На рецензію-3
АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК. Арт-Смішинки (Конкурс № 4)
Сейчас на сайте 2076 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Нет статуса

Автор: Важлива подія
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2018-11-21 14:21:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

День Гідності і Свободи в Україні

День Гідності та Свободи 2018 відзначається 21 листопада - в п'яту річницю початку Євромайдану. Пам'ятаймо співітчизників, які віддали
життя за свободу і гідність, за гідне майбутнє українського народу, за відданість європейським цінностям, за повагу до прав людини.

21 листопада о 10 ранку на Алею Героїв Небесної Сотні прийшли волонтери, учасники Революції Гідності та представники усіх церковних
конфесій аби помолитися за душі загиблих та згадати їх.

Усі заходи триватимуть до лютого місяця. 22 листопада презентують книгу під назвою "Майдан від першої особи". Це збірка інтерв'ю з 1200
учасниками Революції Гідності та їх переживання.

Нагадаємо, протестні акції в Україні проти корупції розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України
про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Простести поширилися після
силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада.

Вони з кінця 2013 року відбувалися у формі мітингів, демонстрацій, студентських страйків та силова протидія протестам з боку влади
призвели до відкритого силового протистояння, яке надалі переросло у Революцію гідності.

22 січня 2014 року під час протистоянь на вулиці Грушевського перші загиблі. Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали
події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні протестувальників і кілька тисяч було травмовано.

* * *
Дерева загоять рани від куль.
Залізні стовпи – навряд чи.
Бруківкою цокають зграї дівуль,
Він мацає стовп і плаче.
Він знову на варті. Він п'яний, як чіп –
Інакше - ні дихать, ні жити…
Він впав на коліна і наче осліп,
І мне під колінами квіти.
Зима затягнулася майже на рік.
Невдовзі це коло замкнеться.
Він досі не вірить - ліхтар уберіг
Від смерті, що цілила в серце.
У перехожих він просить вогню -
Для свічки і для цигарки.
Шкода, дорогенький, я не курю…
Зі свічок лишаються шкварки…
Та липа, що взимку бачила кров,
Під шкірою кулі ховає.
Залізо не гоїться. Й тріскає шов
На серці. Герой не вмирає.

© Copyright: Ольга Кашпор

* * *
Спливли у вічність три кривавих дні,
Лишили по собі скорботну пам'ять...
Згадаймо поіменно всіх синів,
Що відлетіли в небо журавлями.

Небесна сотня дивиться на нас
І вірує, що виборола гідність,
Що пломінь їх сердець  навік не згас,
А світить нам, як факел своєрідний,

Щоб ми не заблукали в сосняку,
Щоби знайшли в майбутнєє дорогу,
Щоби пройшли дорогу ту важку,
Дійшли мети й сказали: "Слава Богу!"

© Copyright: Лідія Ковальова

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 283

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 6.
Боляче.
Пронизливі вірші, Ольго та Лідо. Це не вірші, це ще не висохлі сльози.
2018-11-22 17:20:54
Всім дякую за небайдужість, за відгуки...
2018-11-22 20:48:35
Не перейдемо ми через Майдан,
Бо там вартує вже десант небесний,
Не перейдемо ми через Майдан
Без вiри, без любовi i без честi…

Лютує лютий в душах i в серцях,
Надiя склала сили, наче крила
I запалила свiтло на свiчах,
I квiтами багряну кров закрила…


Плач, Україно, бо найкращих з нас
Ти вiддала i мусиш дочекати,
Коли настане довгожданий час
Через Майдан народ перепускати...
2018-11-22 16:59:23
"Плач, Україно, бо найкращих з нас
Ти вiддала..."
Так... забрали. ...щоб легше їм було без активістів покорити Україну.
2018-11-22 17:17:30
цей жертовний конвеєр вже віки, як не спиняється...
2018-11-22 17:26:17
Мій Господи, Ти, наковтавшись прогірклого диму,
В пітьмі й у пожежі, та, зрозуміло, без каски,
Стоїш за плечима в синів найдорожчих — незримо —
Щоб руки простерти, якщо їм судилося впасти.
Ще рано гасити це полум’я, Господи, рано,
Згортати знамена у мороку зла позасвітнього,
Бо зрада — Ти добре це знаєш, ще глибша за рану,
Бо смерть у прицілі найкраще відстежує світлих.
Ти просто там стій. І тримай на долоні своїй
Запалене місто-свічу, серед снігу і диму,
Якщо Тебе хтось не впізнає, дай знак, що Ти свій,
Що завжди стоятимеш поруч з синами Своїми…

/Мар’яна Савка, 19.02.14/
2018-11-22 20:10:18
Всім дякую за небайдужість, за відгуки... За поезію, яка на передньому краю болю і надії.
2018-11-22 20:49:12
Пустотой смотрят окна
В предрассветный туман,
Эта осень промокла
И от слёз, и от ран...
Эта осень прогоркла
Едким дымом войны
С окон вырваны стёкла,
С судеб вырваны мы...

Забинтует снегами
Медсестрица зима,
Чистый лист оригами
Сложит новый Донбас,
И насытятся волки,
Разжевав до кровИ,
Битых стёкол осколки
В ранах нашей земли...

Забинтует руины
Снег саваном зимы,
Кто спасёт Украину,
Тот спасёт и весь мир
Лишь одной всем не мИнуть,
Но, на зло всем смертям -
Кто спасёт Украину,
Тот спасёт и себя...


2018-11-22 21:30:52
2018-11-22 22:59:48
Не думав я, що він колись настане,
Цей час, що трансформується в сюжет:
Дві ери, дві епохи, два Майдани,
І дві країни… ніби з двох планет.

Автобуси, міліція, кордони,
І клунки з «тормозками» у руках,
Забуті і недіючі закони,
І навіть різне небо у очах.

Хтось хоче бути в небі зорельотом,
І прогоріти свій короткий вік,
А куликам достатньо і болота,
Болотом завжди хвалиться кулик…

Одні летять, бредуть, чи доповзають,
Змішавши в серці людяність і лють,
І їх пакують, в’яжуть, закривають,
Їх вже вбивають… а вони все йдуть.

А мешканців прилеглої планети,
В Маріїнський… В Потьомкінське село…
Їм напинають правильні намети,
Проводять воду, світло і тепло.

Одні лежать рядами на підлогах,
Вслухаючись у шум нічних атак,
І вороном чатує на дорогах,
Надійний друг «тридцятих» — автозак!

А іншим з польової кухні кашу,
Гарячий чай і блоки сигарет,
Стоять на двох майданах наші й наші,
Та виглядає, ніби з двох планет.

Поділені водою з водометів,
Затягнуті в лиху, погану гру,
Поділені брехнею в Інтернеті,
Поділені межею по Дніпру.

Поділені коктейлем, що палає,
І чорним димом відшумілих шин,
Поділені… Доведені до краю,
Розділені Отець і Дух, і Син…

Осліплені, замиті кров’ю очі,
І кулі, що влучають в об’єктив,
Плач матері, і зойк грудей дівочих,
Два місяці пустих… порожніх слів…

Заяви, маніфести, протоколи,
Скінчились між «Динамівських» колон…
Згорів портрет філософа футболу,
Накривши тілом рідний стадіон.

Бо з двох боків підвозяться набої,
І гострить брат на брата чорний ніж,
Моя країно, все це не з тобою,
Вщипни себе, бо, мабуть, ти ще спиш.

Красуне спляча… скільки ти проспала,
Того, що в світі доброго було,
Закресли день, коли ти дозволяла,
Корону одягнути на чоло.

Ти припиняєш буть смиренним птахом,
Скажи це всім, забудь тваринний страх:
Що той, хто сам себе назвав монархом,
Відповідати має, як монарх.

За те, що відстояли на колінах,
За тих, що вже не мають вороття,
За те, щоб пожила моя країна,
Не на Майданах, а одним життям.
Щоб молячись за скам’яніли «душки»,
Кучкуючись, як мухи в молоці,
Пішли на вік в тумани «простітушки»,
Стискаючи дві сотні у руці.

Щоб після щирих слів святого Папи,
Про істину возведену на трон,
Голубку білу не хапали лапи,
Розлючених і жадібних ворон…

/Петро Мага/
2018-11-22 02:01:01
Всім дякую за небайдужість, за відгуки... За поезію, яка на передньому краю болю і надії.
2018-11-22 20:49:59
Покраяна Ненька, згорьована земля - дорога воля. Але вірю, що Україна БУДЕ і Є, завдячуючи ЇЇ славним Синам.
СЛАВА УКРАЇНІ!
2018-11-21 22:41:55
Всім дякую за небайдужість, за відгуки... За надію і віру.
2018-11-22 20:51:36
Слава Україні!!!
Слава героям!!!
2018-11-21 20:16:35
Всім дякую за небайдужість, за відгуки... Слава Україні! - Героям Слава!
2018-11-22 20:47:53
2018-11-22 23:00:56
Сегодня - пять лет как не стало Родины...
2018-11-21 19:32:35
Я — мальчик.
Я сплю, свернувшись в гробу калачиком.
Мне снится футбол. В моей голове — Калашников.
Не вовремя мне, братишки, пришлось расслабиться!
Жаль, девочка-врач в халатике не спасла меня…

Я — девочка-врач.
Я в шею смертельно ранена.
В моём городке по небу летят журавлики
И глушат Wi-Fi, чтоб мама моя не видела,
Как я со своим любимым прощаюсь в Твиттере…

Я — мама.
О фартук вытерев руки мыльные,
Звоню на войну я сыночке по мобильному.
Дитя не берёт! Приедет, — огрею веником!
«Его отпевают», — слышу ответ священника…

Я — батюшка.
Я собор свой открыл под госпиталь
И сам в нём служу медбратом, помилуй Господи!
Слова для души, что чреву — пуд каши гречневой:
За это крестил поэта я, пусть и грешен он…

Я — просто поэт.
Я тоже стою под пулями.
Кишка, хоть тонка, как лирика Ахмадулиной,
Но всё ж не настолько, чтобы бояться красного:
Нужнее стихов сегодня — мешки с лекарствами…

Я — старый аптекарь.
Мне бы — давно на пенсию:
Сидеть и блаженно пялиться в ящик с песнями.
Но кончились бинт, и вата, и маски вроде бы:
Начальник, пришли термальной воды для Родины!

Я — Родина.
Я ребёнок — и сплю калачиком.
Назначенный государством, ко мне палач идёт,
Из недр моих вырыв мрамор себе на логово:
Налоговой сдал налог он, но Богу — Богово.

Я — Бог.
И я тоже — Папа. Сынок Мой Ласковый
У дауна в классе детский отнял Калашников.
Сказал, мол: «Ни-ни!» — и прыгнул без парашютика…

Спи, золотко.
Спи, Мой Мальчик.

Я Воскрешу Тебя.

Евгения Бильченко, 21.02.14. Киев
2018-11-22 01:52:15
Гарно пишете, Солнечная, правдиво і зворушливо.
2018-11-22 17:14:35
Спасибо Солнечной почте за потрясающие строки Евгении...
2018-11-22 19:49:39
Доживите за нас.
По минуте, по вздоху, каждый,
По удару сердечному, по поцелую, по сну,
Мы бы сами еще, только мы не смогли однажды,
Бросить девчонку трупы тащить одну…

Долюбите за нас.
Наших маму, детей, невесту,
Додарите цветы, доскажите ребенку стих,
Мы и сами бы… Правда, стоять не смогли на месте,
Когда прыгнул под пули этот юный, красивый псих….

Доскажите за нас.
Не молчите, хотя бы слово..
Ведь наврут, наворотят, перепишут и там и тут,
Мы могли бы без вас, просто пули летели снова,
И хлестали по нас, выбирая, кого убьют…

Дорастите до нас.
Понемногу, по милипрозренью,
Дотянитесь до плеч, ухватитесь за них сильней,
Мы могли бы стоять, но от снайпера нет спасенья,
Нас спасал только Бог и пробитые спины друзей…

Вы увидите нас, замерев на Майдане… это
Не живые идут.. это мы, опустив щиты,
Возвращаемся к вам, отогнав озверевший «Беркут»,
Чтоб навеки занять на Майдане свои посты…»

/Василий Зима, 18–20.02.14/
2018-11-22 20:01:23
Всім дякую за небайдужість, за відгуки... За поезію, яка на передньому краю болю і надії.
2018-11-22 20:44:04

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Очень яркое, цепляющее стихотворение, Надежда! Молодец! Несколько важных тем связала воедино.

Один совет. Фразу эту лучше было бы подать так, на мой взгляд:
«Шмелем гудел метели ураган,». Так увязывается лучше с общей канвой повествования.
Рецензия от: Юлия Щербатюк
2019-10-23 23:49:38
В точку. О многих.
Рецензия от: Юлия Щербатюк
2019-10-23 23:48:16
Я видел ароматы липы
И штор зияющие всхлипы.

Александр, стихо сырое, нуждается в серьёзной доработке.
Рецензия от: Владимир Полежаев
2019-10-23 23:40:17
На форуме обсуждают
Олександр Дедюхін
7 год ·
Я не знаю сколько ангелов помещается на кончике иглы, но рай начинается с гвоздей, боли, кинутой грязи, плевков брехни и (...)
Рецензия от: Зрадонька
2019-10-23 23:49:24
Дмитрий Чекалкин
1 год ·
#ЧеловеческийФактор
Как-то раз боги, собравшись, решили поразвлечься. Один из них сказал:
– Давайте что-нибудь отберем у(...)
Рецензия от: Зрадонька
2019-10-23 23:45:06
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.