Автор: АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія"
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2019-03-09 23:09:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

У ВІНОК КОБЗАРЕВІ (Тетяна Лавинюкова 2)

МАДОННИ КОБЗАРЯ
                       Такого полум'яного культу жіноцтва,  такого апофеозу жіночого
                       кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу…
                                                                                                 Максим Рильський

Розгортаю «Кобзар» як перелік жалобний жіночий…
Жоден в світі поет не списав стільки мучениць долі.
Їх сплюндрована юнь, їх сльозами засліплені очі
Кожне серце примусять здригнутись від туги та болю.

Ви боліли йому, як боліла йому Україна,
Ви, що пуп’янком зламані, вже не діждати з вас цвіту, –
Катерина, Тополя, Лілея, Княжна та Причинна –
Ви народжені в світ, щоб у муках пекельних згоріти.

Чи кохання – то гріх, за який не буває спокути?
Чом за щастя ковток треба випити горя барило?
Українські красуні, ніяк я не можу збагнути,
Де ж та доля блукала, що вас обійшла, обділила?

Народити у муках – невже тої муки замало?
За святе материнство чи є що у світі святіше?
Вас життя без провини брутально зігнуло,  зламало…
Та Поет подарує безсмертя в безсмертному вірші.

У рядках «Кобзаря» ви увінчані зоряним німбом,
Ваші кривдники ниці зневажені будуть віками.
Я гортаю «Кобзар» і, здається, рятую вас ніби,
Проливаючи сльози гіркі, о Мадонни, над вами.

Ніч відходить помалу в колишнє, світанок  зоріє…
Кожна з вас, наче цвяшок у серце поетове вбитий*,
Та як мати над вами панує пречиста Марія –
Нас навчає страждати, терпіти, горіти, любити.

* "Неначе цвяшок, в серце вбитий..." - слова з поеми "Марина" Тараса Шевченка
©Тетяна Лавинюкова

История cоздания стихотворения: