Автор: Владимир Безымянный
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2020-11-28 14:55:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Він кохав її безтямно.

Він кохав її безтямно,
Він її боготворив,
Її ніжний, милий образ,
Біля серця він носив.

А Вона не помічала,
Дуже гордою була,
З піднятою головою,
Вона весело жила.

Час минав, їй пощастило,
Гарний стрівся чоловік,
Довго думати не стала,
І побралася навік.

Ну а Він її -  Єдину,
Так безтямно і любив,
Назавжди в душі залишив,
З тою ношею і жив.

Роки хутко промайнули,
Постарішала Вона,
Молодість, а з нею врода
Пролетіли як весна.
    
Але Він її не бачив,
Ну хіба що тільки в снах,
Юну,бажану, вродливу,
З посмішкою на вустах.

Тож чекав темної ночі,
Щоб зустрітись уві сні,
Та Вона про те не знала,
Зустрічала дні ясні.

І були Вони щасливі,
Він у снах -  Вона в житті,
Так буває в нашім світі,
Ми ж бо люди – не Святі.
              *****           

История cоздания стихотворения: