рассчитывать на выплаты из фондов военного министерства.

В Судане, проявив отменную храбрость, Черчилль остался верен своему литературному стилю,
критикуя командующего английскими войсками Китченера за жестокое обращение с пленными и
ранеными и за неуважение к местным обычаям: «Он великий генерал, но никто ещё не обвинял
его в том, что он великий джентльмен!» — сказал про него Черчилль и эта меткая
характеристика стала достоянием гласности. Но кто любит критику в империи? Даже если
критика и была во многом справедливой, общественная реакция на неё была неоднозначной,
позиция публициста и обличителя плохо совмещалась со служебным долгом сверхштатного
младшего офицера на птичьих правах. Обывателю всегда нравится прирост его страны
территориями любыми путями и будь то: «Судан наш», или «Индия наш» - суть реакции
обывателя одна, даже если он из своей деревни и не собирается высовывать нос…

Следует понимать, что Британия была империей, владеющей многими колониями. Она внедряла
в них свою культуру, порядок, обычаи, язык, что мы видим в распространении ее культуры и
английского языка в мире. Но разница между завоевателями и покоренными народами часто
была существенной в уровне жизни, культуре, достижениях… Все это рождало соответствующее
отношение со стороны завоевателей-англичан от высокомерия до чувства превосходства белой
расы над другими расами… Это же вдалбливалось и английским офицерам, продуктам той
эпохи. И мы видим, что Черчилль это понимал… Но сбросить старую кожу всегда трудно! А
тогда он писал: «Индия — это не страна, это географический термин. Называть Индию "нацией"
все равно, что называть "нацией" экватор»

Черчилль был английским офицером, продуктом своего времени и ему прошлось пройти долгий
путь культурного   и духовного роста, и свою эволюцию он резюмировал так: «Молодость – за
свободу и реформы, зрелость – за разумный компромисс, старость – за стабильность и покой» и
«Глуп тот человек, который никогда не меняет своего мнения».

После окончания кампании Черчилль возвращается в Индию и в марте 1899 года он выходит в
отставку. К моменту отставки Черчилль приобрёл в определённых кругах известность как
журналист, а его книга о суданской кампании «Война на реке» (The River War) стала
бестселлером, что тоже существенно упрочило его финансовое положение.  Эта книга была
впервые издана в двух томах в 1899 г. и была представлена, как «повествование о повторном
завоевании Судана», однако ее содержание выходит за пределы этой узкой темы. Это первый
большой исторический труд автора, который содержит очерк истории Судана и его народа;
описывает упадок страны в период малоэффективного египетского управления, возвышение
Махди, с точки зрения Черчилля, ставшего отцом арабского национализма; убийство генерала
Гордона и тот невероятный фанатичный режим, сопровождавшийся грабежами и походами за
рабами, который стал известен под именем «Империи дервишей». Кульминацией этой зловещей
и драматической истории является описание повторного завоевания Судана объединенной
англо-египетской армией под командованием сирдара, генерала сэра Герберта, впоследствии
лорда Китчинера. Книга эта долгое время пользовалась популярностью и много раз
переиздавалась.

В июле 1899 года Черчилль предпринял попытку баллотироваться в парламент от
Консервативной партии от Олдема. Увы, безуспешную… (Транзитное и натальное Солнца
(личность) в его гороскопе в это время поражены разрушительным тау-квадратом к
эволюционным Лунным Узлам, Плутоном, и находилось в осаде меж двух тяжких Планет:
Ураном и Сатурном, что говорит запрете на самореализацию личных амбиций – для Неба
Черчилль еще не созрел к этому времени. Об этом же говорят и его другие карты, в т.ч.
дирекции).

Когда к осени 1899 года резко обострились отношения Англии с бурскими республиками, 14
октября, через два дня после начала войны, Черчилль отбыл в Южную Африку в качестве
военного корреспондента газеты «Дейли Мейл».
Уже 15 ноября Черчилль отправился в рекогносцировочный рейд на бронепоезде, который был
уничтожен бурами. Командир бронепоезда капитан Холдейн, отправив тяжелораненных в тыл на
уцелевшем паровозе, после боя был взят в плен превосходящими силами буров вместе с
уцелевшими солдатами. Черчилль пытался бежать, но был задержан кавалеристами буров, а те,
узнав, что к ним в плен попал сын лорда и журналист, пощадили его и поместили в тюрьму.

Но плен был не для Черчилля!

В первый же день Черчилль изучив периметр лагеря, расположение постов, смену часовых и
примыкающую окружающую местность,  12 декабря совершил дерзкий побег.  Но сбежать еще
полдела! Вокруг лежала вражеская страна и надо было не попасться в руки буров, которые
установили награду за его голову в 25 фунтов. Потом были долгий трехсоткилометровый путь
по вражеской территории и поездка на поезде, на который Уинстону чудом удалось вскочить на
ходу…
Когда он добрался до Уитбанка, Судьба с помощью соотечественника англичанина, горного
инженера Дениэла Дюснэпа, (Daniel Dewsnap) в течение нескольких дней прятала Черчилля в
шахте, а затем благословила Дюснэпа помочь Уинстону тайно переправиться на поезде через
линию фронта.

А за это время англичане неоднократно были биты бурами в сражениях и образ героя был
нужен Англии, как воздух!

Потому очень важно оказаться во времени в нужной точке истории для зачатии плода будущих
успехов! А его Уран во Льве (не ждали?) в тригоне на Солнце (личность) всегда готов
подбросить удачу, главное успеть ее ухватить!

Его и встретили, как героя, когда он добрался до английских постов.

Итак, побег из плена сделал Черчилля знаменитым, он получил несколько предложений
баллотироваться в парламент, но предпочёл остаться в действующей армии в качестве спецкора
«Морнинг Пост», храня горький привкус поражения на выборах и чувствуя преждевременность
такого шага. За мужество, проявленное в ходе сражений, генерал Гамильтон представил его к
Кресту Виктории, но хода это представление не получило, поскольку Черчилль к тому времени
подал в отставку.

К моменту отставки Черчилль уже был известен, как журналист и писатель.

Но в Англии молодого человека ждал еще один сюрприз — в лице отчима, который оказался
старше Уинстона… всего на две недели с хвостиком! Дженни, после смерти мужа Рэндольфа, в
свои сорок шесть встретила капитана Шотландской гвардии Джорджа Корнуоллиса Уэста,
которому исполнилось двадцать шесть; в гвардейском полку он выделялся статью, красотой и…
редким отсутствием сообразительности. Новый муж матери Уинстона был беден, как церковная
мышь, т.к. отец лишил его наследства из-за этого брака; к тому же, Дженни теряла титул и 12-
летнюю супружескую жизнь будут омрачать финансовые трудности, но она ни о чем не жалела.
Ведь самый прекрасный титул – это быть любимой!
До встречи с сыном Дженни получила известность благодаря своим трудам по снаряжению
госпиталя-корабля для пострадавших на Англо-бурской войне, где в это время находится
Уинстон.

Интересно, что в последний раз бывшая леди Черчилль вышла замуж 1 июня 1918 г. в
шестьдесят три, — а ее очередной муж, красивый и неглупый колониальный чиновник Монтегю
Фиппен Порч (1877—1964), член Британской Гражданской службы в Нигерии, оказался на три
года моложе Уинстона!

Дженни говорила, что её «ее второй брак был романтичным, но не удачным, а третий удачным,
но не романтичным».

Несмотря на смерть первого мужа Рэндольфа и её повторные браки, Дженни предпочитала
именоваться «леди Рэндольф Черчилль», хотя этот титул уже официально ей не принадлежал.
Тем не менее, её право на него никто не оспаривал. В эти годы она оказывала активную и
чрезвычайно полезную поддержку политической карьере своего сына Уинстона, обратив в его
пользу все навыки, заработанные во время работы с Рэндольфом.

Для обоих своих молодых мужей она этого делать не стала.

К 1900 году на счету Черчилля были четыре полноценные книги и множество статей в самых
престижных периодических изданиях Великобритании и США. Такая высокая продуктивность и
умение правильно строить отношения с редакторами и издателями позволила Черчиллю вести
соответствующий его устремлениям образ жизни, содержать мать и родовое имение. (Небо
никогда не дает неразрешимых задач, а если ставит трудные задачи – это только доверие к
человеку, потому и энергию для преодоления дает с перехлестом. Эту энергию в гороскопе
Черчилля дает стихия огня, превышающая норму почти в два раза. Второй полноценной стихией
его гороскопа была стихия воздуха – интеллект, которым он умел пользоваться во благо).

..............................................СЕР ВІНСТОН ЛЕОНАРД СПЕНСЕР-ЧЕРЧІЛЛЬ. 1 частина
нотатки астропсихолога  (автор буде вдячний за удосконалення перекладу).

Добре знаючи історію, я завжди цікавився великими особистостями. Мене мало цікавили
диктатори - сміття історії, мене завжди цікавили творчі особистості, лідери-творці, генії-двигуни
еволюції та прогресу соціуму, витоки духотворного таланту. Мало мати талант - треба вміти його
реалізувати! Мої знання астропсихології дозволяють отримати відповідь на такі питання, щоб в
подальшому підказувати людям шляху ефективної самореалізації.

Серед великих людей ХХ століття вирізняється постать сера Уїнстона Леонарда Спенсера-
Черчілля: прем'єра-міністра Великобританії в 1940-1945 і 1951-1955 роках; військового
(полковник), журналіста, письменника, автора шеститомного праці «Друга світова війна» (1948-
1954), чотиритомній «Історії англомовних народів» (1956-58) і ін; почесного члена Британської
академії (1952); володаря нагород: орден Підв'язки (1953), премії Карла Великого (1965), звання
почесного громадянина США (1963) і почесних ступенів більше двадцяти університетів світу,
лауреата Нобелівської премії з літератури (1953).

За даними опитування, проведеного в 2002 році Бі-бі-сі, Черчілль був названий найвидатнішим
британцем в історії Великобританії.

Великі йдуть, залишивши нам результати своїх звершень і відлуння мудрих висловів: «Ми живемо
в епоху великих подій і маленьких людей» - Черчілль залишив нам чимало рядків в Книзі Долі.
Завдяки моїм британським друзям Тетяні і Алану Купер, котрі як і я, пристрасно люблять історію
Англії, ми чимало поїздили по країні, її історичних місцях. Одна з поїздок була у Чартвелл,
маєток, де жив Уїнстон протягом 40 років. Там я відчув ауру титану ХХ століття, доторкнувся
душею до його дому, книгам, картинам ... Минув час і у мене виникло бажання поділитися своїми
відчуттями і думками з вами, шановні читачі. Моєю метою є показати образ Черчілля, як людини,
політика, вченого, сім'янина.

Описуючи Черчілля, я дозволю собі додатково ілюструвати його особистість мінімумом
астропсіхологіческіх пояснень. Справа в тому, що багато речей у житті, поведінку, долю Черчілля
дуже непросто пояснити на земному матеріальному рівні. У долі великих дуже багато містики.
Нехай вас не лякає цей термін. Містика перекладається з грецької, як таємний, прихований ... Її
суть розкрив філософ Н. А. Бердяєв:

«Містика є реалізм, відчуття реальностей, злиття з реальностями; раціоналістичний же позитивізм
- є ілюзіонізм, втрата відчуття реальностей, розрив між реальностями світу ».

Англійський мислитель Г.К. Честертон так позначив покликання містики: «Справжні містики не
ховають таємниць, а відкривають їх». Ось я і спробую відкрити містику особистості Черчілля.
Не секрет, що політиків багато, а успішних набагато менше ...

Ось це вже містика.

Крім того, політика сама по собі не любить гласності, за винятком її фінального результату, 95%
роботи політиків проводиться таємно, вона містична ... Ось що говорив Черчилль про політику:
«Політика майже так само захоплююча, як війна. І так само небезпечна. На війні вас можуть
убити лише одного разу, в політиці - багаторазово»

Щоб зрозуміти особистість - треба вникнути в їі біографію. Йому випала нелегка доля
реформатора старіючої імперії, борця не на життя, а на смерть за Батьківщину, її захисника,
Янгола-Охоронця у критичний момент історії Англії та світу.

Я далекий від думки, що все вирішує гороскоп - карта енергетичної взаємодії внутрішнього світу
особистості з навколишнім світом.

Чималу роль в самореалізації грає фундамент - генетика, якість освіти, культура, соціальне
середовище самореалізації, виклики часу і позитивна чи негативна Карма Рода, яка може
подарувати крила нащадку, але ж вона може бути й гирею на ногах ... Слово Карма - це сума
вчинків, які переходять в якість. По суті, це закон причини і наслідків. Карма - це закон вищої
космічної справедливості. Зірки схиляють м'яко, жорстко діє Карма відповідно до обраного
шляхом.

І ось тут вже напрошується головний висновок: ті, хто зумів знайти вказаний Небом еволюційний
шлях, вже знаходяться на правильному шляху та й у сприятливому середовищі самореалізації.
Бо ніколи не буде вітатися слон у порцеляновій крамниці Небес. Завдання людини максимально
гармонійно вписатися в цей божий порядок, не порушуючи його баланс. В іншому випадку - це
деструктивний шлях в нікуди. Ось тут на людину і його Рід обрушується вся жорсткість Карми.
Господь "віддасть кожному по справах його" (Матф.16: 27 »- сказано в писанні.

На мою думку, великі народжуються на зламі епох, коли на різниці потенціалів проскакує іскра
розряду геніальності, як рука Бога, подана людству у мить переходу в іншу якість над прірвою
минулих помилок в конфлікті поколінь. Гороскоп Черчілля має велику різницю потенціалів через
безліч напружених аспектів.

Але все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.

Саме в напружених аспектах прихована найпотужніша сила розряду енергії. Одна людина може
приборкати її, не впадає у відчай при невдачах, а інша - ламається ... Тому сказано в Біблії, що
смуток відноситься до смертних гріхів.

Отже, для початку, заглянемо в корені роду.

Уїнстон Черчілль, народившись 30 листопада 1874 в Бленеймському палаці, родовому маєтку
герцогів Мальборо, в в гілці сім'ї Спенсер, вже отримав високий родової потенціал.

Які ж були його коріння: предки, батьки?

Засновником роду був Джон Черчилль, 1-й герцог Мальборо (John Churchill, 1st duke of
Marlborough) - англійський військовий і державний діяч, який відзначився під час Війни за
іспанську спадщину. Генерал-капітан (Captain-General) (1702-1711, 1714-1717), генералісимус,
що має репутацію самого видатного англійського полководця в історії. За свої заслуги був
нагороджений титулами графа, а потім 1-го герцога Мальборо.

Батька Вінстона Черчілля, лорда Рендольфа Генрі Спенсера Черчілль, третього сина 7-го герцога
Мальборо, називали кращим з молодих англійських політиків. Він був депутатом Палати громад
від Консервативної партії, займав посаду Канцлера казначейства.

Мати майбутнього прем'єра, Дженні Джером (Jennie Jerome), дочка американського мільйонера,
вважали першою красунею в Британії; дядько Вінстона був п'ятим за знатності з десяти
англійських герцогів. Вони мали розкішний маєток, породисті коні; давали відмінні прийоми ...
Батьки Уїнстона, Рендольф і Дженні познайомилися під час королівської регати в Каус в серпні
1873 року і між ними стрімко спалахнула пристрасть - про заручини було оголошено через три
дні.

Незважаючи на активне невдоволення герцога Мальборо, який не схвалював американської
нареченої для свого сина: «ти вибрав її без властивої тобі розсудливості», «ти сам розумієш, що
для нас дещо принизливо розглядати можливість подібної спорідненості», наречений і наречена
наполягали на своєму. Герцог заборонив синові одружуватися, поки той не отримає місця в
парламенті, але Рендольф несподівано виграв вибори. Доля йому допомогла, а хтось скаже: збіг.
Тоді я озвучу саркастичний афоризм медиків: «Здорових немає, є недообстежені!» В астрології
це звучить так: «Випадковості немає. Є невивчені закономірності! »Підтвердженням цієї максими
послужило те, що кандидатура Дженні отримала несподівану підтримку принца Уельського, який
після своєї подорожі в США став про неї високої думки (як він потім через багато років говорив
Вінстону:« Якби не було мене, ви б не з'явились на світ »). Тобто ми бачимо благовоління долі
вже в такої допомозі Небес ще до народження Уїнстона ...

Але і в останній момент весілля мало не було скасована - британські родичі жениха різко
заперечували проти незвичайного побажання батька нареченої, котре складалося в тому, що
капітал Дженні буде незалежним від чоловіка. У підсумку молоде подружжя отримало 3600 фунтів
на рік, з них 2500 гарантував батько нареченої, він же й оплатив борги Рендольфа у 2000 фунтів.
Нарешті, 15 квітня 1874 р весілля відбулося в Британському посольстві в Парижі. У цьому шлюбі
Дженні Джером отримала титул леді Рендольф Черчилль.

Повернувшись до Лондона, Черчілль оселилися на Керзон-стріт, потім перебралися в більш
просторий будинок на Чарлз-стрит. Подружжя влаштовували чудові прийоми, на яких бував, і
принц Уельський, стали помітними фігурами в світському суспільстві британської столиці.
Черчіллі зажили на широку ногу і незабаром залізли в борги.

Велика частина доходів сім'ї йшла на утримання маєтку, міських будинків, ста коней і півтори
сотні слуг, - а американський татко-мільйонер, на жаль подружжя, збанкрутував відразу ж після
їх медового місяця.

Так, гроші - не генетика! Гроші можна втратити або розбагатіти в одну мить, а на знищення
генетики треба покласти більше зусиль, наприклад, як в СРСР в 1917, 1933 - 37 р.р. НКВД
знищувало дворян, інтелігенцію ... Але щоб виростити, удосконалювати, розвивати генетичні
напрацювання - потрібні століття! Це не дерево виростити ... Крім того, генетика примхлива
особа, може сфокусувати всі таланти і напрацювання в одній особистості, або розмазати їх
тонким шаром по родовому порцеляну...

Уїнстон народився в 1874 році, всього через кілька місяців після весілля своїх батьків. Одного
разу в середині званого вечора леді Черчілль несподівано відчула себе погано; її ледве встигли
привести в дамську роздягальню, де на купах пальто, капелюхів і горжеток, з'явився на світло
рудий карапуз з тупим і злегка кирпатим носом, цим нагадуючи предків з роду Мальборо. Йому
дали ім'я Уїнстон Леонард Спенсер Черчілль. У гороскопі Черчілля гучно підкреслена знатність
роду: Вінценосний Юпітер в з'єднанні з Південним Місячним Вузлом у Знаку Терезів в основі
гороскопу сурмить про це в золоті труби.

При відвідуванні замку Мальборо мені вдалося побачити дбайливо збережену маленьку сорочечку
Черчілля та його вельми скромну кімнату.

Появу у світ маленького Вінстона переполохало усю титуловану рідню.

Ще б пак! Адже у старшого брата сера Рендольфа, маркіза Блендфорд, майбутнього восьмого
герцога Мальборо, був тільки один син. Це означало, якщо з єдиним сином Блендфорд що-
небудь трапиться, титул і володіння герцогів Мальборо перейдуть у спадок до Уінстона
Черчилля!

Додам, що я ще не бачив замку розкішнішого, ніж Мальборо, так що переполох зрозумілий - таку
красу і розкіш рідня не хотіла втрачати! Навіть королівські палаци поступаються палацу
Мальборо.

Цілі двадцять років дамоклів меч втрати спадщини висів над переполоханою ріднею - Уїнстон не
втрачав права стати спадкоємцем титулу і родового маєтку! Але одного разу син Блендфорд,
вже ставши дев'ятим герцогом Мальборо, одружився на 18-річній міс Вандербільт, донці відомого
американського мільярдера, продовживши нову традицію брати в дружини багатих американок.
Гроші - переконливий аргумент для шлюбу, а величезні гроші - абсолютний аргумент!

Є у коханні у житті погана дуже примха:
Його не купиш! Продаси - доволі стрімко ...

Після шлюбу бабуся її чоловіка і Вінстона Черчілля ультимативно заявила американці:
«Вашим головним обов'язком тепер є народження дитини. І це повинен бути син, бо було б
нестерпно, якби недоносок Уїнстон успадкував титул герцога!»

І нова герцогиня успішно народила, і «недоносок» втратив право будь-коли успадкувати
заповітний титул ...

Але що не робиться - все на краще! Саме тоді з'являється мотивація! І вираз «гарний художник -
голодний художник» має ряд життєвих доказів в історії, як це не гірко усвідомлювати! Хто знає,
як би склалася доля Вінстона, якби він був ситий і перенасичений? Не кожному принцу вдається
стати Буддою, не кожному! Тому Доля неодноразово випробовує на міцність свого підопічного
негараздами перед тим, як вручити тяжку ношу відповідального дару!

Але й і питають з них - ще більше! Чим ти вищий - тим дужче на голову тисне небо!
Але чи багато хто про це пам'ятає, спіймавши зірку марнославства? А люди з гармонійними
гороскопами не дуже-то і мотивовані - у них і так все непогано, адже краще - ворог хорошого, і
брат Манілова!

Оскільки Рендольф, батько Вінстона, був цілком поглинений політичною кар'єрою, а мама була
зайнята світським життям - батьки мало приділяли уваги вихованню сина, переклавши турботи
на няню Елізабет Енн Еверест (Elizabeth Anne Everest), віддавши восьмирічного Вінстона у
підготовчу школу. Вже там проявився непокірний характер нашого героя, Вінстон далеко не був
бездарним, але відрізнявся непробивною впертістю (про це говорить незламний сталевий лом
Планети Сатурн (принципи) в екзальтації у Знаку волелюбного Водолія) і він вивчав лише ті
предмети, які йому подобалися (на проблеми з навчанням в гороскопі Черчілля вказує Меркурій
(інтелект, інформація, мова) в отруйно-вулканічному Знаку Скорпіона уражений Плутоном в
Тельці, управителем Скорпіона і Ураном у Леві (норов). Недарма Вінстон мав в дитинстві дефекти
мови - шепелявив. А Плутон - цар підземного царства і управитель Скорпіона, копає глибоко,
але тільки вузько-цілеспрямовано, де цікаво!

Раніше, в гороскопі сина клієнта, я зіткнувся з точно такою ж проблемою, але заспокоїв
стривоженого батька, пояснивши, що його син не тупий, і не варто його ламати через коліно.
Плутон - Планета Космічного Рока і не підвладна впливу людини. Якщо Плутон сильно
проявлений в гороскопі - людину ведуть поза його волею у визначене Небом ... І син клієнта
згодом довів мою правоту, зайнявши гарне соціальне становище, завдяки глибоким знанням в
улюблених предметах, знайшовши свою соціальну нішу для застосування своїх талантів.
Тому для мене не загадка, чому Черчілль виділяв тільки цікаві для себе предмети, згодом
виблискуючи з історії, англійської мови, військовій тактиці та стратегії.

Але, так і не знайшовши підхід до цього характеру, в школі з Уїнстоном впадали у відчай
найдосвідченіші вчителі ...

Черчилль говорив про себе так: «Я завжди готовий вчитися, але мені не завжди подобається,
коли мене вчать» (нагадаю, в його гороскопі Меркурій (комунікація, учитель) уражений Плутоном
(інтеграція у колектив) і Ураном (конфліктний вищий інтелект), це дає не тільки труднощі в
навчанні і гострий язик, а й своє бачення цього процесу, що не вписується в стандарт. Але ж
Англія – Козеріг, мати порядку, стандарту, консерватизму! Таке у Козеріга не проходить, це ж як
їжака народити проти колючок! Для прикладу скажу, що я сам, маючи схоже планетарне
положення у своєму гороскопі, чимало настраждався в школі, не вписуючись в її стандарти). А як
роблять зі цвяхом, що стирчить з сидіння стільця і рве дупи вчителів? Цвях намагаються забити
по шляпку, по вуха назад! Відповідно, хлопця, як і всі попередні покоління його предків у
шкільну пору, жорстоко карали, - а вельми зайняті собою предки згадували про нього час від
часу.

Пізніше Черчілль резюмував шкільні роки: «Школа не має нічого спільного з освітою. Це інститут
контролю, де дітям прищеплюють основні навички гуртожитку. Шкільні вчителі володіють
владою, про яку прем'єр-міністри можуть тільки мріяти!»

«Але дитина - це чужа душа віддана батькам на виховання», - говорить буддійська мудрість. І
няня, дізнавшись про екзекуції, повідомила батькам і Вінстона перевели в іншу школу (Harrow
School).
Коли злі язики кажуть, що Добро карається - це логічна помилка, прагнучих винагороди у
відповідь. Добро неможливо роздати, добро завжди повертається, якщо воно безкорисливо!
Інакше це прагматизм, який нічого не має спільного з добром. Добро, в розрахунку отримати
дивіденди - угода, яка з Небом не проходить!

Няня щиро любила свого вихованця, і Черчілль у відповідь палко любив бабусю до самої її
смерті. Згодом, коли він уже став великим державним діячем, портрет няні завжди красувався у
нього в кабінеті! Багатьом би нашим правителям не завадило б мати такий портрет в кабінетах!
На жаль, вішають інші портрети ... Про це навіть в СРСР сміялися в анекдоті про інтелігента
викликаного на допит в КГБЕ, який запитав слідчого:

- А чому у вас в кабінеті висить портрет О.С. Пушкіна?
І отримав відповідь, загнав інтелігента в ментальний глухий кут:
- Ну як же! Це ж Пушкін першим сказав: «Душі прекрасні пориви!»

Як показує історія, багато сильних особистостей не вписуються у соціум, за що середовище
мстить їм максимальної агресією. Це підтверджує атестація Вінстона з поведінки, наче поведінка -
це інтелект! Інтелект - це результативна нестандартність мислення! На жаль, атестація Вінстона
свідчила:

«Кількість учнів в класі 13. Місце 13-е»

Його відправили до військового училища Сендхерст.

«Говорили, - пише Черчілль у своїх спогадах, - якщо ти не круглий ідіот, то не можеш не
потрапити в армію» (в гороскопі Черчилля ми бачимо, що Марс - Планета війни і військових, що
стоїть в Знаку Терезів, світу і дипломатії, надзвичайно слабкий. А ось те, що Марс в його
гороскопі гармонійний, без уражень, допомогло все ж таки вступити до військового училища.
Гармонійність Марса в подальшому його і рятувала від поранень і смерті на війні. Так Доля його
закаляла, адже Черчілль прийшов в цей світ з базою мирних Терезів (Південний Місячний Вузол в
Терезах), а йому судилося стати Овном (Північний Місячний Вузол в Овні), яким керує той же
войовничий Марс. А як відомо астрологам, туди, куди ведуть - захований величезний приз Долі і
якщо людина слідує еволюційному напрямку шляху свого розвитку - він буде заохочуватися
Долею! Звідти і вираз: «Все, що не робиться - на краще!» Ось і друга причина чому Черчілль
залишився живий на війні). Напрямок реалізації було вибрано Вінстоном правильно!
Гороскоп побудований так, що ви можете витрачати життя на немислимі візерунки свого шляху,
головна заборона для всіх єдина - не можна рухатися всупереч накресленому індивідуальному
еволюційному шляху розвитку! А ось різниця в реалізації в такому випадку - істотна. При
кар'єрному напрямку ви можете стати головним дворецьким через те, що виписуючи кренделі в
шляху, втратили час, і життя не вистачило для досягнення найвищої вершини, або прем'єр-
міністром тому, що вперто, не звертаючи, дерлися вгору не втрачаючи часу:

Не помогай, когда не прошен.
Не лезь советами к другим.
Не ставь плечо тому, кто брошен.
Не отводи беды чужим…

Увидев сломанные крылья,
скорее перья обойди,
чтобы чужой упырь бессилья
не присосался ко груди…

Не верь, дурак, в чужие слезы.
В чужой душе не шарь рукой.
Не тронь греха чужой занозы.
И под чужой судьбой не стой…

Пошли Шекспира: «или-или»…
Не бей в чужую Карму лбом затем,
(у Кармы нет альтернативы!),
чтоб не набить себе проблем.

Спасенье падших благодарно…
Но там укрыта злая суть
отягощенья личной Кармы,
когда чужой ровняешь путь…

Смири душевные порывы,
молись за тех, кто суть не зрит…
Нам не даны такие силы -
сменить Кармический Вердикт…

Чтоб горизонт мечты открылся,
не трать впустую время впредь…
Лети, пока с пути не сбился -
иначе, можешь не успеть!

Ось тут і відповідь в різниці самореалізації схожих гороскопів. Тобто свобода волевиявлення нам
дана тільки в рамках еволюції! Але зворотній шлях обкладений вовчими прапорцями при
деградації. Аж до того, що людей що йдуть у зворотному напрямку еволюції Небо може
«нахабно» висмикнути з життя в ім'я порятунку душі.

Тим не менш (через ураженість Меркурія і слабкого Марса), юнак двічі провалився на вступних
іспитах до військового училища.

Після другого провалу серце матері Дженні Джером не витримало і вона, при всій своїй
«переобтяженості», взяла участь у долі сина і передала його в розпорядження якогось капітана
Джеймса, який займався натаскуванням молодих людей, які не володіли достатніми здібностями і
знаннями, щоб скласти іспити у військове училище. Абсолютно точно знаючи всі питання, які
могли бути поставлені перед вступниками, Джеймс втовкмачував в дубові голови своїх
вихованців відповіді на ці питання.

І, нарешті, здійснилося! Вінстон Черчілль з третьої спроби склав іспити в Королівське військове
училище в Сандхерсті.

Після закінчення училища 20 лютого 1895 року йому було присвоєно чин молодшого лейтенанта.
Але в той рік, коли Уїнстон закінчує військове училище і отримує чин молодшого лейтенанта,
вмирають дві його близькі людини - улюблена няня і батько. (У 1898 році транзитний Сатурн,
Кармичний Суддя і Секвестр Життя проїхався потягом по натальномуі Сонцю Вінстона в його
гороскопі. Це був момент Карми дорослішання і безальтернативного вступу на шлях реалізації
життєвої програми на наступні 30 років. Та й шлях на Овна передбачає самостійність і
самодостатність, партнерів або не дають, або, у крайньому випадку, прибирають, щоб не на кого
було розраховувати. Прикладом цього є дві історичні особистості: Єльцин і Горбачов з
аналогічними еволюційними напрямками на Овна.

Єльцин, як баран на нові ворота, попер на танк в критичну хвилину і Доля його врятувала,
винагородивши постом президента Росії (ви ж пам'ятаєте, що в такому випадку дається
величезний пряник від Долі).

А Горбачов - злякався, сховався в санаторії Форос, у всьому радився з дружиною Раїсою,
тупцюючи на Знаку партнерських Терезів і втратив не тільки пост президента, Небо у нього
забрало дружину, щоб змусити бути самостійним.

Але повернемося до Англії. У ті часи в Англії багато родовитих дворян через бідність їхали за
кордон, особливо в Індію. Де ще міг заробити грошей офіцер? На війні. Крім того, Сонце (Я) в
Стрільці (далеке зарубіжжя) в гороскопі Черчілля саме по собі має на увазі інтерес і
самореалізацію у зарубіжжі.

Тим більше, що багажем Вінстона стали: убогий спадок від батька і марнотратна мати, скромний
статок молодшого лейтенанта і бажання жити не гірше за інших офіцерів, а також, як з'ясувалося
пізніше, видатний літературний талант (Сонце-особистість і Венера-Мале Добро у нього стоять в
Знаку божественного Стрільця. А опозиція Нептуна (натхнення) і Юпітера-Велике Щастя
(література) дали різницю потенціалів для розвитку таланту. Скрупульозний Місяць (комфорт) в
працьовитій Діві допомог йому ретельно вилизувати свої твори - Черчілль завжди вичитував свої
гранки. У публікації його першої книги «Історія Малакандского польового корпусу» ( «The Story
of the Malakand Field Force» було допущено 200 помилок).

Ця книга була написана в 1897 р і вийшла в 1898 р Підзаголовок цієї книги: «Епізод
прикордонної війни» - дає вичерпну характеристику її змісту. Регулярні прикордонні війни були
типовим явищем в Індії другої половини XIX ст. Їх метою, як сказано в посланні уряду Індії
державному секретарю (№ 49 за 1879 г.), було «запобігти у будь-яку ціну встановлення в
прикордонних районах політичного впливу будь-якої іншої держави». Державами, яких
найбільше побоювалися, були Росія і Афганістан. Наслідком цих війн було просування кордонів
британських володінь до кордонів Афганістану. «Політика просування вперед», як її називали,
мала противників серед лібералів, прихильників Гладстоуна, і коливання британської політики,
що визначалися тим, яка з партій в даний момент стояла при владі, негативно позначалися на
результатах військових експедицій, які спершу санкціонувалися, а потім відкликалися .
Експедиція сера Біндона Блада проти племен долини Свата, так жваво описана сером Вінстоном,
була однією з тих, яку успішно довели до кінця.

Потім Вінстон писав матері: «Чим довше я служу, тим більше мені подобається служити, але тим
більше я переконуюся в тому, що це не для мене». Звідки така прозорливість у офіцера? (Нептун
в з'єднанні з Північним Місячним Узлов в Овне- інтуїція, Нептун ще й Планета пацифізму -
військова служба не вітається. А болючість прозріння дає квадрат Урана (вищий інтелект) на
Меркурій (інформація)

Єдине, що його тоді хвилювало, це відсутність великих війн, на яких він міг би себе проявити
(його Марс жадав реалізації).

Через брак великої війни довелося задовольнятися малою. І Черчілль мав мужність довіритися
долі (саме мужність і потрібна при направленні еволюційного розвитку на егоцентричний Знак
Овна). І це Черчілль сам підкреслював: «Манія величі - це єдина форма розсудливості. Зрозуміло,
я егоїст. А інакше хіба чогось доб'єшся? »

Його молодість овіяна славою військових пригод на трьох континентах. Пригод, за якими можна
знімати серіали не гірше подвигів Індіани Джонса.

Вступивши на нижню сходинку своєї кар'єрної драбини, Черчілль прекрасно розумів, що
хронічна нестача грошей нічого доброго не обіцяє. Але крім впертості у нашого героя був
інтелект, проникливість, талант (Нептун в з'єднанні з Північним Місячним Вузлом), креативність
(Уран в у гармонічному аспекті тригона на Сонце) і Вінстон відразу зрозумів, як звернути на себе
увагу.

Свою перший відпустку, надану йому в тому ж 1895 році, Уїнстон вирішив провести на Кубі, де
іспанська маршал Кампо придушував повстання місцевого населення, яке прийняло характер
партизанської війни і, відповідно, понюхати пороху.
Отримавши відпустку на п'ять місяців, Уїнстон зі своїм товаришем лейтенантом Бернсом
відправився воювати, отримавши дозвіл іспанського уряду. Через кілька місяців в «Дейлі
телеграф» було опубліковано п'ять перших кореспонденцій, написаних ще нікому не відомим
репортером-любителем Уїнстоном Черчиллем.

Він писав: «Тут йшла реальна війна. Тут завжди могло щось трапитись, і я міг залишити тут свої
кістки».

За свої успіхи Уїнстон був нагороджений іспанським урядом медаллю «Червоний хрест». На Кубі,
крім нагород та літературної популярності Уїнстон на все життя придбав дві звички: до сієсти і
пристрасть паління кубинських сигар.

У 1896 р його полк був направлений в Індію в Бангалор, в 1897 р для участі в придушенні
повстання пуштунських племен в гірській області Малаканд, де Черчілль виявив відмінну
хоробрість. Він писав матері: «Я прагну до репутації сміливця більше, ніж до будь-чого ще в
цьому світі». І це теж йшло йому в залік Небом! Так він набирав містичні бали для заліку на
кармічних іспитах...

У той же час, варто відзначити важливі якості Черчілля, як критичність і аналітичність, уміння
особисто піднятися над моментом, що не раз потім йому допомагало зрозуміти і передбачити
суть чергового політичної події, сфокусувавши це в афоризмі: «Вчіть історію, вчіть історію. В
історії знаходяться всі таємниці політичної прозорливості ».

У листі бабусі, герцогині Мальборо, він критикує обидві сторони за жорстокість, а саму кампанію
за безглуздість:

«Люди з [пуштунських] племен катують поранених і спотворюють убитих. Солдати ніколи не
залишають в живих противників, які потрапили в їх руки - поранених чи ні. Польові шпиталі і
конвої з хворими служать для ворога особливими цілями, ми руйнуємо резервуари, які є єдиним
джерелом [води] влітку і застосовуємо проти них кулі - нові кулі «Дум-дум» ... руйнівний ефект
яких просто жахливий. Це руйнівно фінансово, аморально з військової точки зору і грубий
політичний промах »(The tribesman torture wounded and mutilate dead. The troops never spare a
single man who falls into their hands - whether he be wounded or not. The field hospitals and sick
convoys are the especial targets for the enemy and we destroy the tanks by which alone [water] for
the summer can be obtained - and employ against them a bullet - the new Dum-Dum bullet ... the
shattering effects of which are simply appalling. Financially it is ruinous. Morally it is wicked. Military it is
an open question and politically it is a blunder)

І Черчілль згодом резюмує: «Велика реформа відбулася б в політиці, якби мудрість стала
поширюватися так само легко і швидко, як дурість».

Тим часом у Дженні Черчілль в далекій Англії настає затишшя в її бурхливому особистому житті у
1899-1900 рр., і щоб зайняти себе, Дженні воскресила своє старе заняття виданням розкішного
журналу «The Anglo-Saxon Review». У цей період Дженні зближується з сином, і вони разом
борються з фінансовими труднощами: «ми працювали тепер разом, на рівних, швидше, як брат і
сестра, а не як мати і син», напише він пізніше.

Але ж ще в школі Вінстон писав їй незліченні листи, благаючи його відвідати, що вона робила
досить рідко ... Але, після того, як син виріс і з'явилися перші плоди на його дереві, вони з
матір'ю стали міцними друзями і сильними союзниками, і Вінстон вказував , що Дженні для нього,
більш ніж мати або сестра - політичний ментор. «Це була принцеса, фея. Вона виблискувала і
випромінювала світло подібно зірці».

Дізнавшись про пристрасть Вінстона до літературної діяльності, мати посилає йому книги
Шекспіра, Шопенгауера, Маколея, п'єси Шоу - і стенограми парламентських виступів.
Черчілль все читає запоєм, годинами працює над власними репортажами: «Я читаю або для
задоволення, або заради користі». Перечитуючи його листи, мати переконується, що у юнака
виробляється прекрасний літературний стиль (один з багатьох талантів Сонця в Стрільці -
література) ... Незабаром виходить перша книга Черчілля, що складається з його статей. Гонорар
за неї становить триста фунтів, що в двадцять разів перевищує місячне жалування лейтенанта!
Так Небо простимулювало результат і мотивувало бажання писати - пряником.

Ось як змальовував Черчілль про своїй літературній творчості: «Писати книгу - пригода.
Спочатку це іграшка і забава, потім вона стає коханкою, потім - господинею, потім - тираном.
Остання фаза - коли готовий вже змиритися зі своїм рабством, але ти прикінчуєш це чудовисько і
жбурляєш його публіці!»

Після Малаканд, Черчілль побажав висвітлювати придушення махдістского повстання в Судані в
якості військового кореспондента. Це бажання не було прийнято і зрозуміле командуванням (хто
ж любить писак-журналістів там, де ллється кров і не до шляхетності ?! Хто хоче отримати потім
клеймо в історії на все життя у вигляді звіту, репортажу, книги? Як сказав мені один учасник
війни : «Ніхто і ніколи не дізнається всю правду про війну, не побувавши на ній!»). Черчилль
особисто пише прем'єр-міністру, лорду Солсбері, де чесно признався, що мотивами поїздки є не
тільки бажання висвітлити історичний момент, але і можливість отримати фінансову вигоду від
видання книги. Все-таки перший гонорар після публікації першої книги залишив прекрасну
пам'ять в дірявих кишенях Черчілля! В результаті його призначили на понадштатну посаду
лейтенанта. Але не буває добра без худа, якщо перефразувати відому приказку - в наказі про
призначення було відзначено, що в разі поранення або смерті він не може розраховувати на
виплати з фондів військового міністерства.

У Судані, проявивши відмінну хоробрість, Черчілль залишився вірним своєму літературному
стилю, критикуючи командувача англійськими військами Кітченера за жорстоке поводження з
полоненими і пораненими і за неповагу до місцевих звичаїв: «Він великий генерал, але ніхто ще
не звинувачував його в тому, що він великий джентльмен! »- сказав про нього Черчилль і ця
влучна характеристика стала надбанням гласності. Але хто любить критику в імперії? Навіть якщо
критика і була багато в чому справедливою, громадська реакція на неї була неоднозначною,
позиція публіциста і викривача погано поєднувалася зі службовим обов'язком понадштатного
молодшого офіцера на пташиних правах. Обивателю завжди подобається приріст його країни
територіями будь-якими шляхами і будь то: «Судан наш», або «Індія наш» - суть реакції
обивателя одна, навіть якщо він зі свого села і не збирається висовувати носа ...

Слід розуміти, що Британія була імперією, яка володла багатьма колоніями. Вона впроваджувала
в них свою культуру, порядок, звичаї, мову, що ми бачимо в поширенні її культури та англійської
мови в світі. Але різниця між завойовниками і підкореними народами часто була суттєвою в рівні
життя, культурі, досягнення ... Все це породжувало відповідне ставлення з боку завойовників-
англійців від зарозумілості до почуття переваги білої раси над іншими расами ...

Це ж втовкмачували і англійським офіцерам, продуктам тієї епохи. І ми бачимо, що Черчілль це
розумів ...

Але скинути стару шкіру завжди важко!

А тоді він писав: «Індія - це не країна, це географічний термін. Називати Індію "нацією" все одно,
що називати "нацією" екватор»

Черчілль був англійським офіцером, продуктом свого часу і йому пройшлося пройти довгий шлях
культурного і духовного зростання, і свою еволюцію він резюмував так: «Молодість - за свободу
і реформи, зрілість - за розумний компроміс, старість - за стабільність і спокій» і «Дурна та
людина, яка ніколи не змінює своєї думки ». Про це казав ще Конфуцій: «Категоричність - ознака
неосвіченості»

Після закінчення кампанії Черчілль повертається в Індію і в березні 1899 року виходить у
відставку. До моменту відставки Черчилль придбав в певних колах популярність як журналіст, а
його книга про суданській кампанії «Війна на річці» (The River War) стала бестселером, що теж
істотно зміцнило його фінансове становище. Ця книга була вперше видана в двох томах в 1899 р
і була представлена, як «розповідь про повторне завоювання Судану», однак її зміст виходить за
межі цієї вузької теми. Це перша велика та історична праця автора, яка містить нарис історії
Судану і його народу; описує занепад країни в період малоефективного єгипетського управління,
піднесення Махді (з точки зору Черчілля), який став батьком арабського націоналізму; вбивство
генерала Гордона і той неймовірний фанатичний режим, що супроводжувався грабунками і
походами за рабами, який став відомий під ім'ям «Імперії дервішів». Кульмінацією цієї зловісної і
драматичної історії є опис повторного завоювання Судану об'єднаною англо-єгипетською армією
під командуванням сірдара, генерала сера Герберта, згодом лорда Кітчінера. Книга ця довгий час
користувалася популярністю і багато разів перевидавалася.

У липні 1899 Черчілль зробив спробу балотуватися в парламент від Консервативної партії від
Олдем. На жаль, безуспішну ... (Транзитне та натальне Сонця (особистість) в його гороскопі в
цей час вражені руйнівним тау-квадратом до еволюційних Місячним Вузлів, Плутоном, і
перебувало в облозі між двох тяжких Планет: Урана і Сатурна, що говорить заборону на
самореалізацію особистих амбіцій - для Неба Черчілль ще не дозрів до цього часу. Про це ж
говорять і його інші карти, в т.ч. дирекції).

Коли до осені 1899 року різко загострилися відносини Англії з бурськими республіками, 14
жовтня, через два дні після початку війни, Черчілль відбув до Південної Африки у якості
військового кореспондента газети «Дейлі Мейл».

Вже 15 листопада Черчілль відправився в рекогносцирувальний рейд на бронепоїзді, який був
знищений бурами. Командир бронепоїзда капітан Холдейн, відправивши важкопоранених в тил
на вцілілому паровозі, після бою був узятий в полон переважаючими силами бурів разом з
уцілілими солдатами. Черчілль намагався втекти, але був затриманий кавалеристами бурів, а ті,
дізнавшись, що до них в полон потрапив син лорда і журналіст, пощадили його і помістили у
в'язницю.

Але полон був не для Черчілля!

У перший же день Черчілль вивчивши периметр табору, розташування постів, зміну вартових,
навколишню місцевість і 12 грудня здійснив зухвалу втечу. Але втекти ще півсправи! Навколо
лежала ворожа країна і треба було не попастися в руки бурів, які встановили нагороду за його
голову у 25 фунтів. Потім був довгий трьохсоткілометровий шлях по ворожій території і поїздка
на поїзді, на який Вінстону дивом вдалося вискочити на ходу...

Коли він дістався до Уітбанка, доля за допомогою співвітчизника англійця, гірського інженера
Деніела Дюснепа, (Daniel Dewsnap) протягом декількох днів ховала Черчілля в шахті, а потім
благословила Дюснепа допомогти Уинстону таємно переправитися на поїзді через лінію фронту.
А за цей час англійці неодноразово були биті бурами у боях і образ героя був потрібен Англії, як
повітря!

Тому дуже важливо опинитися у часі в потрібній точці історії для зачаття плоду майбутніх успіхів!
А його Уран у Леві (не чекали чуда?) у гармонійному аспекті тригона на Сонце (особистість)
завжди готовий підкинути удачу, головне встигнути її схопити, не проклацавши дарма клювом!
Його і зустріли, як героя, коли він дістався до англійських постів.

Отже, втеча з полону зробила Черчілля знаменитим, він отримав кілька пропозицій балотуватися
в парламент, але вважав за краще залишитися в діючій армії спецкором «Морнінг Пост»,
зберігаючи гіркий присмак поразки на виборах і відчуваючи передчасність такого кроку. За
мужність, виявлену в ході боїв, генерал Гамільтон представив його до Хреста Вікторії, але ходу
це уявлення не отримало, оскільки Черчілль на той час подав у відставку.

До моменту відставки Черчилль вже був відомий, як журналіст і письменник.

Але в Англії молоду людину чекав ще один сюрприз - в особі вітчима, який виявився старшим за
віком Вінстона ... всього на два тижні з поросячим хвостиком! Дженні, після смерті чоловіка
Рендольфа, в свої сорок шість зустріла капітана Шотландської гвардії Джорджа Корнуолліса Уеста,
якому виповнилося двадцять шість; у гвардійському полку він виділявся статтю, красою і ...
рідкісним відсутністю кмітливості. Новий чоловік матері Вінстона був бідний, як церковна миша -
батько позбавив його спадщини через цей шлюб; мало того, до того ж, Дженні втрачала титулта
їх 12-річне подальше подружнє життя будуть затьмарювати фінансові труднощі, але вона ні про
що не шкодувала. Адже найпрекрасніший титул - це бути коханою!

До зустрічі з сином Дженні вже здобула популярність завдяки своїй праці з опорядження
шпиталя-корабля для постраждалих на Англо-бурської війни, де в цей час перебуває Уїнстон.
Цікаво, що в останній раз колишня леді Черчілль вийшла заміж 1 червня 1918 у шістдесят три
(виглядаючі на сорок), - а її черговий чоловік, красивий і розумний колоніальний чиновник
Монтегю Фіппен Порч (1877-1964), член Британської Громадянської служби в Нігерії, виявився на
три роки молодший Вінстона!

Дженні казала, що її «її другий шлюб був романтичним, але невдалим, а третій вдалим, але не
романтичним».

Незважаючи на смерть першого чоловіка Рендольфа та її повторні шлюби, Дженні воліла
іменуватися «леді Рендольф Черчилль», хоча цей титул вже офіційно їй не належав. Проте, її
право на нього ніхто не оскаржував. У ці роки вона надавала активну і надзвичайно корисну
підтримку політичній кар'єрі свого сина Вінстона, звернувши на його користь все навички, набуті
під час роботи з Рендольфом.

Для обох своїх молодих чоловіків вона цього робити не стала.

До 1900 року на рахунку Черчілля були чотири повноцінні книги і безліч статей у
найпрестижніших періодичних виданнях Великобританії і США. Така висока продуктивність і
вміння правильно будувати відносини з редакторами та видавцями дозволила Черчиллю вести
відповідний його прагненням рівень життя, утримувати матір і родовий маєток. (Небо ніколи не
дає невирішуваних завдань, а якщо ставить важкі завдання - це тільки означає довіру до людини,
тому й енергію для подолання дає з перехльостом. Цю енергію в гороскопі Черчілля дає стихія
вогню, що перевищує норму майже в два рази. Другою повноцінною стихією його гороскопу
була стихія повітря - інтелект, яким він умів користуватися на благо).

Далі буде.

© Copyright: Юджин Папуш

История cоздания стихотворения: