Автор: Марианна Медзинская
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2016-01-20 16:45:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Нема порятунку

Ти приходив сьогодні до мене уві сні,
Білим голубом даруючи долю,
Я все зрозуміла, хоч вуста твої німі,
Що навік закохаюсь, покину неволю.

Та як літній дощ ти впав на вуста,
Обійняв теплим вітром оголені плечі,
Що аж зорі впали на сонні міста
І казковим тоді здавався той вечір.

Хвилини пливли десь у небуття,
А я плакала і сміялась від душі,
Прокидались застиглі колись почуття,
Виливалась магія у забуті вірші.

Тієї ночі з тобою я душею зігрілась,
В цьому світі вічної мерзлоти,
Любов розправила крила і причаїлась,
Щоб знов не повернутись до пустоти.

Тоді я зрозуміла що уже не болить,
Колись скам'яніле серце від смутку,
Тільки одне почуття палко горить,
Від якого тепер не буде рятунку.

История cоздания стихотворения: