Автор: АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-15 10:43:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Вітаємо всіх, дорогі колеги та гості, – скоро весна!
Дочекалися люди Стрітення Господнього — «Стрічань». В цей день зима, кажуть, іде туди, де
було літо, а літо — де
була зима. По дорозі вони зустрічаються і говорять між собою:
— Боже, поможи тобі, зимо! — каже літо.
— Дай, Боже, здоров’я! — відповідає зима.
— Бач, зимо, — дорікає літо, — що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!
За народнім віруванням літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення — 15-го лютого та в
день святої Анни — 3-
го грудня восени.
Весною Зима — стара баба, а Літо — молода дівчина.
Зиму веде попід руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі
полатаний, чоботи
подерті, а в хустці на голові миші діри прогризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима
несе надщерблений
горщик з льодом, а через плечі у неї — порожнісінька торба.
У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, — весела і вродлива дівчина.
Літо несе в руках серп
і сніп жита, пшениці та всякої пашниці...
При зустрічі на Стрітення стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою — кому йти, а кому
вертатися? Якщо до
вечора стане тепліше — Літо переспорило Зиму, а якщо холодніше — Зима.
Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл. Вітер — погана ознака.
Відлига — жди пізньої
весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш нескоро. — «Як на Стрітення півень нап’ється води
з калюжі, то жди ще
стужі!». Або ще кажуть так: «Як нап’ється півень води, то набереться господар біди!»
«...Та як би вона вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля
проснеться!» — каже
народня казка про зустріч літа з зимою.
Хазяї ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса —
врожай, нема роси —
погана ознака.
В цей день колись в церквах України святили воду, а разом з водою святили й свічі. Посвячені на
Стрітення свічки
звалися «громичними», бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти
людей і худобу від
грому. Ці ж свічі давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви.
В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали «громичну» свічку — «щоб весняна
повінь не пошкодила
посівам і щоб мороз дерева не побив!»
Від «громичної» свічки і саме свято, крім «Стрітення» або «Стрічання», називалося колись
«Громиця».
Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову — ще невживану — посудину,
приносили додому і
пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народнім уявленням це — цілюща вода.
Нею натирали хворі
місця і вірили, що «поможе». Найкраще ця вода ніби помагала від «пристріту» — від хвороби, що
її спричиняло
«погане» око.
Стрітенською водою ще кропили скот і давали йому пити її -— «щоб не хворів». Пасічники
берегли цю воду весь рік і
кропили нею вулики кожну «першу» неділю — першу на молодику.
Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою
волів, воза і самого
чумака, примовляючи: «Боже тобі поможи!»
Як син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і примовляв:
«Боже тебе збережи!»
Віра в силу стрітенської води в багатьох селян збреглася ще й досі.
«Коли на Громицю півень нап’ється водиці, то на Юрія віл не наїсться травиці».
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Весна.
http://www.ukrlegenda.org/zvychai_nashoho_narodu/stritennja.php
Стрітення
Одспівала зима, одвіяла,
Хай там лютий січе, не січе.
Засівала снігами - не міряла –
Через ліве і праве плече.
Засівала снігами - не міряла,
Хоч водою посходять вони.
І про зустріч з весною не мріяла,
Та невпинна хода у весни.
І про зустріч з весною не мріяла,
Хоч для неї нема перепон.
Суперечку даремно затіяла,
Марно стала з весною на кон.
І коли вже потроху забудеться
Подих лютих морозів і стуж,
Отоді неодмінно відбудеться
Свято стрітення наших душ...
ID: 314174
© автор: Дощ
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314174
История cоздания стихотворения:
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Жила - была однажды, Прекрасная ЛЮБОВЬ. Но предали невежды, И лилась ЕЁ кровь. А дальше, воскресала, У всех кто полюбил. Взамен, ни грош не брала, С НЕЙ в счастье каждый жил! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-28 21:24:32 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |