АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут
Нехай палає пам'яті свіча... День пам’яті жертв голодоморів в Україні
День пам'яті жертв голодоморів — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні. У церемоніальних заходах біля Меморіального знаку «Свічка пам'яті» в Києві також беруть участь перші особи держави, керівники іноземних країн, парламентів та міжнародних організацій, урядовці з різних країн, дипломати, представники релігійних конфесій, регіональні делегації, громадські і культурні діячі, свідки Великого Голоду. До 2008 року церемонія відбувалася перед пам'ятним знаком на Михайлівський площі, однак після відкриття Меморіалу жертв голодомору була перенесена туди. О 16.00 год. оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі охочі несуть свічки до пам'ятників жертвам. В акції також можна взяти участь, запаливши свічку в своєму вікні.
Запалімо і ми свої поетичні свічки пам’яті. Запрошую Вас публікувати свої вірші, присвячені пам’яті жертв голодоморів в Україні, у полі рецензій.
А цей вірш написала сучасна українська поетеса Світлана Моренець.
ПАМ'ЯТАЄМО…
Сміливий мій народе, мирний, гордий, хоч гноблений століттями як раб, споконвіків тебе вбивали орди, ти ж воскресав із попелу стократ. Мечами не здолавши непокору, продумали дияволи Кремля пекельно-вбивчий план голодомору. Такого зла не знала ще земля, бо нація, пісенна і весела, конала в муках... Впали хоругви... І смерть невтомна скошувала села, заповнюючи трупами рови. Примарами брели голодні тіні по землях, плодовитих, як в раю, вмирали тисячами попідтинню в обкраденім до зернятка краю.
Тож помолімось всім народом, браття, тяжку скорботу виливши в сльозах, і пом'янімо незчисленні втрати, кого здолав голодний смертний жах: тих діточок, що в муках помирали чи не змогли з'явитися на світ, чим рід козацький давній перервали, весь українства винищений цвіт.
Не забуваймо, хто несе нам лихо – від голоду а чи від "градів" смерть! ... Хай свічі пам'яті горять у вікнах тихо і в серці, сповненому болем вщерть...
Здавалося, нищив безбожно ще вчора
Нещадний, як звір, голодовки закон…
Бабусина пам'ять шептала: «Потвора
злизала з комори хліби язиком».
Як різала хліб, то безсило тремтіла
Старенька рука, та навчала мужів:
«Хлібина – це сила для вашого тіла,
Щоденна молитва – це Хліб для душі.
Коли короновані знов знахабніють, –
Без хліба духовного всохне душа.
Та щоб ваші житниці не спорожніли,
І щоб залишились ви не без гроша, –
Турбуйте, турбуйте святі небеса,
Турбуйте щоденно в родинному колі,
Хай буде молитва, як чиста роса…
Красива, мов колос у житньому полі.
Красива, мов колос...
Як... колос...
свята».
Ой засни, моя дитино,
Як заснула вся родина.
Спи від маку і прости
Та вже їсти не проси.
Голод більше не дістане –
Скоро сон міцний настане.
Думки в голові, як цвяхи
І снують, мов ті мурахи.
Пригорну тебе синочку,
Поховаю у садочку.
Ой! За що ж це мені люди?! –
Син перед очима всюди.
Він не виросте ніколи,
Не ходитиме до школи
Не народяться онуки,
Не зігріють бабі руки.
Ось і все... сина немає.
Тепер він мене чекає
Вже іду до тебе сину
Зачекай іще хвили….
***
Не можна забувати, хто саме зробив цей жах з українцями. Коли вона вже нап'ється нашої крові, чудовисько, яке має назву Московія?
🕯️💙💛
*******
Крихти хліба змела у долоню —
Пригостила в дворі горобців,
А цей кусень і зовсім зацвів...
— Діти, їсти!
— Та ми не голодні!
Прадід тихо сидить на услоні.
Мій покійний, не спокій Тобі?
Очі в сумі, чоло у журбі.
Уже ноги опухлі й холодні...
33-й захлялий хвилює —
Б'є у вічі і рветься з грудей.
46-й забутий бреде
І поламані долі цілує.
— Діду, скільки було тих хвилин,
Коли мама моя не вгавала?
І останню вже крихту хапала,
А рахіт насміхався взахлин...
Прабабусю, і Ти на порозі?
Щедра й щира, присядь — відпочинь.
Тільки очі стримлять в далечінь,
І стоїш Ти стовпом при дорозі —
Нею донька пішла торгувать
Всим, що в хаті учора зібрала,
Щоб Надійка мала не кричала,
Щоб родину хоч чим вгодувать.
Боже! Скільки? — ідіть на свічу.
Ціла вулиця — милі сусіди...
З ними ще святкуватимеш, діду!
Та не зараз! Здригнулась... Мовчу....
Автор: Наталья Жилина-Жура, днепровская поэтесса
Вічна і Світла Пам`ять! Голодомор 1932-1933 роках, що став наслідком організованих заходів керівників УРСР і СРСР, викликав масову загибель сільського населення України і півдня Росії, переважаючу більшість якого складали українці. На думку сталінського режиму, українське селянство представляло серйозну загрозу Радянської влади на території України. Під час голодомору, за офіційними даними, загинули близько 9 мільйонів, а по неофіційних - до 13 мільйонів жителів усієї країни. Окрім Голодомору 1932-1933 років. у історії України були зафіксовані голодомори 1921-1923 років і 1946-1947 років.
Это стихотворение
написано очень заботливой
и сильной мамой, звучит,
как молитва, в ярких
лучах добра и надежды, а
какая энергетика!
Спасибо, Людмила! С
уважением!
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.