Автор: Александр Миняйло
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2021-04-28 00:38:56
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

В лузі зеленому.

В лузі зеленому річка біжить
Сонце за хмари пірнає.
За Україну серце болить,
Кожен її розпинає.
А саме Росія, Польща, Литва
Їй крові добряче поссали.
Усі в них Пани, або Шляхта сама,
А ми були бидло й вассали.

Наші пра- прадіди вигнали їх,
Й Ми незалежна Держава.
А скільки спроб було, саме таких,
Щоб Вона не існувала.
Київська Русь— Українська земля,
Вільна земля та родюча.
Стольний Град Київ всьому голова
І Князь в нім був самий «Могучий».

Перекрутили історію всю,
Як треба їм, переписали.
Ну й Росіяни, їх гумор ціню,
А може вони і не знали... .
Що Київ Славетний стояв в давнину,
Москви тоді навіть не знали.
Й на місці болота та полину
Її Долгорукі заклали.

Різниця вагома в чотириста років,
Практично пів тисячоліття.
«Москва», ще і слова цього не було,
А Київ вже правив століття.
Не знаю, що п'ють їх наук доктори,
Й, що «палять» в наук кандидати.
Свідомо все брешуть своїй дітворі,
Щоб велич Росії підняти.

Мені трохи шкода, цих темних людей
Вони вірять в те, що не знають.
В Кремлівській брехні, топлять власних дітей,
Й самі в цім багні потопають.
Політик— це блазень, брехливий урод,
Він слова свого не тримає.
Й не кожен політик, свій любить Народ,
А дехто іще й призирає.

Та ми Українці історію знаєм,
Вона в Нас написана кров'ю.
Нащадки козаків, свій Рід— поважаєм,
Й не хочемо справ мать з Москвою.
Я знаю історію рідного краю
Й як Воля дісталась країні.
І Бога Всевишнього молю, благаю
—Дай Миру моїй Батьківщині.

История cоздания стихотворения:

25 січня 2021року.
м.Черкаси.