АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК. Арт-Смішинки (Конкурс № 7)
/ АП "Поет-Художник" /
На рецензию-22: Николай Заболоцкий
/ АП Рецензії /
Защитная маска своими руками
/ АП Текущий момент /
Yes / No
/ АП Текущий момент /
Сейчас на сайте 1446 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Кожен день твого життя - Важлива подія!

Автор: Важлива подія
Тема: Патриотические стихи
Опубликовано: 2020-02-20 00:10:29
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

20 лютого - День пам'яті героїв Небесної сотні

Шановні друзі-поети! Велика родино УПП!
Сьогодні Україна відзначає одну із скорботних і героїчних дат у
своїй історії. Сьогодні ми вшановуємо пам`ять тих, хто встав проти
сваволі та неправди на захист свободи і гідності України і віддав за
це найдорожче - життя. Слава Україні! Героям Слава!

Наталя Данилюк
ВОГНЕННА ПІЧ
Сніги курили в темряву, як ладан,
Шарілися від крові і вогнів,
Писалася новітня Іліада
Під брязкоти шоломів і броні.

Зима рипіла тужно під ногами
Під знавіснілі вибухи гранат
І пеленали янголи снігами
Тих, що по різні боки барикад.  

Дві блискавиці, дві нерівні сили
У ковдрі диму, темній і густій...
І плакальниці гірко голосили:
Когось несли в рядні, як на щиті...

Комусь іще весна недобриніла,
Недоцвіли бузки і алича...
Ворожа куля вп'ялася у тіло,
А при собі - ні шаблі, ні меча...

Ані тобі найпу́щого* набою,
Лиш двоколірний прапор у руці!..
А поряд непорушною юрбою
Щити́ли* звіра продані бійці.

*Найпущий (діалектне) - найпростіший, найслабший.
*Щитити - захищати.

© автор: Наталя Данилюк 2014
Опубліковано в книзі Океан, що навиворіт/Наталя Данилюк.
–  Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2015. –  

История cоздания стихотворения:

0
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 148

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 10.
НЕБЕСНИЙ МАЙДАН
пісня

Ой, мамо моя, ой, мамо моя,
С тобою прощаюсь я.
Мамо', не тужи, мамо', не тужи,
У серці я буду жить.
А на Небесах, а на Небесах
Такий спокій та краса.
Туди попаду, туди попаду,
На землю вже не прийду.

Ой, мамо, не плач, ой, мамо, не плач,
За смерть ти мені пробач.
Ой, мамо, прости, ой, мамо, прости,
Одна залишилась ти.
А я не один, а я не один,
Більш сотні пішло туди.
В нас доля така, в нас доля така -
Небесний майдан чека.

Іди до людей, іди до людей,
Бо правда до них прийде.
Тепер вже вони, тепер вже вони
Твої доньки та сини.
А ми всі життя, а ми всі життя
Відда'ли за майбуття.
За мир між людьми, за мир між людьми
Загинули, мамо, ми.

Зростуть діточки, зростуть діточки,
Як у саду квіточки.
І нас, як птахів, і нас, як птахів
Чекатимуть дітлахи.
І стане земля, і стане земля
Невинна, як немовля.
Своїми крильми, своїми крильми
Укриємо землю ми.

Ой, мамо моя, ой, мамо моя,
А тобою прощаюсь я...
Ой, мамо, прости, ой, мамо, прости,
Мою душу відпусти...
2020-02-21 00:58:31
Дякуємо, Галино!
2020-02-21 09:40:33
Це повинен прочитати і пережити кожен для того. щоб включити не тільки мізки, а й серце, не тільки сердце, а й мізки...

Ви маєте знати: мій тато загинув на Майдані
Автор: Ірина Дідич
А ви знаєте, що у мене тато загинув? 6 років тому. В Києві. На Майдані.
Не пам’ятаю, чи писала я про це тут прямо. Мабуть, ні.

Я була дитиною коли його вбили. Мені було 12. Того дня я повернулася зі школи додому. Робила уроки. Дивилася прямі трансляції з Майдану. Вогонь. Колеса. Крик. І гордилася своїми батьками, що вони там.

А потім дізналася, що мого тата вбили.

Мого тата.

Я розказувала вам про це? Так? Ну тоді добре.

Ні? Ну тоді розкажу, чому ні.

Бо про смерть говорити незручно.

Сьогодні я не буду розказувати про свого тата. Я вже забула відчуття його доторку. Голос згадую тільки в найглибших снах. Й посмішку вже не знаходжу в інших людях.

Я буду говорити, чому я про це мовчу.

Бо про смерть говорити незручно.

От скажу я вам:

- Привіт. Мій тато на Майдані загинув. І так, я з цим живу. Так, плачу, коли про жертовність говорять. Коли беркутівців в Росію відпускають. Коли "дегероїзують". Коли б’ються за соцдопомогу. Коли вирішують, хто за кого має помирати. Але ж живу.

І що ви мені відповісте? Зазвичай люди мовчать. Або обіймають. (Це вже трохи краще. Але не для мене. Тільки для них.)

Бо про смерть говорити незручно.

- Вибачте, пані викладачко. Чому я вас не слухаю? Знаєте, сьогодні - 18 лютого. Уже 14 година. Десь в цей час 6 років тому мого тата вбили. Але ще не опізнали.

- Вибачте, друзі, я на збірку не прийду. Просто зараз 19 година. 18 лютого. 6 років тому я почула, як кричить моя бабця. Бо її сина вбили. Мені зараз складно зорієнтуватися. Бо я досі цей крик чую.

- Вибач, мам. Але я не можу з тобою сьогодні говорити. Як і ти не могла говорити зі мною в цей день 6 років тому. Сьогодні я буду вибивати. Вибач, мам.

Але я не скажу вам того.

Бо про смерть говорити незручно.

Коли мене діти запитують:

- А де твій тато?

Що я скажу їм? Вони ж не знають, що таке смерть. Ви ж їм не казали. Сказати їм, що він на небі? Вони ж знають, що там або космос, або літаки. Але ви мовчіть.

Бо про смерть говорити незручно.

- Привіт, Іра. А чому ти ні з ким не зустрічаєшся?

- Привіт. Ну, знаєш. Єдиного чоловіка, якого я любила, вбили. Теж чоловіки. І я тепер взагалі чоловіків боюся трохи, насправді.

- Іра, а ти уявляла собі своє весілля?

- Так. Смішно. Але коли мені було 12, то мій тато сказав, що хоче зробити мені красиве весілля вдома. З друзями і літніми квітами. Але знаєш, його вбили 6 років тому. І жодне весілля вже не буде таким, яким би він його зробив.

Але я точно вам того б вголос не сказала. Сказала б, що я про таке не думаю.

Бо про смерть говорити незручно.

- Доброго дня, Ірино. Чи можна буде записати з вами інтерв’ю?

- Так, звичайно. Хочете правду чи ще одну сльозливу історію? Вам загальними фразами чи про смерть? Загальними фразами? Добре.

Добре, я не буду говорити з вами про смерть.

Бо про смерть говорити незручно.

- Ой, Іра. Щось ти погано виглядаєш.

- Та я захворіла. Але, насправді, у мене тато загинув 6 років тому. І мені весь тиждень складно навколо 18 лютого жити. А може і два тижні. Але - так, я захворіла.

Так я й хворію 6 років підряд. В той самий час. Бо коли хворієш, можна погано виглядати.

Бо про смерть говорити незручно.

Я буду ковтати сльози десь в кутку кімнати. Бо що я вам скажу? Ви ж і так не зрозумієте. І не маєте розуміти. І, надіюся, ніколи не зрозумієте.

Я вам ще можу багато прикладів навести, коли про смерть говорити незручно. Але ви зрозуміли - будь-коли.

Вам зручно говорити про Героїв. Про Подвиги. Про Історію. Про Гідність. Про Свободу. Про Людяність. Про Майдан.

Але про смерть вам говорити незручно.

Ви маєте знати. Мій тато загинув на Майдані. 18 лютого. Бо якщо ви цього про мене не знаєте, то ви нічого про мене не знаєте. Смерть - частина мого життя.

І вашого теж.
2020-02-20 22:56:47
Дякуємо. Прочитали.
2020-02-21 09:43:51
2020-02-21 10:55:04
Світла пам'ять Героям.
2020-02-20 22:15:52
Дякуємо, Ніно!
2020-02-20 22:22:57
И хочется верить,погибли не зря,
Отдав свои лучшие годы,
За то, что бы вечно горела заря
В лучах долгожданной свободы. На моей странице Реквием.
2020-02-20 21:19:53
Дякуємо, Юрію!
Реквием
(Небесной сотне 40 дней)
Сгущаются тучи над нашей страной,
И мгла перспективу закрыла.
В такое ненастье и час роковой
Проснулась нечистая сила.

Ползёт вурдалаков несметная рать,
Такого не видели сроду,
И всё для того, чтоб держать, не пущать
И нашу, и вашу свободу.

Смогла Украина подняться, как в старь,
Во славу козацкого роду,
Что может и жизнь положить на алтарь
За нашу и вашу свободу.

За правду львовяне стояли, как львы,
От них не отстала Полтава,
Тернополь и Сумы упорством сильны,
Героям сопутствует слава.

Встречает тревожным набатом Майдан,
В огне нет и признаков броду,
За сотнею сотня уходит в проран,
Они пройдут огонь и воду.


Так Киев поднялся, дончане пришли,
Стояли в любую погоду.
И даже под пули не дрогнув пошли
За нашу и вашу свободу.

И, чтобы беда стороною прошла,
С собой унесла непогоду,
Небесная сотня в бессмертье ушла
За нашу и вашу свободу.

Всегда у свободы цена высока,
Грехи мы свои искупили,
За то, чтобы не было больше совка
Сполна по счетам заплатили.

И хочется верить, погибли не зря,
Отдав свои лучшие годы,
За то чтобы вечно горела заря
В лучах долгожданной свободы.

Хранили вы честь, доверяясь судьбе,
По жизни шагали вы смело,
Себя не щадили в неравной борьбе,
Сражались за правое дело.

Вы нам показали примером своим
Как служат отчизне, народу.
Навеки мы память о вас сохраним
И вашу, и нашу свободу!
И вашу, и нашу свободу!
И вашу, и нашу свободу!

29-30 марта 2014

История cоздания стихотворения:
Я написал стихотворение и начал подбирать название. Героям слава! Небесная сотня.Герои не умирают... всё не так. А потом посмотрел, что стихотворение написано 29 - 30 марта. Небесной сотне ровно 40 дней. Стоп! Реквием.
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=49118&poem=199699
2020-02-20 21:55:29
Дякуємо, Юрію!
2020-02-21 14:37:20
Світла пам'ять загиблим...

Я хочу привести тут слова доньки загиблого на Майдані Ira Didych.
"А ви знаєте, що у мене тато загинув?
6 років тому. В Києві. На Майдані.
Не пам’ятаю, чи писала я про це тут прямо. Мабуть, ні.....

- Доброго дня, Ірино. Чи можна буде записати з вами інтерв’ю ?
- Так звичайно. Хочете правду чи ще одну сльозливу історію? Вам загальними фразами чи про смерть? Загальними фразами? Добре.
Добре, я не буду говорити з вами про смерть.
Бо про смерть говорити незручно.

Я вам ще можу багато прикладів навести, коли про смерть говорити незручно. Але ви зрозуміли - будь-коли.

Вам зручно говорити про Героїв. Про Подвиги. Про Історію. Про Гідність. Про Свободу. Про Людяність. Про Майдан.
Але про смерть вам говорити незручно.

Ви маєте знати. Мій тато загинув на Майдані. 18 лютого. Бо якщо ви цього про мене не знаєте, то ви нічого про мене не знаєте. Смерть частина мого життя.
І вашого теж."
(текст не повний).

ПАМ`ЯТАЙМО...
2020-02-20 15:59:40
ПАМ'ЯТАЙМО...
2020-02-20 21:58:34
Світла і Вічна Пам`ять Героям - Небесної Сотні! Щирі співчуття усім родинам, які втратили рідних! PS - вчора дивилась передачу - фільм про Майдан, там говорили усі свідки і учасники подій, і один майданівець - учасник АТО сказав таку фразу - "Ніні через 6 років вже не 107 героїв Небесної Сотні, вже закопано в землю пів Майдана 13500 тис. захисників України". І це справжня Біда:((. Винних за 6 років не покарали при владі яка прийшла після майдану, усі хто був причетний до розстрілу людей втекли за кордон, докази навмисно знищували і толку немає з того, що люди давали свідчення! А тепер через 6 років лишається єдине - Пам*ятати і молитись за загиблими Героями!
2020-02-20 13:11:58
Уже повернулися із закордону.., щоб дальше чинити своє беззаконня.
2020-02-20 14:39:28
2020-02-20 22:00:11
РОЗСТРIЛЯНИЙ МАЙДАН....
МИХАЙЛIВСЬКИЙ СОБОР В ОСТАННIЙ РАЗ БИВ У ДЗВОНИ у 1240 році, коли татари напали на Київ.
Мовчала дзвiниця довгих 744 роки...
11 грудня 2013 року IВАН чотири години лупив без перерви у дзвони Михайлівського в набат, піднімаючи весь Київ, коли міліція починала зачистку Майдану, коли скривавленi, скалiченi пiдлiтки шукали захисту i порятунку в Соборi, тIкаючи вiд оскаженiлого БЕРКУТУ
Він не чекав схвалення від начальства. Він не писав доповідних записок з проханням вдарити в дзвін. Монастир впускав людей, захистивши їх від озвірілих ментів, а Іван та семінаристи почали з усієї сили дзвонити.
ТАК ПIДНЯВСЯ НА ЗАХИСТ СВОIХ ДIТЕЙ ВЕСЬ КИIВ!
МихайлIвський собор перетворився на госпIталь...
Дякуемо!, Ти показав приклад для всіх - ніколи не просити дозволу діяти по совісті і робити добро.САМЕ ти спас сотнi пiдлiткiв вiд оскаженiлоi свори! Низький тобi уклiн!
2020-02-20 08:21:22
Хто ви, дорога Незрадонько? Ваші слова дуже щирі, мудрі, любі, дорогі.
Дякуємо Богу, що є серед українців саме ви. І хай Всемогутній примножить побільше таких же українолюбних сердець.
2020-02-20 14:35:35
Дякую Вам, пані Оксана. На сайті мене називають агентом ПП, при чому проплаченим. Та нічого, я це переживу. Головне, щоб жила Україна.
2020-02-20 14:44:30
Якщо ми всі будемо дружні, єдинодушні, українолюбні, прощаючі всякі дрібниці і помилки, адже досконалий лише Бог; будемо любити ближнього, як самого себе; будемо не завидувати, а вболівати за сусіда... -- тільки тоді ми зможемо всі разом усмирити Сізіфів камінь і зберегти Україну.
2020-02-20 15:03:30
2020-02-20 22:00:58
Слава Україні! Героям Слава!
І вічна пам`ять жертвам Майдану! І моє співчуття рідним загиблих! Їх сини, брати й батьки віддали своє життя за світле та вільне майбутнє України!
2020-02-20 05:59:30
Дякуємо, Юрію!
2020-02-20 22:02:23
А в Михайловском звоны звонят

А в Михайловском звоны звонят,
Скорбно свой высекая стих -
Украина моя хоронит
Больше ста сыновей своих.

Монастырские стены стонут,
Боль сползает слезой свечи,
И склонились в углу иконы
Перед сотней святых мужчин...

Здесь растерянно кружит ветер -
Все не может никак понять:
Как их вырвать из лап у смерти -
Рвется силой с земли поднять.

Неподвижным застыли строем,
Никогда им уже не встать...
Сколько пало таких героев -
То уже небесам считать.

В этот миг за стеною храма
Смерть уводит парней с собой...
А, седея от страха, мамы
Сыновей отправляют в бой...
2020-02-20 04:26:22
Дякую.
2020-02-20 21:08:52
Дякуємо, Любонько!
2020-02-20 22:03:42
Гарний вірш.
Світла пам'ять Героям.
2020-02-20 01:07:14
Дякуємо, Оксано!
Щойно повернулася з центр.бібліотеки Солом'янки. Були з Володимиром Бондаренком на зустрічі, присвяченій пам'яті героїв Небесної сотні.
2020-02-20 22:09:45
Наша книжка занесена до списку книг про Євромайдан у Вікіпедії https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_книг_про_Євромайдан
2020-02-21 15:19:24

Дякую.
2020-02-28 01:28:53

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Всё верно,Юра!Может,думаю,так ое пофигистское настроение от того,что никогда такого не было раньше?Но,если отношение к происходящему не изменится,то в будущем такого уже не будет, потому, что и будущего не будет...Очень непрофессиональная власть,метания между тем,что маски не помогают(когда миллионы их проданы за рубежи родины), до того,что теперь без маски нельзя появляться на улице...Маски стали появляться по ценам,которые недоступны большинству...Если карантин продлится,а он,считаю,нужен, и людям не помогут либо снижением коммуналки,либо прямыми дотациями, начнётся бедлам: люди перестанут всё равно платить коммуналку, но начнутся нападения на магазины и людей,из них выходящих...Многие предприятия уже вряд ли смогут поднятся, невыплаченные зарплаты - это неоплаченные взносы в Пенсионный фонд,который и так был инвалидом,могут начаться проблемы с пенсиями...Или есть путь включен я печатного станка и возврата в начало 90- х...Это всё при том,что у нас "не началось", даст Бог, может, хоть в этом нам повезёт,потому,что ты верно сказал: медицины нет...Справедливости ради нужно признать: проблемы большие и в нормальных странах...Разговаривал с друзьями из США и Германии: масок нет,перчаток нет, средств для дезинфекции нет...Но у них хоть деньги есть и им помогает государство, а у нас...Здоровья тебе,близким,всем нам!
Рецензия от: Юрий Роновский
2020-04-06 05:26:59
Оленочко, весна - це так прекрасно... Але зараз - і сумно та страшно водночас. Поезія - втішає і рятує. Бережи себе. Дякую за поезію.
Рецензия от: Тетяна Лавинюкова
2020-04-06 00:12:26
Очень красиво!
Рецензия от: всеволод
2020-04-06 00:09:58
На форуме обсуждают
Дмитро Чекалкін

Зеленський: Моя місія – припинити пандемію коронавірусу.
- Якщо він припинить пандемію так, як він припинив війну, то у нас великі(...)
Рецензия от: Валентина Гришко
2020-04-05 23:00:58
«Ми зустрілися, щоб все життя йти разом»

Коли на Закерзонні тривали супроти українського населення виселенчі акції до УРСР, 15 вересня 1945 р. у бо(...)
Рецензия от: Радонька
2020-04-05 21:38:23
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.