19 травня 2019 (Третя неділя травня) - день пам`яті жертв політичних репресій

Подяка та повага, пам’ять! Мій прадід помер опухший... Про колоски бабуся розповідала теж... А в селі тикали пальцями на... тих, що з’їли св. дитинку...........

Страшними були сталінські репресії (відповідальність за які, звісно, несе не тільки Сталін - тоталітаризм завжди породить "Сталіна" та його приспішників). Але і після "викриття" культу особи система намагалася знищити все, що повставало проти неї, ще в зародку. Все більше українських інтелігентів, що виступали з правозахисними вимогами відповідно до підписаної СРСР Декларації прав людини ООН, Конституцій СРСР та УРСР, відстоювали культурні права українського народу - опинялись в таборах. Перші після відлиги масштабні арешти інтелігенції були проведені в 1965 р. - в Україні заарештовано близько двох десятків її найбільш активних представників.

Хоча репресії не мали того масового характеру, як в сталінські часи, проте вони завдали українству величезних втрат. Цього разу в таборах опинялось мало випадкових людей, як правило це були люди, що відкрито виявили свою громадську позицію.

Серед тих, хто пройшли через табори - багато визначних діячів української культури: поет В.Стус, поет та літературний критик І.Світличний, письменник О.Бердник, літературні критики Є.Сверстюк, І.Дзюба та ін. Вони зважились протиставити своє правдиве слово силі тоталітарного режиму. З надзвичайною виразністю дух і пафос дисидентства висловив у своїх віршах Іван Світличний:

Дисидент

Я - дисидент. При всіх зрікаюсь віри
В живих богів та ідолів та будд.
Богове люблять бидло, твар, табун.
Богове прагнуть послуху, офіри.
Їм світ - не світ, а гріх, содом, табу.
А я - невіра. Всі олімпи й кліри
Мені до лампочки. Нехай зо шкіри
Богове лізуть, на моїм горбу

Не в'їдуть в рай. Я - дисидент в законі
Ви краще розпрягайте, хлопці, коні
Та пішака шмаляйте в свій едем.
Без мене, певна річ. Мене ж тим часом
Не сподвигайте дарма. Я цюпасом
Не звик. І не люблю. Я - дисидент.

...........................................................

Я - дисидент. І дула автоматів
У серце зяють. І до хрипоти
Розгавкана вівчарка і менти
Готові рвати, гризти, шматувати,
Щоб білий світ від мене вберегти.
А в мене ¾ тільки слово. Те, що мати
Навчила мене першим вимовляти,
Навчила гідно на устах нести.

У мене - слово! Тільки без'язиким
То Божий дар, а можновладцям ¾ виклик.

І бунт - для всемовчальних благоденств.
А щось воно та важить, щось вартує,
Якщо такий кагал його вартує,
Його й мене. Бо з ним я- дисидент.

............................................................

І буде так: неправі ваші жертви,
Що говорили, нетямущим, вам:
Отямтеся: Ваш бог - пустий бовван,
І віра ваша - говорили - мертва.

І рай ваш - говорили вам - бедлам.
Ті жертви, що на порох вами стерті,
Анафемовані в лабетах смерті,
Поглинуті ганеним забуттям,

Воскреснуть вам на голову. І хто вас
Тоді врятує? Заговорить совість.

І буде так: полуда з віч спаде
І чорно ви позаздрите, братове,
Невірам, хто за щастя гонорове
Носив шляхетний титул - дисидент.