Автор: Владимир Безымянный
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2019-11-25 18:18:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

РодИна

Моя стара, ріднесенька хатина
десь потонула в мороці років,
У інший світ давно пішла родина,
А я все чую голоси батьків.

Розумний, завжди справедливий Тато,
На нього бути схожим я хотів,
І хоч жили ми зовсім небагато,
В житті не бУло щасливіших днів.

За вікнами лютує хуртовина,
В печі грайливо миготить вогонь,
У ній росте, рум’яниться хлібина,
Ввібравши силу Маминих долонь.

Я слухаю ,,театр при мікрофоні”, *
Підморгує яскраво каганець,
Суворий Чудотворець на іконі,
Казали що від Бога посланець.

Батько вивчає лікарські рослини,
Він в травах дуже визнаний знавець,
Парує суп з домашньої локшини,
І лине в серце щастя промінець.


Потім як зАвжди молоко свіженьке,
дбайливо Мама ставила на стіл,
Без тебе сумно на душі, Рідненька,
І порожнеча і печаль навкіл.

То було світле радісне дитинство,
А в ньому мої Батько, Мати, Я,
То чарівне, неповториме дійство,
Далекого минулого сім'я.

Моя стара гарнесенька хатина,
Десь потонула в мороці років,
Але жива у серці мов жарина,
Що зігріває пам'ять про Батьків.
                      *****
                          * Театр при мікрофоні - радіопередача

История cоздания стихотворения: