Кожен день твого життя - Важлива подія!
АП - Авторские программы регистрируются по согласованию с Администрацией сайта. Авторы УПП самостоятельно разрабатывают и проводят мероприятия в своих программах без непосредственного участия Администрации.
Подробнее можно узнать тут

Автор: АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія"
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-15 10:43:53
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

15 лютого - СТРІТЕННЯ

Вітаємо всіх, дорогі колеги та гості, –  скоро весна!

Дочекалися люди Стрітення Господнього — «Стрічань». В цей день зима, кажуть, іде туди, де
було літо, а літо — де
була зима. По дорозі вони зустрічаються і говорять між собою:
— Боже, поможи тобі, зимо! — каже літо.
— Дай, Боже, здоров’я! — відповідає зима.
— Бач, зимо, — дорікає літо, — що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!
За народнім віруванням літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення — 15-го лютого та в
день святої Анни — 3-
го грудня восени.
Весною Зима — стара баба, а Літо — молода дівчина.
Зиму веде попід руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі
полатаний, чоботи
подерті, а в хустці на голові миші діри прогризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима
несе надщерблений
горщик з льодом, а через плечі у неї — порожнісінька торба.
У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, — весела і вродлива дівчина.
Літо несе в руках серп
і сніп жита, пшениці та всякої пашниці...
При зустрічі на Стрітення стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою — кому йти, а кому
вертатися? Якщо до
вечора стане тепліше — Літо переспорило Зиму, а якщо холодніше — Зима.
Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл. Вітер — погана ознака.
Відлига — жди пізньої
весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш нескоро. — «Як на Стрітення півень нап’ється води
з калюжі, то жди ще
стужі!». Або ще кажуть так: «Як нап’ється півень води, то набереться господар біди!»
«...Та як би вона вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля
проснеться!» — каже
народня казка про зустріч літа з зимою.
Хазяї ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса —
врожай, нема роси —
погана ознака.
В цей день колись в церквах України святили воду, а разом з водою святили й свічі. Посвячені на
Стрітення свічки
звалися «громичними», бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти
людей і худобу від
грому. Ці ж свічі давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви.
В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали «громичну» свічку — «щоб весняна
повінь не пошкодила
посівам і щоб мороз дерева не побив!»
Від «громичної» свічки і саме свято, крім «Стрітення» або «Стрічання», називалося колись
«Громиця».
Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову — ще невживану — посудину,
приносили додому і
пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народнім уявленням це — цілюща вода.
Нею натирали хворі
місця і вірили, що «поможе». Найкраще ця вода ніби помагала від «пристріту» — від хвороби, що
її спричиняло
«погане» око.
Стрітенською водою ще кропили скот і давали йому пити її -— «щоб не хворів». Пасічники
берегли цю воду весь рік і
кропили нею вулики кожну «першу» неділю — першу на молодику.
Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою
волів, воза і самого
чумака, примовляючи: «Боже тобі поможи!»
Як син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і примовляв:
«Боже тебе збережи!»
Віра в силу стрітенської води в багатьох селян збреглася ще й досі.
«Коли на Громицю півень нап’ється водиці, то на Юрія віл не наїсться травиці».
З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Весна.
http://www.ukrlegenda.org/zvychai_nashoho_narodu/stritennja.php

Стрітення
Одспівала зима, одвіяла,
Хай там лютий січе, не січе.
Засівала снігами - не міряла –
Через ліве і праве плече.
Засівала снігами - не міряла,
Хоч водою посходять вони.
І про зустріч з весною не мріяла,
Та невпинна хода у весни.
І про зустріч з весною не мріяла,
Хоч для неї нема перепон.
Суперечку даремно затіяла,
Марно стала з весною на кон.
І коли вже потроху забудеться
Подих лютих морозів і стуж,
Отоді неодмінно відбудеться
Свято стрітення наших душ...
ID: 314174
© автор: Дощ
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314174



История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 224

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 0.

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением!
Рецензия от:
Михаэль Шон
2024-03-28 23:31:35
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами...
Рецензия от:
Ирина Венжега
2024-03-28 21:35:44
Жила - была однажды,
Прекрасная ЛЮБОВЬ.
Но предали невежды,
И лилась ЕЁ кровь.

А дальше, воскресала,
У всех кто полюбил.
Взамен, ни грош не брала,
С НЕЙ в счастье каждый жил!
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-28 21:24:32
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.