Кожен день твого життя - Важлива подія!

Автор: АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-01-12 21:22:35
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

80 років з Дня народження Василя Стуса

Шановні друзі-поети! Велика родино УПП! 14 січня, в день святого Василія Великого,  
відзначаємо 80 років з дня народження одного з найвидатніших митців України - Василя
Стуса.
З цієї нагоди пропоную вам декілька цікавих фактів про поета.
  Василь Стус народився на Святвечір, 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині і
був четвертою, наймолодшою дитиною у сім’ї. 1939 року батьки — Семен Дем’янович та
Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової
колективізації. Батько завербувався на один із хімічних заводів, а ще через рік батьки
забрали туди своїх дітей.
Якось вже у таборі Василь Стус запитав у старого в’язня, глибоко віруючої людини: що
означає народитися в такий день. У відповідь почув: «Це милість Божа, щастя. Але
кому багато дається, з того багато і спитають».

2. Василю ще не виповнилося шести років, коли він відправився в школу. Батьки, що
залишали сина вдома на господарстві, не відразу дізналися про це. З настанням холодів
вчителька запитала у мами, чому Василько ходить на уроки босоніж. Мати
заметушилася: «Яка школа? Він ще маленький». Але вчителька вмовила її відпускати
сина на заняття: «Я його старшим ставлю в приклад. Кажу: «Стусік, вийди до дошки».
Він тягнеться навшпиньках і пише…».

3. Василь Стус вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту
міста Сталіно. У групі він був наймолодшим. Стус самостійно вивчив латинь, добре знав
німецьку мову. А відповідав завжди тільки українською. «Моя мова – мамина», –
зізнавався він близьким друзям.

4. 4 вересня 1965 під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у
кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою,
В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення
столиці засудити арешти української інтелігенції.

5. Згодом у пояснювальній записці в аспірантурі Стус написав: «Я не мiг стерпiти. Я не
мiг мовчати!» Тим не менше з аспірантури його виключили і Василь пішов працювати
кочегаром. Роки тимчасових робіт стали чи найщасливішими роками його життя. Хоча з
моменту виступу у кінотеатрі за ним й слідкували агенти КДБ, він часто їздив з друзями
в подорожі, в ці роки він і знайшов свою кохану. Його обраницею стала Валентина
Попелюх, з якою побралися 1965 року.

6. Вперше Василя Стуса заарештували 13 січня 1972 року і порушили кримінальну
справу за «систематичне виготовлення і розповсюдження документів, що ганьблять
радянський державний і суспільний лад». Тюремний термін письменник відбував у
таборах Мордовії. Коли одного разу наглядачі конфіскували його зошит із віршами,
товариші Стуса по табору вирішили врятувати те, що залишилося, вивчивши напам’ять
чернетка рукопису.

7. Коли в камері кримінальник поранив Стуса заточкою, у поета відкрилася внутрішня
кровотеча, він втратив свідомість. Медичну допомогу йому не надавали. І тільки після
голодування, організованого на жіночій зоні Іриною Калинець та Надією Світличною,
вмираючому прислали лікаря. У лікарні поетові видалили дві третини шлунка. Він
жартував з цього приводу: «Мені вшили зеківський шлунок, він тільки баланду
приймає».

8. По закінченню строку, Стуса 1977 вислали у селище Імені Матросова Магаданської
області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. З ув’язнення звернувся із
заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: «…мати радянське
громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить
бути рабом…».

9. У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним
рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання.
Відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука, намагаючись самому
здійснити свій захист. За це Стуса вивели із зали суду і вирок йому зачитали без нього.
В одному з листів, адресованому світовій громадськості (жовтень 1980), відомий
російський вчений і правозахисник Андрій Сахаров розцінив вирок Стусові як ганьбу
радянської репресивної системи.

10. Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. У січні 1983
року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. А
28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що, читаючи книгу в камері,
він сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе
голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження. За
офіційними даними причина смерті — зупинка серця. Товариш Стуса, також колишній
політв’язень, Василь Овсієнко поруч із цією версією висував припущення про загибель
від удару карцерними нарами, цілком ймовірно, зумисне підлаштовану наглядачами.

Також пропоную вам кілька творів поета:

З дитячих спогадів

Добридень наш — гіркаво-запахущий,
осотом і щирицею пропаx.
Куріє порох. Недалечко — шлях.
Зобіч од нього — сизі райські кущі.

Подертий бриль на голові. В руках —
тупа сапа: цупкий будяк колючий!
Вузенька постать на п’яти рядках
тобі за редьку гірше надокучить.

А потім глухо загуде гудок
парокотельні — й світ тобі розвидніє,
як озоветься наш городній бог
своїм ласкавим і гірким “добриднем”.

Він із спецівки вийме хліба шмат —
і рідний степ ріднішає стократ.

VII.1966

Як добре те, що смерті не боюсь я…

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів’ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.

Церква святої Ірини…

Церква святої Ірини
криком кричить із імли,
мабуть, тобі вже, мій сину,
зашпори в душу зайшли.
Мороком горло обгорне,
ані тобі продихнуть.
Здрастуй, Бідо моя чорна,
здрастуй, страсна моя путь!
Плещуться крила об тугу,
чим я її розведу?
Жінку лишив на наругу,
маму лишив на біду.
Рідна сестра, як зигзиця,
б’ється об мури грудьми.
Господи! Світ не святиться —
побожеволіли ми.
Ходить Господь із кадилом —
чадом безсонних ночей
щось мене світом водило,
а не розкрило очей.
Церква святої Ірини,
пугач кричить із імли,
хором ериній нарине
розпач, усе замалий —
не нагодує довіку
геть перехлялих чекань,
зводиться тихо, як віко,
шарою шпарою рань.

                                                                            З повагою, ведуча сторінки,Юлічка

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 706

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 11.

Сонячна пошта

ДВІЧІ РОЗІП’ЯТИЙ

Пливла труна над Києвом гріховним.
На Байкове стелився листопад.
Вертала Україна в землю кровну
Своє дитя, щоб серцю дати лад,

Прошепотіти у молитві: “Я з ним”,
Повищати у каятті своїм,
Піднятися з колін услід за в’язнем
І на коліна стати перед ним,

Заступником оскверненої мови,
Беззахисним, як у неволі птах.
Яке знайти для нього щире слово?
Чим змити кров з його стражденних плах?..

В якій землі тобі, Василю, краще?
На кладовищі зеківськім чи тут?..
Та ми ж клялись не осквернить нізащо!
Та ми ж клялись: стежки не заростуть…

Не вір, Поете! Світ іще не бачив,
Щоби могила у вогні звилась!
Твоя душа звелась на хрест гарячий,
Заплакала і в небо піднялась…

Невігласи! Якої ще вам плати?!
За вас давно відмучився Ісус.
Христос, і той єдиний раз розп’ятий,
А двічі — син твій, Україно,
Стус…

/Зоя Кучерява/

2018-06-07 19:42:08

АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія"

Дякую, Сонячна! Ну, от, Сонячна, треба і Вам щось таке зробити - АП для української поезії.

2018-06-07 20:03:35

Сонячна пошта

2018-06-07 23:06:32

АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія"

2018-06-11 13:29:13

Черный Пират

Дякую!

2018-01-15 17:05:20

Александр Харчик

Сердечно дякую, за пам'ять про таку людину!

2018-01-15 17:03:03

Владимир Глоба

Сумна біографія сміливої та патріотичної людини...
Дякую.

2018-01-15 11:13:07

Тетяна Лавинюкова

Яка поезія!.. Криком кричить серце. Дякую за пам'ять, за нагадування живим про справжніх пророків...

2018-01-14 19:54:10

Валентина Леушина

СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ ВАСИЛЯ СТУСА


Твоє сумління в закутку не спало,
Кидало клич свавіллю і брехні.
Ти словом володів, немов кресалом,
Життя своє поклав у тім горні.

Ішов крізь терни біль затамувавши,
Терпів знущання, скнів на самоті.
У стінах казематів побувавши
Де душу розпинали на хресті...

Гнобила влада. Ти не вмів мовчати,
Гнітючу правду в вічі їй казав.
Скували крила, щоб не міг літати,
Ти тільки в снах на воленьку літав...

Ти прагнув справедливості і волі,
Сам крик душі піднісся до небес.
Ті нелюди зламали твою долю,
У пам'яті народній, ти воскрес!

2018-01-13 21:37:44

Юличка

Дякую за прекрасний вірш!

2018-01-14 08:09:32

Валентина Леушина

2018-01-14 11:45:27

Володимир Шатровський

http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=50355&poem=253884
Це мої враження від цієї великої постаті. Мабуть з часів Т. Шевченка в Україні не з'являлася більша за неї.

2018-01-13 18:16:42

Юличка

Дякую!

2018-01-14 08:12:32

Людмила55

Поклін, повага, подяка!

2018-01-13 11:08:39

Юличка

Дякую!

2018-01-13 11:55:53

Александр Даниленко

Спасибі.

2018-01-13 08:56:12

Юличка

2018-01-13 09:10:43

Юлия Небо

Дякую за випуск...Прочитала на одному диханнi. Сумна icторiя життя Людини, яка жила по честi i за покликом совicтi. Дякую!

2018-01-12 23:52:23

Юличка

Дякую і вам за відгук

2018-01-13 07:20:24

Альгиз

Дякую за чудовий випуск проекту.
Багатостраждальна країна... зґвалтована, роздерта, залита кров'ю, замучена голодом, але скількох великих поетів, художників, вчених народила...

2018-01-12 23:40:42

Юличка

:(

2018-01-13 07:21:09

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений